Демократії можуть бути крихкими. Навіть розвинені, з багаторічною історією та практикою. Традиційним тестом на міцність для них стають виборчі процеси і технології. В Україні ж ми звикли до того, що словосполучення «технології на виборах» найчастіше означає не IT-рішення, а махінації, «обкатані схеми». Втім, український досвід може виявитися корисним і для більш «досвідчених» демократичних країн.

В Індексі демократії за 2022 рік від Economist Intelligence Україна посіла 87 місце зі 167 країн (це лише на одну сходинку нижче за наш показник у 2021 році, напередодні повномасштабного вторгнення росії). А, наприклад, Сполучені Штати Америки — на 30 місці (у 2021 році вони були 26-ми). Здавалося б, нам є чого повчитись у більш успішних демократій, проте, як показують вибори в цих країнах (зокрема, осіння виборча кампанія-2022 до Конгресу та Сенату США чи президентські вибори 2020 року), у нас є і спільні тенденції у виборчих проблемах. Ба більше, деякі українські рішення можуть навіть бути ефективнішими, ніж американські.

Це стосується не лише виборів. Так, минулоріч колишній президент США Дональд Трамп запропонував скасувати Конституцію, адже за нею він не переміг на виборах у 2020 році. Здавалося би, президент країни не може вимагати незаконних та нелогічних дій. Однак українці можуть пригадати далекий 2010 рік, коли тодішній президент Віктор Янукович незаконно провів «конституційний переворот», щоб розширити власні повноваження. Звісно, деструктивне відчуття гордості на зразок «ми були перші» або «ми теж можемо вас чогось навчити» тут недоречне.

У цій статті ми проведемо паралелі між проблемами виборчого процесу в Америці та українським досвідом, аби побачити, наскільки серйозними є наші виклики. Адже боротьба за вплив на результати виборів відбувається навіть зараз, коли в Україні триває активна фаза повномасштабного російського вторгнення. А ці приклади нагадають нам, куди все рухається і який наш досвід може бути успішним.

Дві тисячі мулів vs. печиво та каруселі

Прихильники Дональда Трампа з MAGA-руху (MAGA — Make America Great Again, «Зробимо Америку великою знову») випустили фільм «2000 мулів» про фальсифікації на виборах 2020 року. За їхніми словами, це документалка про людей, які вкидали по кілька бюлетенів і так вплинули на результати виборів.

Але є нюанс. Ці вкиди у фільмі зображені як зафіксовані під час використання конвертів, а отже, під підозру зазвичай потрапляли люди, котрі голосували поштою. Теоретично ці виборці могли вкинути в поштову скриньку листи з бюлетенем і за себе, і за своїх родичів. Крім того, в Америці також є опція дострокового голосування, щоб не чекати «дня ікс» — він зазвичай припадає на вівторок, що не завжди зручно. Тоді виборець також голосує бюлетенем у конверті, який опускає в спеціальну скриньку.

На основі відео, відзнятих поруч із такими скриньками, автори фільму припускають, що люди фальсифікували вибори, приносячи більше одного конверта. Важливо відзначити, що прямих чи хоча б опосередкованих доказів фальсифікацій у фільмі немає — це винятково припущення. Тобто, по суті, він спрямований не стільки на те, щоб виявити реальні виборчі порушення, скільки на те, щоб заплутати людей, викликати у них сумніви і недовіру. Головна його мета — поширювати думку, що голоси вкрадені, а вибори сфальсифіковані. І вже за пів року після виходу фільму на осінніх довиборах в Конгрес та Сенат щонайменше 50 кандидатів просували чи цитували цю ідею про мулів.

В України є свої приклади фальсифікацій, засновані на багаторазовому вкиданні бюлетенів. Але є принципова різниця між необгрунтованими припущеннями і реальним досвідом. Розгляньмо дві українські технології — «печиво» та «карусель».

«Печиво» — техніка, яку використовували по всій країні для голосування на президентських виборах 2004 року за Віктора Януковича. Якщо у день голосування виборець планував бути в іншому місті, то на своїй виборчій дільниці напередодні дня голосування він міг отримати відкріпний талон. На практиці ці талони підробляли, і по всій країні курсували мандрівні автобуси з багаторазовими виборцями Януковича з такими підробленими талонами. Процедуру голосування за відкріпними талонами скасували невдовзі після Помаранчевої революції.

Натомість технологія «карусель» передбачає, що перший виборець непомітно виносить свій незаповнений бюлетень із дільниці та передає його куратору, котрий і запускає «карусель» в роботу. Куратор голосує на чистому бюлетені за визначеного кандидата чи партію і дає його наступному виборцю, щоб той міг опустити цей бюлетень у скриньку, а свій порожній також винести. Звісно, все це — за фінансову винагороду. Такі фальсифікації були дуже популярними й навіть потрапляли у поле зору спостерігачів, але зараз майже не використовуються.

Дезінформація про порушення важливіша за самі порушення

Велику частину проблем із виборами в США можна приписати інструменту дезінформації на основі недовіри виборців. Саме на цьому грають кандидати та прихильники руху МАGА. Вони поширюють емоційно заряджені повідомлення, покликані сіяти недовіру.

Так, на виборах 2022 року республіканці закликали своїх спостерігачів дзвонити на 911, якщо вони запідозрили бодай натяк на виборче порушення. І цей «спам» із неперевірених підозр може бути проблемою, адже ця телефонна лінія у США використовується лише для надзвичайних випадків, а такі повідомлення можуть її перенавантажити.

Великий дезінформаційний процес навколо виборів працював ще й в іншому ключі — через партійну активність і квоти. Головний політичний стратег адміністрації Трампа Стів Беннон розповідав, що стратегія GOP («Grand Old Party» — Велика стара партія, альтернативна назва Республіканської партії) полягає в тому, щоб мати якнайбільшу кількість членів виборчих комісій на всіх рівнях. Це б дозволило їм максимально контролювати виборчий процес та втручатись у вибори. Важливо відзначити, що й мобілізація ставати членами комісій набула величезних масштабів.

Представники республіканців на місцевому рівні в Мічигані майже відмовилися визнавати голосування, ледь не зануривши штат у післявиборчий хаос. Причиною недовіри стало те, що демократка Джозелін Бенсон значно обійшла свою суперницю Крістіну Карамо, а та в останні дні голосування у відповідь намагалася через суд вилучити з підрахунку голоси виборців у Детройті, надіслані поштою, проте програла.

В Україні під час майже кожної виборчої кампанії кандидати і партії хочуть мати максимальну кількість «своїх» членів виборчих комісій на всіх рівнях. Це потрібно, щоб захистити «свої» голоси або впливати на те, щоб голоси за конкурента не були враховані. Іноді доходить до того, що учасники виборів мотивують членів комісій від інших кандидатів працювати на свою користь. Схожі причини змушують кандидатів мобілізувати величезну кількість людей працювати партійними спостерігачами на виборчих дільницях. Громадянська мережа ОПОРА також запрошує громадян спостерігати за виборами, але незалежно, позапартійно та рівновіддалено, слідкуючи за справедливістю для всіх кандидатів і партій.

Рух за скасування машин

Один із членів виборчої комісії Невадського округу від Трампа Марк Кампф висловився з приводу недовіри до машин і підрахунку голосів. За його словами, не має значення, що є правдою чи брехнею, адже сприйняття людей — це і є реальність. Такі повідомлення членів виборчих комісій, котрі безпідставно не довіряють результатам виборів, сприяють поширенню «a sea of pervasive distrust» («моря всепроникної недовіри»).

Ідея «скасування» машин і підрахунку бюлетенів вручну на осінніх виборах 2022 року стала такою нав’язливою серед частини виборців, що в одному з округів Арізони дослухались до волань республіканців і провели повністю ручний підрахунок голосів.

Зазвичай у США люди голосували за допомогою машин на дільницях і, відповідно, голоси рахувались автоматично. Та американські експерти з адміністрування виборів сходяться у думці, що хоча ручний підрахунок є важливим інструментом для перевірок і перерахунку голосів, але підрахунок усіх виборів вручну в будь-якій юрисдикції, крім найменших, спричинить хаос і зробить результати менш точними. До того ж, є дослідження, які демонструють, що ручний підрахунок голосів призводить до більшої кількості помилок. Утім, переносячи це в український контекст, хочемо сказати про невеликий нюанс. Це пов’язано з різними формами бюлетенів та способами голосування.

На виборах в Україні потрібно просто поставити галочку чи якусь іншу позначку навпроти кандидата чи партії (хоча за нової пропорційної виборчої системи з відкритими списками нам ще також треба додатково вписати цифру). Тому ламповий підрахунок голосів вручну — цілком звична для нас річ, яка до того ж допомагає зберігати «паперовий слід», що дає можливість відстежувати порушення. І автоматизація цього процесу з урахуванням нашого високого рівня виборчих маніпуляцій — шалений ризик.

В американських же бюлетенях все набагато складніше, адже один аркуш паперу використовують, наприклад, для 16 виборів одночасно.

 

Приклади бюлетенів з Вермонта та Мінесоти у 2022 році, де на одному аркуші багато різних виборів

Це вибори з різними системами, різними кандидатами, часом обирають, наприклад, одразу ще й прокурора чи місцевого суддю, але все це — на одному аркуші. Це різні види виборів і просто звести голоси з них було б складним завданням. Саме тому для коректного підрахунку голосів вони потребують автоматизації — машин для голосування і сканерів, які швидко і майже без помилок порахують всі голоси виборців.

Один із відомих збоїв у такому автоматизованому підрахунку голосів стався в 2000 році на виборах президента США у Флориді. Там використовували машини, які мали пробивати дірочки (щось подібне до компостера та перфокарти) у бюлетенях навпроти прізвищ кандидатів, але дуже часто машини суто технічно не могли цього зробити. В результаті довелось рахувати все вручну, що призвело до конфліктів і маніпуляцій.

Колишній експерт із систем голосування штату Айова та колишній член Комітету з розробки технічних рекомендацій Комісії з допомоги виборам США Дуглас Джонс, наводить також приклад передвиборчого тесту з ручним підрахунком голосів у Флориді в 2004 році. Він та інші чиновники працювали повільно, на опрацювання одного голосу йшло близько хвилини, але, незважаючи на всю увагу до деталей, вони все ж продовжували робити помилки: «Ви втрачаєте концентрацію, коли робите щось дуже повторюване».

Експерти сходяться на думці, що повторний підрахунок голосів є цінним та важливим, але це стосується радше окремих виборчих перегонів, коли невелика кількість бюлетенів може суттєво змінити результат. Якщо намір виборця незрозумілий для машини, то його може розпізнати людина. Але інструмент ручного підрахунку цінний тоді, коли він обмежений: що менше бюлетенів працівники мають переглядати вручну, то більше часу та уваги вони можуть приділити кожному з цих бюлетенів.

Важливою складовою також залишається ручний аудит після машинного підрахунку голосів — вибіркова перевірка невеликого відсотка бюлетенів. Такі «перевірки машин» є нормою та зазвичай підтверджують, що машини порахували все правильно. Так, дослідження 2012 року вивчало розбіжності між початковим і повторним підрахунком голосів у Нью-Гемпширі. Виявилося, що в середньому ці розбіжності були на 0,8% менші в містах, де використовували сканери для підрахунку голосів, ніж у містах, де все рахували вручну. А дослідження 2018 року, в якому йшлося про вибори в штаті Вісконсин, виявило, що підрахунок голосів, спочатку проведений комп’ютеризованими сканерами, був у середньому більш точним.

Варто зазначити, що в українських реаліях історії з відправленням дільничних виборчих комісій на уточнення чи повторний підрахунок голосів — теж доволі поширене явище. І причиною тут не обов’язково може бути бажання провести якісь махінації за принципом «щоб цього разу порахували так, як треба певному кандидату», а й технічні неточності в протоколах, які часом трапляються через людський фактор. Бо члени виборчих комісій — люди, які вже добу не спали.

Юрій Лісовський, експерт ОПОРИ з виборів та CivicTech, і Катерина Жемчужникова, комунікаційна менеджерка ОПОРИ спеціально для ЦЕНЗОР.НЕТ