З таким питанням до громадського омбудсмена із захисту виборчих прав Громадянської мережі ОПОРА в Харківській області звертався член Харківської обласної територіальної виборчої комісії. ОПОРА адресувалася за роз’ясненням до Центральної виборчої комісії. Відповідь була негативною. Втім, таке позбавлення виборчих прав суперечить Конституції.
«Право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років. Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними», – говорить стаття 70 Конституції України.
Виходячи з її змісту, можна дійти до висновку про те, що в нашій країні не мають права голосу:
- негромадяни України (тобто, іноземці та апатриди);
- громадяни України, яким ще не виповнилося 18 років;
- громадяни України, визнані судом недієздатними.
Все! Будь-які інші категорії, яких би можна було позбавити права голосу, в Конституції не згадуються.
Окрім того, в ч. 2 ст. 8 Основного Закону закарбовано: «Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй».
Однак на практиці це, на жаль, далеко не так. Позаяк у виборчих законах, що приймаються в Україні, перелік «позбавленців» почасту є більшим. Приміром, до 2020 року на місцевих виборах права голосу фактично не мали вимушені переселенці.
Крім того, законодавці, котрі приймали новий Виборчий кодекс України, у ч. 7 ст. 7 включили норму, згідно з якою, крім осіб, визнаних судом недієздатними, вирішили вважати «такими, що не належать до жодної територіальної громади, та не мають права голосу на місцевих виборах» ще й військовослужбовців строкової служби, громадян України, які проживають за кордоном, та тих, які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі.
Заради справедливості зазначу, що ця норма не є новацією Виборчого кодексу. Адже й у Законі України «Про місцеві вибори», прийнятому в 2015 році, й у Законі «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (в редакції 2010 року) містилися абсолютно ідентичні приписи, які дослівно відтворили у Виборчому кодексі. Також і в першій редакції Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», прийнятій ще в 2004 році, вказувалося, що «не мають права голосу на місцевих виборах… громадяни України, які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі». А Закон «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», що діяв з 1998 року, мав більш обережне формулювання: «Здійснення виборчого права зупиняється для осіб, які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі, – на час перебування в цих місцях».
Термін «місця позбавлення волі» можна визначити за допомогою ст. 63 Кримінального кодексу України, в якій йдеться про те, що позбавлення волі є одним із видів покарання, що полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи.
Проте, крім громадян, які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі, є ще чимала група осіб, що знаходяться у слідчих ізоляторах (ізоляторах тимчасового тримання). «Попереднє ув’язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили», – говориться у ст. 1 Закону України «Про попереднє ув’язнення».
Отже, як бачимо, ці громадяни не потрапляють навіть під ті категорії, яких для «спрощення» позбавили права голосу на місцевих виборах. Враховуючи, що СІЗО є в кожному регіоні України та в них переважно ув’язнені особи, що проживають у відповідній області, логічним було б надати їм хоча б можливість проголосувати на виборах до обласних рад.
Власне, з питанням щодо того, чи потрібно забезпечити право голосу на таких виборах «сидельцям» Харківського СІЗО, до мене під час кампанії місцевих виборів-2020 звернувся член Харківської обласної територіальної виборчої комісії, який має досвід роботи в правозахисній громадській організації та, вочевидь, правову свідомість.
Оскільки прямих норм з цього питання Виборчий кодекс України не містить, я запитав про це в старшої радниці ОПОРИ з юридичних питань Ольги Коцюруби. Виявилося, що Громадянська мережа ОПОРА вже адресувалася щодо цього до Центральної виборчої комісії. На що отримала відповідь, яку, якщо відкинути задовгу «прелюдію», можна звести до однієї тези: «Частиною шостою статті 30 Кодексу (мається на увазі Виборчий кодекс України – прим. автора) передбачено, що для підготовки та проведення голосування і підрахунку голосів виборців на місцевих виборах використовуються лише спеціальні виборчі дільниці, що існують на постійній основі у стаціонарних закладах охорони здоров’я. Організацію голосування виборців на місцевих виборах у слідчих ізоляторах Кодексом не передбачено».
Таким чином виходить, що громадян, вина яких у скоєнні кримінальних правопорушень ще не встановлена вироком суду, вже позбавили одного з конституційних прав – права голосу. Принаймні, на місцевих виборах.
Через те, народним депутатам та суддям Конституційного Суду України пора звернути свою увагу на це кричуще порушення Основного Закону. З огляду на те, що в СІЗО має шанс опинитися будь-хто з можновладців – в установи попереднього ув’язнення вони «заїжджають», як свідчить практика, частіше, ніж до місць позбавлення волі, – не слід нехтувати правами ув’язнених.
Підготовлено в рамках проєкту “Виборча реформа задля посилення впливу агентів змін та підтримки публічного діалогу”, який реалізує Громадянська мережа ОПОРА за підтримки ЄС ombudsman.oporaua.org/about_project