Агресія російської федерації проти України, що триває з 2014 року, призводить до зростання кількості людей з інвалідністю як серед цивільного населення, так і серед військовослужбовців. За даними Міністерства соціальної політики України, за два роки повномасштабної війни кількість людей з інвалідністю зросла на 300 тисяч і в червні 2024 року становила понад 3 мільйони. Водночас слід розуміти, що з часом ця цифра лише зростатиме.

Як наслідок, в Україні виникають нові виклики для політичної участі осіб з інвалідністю. Аби визначити ці проблеми і знайти шляхи їх розв’язання, Громадянська мережа ОПОРА провела понад 20 глибинних інтерв'ю з провідними експертами у сферах виборів та інклюзивності, а також замовила соціологічне опитування, яке провів Київський міжнародний інститут соціології.  

Міжнародні стандарти

У Резолюції щодо доступу до прав осіб з інвалідністю та їх повної та активної участі у суспільстві Парламентська Асамблея Рада Європи наголошує на необхідності забезпечення повноцінної участі людей з інвалідністю у політичному й громадському житті. Політичні права й можливість користуватися ними нарівні з іншими гарантує також Конвенція про права осіб з інвалідністю, яка покладає позитивні обов’язки на державу, зокрема (ст. 29):

a) забезпечувати, щоб особи з інвалідністю могли брати ефективну й усебічну участь, прямо або через вільно обраних представників, у політичному й суспільному житті нарівні з іншими, зокрема мали право та можливість голосувати й бути обраними, зокрема шляхом:

і) забезпечення того, щоб процедури, приміщення та матеріали для голосування були підхожими, доступними та легкими для розуміння й використання;

іі) захисту права осіб з інвалідністю на участь у таємному голосуванні на виборах і публічних референдумах без залякування та на висунення своїх кандидатур для виборів, на фактичне зайняття посад і виконання всіх публічних функцій на всіх рівнях державної влади, сприяючи використанню допоміжних і нових технологій, де це є доречним;

ііі) гарантування вільного волевиявлення осіб з інвалідністю як виборців та із цією метою — задоволення, коли це необхідно, їхніх прохань про надання їм якою-небудь особою за їхнім вибором допомоги в голосуванні;

b) сприяти створенню середовища, в якому особи з інвалідністю могли б ефективно й усебічно брати участь в управлінні державними справами без дискримінації та нарівні з іншими, і заохочувати їхню участь у державних справах, зокрема:

i) участь у неурядових організаціях та об’єднаннях, робота яких пов’язана з державним і політичним життям країни, зокрема в діяльності політичних партій і керівництві ними;

ii) створення організацій осіб з інвалідністю і вступ до них для того, щоб представляти осіб з інвалідністю на міжнародному, національному, регіональному та місцевому рівнях.

Ключові висновки Громадянської мережі ОПОРА за результатами спостереження на місцевих виборах 2020 року

Прийнятий у грудні 2019 року Виборчий кодекс передбачає, що до 1 січня 2025 року всі звичайні виборчі дільниці мають бути доступними для виборців з інвалідністю. Однак. як показали результати моніторингу ОПОРИ, станом на липень-серпень 2020 року лише 15 із 500 дільниць, які потрапили у вибірку, були повністю доступними (відповідали вимогам доступності для маломобільних груп населення). 281 виборча дільниця виявилася малодоступною, 204 — недоступними. 

За даними громадських омбудсменів ОПОРИ, отриманими в результаті комунікації з цільовими групами, та згідно з фінальним звітом місії спостереження ОБСЄ, необхідно переглянути підхід, коли для виборців з інвалідністю автоматично призначають мобільне голосування, оскільки це призводить до їх стигматизації. Також існує проблема в забезпеченні дільниць розумними пристосуваннями для реалізації виборчих прав людьми з інвалідністю (голосування, ознайомлення з інформацією, яка стосується виборів, спостереження, участь у роботі виборчих комісій тощо).

Саме тому варто визначити перехідний період, протягом якого виборці з інвалідністю могли би звертатися, в тому числі онлайн, до Державного органу ведення реєстру виборців із заявою про бажання голосувати на виборчій дільниці або за місцем перебування, а також необхідності забезпечення виборчої дільниці визначеним заявником розумним пристосуванням. Дані, що містяться в заяві, зберігатимуться в службовій частині реєстру й будуть аналізуватися під час виборчого процесу на предмет необхідності забезпечення конкретних дільниць розумними пристосуваннями, які передаватимуть дільничним виборчим комісіям. Попередня комунікація з представниками Державного реєстру виборців у 2020 році в межах робочої групи при ЦВК засвідчила, що нині технічної можливості подавати подібні звернення і працювати з ними немає, тому відповідні механізми повинні мати перехідний період та закладатися до Перехідних положень Виборчого кодексу і Закону про Державний реєстр виборців.

Крім того, на місцевих виборах у великих містах актуальним є забезпечення можливості змінити місце голосування виборцем з інвалідністю з недоступної на доступну (інклюзивну) виборчу дільницю.

Громадська думка про осіб з інвалідністю як вразливу групу та забезпечення їхніх виборчих прав

З 5 вересня до 7 жовтня 2024 року Київський міжнародний інститут соціології провів дослідження, до якого на замовлення Громадянської мережі ОПОРА ввійшли питання щодо забезпечення виборчих прав вразливих груп на післявоєнних виборах. 

За даними цього дослідження, 41,4% респондентів вважають, що для осіб з інвалідністю існує найбільше перешкод з точки зору реалізації активного виборчого права (права голосу) на післявоєнних виборах. 

Своєю чергою 33,2% переконані, що для осіб з інвалідністю існує найбільше перешкод для реалізації пасивного виборчого права (права бути обраним) на післявоєнних виборах. 

Коли йдеться про шляхи подолання цих перешкод, то 73,1% опитаиих вважають, що держава має сприяти забезпеченню виборчих прав вразливих груп населення, у тому числі для осіб з інвалідністю, через розбудову виборчої інфраструктури всередині країни (архітектурну доступність приміщень для голосування), а 58,4% переконані, що таке сприяння повинне реалізуватися через запровадження альтернативних способів голосування (наприклад, поштового, електронного чи інших). 

Близько половини респондентів вбачають за доцільне запровадження для вразливих груп обов'язкових місць (квот) у списках кандидатів (50,4%) та вважають, що такі квоти найбільше потрібні для осіб з інвалідністю (51,6%). Разом з тим, п'ята частина респондентів переконані, що будь-які квоти, в тому числі для осіб з інвалідністю, не потрібні (20,3%).

Серед основних перешкод для голосування виборців з інвалідністю 81% респондентів назвали архітектурні перешкоди на шляху до приміщень для голосування та виборчих комісій (відсутність доступного транспорту, спусків та пандусів на вулиці, звукових світлофорів тощо). 80,9% опитаних виокремили архітектурні перешкоди доступу до приміщення для голосування (відсутність пандусів, ліфтів тощо). 79,5% респондентів акцентували увагу на відсутності спеціальних умов для людей з інвалідністю (планшети для виборців з порушенням слуху; лупа, трафарети для виборців з порушенням зору, інші розумні пристосування), а 76,3% звернули увагу на незручний бюлетень для голосування (відсутність бюлетенів із шрифтом Брайля для незрячих людей, дрібний шрифт тощо). Крім цього, 64,4% опитаних громадян України вважають перешкодою низьку культуру спілкування членів виборчих комісій та їхнє невміння комунікувати з виборцями з інвалідністю. Врешті, 2% опитаних вказали на інші перешкоди, 1,7% респондентам було важко відповісти, і лише 4,8 % не вбачають жодних перешкод для участі осіб з інвалідністю на майбутніх повоєнних виборах. 

Окреме питання стосувалося необхідності додаткових способів / інструментів для голосування виборців з інвалідністю. 85,7% опитаних вважають, що такі додаткові способи потрібні для забезпечення архітектурної доступності приміщень для голосування і шляхів до них, а 82,6% переконані в необхідності створення спеціальних умов для голосування людей з інвалідністю (планшети для виборців з порушенням слуху; лупа, трафарети для виборців з порушення зору тощо). 72,2% вважають, що таким додатковим інструментом для людей з інвалідністю може бути електронне голосування в приміщенні виборчої дільниці за допомогою спеціальних технічних засобів, 69,6% — голосування в застосунку “Дія”, 50,4% — поштове голосування,  40,9% — доручення проголосувати за відповідного кандидата іншій особі, а 2,7% підтримують інші додаткові способи голосування для виборців з інвалідністю. Лише 2,6% респондентів не вбачають необхідності в додаткових способах / інструментах для голосування виборців з інвалідністю.

 

Безбар’єрність

Основним викликом у реалізації активного виборчого права людьми з інвалідністю є забезпечення безбар’єрності та усунення необґрунтованих обмежень у користуванні цим правом. Безбар’єрність — це підхід до формування та реалізації державної політики, що має на меті забезпечити доступ до різних сфер життєдіяльності всім групам населення, не залишивши нікого осторонь.

У відповіді на інформаційний запит ОПОРИ про ризики в реалізації активного та пасивного виборчого права виборців з інвалідністю Уповноважений Верховної Ради з прав людини зазначив, що «аналіз звернень, які надходять до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, та результати моніторингової діяльності свідчать про те, що люди з інвалідністю зазнають упередженого ставлення та дискримінації, залишаються соціально невидимими».

Експерти підкреслюють, що з попередніх виборчих кампаній залишаються питання про бар’єри на виборчих дільницях (черги, окремі (сегреговані) кабінки для голосування, високі столи в кабінках для осіб на візках, погане освітлення тощо): «Банальна фізична доступність — відсутність пандусів, другий поверх для голосування, відсутність туалету для особи з інвалідністю».

На жаль, унаслідок повномасштабної війни зазнають серйозних руйнувань інфраструктурні об’єкти, які використовувалися як дільниці у дні проведення виборів. На цій проблемі також наголошувала Центральна виборча комісія у Постанові “Про пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, спрямовані на забезпечення підготовки та проведення виборів після припинення чи скасування воєнного стану в Україні” від 27 вересня 2022 року №102.

Саме тому в процесі відбудови інфраструктурних об’єктів, знищених або пошкоджених внаслідок агресії російської федерації, варто обладнувати їх елементами доступності: «Ми отримали шанс, коли є можливість відбудуватися з нуля, відбудувати доступне, не придумувати щось, не перебудовувати, а збудувати нове і доступне». Однак, як вказують опитані нами експерти, приміщення, які в майбутньому використовуватимуться під виборчі дільниці, інколи відбудовують хаотично, без врахування потреб вразливих категорій і стандартів доступності. Актуальною на повоєнних виборах залишиться також проблема перешкод та бар’єрів на шляху до виборчих дільниць. 

Інше важливе питання в контексті безбар’єрності пов’язане з фізичною безпекою людей з інвалідністю під час голосування, прямування на виборчу дільницю та повернення додому: «Безпека буде дуже важливою, власне безпека виборчого процесу. Наскільки особа з інвалідністю зможе безпечно проголосувати, повернутися додому. Така особа є маломобільною в порівнянні з іншими…».

Також експерти звертають увагу на ризики в реалізації активного виборчого права для виборців з інвалідністю серед громадян України, які виїхали за кордон. Основною проблемою може стати недостатня поінформованість такої категорії людей про механізми реалізації їхнього активного виборчого права у державі, в якій вони перебувають. 

Виборча інфраструктура

У п. 7 прикінцевих і перехідних положень Виборчого кодексу вказано: «Виконавчим органам сільських, селищних, міських, районних у містах рад, іншим органам (посадовим особам), які відповідно до закону здійснюють їх повноваження, забезпечити у межах коштів державного та відповідних місцевих бюджетів, власних доходів та за рахунок коштів з інших джерел, не заборонених законодавством, до 1 січня 2025 року доступність для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення приміщень, що надаються дільничним виборчим комісіям звичайних виборчих дільниць для організації їх роботи та проведення голосування».

На сьогодні очевидно, що повністю виконати ці положення, з огляду на ситуацію в нашій державі, неможливо. Експерти вказують: «На сьогодні вже є порушення тих стратегічних цілей, які були на початок 2020 року. З огляду на явку таких виборців на попередніх виборах можна констатувати, що значна частина виборців не готова долати такі перешкоди».

Разом з тим, за облаштування та підготовку дільниць до голосування, в тому числі на повоєнних виборах, відповідають органи місцевого самоврядування: «Ключову роль тут потрібно відводити місцевому самоврядуванню, адже приміщення для голосування перебувають на їхньому балансі. Вони мають можливості виділяти кошти на облаштування максимальної безбар’єрності». З іншого боку, держава повинна бути послідовною та безкомпромісною в питаннях забезпечення доступності.

Також важливим із точки зору виборчої інфраструктури є питання забезпечення безпеки на дільницях: «…у випадку повітряної тривоги у день голосування особам з інвалідністю потрібно буде покинути приміщення виборчих дільниць. На сьогодні не у всіх приміщеннях, де будуть розташовуватися виборчі дільниці є укриття. Ще один виклик для таких осіб — це добратися до такого укриття. Такі укриття, на жаль, в більшості не пристосовані для осіб з інвалідністю».

Альтернативні способи голосування для людей з інвалідністю

Нині в експертному середовищі обговорюють різні альтернативні способи голосування, запровадження яких на післявоєнних виборів дозволило б збільшити кількість їх учасників, у тому числі серед виборців з інвалідністю, а отже — і легітимність самих виборів. Утім, ні серед експертів, ні серед представників громадських організацій, що займаються правами людей з інвалідністю, немає єдиного бачення в цій сфері.

У Довіднику ОБСЄ зі спостереження за використанням інформаційно-комунікаційних технологій на виборах, наголошено, що запровадження різного роду технологій може мати численні переваги та сприяти незалежній участі людей з інвалідністю у виборах, як це передбачено міжнародними документами. Водночас впровадження технологій у виборчий процес може ще більше маргіналізувати людей з інвалідністю, якщо їхні потреби не будуть враховані під час вибору та розробки інструментів.

Так, опитані нами експерти звертали увагу на деякі фактори, які можуть перешкодити людям з інвалідністю реалізувати свої виборчі права:

  1. низькі цифрові навички серед осіб з інвалідністю, коли йдеться про запровадження електронного голосування;
  2. порушення таємниці голосування та безпеки під час транспортування бюлетенів, коли йдеться про поштове голосування. Окремо варто виділити проблеми віддаленості деяких населених пунктів та компанії, яка забезпечить таке поштове голосування;
  3. небажання користуватися запропонованими альтернативами. 

Нижче наводимо цитати експертів із цього приводу: «Якщо ми говоримо про альтернативні способи голосування для осіб з інвалідністю (голосування на дому, електронне чи поштове голосування) ми маємо залишати за людиною вибір: якщо є обґрунтовані підстави такого для такого голосування. Бо, будемо відверті, є великі ризики для зловживань при таких формах голосування….». 

«Я не сприймаю взагалі електронне голосування! Вбачаю в цьому дуже багато ризиків. Потрібно забезпечити можливість виборцю реалізувати своє виборче право за місцем перебування».

«Альтернативні способи голосування не повинні бути передбачені у виборчому законі, бо технології змінюються. Зрештою, вже завтра може з’явитися нова альтернатива. Закон має закріплювати універсальні речі: доступність дільниць, доступність інформації і доступність процедур. Треба дати виборцям з інвалідністю альтернативи, а визначати такі альтернативи повинна ЦВК своїми рішеннями».

Саме тому для виборців з інвалідністю варто створити можливість за певний період до дня голосування обрати для себе найзручніший спосіб для особистого голосування (наприклад, за допомогою трафарету з шрифтом Брайля, спеціалізованого маркеру, який озвучує текст, електронним способом тощо).

Розумні пристосування

Надзвичайно важливим у контексті майбутніх повоєнних виборів є забезпечення можливості для людей з інвалідністю проголосувати на виборчих дільницях без допомоги третіх осіб: «Особисто проголосувати на виборах — це важливо і принципово для осіб з інвалідністю. Це показує, наскільки держава готова забезпечити такі умови, наскільки вона враховує потреби такої групи виборців».

25 липня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду поставив крапку щодо необхідності забезпечити виборчі дільниці розумним пристосуванням (допоміжними засобами) для голосування людьми з порушенням зору. Розгляд та оскарження цієї справи тривали з 2021 року.

Позивач, аналітик Української Гельсінської спілки з прав людини Богдан Мойса, який є людиною з інвалідністю по зору (І група), зауважив, що на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року він, з огляду на свій стан здоров`я, не зміг особисто реалізувати своє право обирати, а єдиною альтернативою, яку йому запропонували члени відповідної дільничної виборчої комісії, залишалося скористатися допомогою сторонніх осіб.

Позивач наголосив, що він «як особа з порушенням зору, має потребу в забезпеченні допоміжними засобами для голосування, а саме можливості самостійно здійснити своє волевиявлення шляхом заповнення виборчого бюлетеня аби не потребувати сторонньої допомоги, оскільки в такому випадку він, та інші особи з порушенням зору, не можуть бути впевнені в реалізації саме їх волевиявлення та в дотриманні таємниці голосування».

На думку Верховного Суду, «розумне пристосування — це рішення про засіб, корективу чи модифікацію, що потрібно людині з певним порушенням здоров`я в конкретному місці з конкретною метою (для забезпечення рівності). У спірному випадку для надання можливості особі з порушенням зору вільно, особисто і таємно реалізувати її право голосу на виборах нарівні з іншими виборцями».

Верховний Суд переконаний: «Для реалізації своїх повноважень щодо забезпечення розумним пристосуванням ЦВК повинна була визначити: які саме засоби, корективи чи модифікації могли б забезпечити особисте самостійне голосування зазначеної категорії виборців; проаналізувати кожен з них і визначити, чи відповідають вони вимогам пропорційності і виправданого тягаря. ЦВК повинна була не тільки теоретично оцінити можливість використання певних пристосувань під час розгляду цієї справи, а й практично довести, що всі доступні допоміжні засоби для осіб з порушенням зору були ретельно нею досліджені, і що жоден з них, на підставі фактів, не може бути впроваджений без непропорційного або неприйнятного тягаря. При цьому фінансова неспроможність держави повинна бути обґрунтована відповідними розрахунками із розкриттям кожного чинника такого розрахунку. Однак ЦВК не виконала свого обов`язку, не визначила переліку всіх доступних допоміжних засобів для самостійного голосування осіб з порушенням зору та не довела неможливості їхнього використання».

«...Суд підкреслює важливість створення інклюзивних виборів, де всі громадяни, включаючи тих, хто має порушення здоров'я, можуть реалізувати своє право голосу без будь-яких перешкод. Забезпечення розумними пристосуваннями у порядку та випадках, визначених ЦВК, є ключовим елементом для досягнення цієї мети і гарантує, що процес голосування є рівним та доступним для всіх громадян». 

«…Зобов`язання ЦВК визначити порядок забезпечення розумним пристосуванням (допоміжними засобами) для голосування особами з порушенням зору ґрунтується на наведених положеннях частини першої статті 62 ВК України, відповідно до яких види, випадки і порядок такого забезпечення визначає саме ЦВК. Форму та зміст рішення на виконання цього зобов`язання обирає ЦВК, тобто остання має можливість на власний розсуд (самостійно) вирішити, як відповідно до своїх повноважень і компетенцій, організувати та впровадити цей процес, включаючи вибір конкретних засобів і їхню реалізацію».

Також «…Суд указує, що, незважаючи на відсутність чітко визначеного строку в національному законодавстві, остання зобов'язана була це зробити у розумний строк. 01.01.2020 набрав чинності ВК України, перші вибори за його нормами відбулись восени 2020 року (місцеві вибори). Однак до дати їх проведення ЦВК свого обов'язку не виконала. Крім того, приписи статті 62 ВК України є чинними і будь-яка затримка з боку відповідача, як відповідного державного органу, у виконанні позитивного обов'язку держави щодо створення умов для забезпечення права на особисте та таємне голосування, яке забезпечує вільне волевиявлення для осіб із порушеннями зору, призводить до недотримання державою взятих на себе обов'язків у сфері реалізації виборчих прав». 

Отже, Верховний Суд наголосив, що ЦВК повинна оцінити доступні розумні пристосування та необхідні засоби для їх запровадження на виборах. 

При цьому розвиток інформаційних технологій створює альтернативні форми розумних пристосувань залежно від потреб конкретної групи людей з інвалідністю. Наприклад, замість бюлетеня з накладками шрифтом Брайля сьогодні є змога озвучувати відповідну інформацію через навушники. Крім того, розумні пристосування повинні використовуватися не лише для організації безпосередньо процесу голосування, а й для інформаційного забезпечення виборів. Водночас у разі запровадження окремих розумних пристосувань може знадобитися навчання членів виборчих комісій — залежно від складності таких пристосувань та обсягу вмінь і навичок, необхідного для роботи з ними.

Культура взаємодії членів виборчих комісій з виборцями з інвалідністю в процесі адміністрування виборів

Окремо варто звернути увагу на проблему невміння членів виборчих комісій належно комунікувати з виборцями з інвалідністю. Її рішення включає два основні аспекти: 1) формування культури належної комунікації між членами комісій та виборцями чи кандидатами з інвалідністю; 2) більша залученість осіб з інвалідністю до роботи виборчих комісій.

На виборчих дільницях під час попередніх виборах часто фіксувалися окремі кабінки для осіб з інвалідністю, що є виявом дискримінації останніх. Аби її уникнути, всі кабінки для голосування повинні бути однаково інклюзивними. 

Окремі з опитаних експертів наголошували, що на повоєнних виборах потрібно включати людей з інвалідністю у виборчі комісії. Власне, більша залученість людей з інвалідністю до роботи комісій вироблятиме належнішу культуру спілкування між учасниками виборчого процесу та долатиме сформовані у суспільстві стереотипи. 

Навчання членів виборчих комісій щодо роботи з людьмиз інвалідністю теж є невід’ємною частиною створення інклюзивних виборів. Це сприятиме підвищенню якості виборів, зміцненню довіри до державних інститутів та забезпеченню рівних прав громадян. Потрібно наголосити, що практика виділення зі складу виборчої комісії одного члена з відповідними компетентностями  є недостатньою.

Загалом навчання членів виборчих комісій комунікації з людьми з інвалідністю може стати частиною загальної просвітницької кампанії для громадян України: «Це потрібно робити на постійній основі. Інвалідність сама по собі дуже багатогранна. В нас викристалізовуються більш складні типи інвалідності… Важливо розуміти, як правильно звернутися до людини та її не образити чи як правильно їй допомогти, якщо вона про таку допомогу просить».

«…багато людей ще сьогодні говорить “інвалід”, “каліка”. Можна піти проголосувати, і одна така фраза відкине тебе назад в твою інвалідність і ти більше не захочеш йти голосувати…»

«…в питаннях культури комунікації чим менше буде перешкод для особи з інвалідністю реалізувати своє виборче право, чим менше така особа буде залежною від сторонньої допомоги, ми будемо мати менше прикладів та інцидентів щодо неналежного спілкування чи комунікації…»

Реалізація пасивного виборчого права: основні виклики 

Не менш важливою для повноцінної політичної участі осіб з інвалідністю є максимальна реалізація ними свого пасивного виборчого права та повноважень у межах мандату виборців. Ключовою проблемою в цьому контексті, на думку експертів, є пасивність самих людей з інвалідністю, зумовлена низкою фізичних бар’єрів і перешкод (зустрічі з виборцями, відвідування штабу політичної партії тощо). 

Крім того, саме суспільство не готове бачити серед кандидатів людей з інвалідністю: «В нас не має наскрізної ідеї в суспільстві, що важлива участь у виборах різних груп населення, різних соціальних груп. Не треба применшувати роль людини, яка має ті чи інші фізичні порушення. Ми звикли споживати лише красиву картинку». Досі живий ще радянський стереотип про обмежену роль людей з інвалідністю у політичних процесах: «Особа з інвалідністю — це щось інше… такий стереотип залишився ще з часів Радянського Союзу: ось Вам мінімальний соціальний захист, сидіть вдома та не мозольте очі… Цей стереотип відображається і на особах з інвалідністю, частина з яких вважає, що дійсно суспільство відвело їм таку декоративну роль...»

Ба більше, навіть обрані в органи влади люди з інвалідність не завжди можуть належно виконувати свої повноваження в силу різного роду перешкод. Так, наприклад, до «Уповноваженого Верховної Ради України звернувся чоловік з інвалідністю, який пересувається на кріслі колісному, щодо порушення права на здійснення депутатських повноважень, зокрема в частині безпосередньої участі у роботі сесій та участі у прийнятті рішень через недоступність сесійної зали адміністративної будівлі місцевої ради, депутатом якої він був. Незважаючи на те, що цим органом місцевого самоврядування було прийнято рішення про визначення альтернативного (доступного) місця проведення сесійних засідань, сесії приводились у недоступному приміщенні, що обмежувало право осіб з інвалідністю громади брати участь у прийнятті рішень».

Коли йдеться про підтримку реалізації пасивного виборчого права політичними партіями, то, на переконання експертів, партії можуть використовувати питання людей з інвалідністю в своїх інтересах: «Маніпулювання вже можна було спостерігати на місцевих виборах у 2020 році, коли кандидаток з числа осіб з інвалідністю залучали до виборчого процесу, щоб заповнити гендерну квоту».

Інший ризик, який можна спостерігати у політичному процесі вже сьогодні, полягає в тому, що партії залучатимуть людей з інвалідністю винятково з числа ветеранів і ветеранок. Це залишатиме поза фокусом уваги всіх інших людей з інвалідністю

Окрема проблема в залученнні людей з інвалідністю до політичного і виборчого процесу — партії вважають, що єдиним напрямком роботи таких людей після перемоги на виборах буде інклюзія, доступність та захист прав людей з інвалідністю. Партії нечасто звертають увагу на професійність таких кандидатів, їхню основну діяльність. 

Врешті, надзвичайно важливими є не лише співпраця громадянського суспільства з органами місцевого самоврядування та підтримка активних людей з інвалідністю на місцях, а й робота з політичними партіями в плані інформаційної безбар’єрності під час виборчої кампанії (сприйняття інформації аудіально, візуально, субтритровано, з перекладом на жестову мову тощо).

Заходи підтримуючої дії (запровадження квот для осіб з інвалідністю тощо)

Більшість опитаних експертів констатують, що культура залучення осіб з інвалідністю політичними партіями є доволі низькою. В основному партії використовують людей з інвалідністю задля політичного піару чи ситуативного або меркантильного інтересу — залучення додаткових голосів виборців. 

На запитання про квотування чи резервування місць для людей з інвалідністю в списках на виборах народних депутатів України чи депутатів місцевих рад думки опитаних експертів розділилися. Одні \ виступають категорично проти таких заходів підтримуючої дії з боку держави і вважають, що порушується принцип рівності: «Ніхто не забороняв особам з інвалідністю приймати участь у виборах. З іншого боку, спілкуючись з громадськими об’єднаннями, які опікуються особами з інвалідністю, їхніми лідерами, не видно і бажання приймати участь у виборах. Примусове введення квоти для таких осіб поставить у майбутньому потребу квотувати і інші категорії населення (ВПО, ветерани, молодь, чорнобильці тощо)».

Інші ж вважають, що такі заходи можливі на початковому етапі: «На початкових етапах квотування може бути опцією та варіантом підтримки осіб з інвалідністю, але з ризиками маніпуляції на темі інвалідності з боку політичних партій…». «Ідея квот для осіб з інвалідністю має право на існування, але з обережністю. Небезпека в тому, щоб не повторити ідею з працевлаштуванням осіб з інвалідністю та квотою 4%». «Можливо, якась форма квотування і повинна бути, щоб стимулювати людей йти в політику, але дуже обережно».

Ще частина опитаних вважає, що у випадку запровадження квот люди з інвалідністю матимуть велику спокусу підзаробити під час висування їх політичними партіями, тобто існуватме «торгівля кандидатством» задля заповнення квот.

Ключові висновки:

  1. Забезпечення реалізації активного і пасивного виборчого права осіб з інвалідністю є комплексною проблемою та потребує цілого спектру заходів (доступність дільниць, можливість до них дістатися, розумні пристосування для голосування, зручний формат та варіативність виборчого бюлетеня тощо).
  2. На повоєнних виборах важливо забезпечити можливості для осіб з інвалідністю особисто проголосувати на виборчих дільницях без допомоги третіх осіб. 
  3. Внаслідок російської агресії є неможливим виконання п. 7 прикінцевих і перехідних положень Виборчого кодексу «7. Виконавчим органам сільських, селищних, міських, районних у містах рад, іншим органам (посадовим особам), які відповідно до закону здійснюють їх повноваження, забезпечити у межах коштів державного та відповідних місцевих бюджетів, власних доходів та за рахунок коштів з інших джерел, не заборонених законодавством, до 1 січня 2025 року доступність для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення приміщень, що надаються дільничним виборчим комісіям звичайних виборчих дільниць для організації їх роботи та проведення голосування».
  4. Запровадження альтернативних способів голосування для осіб з інвалідністю несе низку загроз. Важливим у цьому контексті є можливість для людей з інвалідністю обрати найзручніший для себе спосіб особистого голосування.
  5. Уряду слід передбачити можливість фінансування для закупівлі  розумних пристосувань на майбутніх повоєнних виборах. Водночас порядок їх застосування має бути врегульовано актами ЦВК. Також важливим є навчання з користування такими пристосуваннями серед виборців і членів комісій.
  6. Існує потреба у формуванні культури взаємодії членів виборчих комісій з виборцями з інвалідністю в процесі адміністрування виборів.  
  7. На початкових етапах квотування осіб з інвалідністю є можливим варіантом їх підтримки. Разом з тим, є ризики маніпуляції на темі інвалідності з боку політичних партій та повторення практики працевлаштування осіб з інвалідністю та квотою 4%, коли роботодавці шукають працівників для формального виконання вимоги закону, а реально такі люди не працюють. Також є ризики, пов'язані зі спокусами отримання матеріальної чи нематеріальної вигоди люьми з інвалідністю взамін за участь у балотуванні, а також потенційна невідповідність між квотою й кількістю охочих брати участь у політичних процесах.
  8. Запровадження квот для людей з інвалідністю може спричинити у майбутньому потребу квотувати й інші категорії населення (ВПО, ветеранів, молодь, чорнобильців тощо).
  9. Потрібно проводити навчання та просвітницьку роботу серед людей з інвалідністю задля більшої їх залученості в політичні процеси загалом та у виборчий процес зокрема.

Рекомендації:

Верховній Раді України:

  1. Впроваджувати у законодавство про політичні партії та вибори засади інклюзивності.
  2. Прийняти зміни до Перехідних положень Виборчого кодексу та Закону про Державний реєстр виборців з метою забезпечення можливості подання виборцями з інвалідністю в міжвиборчий період, у тому числі шляхом онлайн-звернення, заяв до Державного органу ведення реєстру виборців щодо бажання голосування на доступній виборчій дільниці або за місцем перебування, необхідності забезпечення виборчої дільниці визначеним заявником розумним пристосуванням. Дані, що містяться в заяві, повинні зберігатися в службовій частині реєстру, аналізуватися під час виборчого процесу на предмет необхідності забезпечення конкретних дільниць розумними пристосуваннями, які передаватимуться дільничним виборчим комісіям. Крім того, зміна місця голосування на місцевих виборах є актуальною для виборців великих міст і також може бути застосована для зміни місця голосування виборцем з інвалідністю з недоступної на доступну виборчу дільницю.

Кабінету Міністрів України:

  1. Виділити кошти для закупівлі розумних пристосувань на майбутніх повоєнних виборах.

Центральній виборчій комісії:

  1. Активізувати робочу групу та напрацювати зміни до законодавства в рамках реалізації завдань Флагманського проєкту «Покращення доступності волевиявлення для людей з інвалідністю».
  2. Розробити порядок забезпечення розумними пристосуваннями (допоміжними засобами) для голосування особами з інвалідністю, а також організувати навчання з користування такими пристосуваннями серед виборців і членів комісій.
  3. Узагальнити інформацію з регіонів про доступність виборчих дільниць та оприлюднити дані про стан доступності конкретних виборчих дільниць після звершення воєнного стану;
  4. Проводити тренінги із членами виборчих комісій щодо належної комунікації та взаємодії  з виборцями із числа осіб з інвалідністю.
  5. Врахувати під час розробки форм документів, в тому числі в частині реєстрації кандидатів, особливостей зумовлених інвалідністю.
  6. Забезпечити можливість для людей з інвалідністю на час виборчого процесу, насамперед у день голосування, проконсультуватися з фахівцем з виборчого права на спеціальній лінії для консультування для осіб з інвалідністю Міністерства соціальної політики  “1539” .
  7. Разом з Міністерством закордонних справ розробити алгоритми дій для особи з інвалідністю за кордоном в питаннях реалізації виборчого права.

Органам місцевого самоврядування:

Приймати та виконувати програми безбар’єрності, в першу чергу в частині доступності об’єктів виборчої інфраструктури. Також проводити комунікацію щодо доступності виборчих дільниць.

Політичним партіям:

Сприяти делегуванню до виборчих комісій представників з числа осіб з інвалідністю.

Інститутам громадянського суспільства:

Тісно співпрацювати з органами місцевого самоврядування щодо громадського контролю за доступністю виборчих дільниць. 

 

Дисклеймер

Це дослідження стало можливим завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Громадянська мережа ОПОРА несе повну відповідальність за зміст, який може не відображати поглядів АМР США або Уряду Сполучених Штатів Америки.