Я обожнюю свою рідну мову, не те, щоб я патріотка, але просто вона цікава, мелодійна, прикольна врешті решт.
В нас є державна мова, і ми повинні нею розмовляти. Це ні в якому разі не примус, а банальна моя думка.
Цілком зрозуміло, що існування Радянського Союзу і основної розмовної мови в ньому спричинило прихильність до російської – мови дитинства і юності наших батьків.
І тому не дивно, що навіть бабусі розмовляють державною мовою Російської Федерації. Важко зробити перехід, та й ностальгія відіграє в мові спілкування не останню роль.
Але не зважаючи на це, нам потрібно усвідомити, що саме розмовляти української є престижним. Лише для нас наша державна мова мусить стати центром розвитку, інтеграції і нарешті комфортним існуванням для українського люду.
Українська проголошена державною мовою на рівні Конституції, і змінити цю обставину може референдум, і поки цього не сталося маємо таке повідомлення: нині в нашій країні володіння мовою українців є запорукою життєвої перспективи , широких можливостей і виходу у великий світ.