Політики, які роблять подарунки дітям у закладах освіти, намагаються купити голоси їхніх батьків. І така діяльність суперечить законодавству.
Ще наприкінці 1990-х політики, які мали бажання збільшити свої рейтинги, часто проводили зустрічі з громадянами (читай – із виборцями) в трудових колективах. Однак, з огляду на те, що кількість великих виробництв скоротилася, а ті, що залишилися, нерідко перебувають у власності інших доволі заможних осіб, які теж мають свої політичні уподобання (нерідко й політичні амбіції), дістатися до підприємств стало важкувато. Тому ледь не всі депутати й кандидати повадилися відвідувати заклади освіти – і не тільки «виші», де навчаються вже повнолітні виборці, але й дитсадочки, школи, в яких перебувають діти, які ще не голосують.
Відбувається все це політичне «ходіння у народ» під виглядом благодійної діяльності, адже, як правило, супроводжується врученням подарунків – як школам, так і самим дітям. Наскільки відповідає чинному законодавству така діяльність та чи не є це прихованою агітацією або навіть підкупом виборців? Давайте розбиратися.
Зауважу, що ч. 1 ст. 58 Закону України «Про вибори Президента України» дає доволі розлоге тлумачення терміну «передвиборна агітація». Це – здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата на пост Президента України. Передвиборна агітація може здійснюватися у будь-якій формі та будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України.
Чи можуть подарунки дітям спонукати їхніх батьків проголосувати за певного кандидата? Питання риторичне. Багато хто, на жаль, оцінює політиків не за їхньою діяльністю, а за розміром та вартістю тих подачок, які вони зробили.
А чи суперечить така «подарункова» форма агітації законам України?
Відповідь шукаємо у ч. 6 ст. 64 закону «Про вибори Президента України» про обмеження щодо ведення передвиборної агітації: «Забороняється проводити передвиборну агітацію, що супроводжується наданням виборцям грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей. Така передвиборна агітація або надання виборцям грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати чи не голосувати за певного кандидата або згадуванням його імені, вважається підкупом виборців».
Тобто, обдаровувати потенційних виборців забороняється, а надання грошей, товарів чи послуг у поєднанні із закликами голосувати за кандидата є підкупом.
За що передбачена навіть кримінальна відповідальність. У Кримінальному кодексі України є відповідна стаття 160 про підкуп виборця, учасника референдуму. Частина 2 цієї статті містить припис: «Пропозиція, обіцянка або надання виборцю чи учаснику референдуму неправомірної вигоди за вчинення або невчинення будь-яких дій, пов’язаних з безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права…, голосування за окремого кандидата на виборах, – караються обмеженням волі на строк до 3 років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 1 до 3 років».
Якщо ж «благодійники» під час виборчого процесу в якості аргументів віддати голос на свою користь намагатимуться приносити «дари» не учням, а дитсадкам чи школам як установам, це теж розглядатиметься як підкуп.
Оскільки, ч. 3 ст. 160 ККУ зазначає: «Здійснення передвиборної агітації (агітації референдуму) шляхом надання підприємствам, установам, організаціям неправомірної вигоди або надання безоплатно товарів (крім товарів, що містять візуальні зображення найменування, символіки, прапора політичної партії, вартість яких не перевищує розміру, встановленого законодавством), робіт, послуг – карається обмеженням волі на строк від 2 до 4 років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 1 до 3 років».
А розмір, встановлений законодавством, на який можна розщедритися кандидатам, вказано у примітці до цієї статті: «Під неправомірною вигодою слід розуміти кошти чи інше майно, переваги, пільги, послуги або нематеріальні активи, вартість яких перевищує 3 відсотки розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб». На сьогодні це дорівнює 57,63 грн.
Виходить, що в разі, якщо «добродії» від політики обдаровуватимуть заклади, установи та виборців на суми, менші, ніж 57,63 грн, такі дії, хоч і суперечитимуть Закону України «Про вибори Президента України», та все ж не підпадатимуть під кримінальну відповідальність. Проте все одно тягнутимуть на відповідальність адміністративну – за статтею 212-10 КУпАП за здійснення передвиборної агітації у формах і засобами, що суперечать Конституції або законам України.
«Навіщо писати про відповідальність за підкуп виборців, якщо мова вище йшла про подарунки для дітлахів, які навчаються в школах, є неповнолітніми і не є виборцями?» – зауважите ви. А я відповім – раніше вітчизняні суди дотримувалися такої ж логіки, але часи змінюються.
Як зауважує радник з юридичних питань Громадянської мережі ОПОРА Павло Романюк, Вищий адміністративний суд України у 2016 році підготував свої «Узагальнення щодо особливостей провадження у справах за адміністративними позовами з приводу оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії, інших учасників виборчого процесу, пов’язаних з підкупом виборців». У цьому документі чітко акцентовано на тому, що роздача кандидатами подарунків дітям здійснюється саме «з метою спонукання їхніх батьків, які зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття і нести фінансову відповідальність за неї, голосувати за певного кандидата».
Іншими словами, ВАСУ юридично обґрунтував те, що фактично було всім і раніше зрозуміло: коли політики роблять подарунки дітям, вони намагаються купити голоси їхніх батьків. І це – незаконно.
Певно, «адвокати» діячів, які полюбляють під час виборів ходити до шкіл та ліцеїв, можуть знайти інший аргумент на захист своїх патронів. Мовляв, останні ще не зареєструвалися в якості кандидатів у Президенти, тому й обмеження щодо агітації на них допоки не розповсюджуються.
На жаль, українське законодавство виписано так, що за дочасну агітацію дійсно не передбачено відповідальності. З одного боку, це логічно, адже наперед же неможливо знати, чи буде хтось, хто активно піариться, незабаром висуватися у Президенти. Але з іншого боку є пряма норма частини 4 статті 31 Закону України «Про освіту» про особливості відносин між закладами освіти та політичними партіями і релігійними організаціями. Вона передбачає: «Керівництву закладів освіти, педагогічним, науково-педагогічним і науковим працівникам, органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється залучати здобувачів освіти до участі в заходах, організованих… політичними партіями (об’єднаннями), крім заходів, передбачених освітньою програмою». Так, тут ідеться про політичні партії, але, за аналогією права, навіть безпартійним кандидатам, якщо вони приходять агітувати за себе, нема чого робити в школах та інших освітніх закладах.
До прикладу, ще в лютому 2018 року Київська міськрада прийняла рішення щодо недопущення політичної діяльності та політичної агітації в загальноосвітніх навчальних закладах міста Києва. Відповідно до рішення, у столичних школах не допускається розповсюдження реклами політичного характеру. Також заборонена політична агітація серед учнів та просування політичного брендингу.
А Міністерство освіти і науки України, після того, як один із відомих політиків відвідав спортшколу на Чернігівщині та поширив світлини з зображенням дітлахів у футболках з символікою очолюваною ним партії, підготувало спеціального листа «Щодо недопущення політичної агітації у закладах освіти» №1-9/407 від 26.06.2018 р., якого розіслало до Київської міської державної адміністрації та всіх облдержадміністрацій. У листі наголошується: «Міністерство засуджує розміщення будь-якої партійної агітації у закладах освіти, проведення політичних акцій та залучення до них учасників освітнього процесу. Просимо вжити дієвих заходів щодо недопущення у закладах освіти політичної агітації, просування політичного брендингу та використання приміщень закладів освіти для розміщення громадських приймалень».
Однак через те, що у 2019 році в Україні відбудуться одразу дві виборчі кампанії, то і намагань політиків використовувати навчальні заклади як майданчики для агітації батьків, вочевидь, побільшає.
Тому раджу свідомим батькам скаржитися до Департаментів освіти та правоохоронних органів на випадки політичної агітації в навчальних закладах. А свідомим політикам пропоную працювати на благо людей таким чином, аби ніхто не потребував подібних передвиборчих подачок.
Отже, стережіться політиків, що дари приносять. І хай школи обійдуться без політики та політиків.
Підготовлено в рамках проєкту “Виборча реформа задля посилення впливу агентів змін та підтримки публічного діалогу”, який реалізує Громадянська мережа ОПОРА за підтримки ЄС ombudsman.oporaua.org/about_project