Колесніченко Вадим Васильович народився 1958 р. в м. Умань Черкаської області. Тепер проживає у Севастополі. З 2006 року - депутат Верховної Ради від Партії Регіонів. Голова підкомітету з питань звільнення суддів та реагування на порушення законодавства у сфері правосуддя Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя. З 23.11.2007 по 18.03.2010 пропустив 32 засідання ВР з 255. У інші фракції не переходив. 56 разів виступав з місця і 37 із трибуни Парламенту. Подав усього 11 депутатських запитів, усі були розглянуті, крім того подав 43  законопроекти. У більшості випадків голосує «за» або взагалі не голосує, позиції «проти» нема.

Якщо депутатську діяльність пана Колесніченка порівняти з  діяльністю нинішнього прем`єр-міністра Миколи Азарова, то суттєвої різниці не побачимо. Так, пан Азаров був відсутній на 22 з 264 засіданнях Верховної Ради. 44 рази виступав з місця і 40 з трибуни. Депутатських запитів не надсилав, однак подав 70 законопроектів.   

Порівнявши активність двох депутатів, а також беручи до уваги той факт, що останній став прем`єр-міністром, зрозуміло, що до нашого міста приїхала не остання людина у Партії регіонів.

Запитання, яке постає з усього цього, - чому слідом за віце-прем`єром Борисом Колесніковим Львів відвідав інший представник нинішньої влади? Попри задекларовану в анонсі тему прес-конференції, про засади регіональної політики на Львівщині говорилося дуже мало (якщо взагалі говорилося). Мова йшла виключно про Львів, засади та особливості діяльності депутатом не згадувалися, єдина конкретика, яка пролунала з уст пана Колесніченка,  -  це три окреслені сфери, якими зацікавилася Партія регіонів: проблеми з водою, які так і не  вирішилися після останніх фінансових дотацій уряду Ю. Тимошенко; підготовка до проведення Євро-2012; та архітектурна спадщина Львова, зокрема проблеми із зовнішньою рекламою та збереженням архітектурних пам`яток. Нічого нового, одним словом, - правда, до стандартного комплекту стандартних наболілих тем пан міського масштабу Колесніченко забув ще додати проблему львівських  доріг...

Про те, які особливості діяльності у цій сфері запропонує Партія регіонів не відомо. А може і не треба про це говорити, бо як зазначив сам народний депутат, «Львів та Львівщина закріплені за іншою політичною силою - Блоком Литвина». Тому, найочевидніше, що саме представники цієї політичної сили будуть формувати виконавчу владу на місцях. Абсурд якийсь виходить. Львівщина проголосувала у переважній більшості за Тимошенко, Президентом став Янукович, а влада буде у Литвина. Парадокс, можливий лише в Україні. Просто пакт Молотова-Рібентропа якийсь, про розподіл сфер впливу.

Так чому ж до нас приїхав представник Партії регіонів, які тут з`являлися лише перед виборами? Можливо вони зондують грунт у зв`язку з майбутнім, але швидким, візитом нового Президента (такий планується 25 березня)? Може, вирішили показати, хто в країні господар (сьогодні пан Колесніченко зустрічається з прокурором з проводу лише однієї теми - «лекції» Ірини Фаріон у дитячому садку. Про це він сказав між іншим, щоб похизуватися перед присутнім на заході депутатом від «Свободи», який намагався спровокувати до дискусію про українську мову та ідеологію; а ще розповів про плани нового міністра МВС замінити усіх начальників обласних управлінь міліції, начебто через те, що брали участь у виборчому процесі)?

Словом, це лиш рефлексії після прес-конференції, які мені вдалося перенести на папір.

Окрім цього:

пан Вадим Колесніченко розмовляв досить гарною українською мовою, такою, якою розмовляють усі українці. Обіцяв від імені нового прем`єр-міністра залишити у бюджеті від 50 до 80% коштів на місцях, викорінити корупцію з влади, а ще - не захотів відкривати карти стосовно прийдешніх кадрових змін, а в кінці зустрічі закликав до взаємоповаги і толерантності.

Журналісти пробували задавати провокативні запитання, від яких народний депутат уміло ухилявся, щедро засипали питаннями про державну мову та захист російської.

Присутні на прес-конференції представники інших політичних сил, не по-дипломатичному намагалися дискутувати, вороже протиставляючи себе та свої погляди столичному гостю. А може так і треба було? Щоб не подумав, що галичани гостинні до всіх...