АНОТАЦІЯ

Протягом лютого-серпня 2015 року Громадянська мережа ОПОРА в партнерстві з Міжнародною фундацією виборчих систем (IFES) здійснювала моніторинг діяльності правоохоронних органів та судів України щодо розслідування злочинів, прямо чи опосередковано пов’язаних із виборчим процесом. 

До предмету моніторингу входили: 1) злочини проти виборчих прав громадян, вчинені на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року; 2) фінансові зловживання членів виборчих комісій на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року; 3) розслідування злочинів, пов’язаних із організацією псевдореферендумів у Донецькій та Луганській областях та забезпечення невідворотності покарання у цих випадках.

Моніторинг діяльності правоохоронних органів та судів України щодо розслідування злочинів проти виборчих прав громадян на позачергових виборах народних депутатів України 2014 року засвідчує безрезультативність понад 77% кримінальних проваджень.

Станом на серпень 2015 р. із 291 кримінального провадження щодо злочинів проти виборчих прав громадян, вчинених на позачергових виборах народних депутатів України, уже було закрито 225.  

До суду дійшло лише близько 5% кримінальних проваджень, тобто 14 з 291 справ.  При цьому матеріали 13 з них надійшли до суду з обвинувальним актом, 1 закінчилося направленням до суду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.

Фігурантами судових процесів, які стосувалися злочинів проти виборчих прав громадян на позачергових виборах народних депутатів України 2014 р. всього стали 14 осіб. Про це свідчать дані Єдиного Реєстру судових рішень.

7 з 14 осіб отримали міру покарання у вигляді штрафу від 1700 до 6 800 гривень та позбавлення права обіймати посади, пов’язані з діяльністю у виборчих комісіях до органів державної та місцевої влади строком на 2 роки.  

Лише 5 осіб отримали покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з одночасним позбавленням права обіймати посади у виборчих комісіях строком на 2 роки. Вони були звільненні від відбування основного покарання з встановленням іспитового строку в один рік. Одна особа отримала покарання у вигляді обмеження волі на один рік із позбавленням права займати посади у виборчих комісіях, комісії з референдуму, бути офіційним спостерігачем, а також займатися діяльністю, пов'язаною з виборчим процесом та референдумом.

Одна особа, обвинувачена в отриманні бюлетеня не тільки за власним паспортом, а й за документом іншої людини, була звільнена від кримінальної відповідальності, оскільки було визнано втрату діянням суспільної небезпечності. 

ОПОРА відзначає тенденцію щодо покарання безпосередніх виконавців злочинів проти виборчих прав громадян та відсутність виявлення і притягнення до відповідальності організаторів незаконних технологій на виборах. До прикладу, в одному з кримінальних проваджень, розглянутих судом, до відповідальності було притягнуто особу, яка за згоду голосувати на підтримку кандидата видала 24 громадянам по 100 гривень, при цьому ініціатора таких дій не було встановлено (Хмельницька обл.). Інша ілюстрація цієї тенденції стосується незаконної видачі бюлетенів, при цьому особи, які не мали права отримувати бюлетені, не були встановлені слідством.

Найчастіше обвинуваченими в судовому процесі виступали члени дільничних виборчих комісій (9із 14 осіб ). 

Члени виборчих комісій притягалися до відповідальності внаслідок вчинення дій, пов’язаних із заповненням протоколів про підрахунок голосів не на засіданні ДВК або незаконним виготовленням протоколу про підрахунок голосів «Уточнений» (Житомирська обл.), отриманням членом ДВК виборчих бюлетенів замість родичів або осіб, які на день голосування перебували за кордоном (Хмельницька, Вінницька обл.), видачею бюлетенів невстановленим особам замість виборців, які перебували за кордоном (Тернопільська обл.).

У той же час виборці та/або інші громадяни найчастіше притягалися до відповідальності за діяння, пов’язані з винесенням бюлетеня за межі виборчої дільниці (Донецька, Рівненська обл.), отримання його замість іншої особи (Одеська обл.), участь у підкупі виборців (Хмельницька, Дніпропетровська обл.).

У невеликій сукупності рішень судів обвинувачені часто звільнялися від відповідальності на підставі визнання втрати діянням суспільної небезпечності, або обвинувачена особа визнавалася такою, що перестала бути суспільно небезпечною. Цікавою є ситуація з розслідуванням кримінальних проваджень в одномандатному виборчому окрузі №102 (Кіровоградська обл.). 

У цьому випадку провадження, пов’язані з підкупом виборців, були закриті на підставі набрання чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою. Мова йде про внесення змін до Кримінального Кодексу України щодо виокремлення підкупу виборців в окремий склад злочину (виключення його зі статті 157 ККУ, що стосується перешкоджання здійсненню виборчого права та введення нової статті 160 ККУ щодо підкупу виборців). Оскільки підкуп не було декриміналізовано, неправильне тлумачення внесених до Кримінального Кодексу змін на практиці спричинило закриття резонансних  проваджень.

Ще однією тенденцією можна вважати відсутність практики проведення аналізу судами фактів вчинення правопорушень, що були виявлені вже в ході судового розгляду. До прикладу,  у випадку із підписанням  протоколу підрахунку голосів на виборчій дільниці без цифрових даних було встановлено, що такі дії здійснювалися не лише трьома обвинуваченими, а й усіма членами ДВК. Втім, нововиявлені обставини найчастіше не отримують у судових процесах належного правового аналізу.

Під час судового розгляду злочинів у сфері порушення виборчих прав громадян простежується тенденція щодо призначення покарання в розмірі, меншому, ніж визначено санкцією статті Кримінального Кодексу України.

Актуальними в цілому по країні залишаються 52 кримінальні провадження щодо злочинів проти виборчих прав громадян, розслідування яких досі триває. Найбільше таких справ зафіксовано в Донецькій обл. (26), Києві (13) та Київській обл. (5).

Набагато більше, ніж у випадках із злочинами проти виборчих прав громадян, зафіксовано вироків, пов’язаних із розслідуванням фінансових зловживань членів виборчих комісій під час позачергових парламентських виборів (близько 90 вироків). Незважаючи на проактивну позицію правоохоронних органів щодо розслідування фінансових зловживань, у більшості випадків застосовується умовне звільнення від відбування покарання, амністія, призначення менш тяжкого покарання, ніж визначено законом, призначення покарання в мінімальному розмірі, визначеному санкцією (1 700 грн), позбавлення права займати керівні посади у виборчих комісіях (голова комісії, секретар комісії) строком на 1 рік.

Одним із важливих аспектів дослідження ОПОРИ стали розслідування діянь, пов’язаних із організацією псевдореферендумів у Донецькій та Луганській областях навесні 2014 року. 

 У Єдиному реєстрі судових рішень оприлюднено 9 судових рішень, які стосуються організації псевдореферендумів на Донеччині та Луганщині. Варто зазначити, що всі обвинувачені були звільнені від відбування покарання з призначенням випробувального строку від 1 до 3 років. 

У більшості випадків члени «псевдовиборчих комісій» мали відповідний досвід роботи на законних виборах в Україні. Враховуючи незначну кількість притягнених до відповідальності осіб, існує загроза участі організаторів псевдореферендумів у діяльності виборчих комісій на чергових місцевих виборах 25 жовтня 2015 року, що є неприпустимим з точки зору довіри громадян до результатів голосування. Крім цього, звертає на себе увагу обмежене охоплення судовими рішеннями міст та районів Донецької та Луганської областей (переважно Маріуполь, Краматорськ), хоча діяльність з організації незаконних референдумів поширювалась на значну частину територій цих регіонів.

КОРОТКІ ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ

За результатами проведеного моніторингу ОПОРА прийшла до таких висновків:

1) Станом на кінець серпня 2015 року більшість кримінальних проваджень, розпочатих на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року, вже були закриті (77% від їх загальної кількості). 

Найбільш поширеною підставою для закриття кримінальних проваджень стала відсутність складу кримінального правопорушення (за п. 2 Частини 1 статті 284 КК України). За оцінками ОПОРИ, у поодиноких випадках кримінальні провадження закривалися слідчими органами через неналежне практичне застосування законодавства.

2) Розслідування злочинів проти виборчих прав громадян на позачергових виборах народних депутатів України 2014 року не призвели до покарання організаторів незаконних виборчих технологій.  

До осіб, які безпосередньо брали участь у незаконних діях під час парламентських виборів, застосовувалися м’які види і розміри покарання, порівняно з максимально можливими (призначення судами покарання м’якшого за найнижчу межу санкції та звільнення від відбування покарання з випробуванням).

Органи розслідування активно укладали з обвинуваченими угоди про визнання винуватості, що призвело до застосування достатньо ліберальних мір покарання. Натомість кількість кримінальних проваджень, які завершилися зверненням до суду, свідчать про фрагментарний характер розслідувань та недотримання на практиці принципу невідворотності покарання за вчинення злочинів. Така тенденція особливо проявляється щодо фактів підкупу виборців, які достатньо масово фіксувалися в одномандатних виборчих округах на позачергових парламентських виборах 2014 р.

3) Під час розслідування кримінальних проваджень, у яких обвинувачення пред’явлено членам ДВК, не надавалася правова оцінка діям інших членів ДВК, які де-факто були співучасниками злочинів. З точки зору фактичних обставин розглянутих справ, виникає враження вибірковості притягнення до відповідальності членів тих виборчих комісій, якими були допущені грубі порушення законодавства під час видачі виборчих бюлетенів або підрахунку голосів на виборчій дільниці.

4) У матеріалах розслідування, які надходили до судів, найчастіше не були встановлені особи, які ініціювали злочини, пов’язані з підкупом виборців або незаконним отриманням виборчого бюлетеня.

5) Розповсюдженою практикою судів стало призначення більш м’якого вироку, ніж це передбачено законодавством, унаслідок укладення угоди про визнання винуватості між слідством та обвинуваченим.  Враховуючи застосовані судами види та міру покарання, можна говорити про незабезпечення покарання, необхідного та достатнього для попередження нових злочинів.

6) У низці регіонів зафіксована диспропорція між кількістю поданих до органів досудового розслідування повідомлень, а також інформації про події, які можуть містити ознаки злочину, та кількістю зареєстрованих проваджень. Це пов’язується з необізнаністю суб’єктів звернення та небажанням правоохоронних органів реєструвати провадження, які мають перспективу бути закритими.

Пріоритетні рекомендації:

• Запровадити для органів досудового розслідування особливий порядок розгляду та відповідей на звернення громадян із метою усунення практики реєстрації фактичних повідомлень про злочини у статусі звернень громадян без внесення відомостей в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань. Цей особливий порядок повинен містити обґрунтування відсутності підстав для реєстрації повідомлення громадян в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань;

• Законодавчо врегулювати обов’язковість слідчих дій щодо встановлення наявності або відсутності зв’язку між діями чи бездіяльністю, що містять ознаки виборчого злочину, та можливим прийняттям пропозиції чи одержанням незаконної винагороди. У випадку підтвердження такої вигоди або наміру її отримати, дії чи бездіяльність, зокрема членів комісій,  мають також кваліфікуватися за ч. 1 статті 160 Кримінального Кодексу України;

• Уточнити формулювання частин 1, 2, 3 статті 160 Кримінального Кодексу України «Підкуп виборця, учасника референдуму» з метою уникнення подвійних трактувань положень КК України та посилення спроможності правоохоронних органів щодо попередження та розслідування технологій підкупу виборців (див. розділ «Деталізовані висновки та рекомендації»);

• У Законах України «Про вибори народних депутатів», «Про місцеві вибори», «Про вибори Президента України» визначити перелік виборчої документації. Ці зміни сприятимуть поширенню практики кваліфікації випадків підробки підписів у списку виборців та контрольних талонах виборчих бюлетенів як фальсифікації виборчої документації (або визначення виборчої документації може міститися не у спеціальних виборчих законах, а у примітці до статті 158 КК України (фальсифікація виборчої документації);

• Законодавчо унеможливити застосування статті 48 Кримінального Кодексу України (щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки)  до злочинів, передбачених статтею 157-160 КК України;  

• Дослідження підтвердило активне використання статті 48 Кримінального Кодексу до виборчих злочинів, що не сприяє застосуванню достатнього покарання та  попередженню нових. Крім цього, недоцільно трактувати закінчення конкретного виборчого процесу як втрату суспільної небезпеки вчиненого діяння внаслідок зміни обстановки;

• Збільшити строк позбавлення права обіймати посади у виборчих комісіях, бути офіційним спостерігачем, уповноваженою чи довіреною особою суб'єкта виборчого процесу, займатися іншою діяльністю, пов'язаною з  виборчим процесом та референдумом до зняття судимості.  Нинішня норма щодо позбавлення відповідного права на строк від одного до трьох років уможливлює участь порушників законодавства в організації виборів вже в наступному електоральному циклі.

• Дати законодавче визначення «обману» та «примушуванню» як способам перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права;

• Зробити відкритою для громадян статистичну інформацію Єдиного реєстру досудових розслідувань;

• Призначати додаткове покарання у вигляді позбавлення права брати участь у роботі виборчих комісій не лише у випадку вчинення членом виборчої комісії злочинів проти виборчих прав громадян, а і за вчинення будь-яких інших злочинів під час реалізації статусу члена виборчої комісії.

1. ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНІ ТА МІЖНАРОДНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ДЕРЖАВИ
У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ НЕВІДВОРОТНОСТІ ПОКАРАННЯ ВИННИХ У ВЧИНЕННІ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ВИБОРЧИХ ПРАВ ГРОМАДЯН

Внутрішньополітичні перетворення 2013–2014 рр. та міжнародний контекст навколо України загострили питання щодо спроможності держави забезпечити належні стандарти виборчого процесу. Позачергові  вибори до Верховної Ради України 26 жовтня 2014 року, як і позачергові вибори Президента України у травні минулого року, національними та міжнародними спостерігачами порівнювалися з попередніми виборчими періодами. Якість виборчого процесу після зміни влади в Україні, що відбулася внаслідок масових громадянських акцій наприкінці 2013 – початку 2014 рр., мала засвідчити або спростувати здатність нового керівництва держави гарантувати виборчі права громадян.

1.1. Міжнародна реакція на позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року

Перебіг позачергових кампаній у 2014 р. засвідчив певний поступ України в проведенні  виборів, які б відповідали принципам виборчого права, законності, політичному плюралізму та конкурентності, публічності та відкритості. Зокрема, у Заяві про попередні висновки та результати Міжнародної місії зі спостереження за позачерговими виборами до Верховної Ради України, яка була підготовлена спільними зусиллями ОБСЄ/БДІПЛ, ПА ОБСЄ, ПАРЄ, Європейського парламенту (ЄП) та Парламентської асамблеї НАТО, зазначалося, що позачергові вибори народних депутатів України стали важливим кроком у намаганнях держави провести демократичні вибори відповідно до міжнародних зобов’язань. Як було підкреслено у Заяві, до позитивних моментів процесу належали неупереджена та ефективна робота ЦВК, висока конкуренція серед учасників, наявність справжнього вибору для громадян, а також загальна повага до основних свобод . У порівнянні з парламентськими виборами 2012 р., як наголошувалося у Заяві, зловживання адміністративним ресурсом не було ключовою проблемою. У той же час українську державу закликали до усунення недоліків у сфері дотримання верховенства права.

Рекомендації щодо необхідності подальшого закріплення прогресу в дотриманні стандартів виборчого процесу містяться і в Остаточному Звіті Місії спостереження за виборами ОБСЄ/БДІПЛ на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 р. Зокрема, рекомендації  включають необхідність оперативного розслідування всіх випадків насильства та залякування учасників виборчого процесу в незалежний та неупереджений спосіб, а також притягнення винних до відповідальності. Крім цього, з метою подальшого забезпечення чесності, прозорості, підзвітності та верховенства права у виборчих комісіях має бути запроваджений комплекс відповідних скоординованих антикорупційних дій . Учасники виборчого процесу, за висновками Місії ОБСЄ/БДІПЛ, повинні докладати потужніших зусиль щодо недопущення використання посад державних службовців для отримання несправедливих переваг у виборчому процесі під час періоду передвиборчої агітації, що засвідчує збереження своєї актуальності проблем зі зловживанням адміністративним ресурсом. 

1.2. Висновки національних спостерігачів щодо парламентських виборів-2014

Національні спостерігачі також відзначили прогрес України в забезпеченні стандартів виборів, але кількість зафіксованих ними порушень засвідчує наявність суттєвих проблем, якими супроводжувалися позачергові парламентські вибори.

За висновками офіційних спостерігачів Громадянської мережі ОПОРА, на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 р. структура порушень суттєво змінилася у порівнянні з черговими виборами 2012 р. Якщо у 2012 р. найпоширенішим було зловживання адміністративним ресурсом , то в 2014 р. під час позачергових виборів народних депутатів України суб’єкти процесу найчастіше порушували правила проведення передвиборчої агітації (порушення найбільше проявлялися в розповсюдженні матеріалів без вихідних даних). 

Водночас, як і у 2012 р., одним із найбільш поширених типів порушень на парламентських виборах 2014 р. став підкуп виборців (виявлено 195 фактів з ознаками підкупу виборців). Спостерігачі ОПОРИ зазначали, що найчастіше це проявлялося в наданні кандидатами в народні депутати України виборцям грошей, товарів, послуг під час здійснення агітації. На позачергових парламентських виборах було виявлено 124 випадки кримінального (силового) втручання до виборчого процесу (найбільше – пошкодження майна та агітаційних матеріалів), 107 фактів застосування адміністративного ресурсу (домінували випадки незаконної участі посадовців у агітації), 21 інцидент перешкоджання діяльності журналістів та офіційних спостерігачів (найчастіше – недопуск цих суб’єктів на засідання виборчих комісій).

Спостерігачі ОПОРИ зафіксували 21 спробу фальсифікації виборчої документації. При цьому найчастіше виявлялися факти внесення неналежним чином уточнень до протоколу про підрахунок голосів на виборчій дільниці. Крім цього, ОПОРА зафіксувала 165 випадків процедурних порушень, які були допущені виборчими комісіями та іншими суб’єктами процесу, органами державної влади та органами місцевого самоврядування без явного умислу порушити законний перебіг виборів. У цілому, за весь період виборчого процесу ОПОРА зафіксувала 1 114 фактів, які мали ознаки порушень Закону України «Про вибори народних депутатів України» та/або Кримінального Кодексу України.

1.3. Зусилля органів державної влади щодо попередження злочинів проти виборчих прав громадян та забезпечення невідворотності покарання за їх вчинення

У запобіганні злочинів проти виборчих прав визначальну роль відіграє держава та її органи правопорядку. На позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року органи державної влади та правоохоронці демонстрували публічну готовність попереджувати злочини та забезпечити ефективне розслідування протиправних діянь. Зокрема, протягом виборчого процесу Міністерство внутрішніх справ України адмініструвало спеціальну інтерактивну мапу, на якій фіксувалися повідомлення та заяви про порушення законодавства на відповідних виборах. За даними, взятими з цього джерела, протягом виборчого процесу відбулося 509 подій з ознаками кримінального злочину, а також зафіксовано 73 події з ознаками адміністративного порушення.

У вересні 2014 року, відповідно до рішення міжвідомчої наради при Раді національної безпеки та оборони України, було створено оперативні штаби щодо фіксації та протидії порушенням, розроблено заходи щодо гарантування безпеки під час виборів. Структура штабів, створених на базі Міністерства внутрішніх справ України, здійснювала свою діяльність на загальнонаціональному та місцевому рівнях. У той же час спостерігачі ОПОРИ відзначали, що діяльність оперативних штабів активізувалась лише за тиждень до дня голосування. 21 жовтня відбулась селекторна нарада під головуванням міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та за участі представників СБУ, Генеральної Прокуратури, на яких розглядалися питання попередження виборчих злочинів.  Таким чином, Міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков взяв на себе публічну відповідальність за ефективну реакцію правоохоронних органів на порушення законодавства та вчинення злочинів виборчих прав громадян.

В умовах зростання кількості діянь із ознаками злочинів проти виборчих прав громадян, Верховна Рада України 14 жовтня 2014 року прийняла Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо посилення відповідальності за порушення виборчих прав громадян)». Зокрема, Закон виділяє підкуп виборців у окремий склад злочину та встановлює відповідальність як для того, хто здійснює підкуп, так і для тих, хто його приймає, тобто для виборців. Також була передбачена відповідальність за здійснення передвиборчої агітації шляхом надання підприємствам, установам, організаціям неправомірної вигоди або надання безоплатно товарів (крім товарів, що містять візуальні зображення найменування, символіки, прапора політичної партії, вартість яких не перевищує 3% розміру мінімальної заробітної плати), робіт, послуг. Змінами до Кримінального Кодексу була посилена відповідальність за злочини проти виборчих прав громадян, що спрямовувалося на подолання необґрунтованої лібералізації кримінального законодавства в цій сфері. Однак Президент України підписав Закон «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо посилення відповідальності за порушення виборчих прав громадян)» лише 20 жовтня 2014 року (за шість днів до дня голосування на позачергових виборах народних депутатів України), що унеможливило застосування посиленої міри відповідальності до більшості порушень, зафіксованих під час виборчого процесу.

Досвід виборчих кампаній в Україні засвідчує необхідність дієвого забезпечення невідворотності покарання винних у злочинах проти виборчих прав громадян, без якого жодне удосконалення профільного законодавства не призведе до підвищення стандартів виборчого  процесу. Залежність якості виборів від політичного контексту, а не правових факторів, не дозволяє закріпити успіхи на шляху до справжніх та справедливих виборів.  

Станом на кінець серпня 2015 р. з дня голосування на позачергових виборах народних депутатів України вже пройшло 10 місяців. Протягом цього періоду органи внутрішніх справ мали продемонструвати суспільству конкретні результати розслідувань злочинів проти виборчих прав громадян.  

2. РЕЗУЛЬТАТИ РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕННЬ ЩОДО ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ВИБОРЧИХ ПРАВ ГРОМАДЯН. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ТА СУДОВИХ ІНСТИТУЦІЙ

2.1. Кримінальні провадження щодо позачергових виборів 2014 р. у загальнонаціональному розрізі

У межах моніторингу діяльності правоохоронних органів та судових інституцій щодо розслідувань злочинів проти виборчих прав громадян ОПОРОЮ кожного місяця, починаючи з лютого 2015 р., відправлялися запити до Головного слідчого управління МВС України, Головних управлінь МВС України в областях, а також здійснювався постійний моніторинг Інтернет-сайту Єдиного реєстру судових рішень.

Станом на 31 серпня 2015 року органами внутрішніх справ України було розпочато 291 кримінальне провадження за статтями 157-160 Кримінального Кодексу України.

За даними Головного слідчого управління МВС України, найбільше кримінальних проваджень було розпочато за статтею 157 Кримінального Кодексу України (Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача) – 181 справа. Друге місце за поширеністю отримали кримінальні провадження за статтею 158 Кримінального Кодексу України (Надання неправдивих відомостей до органу ведення Державного реєстру виборців або фальсифікація виборчих документів, документів референдуму, підсумків голосування або відомостей Державного реєстру виборців) – 46 справ.

За статтею 160 Кримінального Кодексу України (Підкуп виборця, учасника референдуму) було розпочато 37 кримінальних проваджень, що посідає третє місце серед усієї сукупності  розпочатих справ. Натомість за статтею 158-1 Кримінального кодексу (Незаконне використання виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, голосування виборцем, учасником референдуму більше ніж один раз) розпочато 17 проваджень, за  статтею 159-1 Кодексу (Порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку) – 9, за статтею 158-2 (Незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму) – 1.

Варто зазначити, що за статтею 159 Кримінального Кодексу (порушення таємниці голосування) не було порушено жодного кримінального провадження.

Станом на 31 серпня 2015 року досудове розслідування результативно було завершено лише у 14 з 291 кримінальних проваджень. У 13 з 14 завершених кримінальних проваджень до суду були передані обвинувальні акти. Одна справа завершилася направленням до суду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.

6 обвинувальних актів, направлених до суду, найчастіше стосувалися кримінальної відповідальності за статтею 158-1 (Незаконне використання виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, голосування виборцем, учасником референдуму більше ніж один раз).

За статтею 158 (Надання неправдивих відомостей до органу ведення Державного реєстру виборців або фальсифікація виборчих документів, документів референдуму, підсумків голосування або відомостей Державного реєстру виборців) – 3 акти.

За статтями 157 Кримінального Кодексу України (Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача) та 160 (Підкуп виборців, учасника референдуму) до суду було  направлено по 2 обвинувальні акти.

Клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності стосувалося статті 157 Кримінального Кодексу України.

За результатами досудового розслідування на підставі статті 284 Кримінально-процесуального Кодексу України було закрито 225 кримінальних проваджень. Тобто більше 77% усіх розпочатих на позачергових виборах народних депутатів України кримінальних проваджень завершилися безрезультативно. 

Станом на 26 червня 2015 року триває розслідування 52 кримінальних проваджень (майже 18 % від загальної кількості).

Таблиця 1. «Кримінальні провадження на позачергових виборах народних депутатів-2014, розслідування яких досі триває (серпень 2015), за статтями Кримінального Кодексу України»

2.2. Кримінальні провадження щодо позачергових виборів 2014 р. у регіональному розрізі

Найбільше кримінальних проваджень на позачергових виборах народних депутатів України було зареєстровано і розпочато в м. Київ (52), Донецькій обл. (50), Одеській обл. (41), Київській обл. (29),  Чернігівській обл. (28), Харківській обл. (18). Натомість найбільше обвинувальних актів до суду було направлено в Дніпропетровській, Черкаській, Житомирській, Хмельницькій областях (у кожній по 2 обвинувальних акти). По одному обвинувальному акту було відправлено до суду в Донецькій, Одеській, Вінницькій, Рівненській, Тернопільській областях.

Найбільше кримінальних проваджень, розслідування яких досі триває, зафіксовано в Донецькій обл. (26),  м. Київ (13), Київській області (5). У той же час станом на серпень 2015 р., не залишилося жодного кримінального провадження, розслідування якого досі триває, у Черкаській, Житомирській, Хмельницькій, Тернопільській, Чернігівській, Запорізькій, Сумській, Закарпатській, Волинській, Львівській, Полтавській, Чернівецькій, Івано-Франківській, Кіровоградській областях. 

3. АНАЛІЗ СУДОВИХ РІШЕНЬ У КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕННЯХ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ РЕАЛІЗАЦІЄЮ ВИБОРЧИХ ПРАВ ГРОМАДЯН ТА ДІЯЛЬНІСТЮ ВИБОРЧИХ КОМІСІЙ

3.1. Аналіз судових рішень у кримінальних провадженнях, пов’язаних із виборами народних депутатів 2014 року

3.1.1. Кримінальні провадження, розглянуті судом

ОПОРОЮ детально проаналізовано судові рішення, матеріали яких доступні в повному обсязі на сайті Єдиного реєстру судових рішень.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень доступно 10 судових рішень за результатами розгляду обвинувальних актів.

Три рішення стосуються ч. 2 статті 158-1 КК України (надання членом виборчої комісії бюлетенів особі, яка не має на це права). У двох із зазначених випадків бюлетені членами виборчої комісії видавалися особам, які слідством не встановлені. Підпис виборця підроблявся та проставлявся в списку виборців та контрольному талоні бюлетеня замість тих людей, що перебували на цей час за кордоном, проте були внесені у списки виборців в Україні. До відповідальності у всіх випадках притягувалися лише члени ДВК, фактичні виконавці злочину. Слідством не встановлювалося, чи отримували члени комісій за свої дії грошові винагороди, кому саме передавалися виборчі бюлетені (родичам осіб, що перебували за кордоном, чи представникам окремих кандидатів). Диспозиція частини 2  статті 158-1 КК України не передбачає диференціації вручення членом виборчої комісії бюлетенів особі, яка не має на це права, за критерієм того,  чи надавалися вони з метою вплинути на результати виборів.  Проте у випадку отримання грошової винагороди злочинне діяння мало б кваліфікуватися в сукупності з ч. 1 статті 160  (одержання виборцем неправомірної вигоди за вчинення чи не вчинення будь-яких дій, пов’язаних з безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права). У такому випадку обвинувачений, на думку ОПОРИ, повинен нести більш суворе покарання.

В одному з чотирьох проваджень за ч. 2 статті 158-1 КК України (надання членом виборчої комісії бюлетенів особі, яка не має на це права) – член комісії отримала бюлетені та проголосувала за своїх близьких родичів (за матір та чоловіка).

Аналогічна кількість вироків (3 рішення) доступні у Єдиному державному реєстрі судових рішень щодо кримінальних проваджень за ч. 1 статті 158-1.  У двох випадках йдеться про приховування і винесення виборчого бюлетеня, в одному про отримання людиною бюлетеня за паспортом іншої особи. У випадку приховування та викрадення виборчого бюлетеня слідчим органам слід було з’ясувати, чи не було у винних змови щодо передачі бюлетеня іншим особам за незаконну винагороду, в разі встановлення таких фактів – дії обвинувачених мали кваліфікуватися за сукупністю з ч. 1 статті 160 КК України.

По 2 вироки в Єдиному реєстрі судових рішень внесено за ч. 1 ст. 157 КК України (підкуп) (у редакції до 23.10.2014 року) та за ч. 2 статті 158-1 (фальсифікація протоколів підрахунку голосів).

Вирок у справі №703/4743/14-к Смілянського міськрайонного суду Черкаської області в Єдиному державному реєстрі не опубліковано, незважаючи на звернення ОПОРИ до Державної судової адміністрації.  За даними засобів масової інформації, дії обвинуваченої кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 160 КК України (підкуп виборців). Під час судового розгляду на підставі ст. 472 КПК України між прокурором та обвинуваченою укладено угоду про визнання винуватості в інкримінованому їй злочині. Вироком суду вказану угоду затверджено та призначено підсудній покарання у вигляді 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробувальним терміном на 2 роки. Також позбавлено права бути офіційним спостерігачем на виборах народних депутатів України і займатися передвиборчою агітацією строком на 2 роки.

Як засвідчують рішення, оприлюднені на офіційному веб-сайті Єдиного реєстру судових рішень, найчастіше обвинуваченими в злочинах проти виборчих прав громадян виступали одночасно 2 особи.

Найчастіше суди призначали міру покарання у вигляді штрафу (мінімальний – 1 700 грн, максимальний – 6800) (як основного покарання), із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з діяльністю у виборчих комісіях, в органах державної та місцевої влади, строком на 2 роки (як додаткового покарання). Відповідне рішення, за підрахунками ОПОРИ, отримали 8 осіб. 

У той же час 5 осіб отримали покарання у вигляді 5 років позбавлення волі без права займатися діяльністю, пов'язаною з виборчим процесом, строком на 2 роки (або без права обіймати посади в дільничних виборчих комісіях під час проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів). Проте в жодному випадку судами не призначалася реальна міра відбування покарання у вигляді позбавлення волі, з різних підстав призначалося звільнення від відбування покарання з випробувальним терміном тривалістю 1 рік. Одна особа отримала покарання у вигляді обмеження волі на строк один рік з позбавленням права займати посади у виборчих комісіях, комісії з референдуму, бути офіційним спостерігачем, а також займатися діяльністю, пов'язаною з виборчим процесом та референдумом на строк один рік. Натомість одна особа, обвинувачена в отриманні бюлетеня не тільки за власним паспортом, а й за документом іншої людини, була звільнена від кримінальної відповідальності (визнано, що на час кримінального провадження, внаслідок зміни обстановки, вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною).

Нерідко в судових рішеннях йде мова про невстановлених слідством осіб, які ініціювали злочин або мали прямий стосунок до його вчинення. До прикладу, обвинувачений у справі № 606/592/15-к, яку розглядав Білогірський районний суд Хмельницької області, видав по 100 грн двадцятьом потенційним виборцям с. Водички Білогірського району Хмельницької області, які погодилися проголосувати за певного кандидата. Водночас обвинувачений здійснював відповідну протиправну діяльність у зв’язку з обіцянкою невстановленої слідством особи надати йому додаткову винагороду у випадку, якщо кандидат на дільниці набере саме ту кількість голосів, за які було виплачено кошти. 

У той же час у рішенні Балтського районного суду Одеської області вказано, що обвинувачена особа зі своїм паспортом та паспортом іншої людини прибула на місце голосування. Скориставшись неуважністю одного члена ДВК через скупчення виборців біля дільниці, надала йому свій паспорт та паспорт іншої людини, після чого отримала від другого члена комісії на ім'я іншого виборця бюлетені для голосування по загальнодержавному багатомандатному та одномандатному виборчих округах № 137, отримувати які вона не мала права. При цьому обвинувачена, непомітно для членів комісії виборчої дільниці № 510078, вчинила підроблення підпису в графі «підпис виборців за отримання виборчих бюлетенів» від імені іншої особи в списку виборців, які отримали бюлетені у приміщенні для голосування, а також вчинила підроблення підписів у контрольних талонах бюлетенів. У подальшому протиправні дії обвинуваченої особи були припинені спостерігачем на виборчій дільниці, а вказані бюлетені були відмічені членами комісії як «зіпсовані». Водночас особу звільнено від кримінальної відповідальності, оскільки було визнано, що на час провадження, внаслідок зміни обстановки, вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Таблиця 2. «Короткий опис рішень судів, оприлюднених в Єдиному реєстрі судових рішень: позачергові парламентські вибори 2014 р.»

Під час аналізу судових рішень було встановлено, що список виборців та контрольні талони бюлетенів не відносились слідчими органами до виборчої документації. Така правозастосовча практика безпосередньо впливала на вид і міру покарання, яке обиралося судами для визнаних винними осіб.

Крім цього, при призначенні покарання за злочини, пов’язані з порушенням виборчого права, часто застосовувалися звільнення від відповідальності на підставі визнання того, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене діяння втратило суспільну небезпечність або обвинувачена особа перестала бути суспільно небезпечною (стаття 48 Кримінально-процесуального Кодексу). Таке трактування правопорушень на виборах призводило до пом’якшення покарання для осіб, які їх вчиняли. Достатньо часто суди обирали як додаткове покарання позбавлення права обіймати посади у виборчих комісіях строком від 1 до 2 років.

3.1.2. Кримінальні провадження, розгляд яких триває

Судовий розгляд у двох кримінальних провадженнях триває:

1) справа№596/3/15-к призначена до розгляду в Гусятинському районному суді Тернопільської області від 23 січня 2015 року на 01 жовтня 2015 року (обвинувальний висновок за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 158-1 КК України);

2) справа №711/51/15-к призначена до розгляду в Придніпровському районному суді м. Черкаси на 21 вересня 2015 року (обвинувальний висновок за ч. 4 статті 160 КК України).

3.1.3. Оскарження відмови в порушенні кримінального провадження та рішення про закриття кримінального провадження

Також слід зазначити, в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні справи про оскарження закриття кримінальних проваджень та про відмову розпочати кримінальне провадження.

Так, цікавим у цьому контексті видається аналіз Ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 14 січня 2015 року [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42283771]. Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим здійснювалось досудове розслідування за фактами безкоштовної роздачі в жовтні 2014  року агітаторами кандидата в народні депутати України по мажоритарному виборчому округу №207 на території Городнянського,  Семенівського та Новгород-Сіверського районів Чернігівської області подарункових наборів до релігійного свята Покрови Пресвятої Богородиці. За цими фактами 13 жовтня 2014 року до ЄРДР за № 12014270110000378 були внесені відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 157 КК України. Із тих же матеріалів встановлено, що слідчим у ході досудового розслідування досліджувалися показання як осіб, які роздавали подарункові набори як представники кандидата в народні депутати, так і осіб, які отримали ці подарункові набори. Дані показань свідчать, що під час їх отримання будь-яких закликів та пропозицій з боку агітаторів не надходило, і це не вплинуло на їх волевиявлення під час голосування. За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що при закритті кримінального провадження слідчий аргументовано вказав, що в діях кандидата в народні депутати України та осіб, які здійснювали від його імені роздачу подарункових наборів, не вбачалось ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 157 КК України.

Таким чином, сама по собі роздача товарів, надання робіт і послуг, що супроводжуються лише згадуванням прізвища кандидата, партійних, місцевих організацій партій без наголошення на тому, що у випадку отримання неправомірної вигоди чи товару виборцю слід вчинити чи не вчинити будь-які дії, пов’язані з безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права або права голосу, як за ч. 1 статті 157 КК України (у редакції до 23.10.2014 року), так і за статтею 160 КК України не кваліфікуються як підкуп.

Симптоматичною є також Ухвала апеляційного суду Одеської області 29.12.2014 року [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42282900], що стосується звернення щодо відмови розпочати кримінальне провадження. Так, у Приморський районний суд м. Одеса звернувся заявник зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність слідчого, в якій вказав, що 5 жовтня 2014 року він як кандидат у народні депутати звернувся до ГУМВС України в Одеській області із заявою про вчинення злочинів, передбачених ст. 157, 159-1 КК України, щодо порушень виборчого законодавства. Разом із тим, у порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, заявник не отримав жодної відповіді, а на усний запит заявника йому було повідомлено, що слідчі ГУМВС України в Одеській області розглянули заяву не в порядку кримінально-процесуального закону, а в порядку Закону України «Про звернення громадян». Аналогічні рішення присутні в Єдиному державному реєстрі судових рішень щодо скарг на відсутність реагування на повідомлення про злочини під час виборів народних депутатів 2012 року. (Ухвала Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.01.2013 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/28880548, а також Ухвала апеляційного суду Кіровоградської області від 21.10.2013 року http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/34298683). Велика кількість повідомлень, розглянутих відповідно до процедур, визначених Законом про звернення громадян, може свідчити про небажання правоохоронних органів реєструвати провадження, які мають перспективу бути закритими. Адже відповідно до КПК постанова про закриття провадження виноситься після здійснення низки слідчих дій, у той час як відповідь на звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян» вимагає лише перевірки фактів, викладених у зверненні без застосування заходів, передбачених КПК (зокрема допиту свідків).

Як бачимо, існує проблема зі строком оскарження таких дій слідчих органів. Так, відповідно до п. 1 частини 1 статті 303, частини 1 статті 304 КПК України, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення,  може бути оскаржена, у тому числі заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання заявником її копії. Проте у випадку реєстрації звернення, всупереч бажанню заявника, у порядку Закону України «Про звернення громадян», заявник отримує відповідь протягом одного місяця від дня надходження звернення (стаття 20 Закону України «Про звернення громадян»). Отже, на момент отримання такої відповіді від слідчих органів, строк звернення до суду про бездіяльність, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, визначений у КПК України,  уже порушено. Суди в таких випадках можуть, як ми бачимо з опублікованих в Єдиному державному реєстрі ухвал, прийняти рішення про продовження строку звернення до суду, проте не зобов’язані й не завжди приймають таке рішення.

3.1.4. Апеляційний  розгляд кримінальних проваджень

Також в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні відомості про результати апеляційних розглядів у досліджуваних нами провадженнях. Так, апеляційний суд Житомирської області 20 серпня 2015 року [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/49313215] розглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою одного з трьох обвинувачених на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 22 червня 2015 року.

В апеляційній скарзі апелянт (секретар комісії) просить скасувати щодо нього вирок суду та закрити кримінальне провадження за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. На думку апелянта, в його діях не встановлена об’єктивна та суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 3 статті 158 КК України. Також вважає, що підписаний ним протокол не є предметом цього злочину, оскільки він не відноситься до числа документів, які дають право вважати, що цей документ мав якісь правові наслідки для підрахунку голосів виборців на виборчій дільниці. Зазначає, що коли був виявлений протокол про підрахунок голосів виборців спостерігачами від кандидатів у народні депутати та виборцями на виборчій дільниці, він одразу пояснив, що ці дії були зроблені не умисно, а машинально, випадково. Це підтверджується актом дільничної виборчої комісії, відповідно до якого визнані недійсними 2 протоколи – 793, 724, у зв’язку з машинальною випадковістю їх підписання до початку підрахунку голосів. Вважає, що його дії при випадковому підписанні цього протоколу не завдали ніякої шкоди, не могли вплинути на підрахунок голосів виборців та призвести до фальсифікації виборів, оскільки протоколи були анульовані. Зазначає, що протокол підрахунку голосів не був ним заповнений остаточно, а внесені тільки дані про прізвища членів, секретаря і голову виборчої комісії, його заступника та  дату складання. Ніяких інших завідомо неправдивих відомостей до протоколу внесено не було. Вказує, що об’єктивними та суб’єктивними обставинами, які вплинули на можливе підписання протоколу до закінчення голосування був уже пізній час, крім того, він уперше виконував обов’язки секретаря виборчої комісії та втомився.

Колегія суддів ухвалила, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, а вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 22 січня 2015 року щодо нього –без змін.

На думку ОПОРИ, слід звернути увагу на показання секретаря, в яких зазначається, що «він уперше виконував обов’язки секретаря виборчої комісії», а також на показання одного зі свідків, спостерігача на виборах народних депутатів України, відповідно до яких «голова і секретар пояснювали, що вони не знали, що це є порушенням, оскільки їх призначили лише за два дні до голосування». Звичайно, такі пояснення не можуть слугувати обставинами, які враховує суд при розгляді кримінальних проваджень. Проте такі факти є цікавими з точки зору оцінки організації виборчого процесу, свідчать про необхідність неухильного дотримання вимог щодо наявності досвіду роботи в керівному складі комісії, та необхідності проходження навчання всіма членами ДВК.

Слід зазначити, що на відміну від інших підсудних у цій справі (які підписали два протоколи, один із них із внесенням даних лише про членів комісії і кандидатів, а інший також із кількістю виданих бюлетенів для голосування «528», кількістю виборців, внесених на виборчій дільниці до витягу зі списку виборців для голосування за місцем перебування «46»), секретарем був підписаний лише протокол без цифрових даних з відомостями про членів комісії та кандидатів. Фактично з обвинувального висновку та рішення суду робимо висновок, що саме по собі підписання бланку протоколу підрахунку голосів, який виготовлений не на засіданні про підрахунок голосів та з порушенням порядку складання, є діями, що підпадають під кваліфікацію за частиною 3 статті 158 КК України.

3.2. Аналіз судових рішень у кримінальних провадженнях, пов’язаних із виборами народних депутатів 2012 року

Із метою збору даних, необхідних для порівняння ефективності діяльності правоохоронних органів у 2012 та 2014 рр., ОПОРА завершила аналіз судових рішень за 2012 р., оприлюднених в Єдиному реєстрі.

Встановлено, що провадження щодо перешкоджання виборчому праву шляхом обману мало місце в розгляді проваджень у 2012 році (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/28613387), тоді як у 2014, попри поширену практику вчинення аналогічних дій, подібні провадження судом не розглядалися. Зокрема йшлося про розповсюдження від імені конкурента листівок антиукраїнського змісту, а також запрошень на роздачу харчових продуктів, листівок про відмову кандидата від балотування. 

На жаль, не всі злочини, що фактично були спрямовані на перешкоджання виборчому праву шляхом обману кваліфікувалися як такі, наприклад http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37271179. Правоохоронні органи та суд застосували кваліфікацію за статтю 361 КК України (несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку). На думку ОПОРИ, реєстрація в комп'ютерній мережі Інтернет сайту (домену), який є підробленим клоном сайту Кримської Республіканської організації Партії регіонів, а також організація здійснення «DDoS-Атаки» на інформаційно-програмні ресурси сайту Кримської Республіканської організації Партії регіонів, здійснення розсилки нібито з офіційної адреси електронної пошти підробленого звернення Голови Ради Міністрів АР Крим і Голови Кримської Республіканської організації Партії регіонів були спрямовані на зменшення рейтингу Партії регіонів на території АР Крим, тобто мали кваліфікуватися також за ч. 1 статті 157 КК України.

Аналізуючи вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області  від  19 листопада 2012 року, доходимо до висновку, що підпал виборчого штабу кандидата, партії, місцевої організації партії під час виборчого процесу слід було кваліфікувати за ч. 2 статті 175 КК України (перешкоджання діяльності суб’єкта виборчого процесу, у поєднанні зі знищенням чи пошкодженням майна), у сукупності з ч. 2 статті 194 (умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом) [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/47482471].

Загальною тенденцією в судовому розгляді справ як у 2012, так і в 2014 роках стало притягнення до відповідальності лише безпосередніх виконавців злочинів, але не організаторів (у жодному випадку відповідальності не підлягали керівники штабів кандидатів, в інтересах яких здійснювався підкуп виборців чи перешкоджання реалізації виборчого права в інший спосіб).

ОПОРА приділила особливу увагу особливостям розслідування виборчих злочинів у п’яти одномандатних виборчих округах № 94, 132, 194, 197, 223, в яких у 2012 р. ЦВК не вдалося встановити результати голосування. З цього питання було підготовлено окремі інформаційні запити до органів внутрішніх справ та прокуратури. Зокрема, було встановлено, що розслідування виборчих злочинів, зафіксованих у 2012 р. у п’яти проблемних округах, досі триває. 

Також ОПОРОЮ було направлено запити щодо стану розслідування виборчих злочинів у округах, в яких були обрані народні депутати України Павло Балога, Олександр Домбровський, Ігор Марков, які в 2013 р. були позбавлені депутатських повноважень рішенням Вищого адміністративного суду. Нагадаємо, що в 2013 р. Вищий адміністративний суд визнав «недостовірними» результати голосування в низці округів, в яких на чергових виборах народних депутатів України 2012 р. були обрані народні депутати України. Попри фактичну політичну відповідальність народних депутатів, що проявилася у припиненні їх повноважень, виконавці і організатори фальсифікацій фактично не були притягнуті до відповідальності.

У реєстрі міститься також клопотання про звільнення від відповідальності осіб, обвинувачених у порушенні виборчого законодавства на виборах народних депутатів 2012 року. Це клопотання за даними Єдиного державного реєстру надійшло за матеріалами кримінального провадження 

№12015060260000059 стосовно восьми осіб до Олевського районного суду Житомирської області за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.27, ч. 1 ст.358, ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 158 КК України (фальсифікація виборчої документації) ([http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43569213]). Клопотання обґрунтовувалося на п. 2 ч. 1 ст.49 КК України, відповідно до якого передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості (за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання). Судом відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності восьми підозрюваних по кримінальному провадженню №287/21/15-к за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 158 КК України та повернуто клопотання прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку. Підозрювані, на думку суду, обвинувачуються також у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, який належить до злочинів середньої тяжкості (ч. 3 ст. 12 КК України), оскільки санкція статті передбачає максимальне суворе покарання у виді позбавлення волі строком до п'яти років, не можуть бути звільнені від відповідальності за п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

3.3. Аналіз судових рішень притягнення до відповідальності організаторів незаконних референдумів

В Єдиному державному реєстрі судових рішень вісім вироків стосуються притягнення до відповідальності за організацію та проведення псевдореферендумів у Донецькій та Луганській областях, один щодо силового перешкоджання діяльності членів виборчих комісій у Донецькій та Луганській областях на позачергових виборах Президента України. ОПОРА вважає за необхідне дослідження таких рішень та доведення їх змісту до громадськості. У цій категорії справ фальсифікація виборчої документації спрямована не лише на порушення виборчих прав громадян, також псевдопідрахунок порушує достовірність волевиявлення. Дії осіб з організації референдуму, у тому числі і участь у імітації роботи виборчих комісій, були спрямовані на порушення Конституції та територіальної цілісності України. 

У більшості випадків члени «псевдовиборчих комісій» мали досвід роботи у виборчих комісіях на виборах в Україні. Оскільки кількість притягнених до відповідальності осіб, що брали участь в імітації роботи виборчих комісій під час псевдореферендумів, є критично малою, постає загроза, що особи, що брали участь у такій роботі, проте не були притягнуті до кримінальної відповідальності, зможуть стати членами виборчих комісій на чергових місцевих виборах 2015 року. Слід звернути увагу, що більшість рішень, доступних у Єдиному державному реєстрі, стосуються організації та проведення псевдореферендумів у м. Маріуполь та м. Краматорськ, до відповідальності притягнені лише ті члени виборчих комісій, які визнали вину та з ними були укладені угоди про визнання винуватості. Зокрема, більшість рішень по м. Краматорськ стосується притягнення до відповідальності членів однієї виборчої комісії (розташованої у школі № 32). Таким чином, охоплення притягнених до відповідальності осіб, порівняно з кількістю утворених 11 травня 2014 року «псевдовиборчих комісій», є критично малим.

3.4. Аналіз судових рішень щодо фінансових зловживань членів комісій

Виявлено близько 90 вироків, що пов’язані з розслідуванням фінансових зловживань під час позачергових парламентських виборів. Їх можна розділити на певні види проваджень, залежно від кваліфікації:

1) за статтею 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), наприклад, у випадку привласнення головою комісії коштів одноразової грошової винагороди членів дільничної виборчої комісії (у вироку не згадано про виготовлення підроблених протоколів засідання та постанов комісії, а також підробку підписів у відомості, хоча без цих дій виплата не могла би бути здійснена); виплата винагороди особі, яка уклала договір про виконання роботи у виборчій комісії на платній основі, проте на момент укладення зазначеного договору не звільненої від виконання службових обов'язків за основним місцем роботи (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44333605); привласнення грошей члена комісії, що працював за договором на постійній основі (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43083821);

2) за сукупністю статей 191 КК (розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) та 366 КК України (службове підроблення) у випадку підроблення головою одноособово або за змовою з деякими членами комісії протоколу засідання та постанови про розподіл одноразової грошової допомоги (у ряді випадків зустрічається кваліфікація попри аналогічну об’єктивну сторону за сукупністю статей 191 та 358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів);

3) за статтею 366 КК України (службове підроблення) у випадку офіційного оформлення на роботу одних осіб, а фактичного виконання робіт іншими (наприклад, шофер (www.reyestr.court.gov.ua/Review/47180734, www.reyestr.court.gov.ua/Review/44977029, www.reyestr.court.gov.ua/Review/45682610), секретар на звільненій основі (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46158358), внесення в табель обліку робочого часу недостовірних відомостей (www.reyestr.court.gov.ua/Review/44993497); 

4) за статтею 190 КК України (шахрайство). Наприклад, у випадку, коли голова ДВК уклав від свого імені договір з ОВК на виконання робіт з підготовки та проведення позачергових виборів народних депутатів, приховавши від виборчої комісії з виборів народних депутатів України одномандатного виборчого округу №136 та її голови певні відомості, а саме той факт, що на момент укладення зазначеного договору він не звільнений від виконання службових обов'язків за основним місцем роботи  (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44333605);

5) за статтею 358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів). Наприклад, знаючи, що член ДВК у період часу з 27.10.2014 по 31.10.2014 працював не на дільничній виборчій комісії, а за своїм постійним місцем роботи в Ярмолинецькій районній державній адміністрації, інший член ДВК за попередньою змовою із секретарем ДВК власноручно, за допомогою кулькової ручки, проставила йому в табелі обліку робочого часу на вказаній дільниці, у зазначений період, восьмигодинні робочі дні, тим самим внесла недостовірні відомості з приводу роботи на виборчій дільниці, що призвело до незаконної переплати бюджетних коштів як секретарю дільничної виборчої комісії на суму 465 грн 90 коп (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38589383);

6) за статтею 356 КК України (самоуправство). Така кваліфікація застосовувалася при притягненні до відповідальності членів виборчих комісій у 2012 році. Наприклад, член ДВК, перебуваючи в касі ОВК, самовільно, всупереч установленому Законом порядку, отримала по розрахунково-платіжній відомості за листопад 2012 року грошову винагороду для іншого члена виборчої комісії в сумі 1 883,85 грн, яку останньому не передала, а привласнила та використала на свої потреби, спричинивши при цьому матеріальних збитків потерпілому на вищевказану суму  (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38589383).

Як і в справах щодо порушення виборчих прав громадян, у більшості випадків застосовується умовне звільнення від відбування покарання, амністія, призначення менш тяжкого покарання, ніж визначено Законом, призначення стягнення в мінімальному розмірі, визначеному санкцією (1 700 грн), позбавлення права займати керівні посади у виборчих комісіях (голова комісії, секретар комісії) строком 1 рік. 

На думку ОПОРИ, такі види зловживань повинні каратися позбавленням права брати участь у роботі виборчих комісій, а не лише права бути призначеним до керівного складу.

3.5. Аналіз судових рішень щодо інших кримінальних порушень, вчинених членами комісій

В Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться також інші рішення щодо порушень, вчинених членами виборчих комісій. Зокрема порушення: за статтею 345 КК України (погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу). Наприклад, заступник та голова ДВК на виборах народних депутатів 26 жовтня 2012 року, знаючи про те, що потерпілий є старшим лейтенантом міліції, начальником ізолятора тимчасового тримання, під час підготовки та проведення позачергових виборів до Верховної Ради України, умисно нанесли йому чисельні удари руками та ногами в різні частини тіла, внаслідок чого заподіяли ушкодження у виді закритого перелому кісток носа, синців волосяної частини голови, синців і саден обличчя, лівої вушної раковини, садна слизової оболонки лівої щоки, синця лівої гомілки. Відповідно до висновку судово-медичного експерта, виявлена в потерпілого травма голови з переломом носових кісток, струсом головного мозку і лівобічною сенсоральною приглухуватістю належать до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров’я. (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/45065652_)

4. АНАЛІЗ ПРАВОВИХ НАСЛІДКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ТА СУДІВ У СФЕРІ РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ ЗА ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВИБОРЧИХ ПРАВ ГРОМАДЯН НА ПОЗАЧЕРГОВИХ ВИБОРАХ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ УКРАЇНИ

4.1. Проблеми правозастосовної практики, пов’язані з неналежним застосуванням закону

Проаналізовано підстави закриття кримінальних проваджень. 

У більшості випадків органи досудового розслідування, прокурори та суди закривають провадження за п. 2 частини 1 статті 284 КК України (встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення). Проте трапляються і випадки (зокрема у Кіровоградській області провадження щодо порушень у 102 виборчому округу) закриття кримінальних справ за п. 4 частини 1 статті 284 КК України (набрання чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою). 

Нагадаємо, що 19 жовтня 2014 року Президент підписав прийнятий 14 жовтня Закон «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за порушення виборчих прав громадян». Законом виключено слово «підкупом» зі статті 157 КК України («підкуп» визнавався способом перешкоджання здійсненню виборчого права), натомість викладено в новій редакції статтю 160 КК України «Підкуп виборця, учасника референдуму». Таким чином, підкуп зі способу перешкоджання виборчого права став самостійним злочином. Така зміна зовсім не означає декриміналізацію підкупу, навпаки, з 23 жовтня, з моменту вступу в силу Закону, збільшувалася відповідальність за підкуп. Оскільки такий кримінальний Закон не має зворотньої дії в часі, а підкуп не декриміналізований, то розслідування повинно бути завершене за ч. 1 статті 157 КК України. Неналежне застосування Закону на практиці призвело до того, що прийняття Закону про посилення відповідальності спричинило закриття кримінальних справ у зв'язку зі скасування кримінальної відповідальності.

2. До відповідальності притягнуто лише безпосередніх виконавців злочинів, які в процесі розслідування визнали свою вину. У чотирьох з 12 справ, опублікованих в Єдиному державному реєстрі судових рішень, укладено угоду про визнання винуватості, в одному випадку органи внутрішніх справ звернулися з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності.

2.1. У жодному кримінальному провадженні щодо підкупу виборців не було вручено повідомлення про підозру та покарано організаторів схем підкупу чи осіб, на користь яких організовувалися злочинні «піраміди підкупу» або планувалося запускати «каруселі». Притягнення до відповідальності мало фрагментарний характер, порівняно з масштабом підкупу (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42636190; http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41897917).

2.2. У справах щодо незаконної видачі бюлетеня до відповідальності притягувався один член виборчої комісії, хоча відповідно до ч. 3 ст. 85 Закону України «Про вибори народних депутатів України» при проведенні голосування на виборчій дільниці виборцю надають можливість проголосувати два члени дільничної виборчої комісії: (один член ДВК надає виборцю список для підпису; другий член дільничної виборчої комісії в позначених місцях на контрольних талонах вписує своє прізвище, ініціали, розписується та проставляє номер, за яким виборця внесено до списку виборців на дільниці). Таким чином, цей злочин міг бути вчинений або за співучастю з членом ДВК, який відповідає за списки виборців, або ж головою ДВК не було проведено розподіл обов’язків членів ДВК у день голосування, який відповідав би вимогам Закону, що призвело до можливості вчинення цього злочину однією особою (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42604570).

2.3. Дії члена дільничної виборчої комісії, що допустив видачу бюлетеня особі, яка не мала на це права, було визнано у вироку «неуважністю … через скупчення виборців біля останньої». Розслідування щодо дій члена дільничної виборчої комісії за фактом надання бюлетеня для голосування особі, яка не має на це права, не проводилося, підозру повідомлено лише особі, яка незаконно отримала виборчий бюлетень та визнала свою вину (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41883924).

2.4. У справі щодо підписання членами виборчої комісії незаповненого протоколу про підрахунок голосів виборців та заповнення даних поза засіданням виборчої комісії до відповідальності повинні бути притягнуті не лише троє членів ДВК, що безпосередньо переписували протокол у приміщенні ОВК, а й члени комісії та довірені особи кандидатів, що погодилися підписувати протокол до його заповнення даними про результати підрахунку. Такі дії, на нашу думку, охоплюються ч. 3 статті 158 КК України (підписання протоколу про підрахунок голосів виборців до його заповнення) (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42426453).

2.5. Факти вчинення правопорушень, що виявляються в процесі судового розгляду, вказівка на які міститься в тексті рішень, не дістають подальшого аналізу судом (наприклад, агітатор визнає, що працював у штабі кандидата за винагороду 500 грн (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/28613387), що є порушенням порядку фінансування виборчої кампанії, оскільки кошти, отримані не з виборчого фонду, особа не оформлена на роботі; у судовому засіданні з’ясовано, що протокол підрахунку голосів на виборчій дільниці без цифрових даних підписувався всіма членами ДВК, а не лише трьома обвинуваченими http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42426453). Відзначимо, що згідно з Кримінально-процесуальним кодексом 2012 року в кримінальному судочинстві, на відміну від інших видів проваджень, не передбачено практики винесення окремих ухвал, проте факти виявлених під час судового розгляду порушень законодавства не повинні залишатися без юридичного аналізу.

3. Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових. У той же час щодо злочинів у сфері порушення виборчих прав громадян простежується тенденція призначення покарання в розмірі, меншому, ніж визначено санкцією статті, або в мінімальному, визначеному санкцією, розмірі. Так,  із 10 наявних на сайті Єдиного державного реєстру рішень, у 3 випадках призначено більш м’яке покарання, ніж передбачено Законом за статтею 69 КК України або внаслідок укладення угоди про визнання винуватості; у 3 випадках осіб, засуджених до позбавлення чи обмеження волі, звільнено від відбування покарання з випробувальним терміном 1 рік; у 2 випадках звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки (стаття 44 КК України) та за клопотанням прокуратури (у порядку ч. 2 статті 286 КПК України); у 2 випадках накладено мінімальне визначене санкцією статті покарання – штраф 100 неоподаткованих мінімумів (1 700 грн).

4. У деяких областях простежується певна диспропорція між кількістю поданих повідомлень, інформацією про подію, яка може містити ознаки злочину, та кількістю зареєстрованих проваджень (зокрема Волинська, Житомирська, Миколаївська області). Це, з одного боку, свідчить про певну необізнаність суб’єкта звернення (який повинен сам наголошувати на тому, що звертається саме з повідомленням про злочин та вимагати його реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань). З іншого боку, велика кількість повідомлень, розглянутих відповідно до процедур, визначених Законом «Про звернення громадян», може свідчити про небажання правоохоронних органів реєструвати провадження, які мають перспективу бути закритими.

4.2. Проблеми правозастосовної практики, для вирішення яких
необхідне внесення зміни до законодавства

Виділено ряд проблем та сформовано такі пропозиції: 

1. Список виборців та контрольні талони виборчих бюлетенів не визначаються слідчими органами як виборча документація. Ця правозастосовна практика безпосередньо впливала на міру покарання, яка обиралася судами для визнаних винними осіб. У випадку трактування списку як виборчої документації, особи, винні у видачі виборчих бюлетенів людині, яка не мала на це право, підробляючи підпис у списку виборців та контрольному талоні, обвинувачувалися б у вчиненні злочинів, кваліфікованих за сукупністю ст. 158-1 КК України та ч. 2 статті 158 (фальсифікація виборчої документації). У більшості випадків, діяння з підробки підписів лише описувалося в матеріалах справи, проте не впливало на кваліфікацію. Лише в рішенні № 42604570 ЄДРСР зустрічаємо кваліфікацію підробки підпису як підробки офіційних документів, проте не виборчої документації.

Пропозиція Громадянської мережі ОПОРА щодо вдосконалення законодавства: 

У Законі України «Про вибори народних депутатів», Законі України «Про місцеві вибори», Законі України «Про вибори Президента України» передбачити статтю «Визначення понять», в якій визначити перелік виборчої документації. До виборчої документації належать – постанови, протоколи, рішення, акти виборчих комісій, список виборців, виборчі бюлетені, а також інші документи, що використовуються виборчою комісією при підготовці та проведенні голосування, підрахунку голосів та встановленні результатів голосування.

Альтернативний варіант: Визначення виборчої документації може міститися не у спеціальних виборчих законах, а у примітці до статті 158 КК України (фальсифікація виборчої документації).

2. При призначенні покарання за злочини, пов’язані з порушенням виборчого права, часто застосовувалося звільнення від відповідальності на підставі визнання того, що на час кримінального провадження, внаслідок зміни обстановки, вчинене діяння втратило суспільну небезпечність або обвинувачена особа перестала бути суспільно небезпечною (стаття 48 Кримінального кодексу України). Таке трактування кримінальних правопорушень на виборах призводило до звільнення від покарання для осіб, які вчиняли відповідні правопорушення. 

Оскільки виборчий процес є циклічним, не можна трактувати закінчення конкретного виборчого процесу як втрату суспільної небезпеки вчиненого діяння внаслідок зміни обстановки (наприклад, у рішенні № 41883924 ЄДРСР суд застосував звільнення від відповідальності за вчинення голосування за іншу особу). За наявності пом'якшуючих обставин, особа повинна понести негативні наслідки вчиненого діяння у вигляді призначення найменшої міри покарання, визначеної санкцією статті, або застосування ст. 69 КК України (призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом). Таким покаранням може бути зокрема штраф у розмірі 100 неопод. мінімумів – 1 700 грн (наприклад, аналогічне покарання як мінімальне застосовувалося в рішеннях № 42410563, 42084983 ЄДРСР).

Пропозиція Громадянської мережі ОПОРА щодо вдосконалення законодавства:

Внести зміни до статті 48 КК України, передбачивши неможливість застосування статті до злочинів, передбачених статтею 157-160 КК України.

3. Достатньо часто суди обґрунтовано обирали як додаткове покарання позбавлення права обіймати посади у виборчих комісіях строком від 1 до 3 років.

У провадженнях щодо злочинів проти виборчих прав громадян як додаткове покарання часто застосовується позбавлення права обіймати посади у виборчих комісіях. У рішеннях судів абсолютно недоречною є вказівка на конкретний вид виборчої комісії, до якого винні особи позбавляються права належати (наприклад, у рішенні № 42426453 ЄДРСР – позбавлення права обіймати посади в дільничних виборчих комісіях під час проведення виборів строком на 2 роки). Таке формулювання фактично не позбавляє цих осіб права належати до складу окружних та територіальних виборчих комісій. 

Додаткове покарання у вигляді позбавлення права займати посади у виборчих комісіях за статтею 55 призначається строком від 1 до 3 років, проте більшість чергових виборів в Україні відбуваються з періодичністю раз на 5 років, тому позбавлення права обіймати посади у виборчих комісіях за вироком суду на 1-3 роки (Рішення № 42426453, 42604570, 42470585 ЄДРСР) може призвести до можливості для таких осіб стати членами комісій уже на наступних чергових виборах.

Додаткове покарання у виді позбавлення права займатися діяльністю, пов'язаною з  виборчим процесом та референдумом повинно призначатися у випадку вчинення всіх без винятку злочинів проти виборчих прав громадян, а не лише тих, що вчинені членом виборчої комісії чи комісії з референдуму.

Пропозиція Громадянської мережі ОПОРА щодо вдосконалення законодавства:

Доповнити частину 1 статті 55 абзацом 3: «Позбавлення права обіймати посади у виборчих комісіях, а також бути офіційним спостерігачем, уповноваженою чи довіреною особою суб'єкта виборчого процесу, займатися іншою діяльністю, пов'язаною з  виборчим процесом та референдумом призначається на строк до погашення судимості в порядку, передбаченому статтею 89 КК України». 

Доповнити санкції частини 1 статті 157, частини 1 статті 158-1, частини 1 статті 158-2, частини 1 статті 159, частин 1-3 статті 159-1, частини 1 статті 160 КК України словами «з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з виборчим процесом та референдумом на строк десять років». У санкціях  частин 2-4 статті 157, частин 2-4 статті 158, частини 2 статті 158-1, частини 2 статті 158-2, частини 2 статті 159, частин 1-3 статті 159-1, частин 2-4 статті 160 слова «з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років» замінити на «з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з  виборчим процесом та референдумом на строк десять років», у частині 2 статті 158-2 слова «або без такого» виключити.

4.3. Проблеми доступу до публічної інформації

Громадянською мережею ОПОРА виявлено проблеми з доступом суспільства до інформації про опубліковані рішення. В Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні відомості про початок судового розгляду декількох кримінальних проваджень (№ 283/3560/14-к, № 703/540/15-к). Проте самі кінцеві рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні. Громадянською мережею ОПОРА подано запит до Державної судової адміністрації України щодо надання інформації по етапу судового розгляду кримінальних проваджень. Державна судова адміністрація у відповіді на запит зазначила, що відповідальність за неналежне опублікування судового рішення несуть голови судів. Відповідно до статті 212-3 КУпАП «Ненадання доступу до судового рішення або матеріалів справи за заявою особи, а також інше порушення Закону України «Про доступ до судових рішень» – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від 425 до 850 грн. При цьому протокол про вчинення адміністративного правопорушення складають уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або  представники  Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. На нашу думку, необхідно покласти на Державну судову адміністрацію функцію контролю за відповідністю кількості розглянутих судом справ та кількості опублікованих рішень, та надання права складати протоколи про вчинення адміністративного правопорушення. 

5. ДЕТАЛІЗОВАНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Інформація про перебіг розслідування та призначення покарання в кримінальних провадженнях щодо злочинів проти виборчих прав громадян має важливе суспільне значення. 

Непокараність осіб, що вчиняли зокрема організацію масового підкупу виборців, з одного боку, поглиблює недовіру суспільства до можливості органів публічної влади провести ефективні реформи найближчим часом, з іншого – підтримує впевненість організаторів та виконавців злочинів у безкарності їх дій, можливості уникнути покарання, застосувавши корупційні механізми. Тільки за допомогою конструктивного діалогу інститутів громадянського суспільства, правоохоронних органів і судів вдасться виявити недоліки існуючої системи розслідування та притягнення до відповідальності, напрацювати  пропозиції щодо вдосконалення законодавства та правозастосовної практики. У той же час громадськість має забезпечити дієвий контроль за ефективним розслідуванням тих 52 кримінальних  проваджень, досудове слідство щодо яких триває.

До першочергових рекомендацій належать такі:

1) Необхідно внести зміни до КПК України та ЗУ «Про звернення громадян» у частині реагування правоохоронних органів на повідомлення про злочини та звернення громадян. Для усунення практики реєстрації повідомлень про злочини як звернень громадян, без внесення відомостей в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань, потрібно передбачити необхідність особливого порядку розгляду та відповіді на звернення громадян для органів, наділених слідчими функціями. Орган, що наділений слідчими функціями, повинен у кожному випадку  надходження звернення обґрунтовувати відсутність підстав для реєстрації повідомлення в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань та переслати повідомлення з таким обґрунтуванням до заявника протягом 10 днів, з наданням можливості оскаржувати таку відповідь як бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення в порядку, визначеному статтями 303, 304 КПК України. Звернення розглядається та вирішується (після надсилання повідомлення про відсутність підстав для реєстрації провадження в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань) у загальний, передбачений Законом України «Про звернення громадян», термін (не більше одного місяця від дня його надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання). Для скорочення витрат із державного бюджету на пересилання повідомлення про відсутність підстав для реєстрації провадження в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань, слід передбачити можливість надсилання такого повідомлення на електронну адресу заявника у випадку надання ним згоди на таку форму отримання повідомлення. Про свою згоду отримати повідомлення про відсутність підстав для реєстрації провадження в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань в електронній формі заявник зазначає в самому зверненні, або усно, у випадку реєстрації звернення особисто заявником з проставлянням відмітки про таку згоду поряд із відміткою про реєстрацію звернення. 

2) Правоохоронні органи не з’ясовують, чи дії, бездіяльність, що містять ознаки злочину (наприклад, приховування та винесення виборчого бюлетеня, надання виборчого бюлетеня особі, що не мала на це права, та інші діяння) можуть бути пов’язані з прийняттям пропозиції або одержанням незаконної винагороди. В усіх випадках наявності доказів пропозиції чи одержанням незаконної винагороди, зокрема членами комісій від суб’єктів виборчого процесу, такі дії слід кваліфікувати за ч. 1 статті 160 КК України.

3) На сьогоднішній день сама по собі роздача товарів, надання робіт і послуг, що супроводжуються лише згадуванням прізвища кандидата, партійних, місцевих організацій партій як  за ч. 1 ст. 157 в редакції (в редакції до 23.10.2014 року), так і за частинами 1, 2 статті 160 КК України не кваліфікуються як підкуп, без наголошення на тому, що у випадку отримання неправомірної вигоди чи товару виборцю слід вчинити чи невчинити будь-які дії, пов’язані з безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права або права голосу. Відповідно до частини 3 статті 160 КК України надання підприємствам, установам, організаціям неправомірної вигоди або надання безоплатно товарів (крім товарів, що містять візуальні зображення найменування, символіки, прапора політичної партії, вартість яких не перевищує розміру, встановленого законодавством), робіт, послуг також визначається як шлях агітації, тобто ця діяльність повинна проводитися з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за кандидатів. На думку ОПОРИ, кримінальна відповідальність повинна наступати також за роздачу товарів чи надання послуг лише зі згадуванням імені кандидата чи назви партії, місцевої організації партії без спонукання виборців голосувати за чи проти такого кандидата.

4) Внести зміни до ч. 3 статті 160 КК України, запропоновані робочою групою експертів, у тому числі за участі експертів IFES та ОПОРИ. Викласти ч. 3 статті 160 в такій редакції: «Обіцянка надання чи фактичне надання фізичним або юридичним особам грошей, безоплатно або на пільгових умовах товарів (крім таких, що містять візуальні зображення назви, символіки, прапора партії, місцевої організації партії, прізвища, імені, по батькові чи зображення кандидата на відповідних виборах за умови, що вартість таких товарів не перевищує розмір, визначений законом), робіт, послуг, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей, що супроводжується передвиборчою агітацією або згадуванням назви партії, місцевої організації партії чи імені кандидата на відповідних виборах – карається обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років». 

Текст примітки викласти в редакції: «Примітка. У цій статті під неправомірною вигодою слід розуміти кошти чи інше майно, переваги, пільги, послуги або будь-які інші нематеріальні активи», що дозволить притягати до відповідальності за надання неправомірної вигоди в будь-якому розмірі, а не в розмірі, більшому за 3% мінімальної заробітної плати (36,54 грн), як це є на нинішній час .

5) Внести зміни до частини 1, 2 статті 160 КК України: частину 1 доповнити  словами «членом виборчої комісії, суб’єктом виборчого процесу», частину 2 статті 160 КК України доповнити словами «члену виборчої комісії, суб’єкту виборчого процесу» та словами «реалізацію статусу члена виборчої комісії, суб’єкта виборчого процесу», «прийняття рішень, дій, бездіяльність виборчою комісією, дії, бездіяльність члена виборчої комісії, реєстрація, дії, бездіяльність суб’єкта виборчого процесу».

Таким чином, формулювання ч. 1 статті 160 КК повинно звучати: «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання виборцем, членом виборчої комісії, суб’єктом виборчого процесу, учасником референдуму для себе чи третьої особи неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення будь-яких дій, пов’язаних з безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права або права голосу, реалізацію статусу члена виборчої комісії, суб’єкта виборчого процесу (відмова від участі в голосуванні, голосування на виборчій дільниці (дільниці референдуму) більше одного разу, голосування за окремого кандидата на виборах або відмова від такого голосування, передання виборчого бюлетеня (бюлетеня для голосування на референдумі) іншій особі, прийняття рішень, дій, бездіяльність виборчої комісії, дії, бездіяльність члена виборчої комісії, реєстрація, дії, бездіяльність суб’єкта виборчого процесу), незалежно від фактичного волевиявлення особи та результатів голосування».

Формулювання ч. 2 статті 160 КК має звучати: «Пропозиція, обіцянка або надання виборцю, члену виборчої комісії, суб’єкту виборчого процесу чи учаснику референдуму неправомірної вигоди за вчинення або невчинення будь-яких дій, пов’язаних із безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права чи права на участь у референдумі, реалізацією статусу члена виборчої комісії, суб’єкта виборчого процесу (відмова від участі в голосуванні, голосування на виборчій дільниці (дільниці референдуму) більше одного разу, голосування за окремого кандидата на виборах, кандидатів від політичної партії, місцевої організації політичної партії або відмова від такого голосування, передача виборчого бюлетеня іншій особі, прийняття рішень, дій, бездіяльність виборчої комісії, дії, бездіяльність члена виборчої комісії, реєстрація, дії, бездіяльність суб’єкта виборчого процесу)».

Таке формулювання підкреслить необхідність кваліфікації дій члена виборчої комісії з отримання неправомірної вигоди за вчинення дій чи бездіяльності, наприклад, видачі бюлетеня особі, яка не має на це права, також за ч. 1 статті 160, окрім цього, дозволить притягати до відповідальності «технічних кандидатів» за реєстрацію, подання претендентів до складу виборчих комісій та інші подібні дії за неправомірну винагороду.

6) Злочинні дії, які призводять до викривленого уявлення виборців про діяльність кандидата, партії, місцевої організації партії, зменшення їх рейтингу, перешкоджають веденню ними агітації, хоч можуть охоплюватися й іншим складом злочину, повинні кваліфікуватися за сукупністю з ч. 1 статті 157 КК України (перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права, перешкоджання діяльності суб’єкта виборчого процесу, поєднані з обманом). Наприклад, реєстрацію сайту-клону політичної партії з розповсюдженням там інформації, що негативно сприймається виборцями, слід було кваліфікувати за сукупністю статей 361 КК України (несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв’язку) та ч. 1 статті 157 КК України); підпал виборчого штабу кандидата, партії, місцевої організації партії під час виборчого процесу слід було кваліфікувати за ч. 2 статті 175 КК України (перешкоджання діяльності суб’єкта виборчого процесу, поєднані зі знищенням чи пошкодженням майна), у сукупності з ч. 2 статті 194 (умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом).

7) Внести зміни до частини1 статті 157 КК України, передбачивши примітку, з тлумаченням того, які саме діяння слід відносити до «обману» або «примушування». 

Зокрема, виходячи з аналізу судової практики щодо розгляду кримінальних проваджень злочинів, кваліфікованих за ч. 1 статті 157 КК України як перешкоджання здійсненню виборчого права на виборах народних депутатів 2012 року, можемо запропонувати таке визначення: «Обманом слід вважати завідомо неправдиве розповсюдження інформації або приховування інформації, що має на меті ввести в оману, сформувати хибну думку щодо характеристик особи виборця, кандидата, політичної партії, місцевої організації політичної партії, діяльності іншого суб'єкта виборчого процесу, ініціативної групи референдуму, комісії з референдуму, члена виборчої комісії, члена ініціативної групи референдуму, члена комісії з референдуму або офіційного спостерігача його дій та бездіяльності».

8) Внести зміни до Наказу Генеральної прокуратури «Про Єдиний реєстр досудових розслідувань». Передбачити можливість вільного доступу громадян до статистичної інформації Реєстру, а саме: даних за вибраний шукачем період про кількість розпочатих проваджень у розрізі за суб’єктом реєстрації та кваліфікації за статтями КК України; про кількість проваджень за вибраний період, розслідування щодо яких у відповідному періоді тривало/триває в розрізі за підслідністю, адміністративно-територіальними одиницями та кваліфікацією за статтями КК України; про кількість закритих кримінальних проваджень за відповідний період у розрізі за підслідністю, адміністративно-територіальними одиницями та кваліфікацією за статтями КК України.

9) На думку ОПОРИ, не лише за порушення виборчого законодавства, але за будь-які види кримінальних правопорушень, вчинених особою в статусі члена комісії, [як то зафіксовані на виборах народних депутатів 2014 року кримінальні правопорушення, передбачені статями 190 КК України (шахрайство), 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), 345 КК України (погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу), 358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів), 366 КК України (службове підроблення), кримінальні правопорушення учасників псевдореферендумів на території Донецької та Луганської областей, засуджені за статтями 110 КК України (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України), 295 КК України (заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку), інші кримінальні правопорушення], така особа повинна позбавлятися не лише права бути призначеним до керівного складу, а й права брати участь у роботі виборчих комісій на весь час до зняття судимості з цього виду злочину.

ДОДАТКИ. СУДОВА ПРАКТИКА З ПИТАНЬ, ПОВ’ЯЗАНИХ З РЕАЛІЗАЦІЄЮ ВИБОРЧОГО ПРАВА НА ВИБОРАХ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ

Додаток 1. Кримінальні провадження щодо порушення виборчих прав громадян на виборах народних депутатів-2014

ТАБЛИЦЯ 2. Щодо притягнення до відповідальності організаторів незаконних референдумів у Донецькій та Луганській областях

Вироком суду вказану угоду затверджено та призначено підсудній покарання у вигляді 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробувальним терміном на 2 роки.