Через транзитне розташування Вінниччини, а також той факт, що її територія не зазнавала окупації, після початку повномасштабного вторгнення ця область прийняла чимало внутрішньо переміщених осіб. Частина з них зупинялися тут на кілька днів, плануючи рухатись далі на захід, але багато залишилися в регіоні.

Вагомим чинником суспільно-політичного життя Вінницької області в умовах війни є спільний кордон із так званою «Придністровською Молдавською Республікою» (окупованою територією Молдови, контрольованою 14-ю російською армією і проросійськими колаборантами). Саме тому влада постійно посилює захист цієї ділянки кордону. Місцевим посадовцям періодично доводиться відповідати на питання про ймовірність атаки російських військ із Придністров’я та звітувати про заходи, яких вживають, аби цьому запобігти.

Найактивнішими політичними силами у регіоні наразі залишаються «Українська Стратегія Гройсмана», «Європейська Солідарність», «Слуга народу» та «Батьківщина». Діяльність їхніх осередків та активістів переважно пов’язана з волонтерством на користь ЗСУ і наданням гуманітарної допомоги.

Соціально-економічний стан області 

У результаті адміністративної реформи 2020 року на Вінниччині утворені 63 територіальні громади (ТГ), згруповані в 6 районів: Вінницький (16 територіальних громад, 411 населений пункт), Гайсинський (14 ТГ, 263 населені пункти), Жмеринський (8 ТГ, 216 населених пунктів), Могилів-Подільський (7 ТГ, 195 населених пунктів), Тульчинський (9 ТГ, 189 населених пунктів), Хмільницький (9 ТГ, 229 населених пунктів). Усього в області 1504 населені пункти. Найбільші міста: Вінниця, Жмеринка, Могилів-Подільський, Хмільник, Гайсин, Ладижин, Козятин. Область має аграрне спрямування, тут багато сільських населених пунктів (1457) та селищ (29). 

Вінницька область займає площу 26,5 тис. квадратних кілометрів (4,4% території держави), її протяжність із заходу на схід становить 196 км, а з півночі на південь — 204 км. Саме ця область має найбільше регіонів-сусідів — 7. Це Хмельницька, Житомирська, Черкаська, Чернівецька, Одеська, Кіровоградська, Київська області, а також Республіка Молдова і її окупована частина — невизнана «Придністровська Молдавська Республіка». 

Інформація про кількість населення регіону в офіційних джерелах вказана лише «за оцінкою». Найсвіжіші дані доступні станом на 1 лютого 2022 року — тоді кількість наявного населення області становила 1 млн 507 тис. 738 осіб. Також станом на січень 2022 року загальний та природний приріст населення області був від’ємним (відповідно -1777 та -1852), а міграційний приріст — додатним (75).

Через транзитне розташування Вінниччини, а також той факт, що її територія не зазнавала окупації, ця область прийняла багато внутрішньо переміщених осіб. Частина з них зупинялися тут на кілька днів, плануючи рухатись далі на захід, але багато залишилися в регіоні. За інформацією Державного підприємства «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України», станом на березень 2024 року у Вінницькій області зареєстровано 153495 ВПО.

З переходом російської агресії у форму затяжної війни промисловість має важливе значення для економіки Вінниччини, оскільки значно впливає на соціально-економічний стан області. Згідно з Програмою економічного і соціального розвитку області на 2024 рік, за січень-вересень 2023 року індекс промислової продукції порівняно з відповідним періодом минулого року становить 110,8%.

У січні-вересні 2023 року проти відповідного періоду 2022 року збільшили виробництво підприємства фармацевтичної промисловості — в 1,8 раза, виробництва харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів — на 14%, постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря — на 12,7%, виробництва готових металевих виробів, крім машин і устаткування, — на 10,4% і виробництва будматеріалів — на 9%. Разом з тим, не досягли рівня відповідного періоду минулого року добувна галузь — на 8,7%, підприємства переробної промисловості з виробництва хімічних речовин та хімічної продукції — на 50,2%, з виготовлення виробів з деревини — на 26,5%, машинобудування — на 25,7% та легкої промисловості — на 3,5%.

Згідно з індексом Opendatabot, складеним на основі звітності компаній за 2023 рік, 4 підприємства Вінниччини увійшли до чільної десятки підприємств України. У переліку найкращих підприємств, які працюють в галузі переробної промисловості, опинилося ТОВ «Вінницька птахофабрика» (МХП), виторг якої сягнув 39,25 млрд грн. Із сільськогосподарських підприємств це ПрАТ «Поділля» (виторг — 6,04 млрд грн) та ТОВ «Птахокомплекс «Зоря Поділля» (виторг—  5,30 млрд грн). У галузі будівництва до десятки найпотужніших увійшла Група компаній «Автострада» з виторгом 8,07 млрд грн.

За інформацією, наданою територіальними громадами, на територію області станом на l жовтня 2023 року було переміщено 369 суб’єктів господарювання (233 ФОП та 136 юридичних осіб), які створили 1839 робочих місць. З них за урядовою програмою релокації переміщено 35 підприємств (10 ФОП та 25 юридичних осіб), на яких працевлаштовано 910 осіб. 79% релокованих підприємств, перемістилися з Донецької, Херсонської, Харківської, Запорізької, Луганської та Миколаївської областей.

Станом на початок січня 2023 року у Віницькій територіальній громаді функціонувало 353 релоковані підприємства 353. Як повідомляв заступник міського голови Андрій Очеретний, загалом релокований бізнес створив робочі місця для 1737 жителів громади.

Щоб підтримати місцевий і релокований бізнес, Вінницька міська рада відреагувала на запит підприємців про додатковий інформаційно-консультаційний супровід. 4 березня 2024 року у Вінниці у приміщенні центрального відділення Прозорого офісу запустили Офіс підприємця. Тут представники бізнесу можуть отримати консультації фахівців департаментів муніципалітету щодо фінансових інструментів підтримки бізнесу, земельних ресурсів, комунального майна, архітектури й містобудування, благоустрою, торгівлі, архітектурно-будівельного контролю.

Попри труднощі воєнного стану, промисловість області демонструє тенденцію до зростання. Так, протягом 9 місяців 2023 року на території області реалізовано 27 інвестиційних проєктів загальною вартістю понад 1,18 млрд грн та створено 969 нових робочих місць.

На території області створено 5 Індустріальних парків, з них до Реєстру індустріальних (промислових) парків України входять Вінницький індустріальний парк, Індустріальний парк «Вінницький кластер холодильного машинобудування» та Індустріальний парк «Вінтер спорт». У процесі реєстрації перебуквають індустріальні парки «ВінІдастрі» та «ДНІСТЕР».

Агропромисловий комплекс області забезпечує продовольчу безпеку регіону та протягом 2023 року родемонстрував позитивну динаміку розвитку. Темпи виробництва продукції за січень-вересень 2023 року у всіх категоріях господарст становлять 128,8%.

 Що стосується фінансів, то за 10 місяців 2023 року до зведеного бюджету області (загальний і спеціальний фонди) надійшло 15187,0 млн грн доходів без міжбюджетних трансфертів. Як бачимо, порівняно з відповідним періодом 2022 року надходження доходів місцевих бюджетів збільшилися на 2836,3 млн грн або на 23,0%.

Основні податки, які надходять в місцеві бюджети, — це податок на доходи фізичних осіб, плата за землю, єдиний податок, місцеві податки та збори, акцизний податок з роздрібної торгівлі підакцизними товарами, податок на нерухоме майно. 

Варто зазначити, що не всі громади у 2023 році перебували рівних умовах. Громади, на території яких розміщені військові частини, мали значно більше перевиконання дохідної частини своїх бюджетів за рахунок ПДФО з зарплат військовослужбовців.

Крім того, до загального та спеціального фондів зведеного бюджету області отримано 3946,5 млн грн дотацій та субвенцій з державного бюджету (порівняно з аналогічним періодом 2022 року  надходження зрослина 1326,9 млн грн або на 28,7%).

На 2024 рік для Вінницької області виділено додаткову дотацію на утримання шкіл і лікарень. 27 грудня 2023 року Кабмін затвердив розпорядження «Про погодження розподілу додаткової дотації на здійснення переданих з державного бюджету видатків з утримання закладів освіти та охорони здоров’я між місцевими бюджетами у 2024 році». У документі передбачена дотація для вінницького обласного бюджету в сумі 127,459 млн грн.

За інформацією офіційного сайту Вінницької ОВА, бюджет області на 2024 рік є соціально орієнтованим і на понад 80% складається з захищених статей видатків, левова частка яких — заробітна плата з нарахуваннями. В області є 108 бюджетних закладах та 52 заклади, що є одержувачами бюджетних коштів, де працюють понад 18 тисяч людей. 

За даними ГУ Державної податкової служби у Вінницькій області, станом на 1 жовтня 2023 року в області діяло понад 83,8 тис. суб'єктів малого підприємництва, з них 11925 малих підприємств і 69329 фізичних осіб-підприємців. Порівняно з початком 2023 року кількість суб'єктів малого підприємництва збільшилася на 4433 одиниці або на 5,5%. Всього в малому  підприємництві області зайнято майже 174 тис. людей — чверть економічно активного населення області.

Значну підтримку регіональний бізнес отримав у межах державної програми «є-Робота», у межах якої можна отримати від держави гранти на розвиток і започаткування власного бізнесу.  Протягом лютого-вересня 2023 року на цю програму було подано 742 заявки. За результатами розгляду 599 проєктів позитивне рішення ухвалили щодо 278 проєктів, поданих із Вінницької області, на суму 66,4 млн грн. Реалізація цих проєктів передбачає створення 530 робочих місць.

Також на Вінниччині діє Регіональна програма розвитку малого і середнього підприємництва на 2021–2027 роки, яка фінансується з обласного бюджету (загальний обсяг — 23 млн грн). Одним із її заходів є надання на конкурсній основі мікрогрантів суб’єктам малого і середнього підприємництва, зокрема підприємцям-початківцям. 

Станом на 1 жовтня 2023 р. в області діє 57 Центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП), 6 територіальних відділень, 154 віддалених робочих місць, 2 мобільні ЦНАПи та 14 мобільних кейсів. За рахунок міжнародної допомоги генераторами автономного живлення забезпечено 15 ЦНАПів територіальних громад. А за рахунок Програми OOH 12 ЦНАПів Вінниччини мають мобільні валізи для забезпечення маломобільних громадян.

Наразі у Вінницькій області реалізується 6 угод про торговельно-економічне, науково-технічне та культурне співробітництво із регіонами Республіки Польща, Чеської Республіки, Румунії та Республіки Молдова.

У 2023 році завдяки співпраці з міжнародними гуманітарними організаціями отримували допомогу вимушено переміщені особи, поранені військові та цивільні, люди з інвалідністю та інші вразливі категорії. Зокрема, в регіоні діяли Міжнародна організація з міграції (IОМ), Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (UNHCR), Всесвітня продовольча програма ООН (WFP), Міжнародний комітет Червоного Хреста, французькі міжнародні гуманітарні організації ACTED i Triangle generation humanitaire, Лікарі без кордонів (MSF), Міжнародний медичний корпус, ВООЗ, Товариство Червоного Хреста України та інші.

За 9 місяців 2023 року послугами обласної служби зайнятості скористалися i 1927 громадян із числа внутрішньо переміщених осіб, які отримали довідку про облік переміщеної особи. З них 1555 мали статус безробітного, 426  — осіб, які шукали роботу. Станом на 1 жовтня 2023 року  за допомогою служби зайнятості шукали роботу 206 безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб. Зокрема, протягом січня-вересня 2023 року за кошти служби зайнятості отримали професію та перенавчились або підвищили свою кваліфікацію 1277 безробітних.

Вінниччина в умовах воєнного стану: загрози, руйнування та кошти на ЗСУ

Вагомим чинником суспільно-політичного життя Вінницької області, особливо в умовах війни, є кордон із так званою «Придністровською Молдавською Республікою» (окупованою територією Молдови, контрольованою 14-ю російською армією і проросійськими колаборантами). З огляду на це, влада посилює захист цієї ділянки кордону, а місцевим посадовцям періодично доводиться відповідати на питання про ймовірність атаки російських військ із Придністров’я та звітувати про заходи, яких вживають, аби цьому запобігти.

Нещодавно Могилів-Подільський прикордонний загін оприлюднив нові правила перебування на прикордонних територіях області. Відтепер громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років можуть перебувати, проживати, пересуватися, в’їжджати та виконувати різні роботи у межах 5-кілометрової прикордонної смуги на території Могилів-Подільської, Ямпільської, Яришівської та Студенянської громад лише з дозволу прикордонного загону. Місцевим жителям такі дозволи надаються безстроково.

«Заборонено перебування громадян на березі річки Дністер поза межами своїх помешкань у визначені часові терміни: в період з 1 квітня по 30 вересня з 23-ї години до 5-ї години ранку, в період з 1 жовтня по 31 березня  — з 20-ї години до 6-ї години. Також заборонено власникам особистих транспортних засобів, водіям таксі, водіям громадського транспорту, начальникам залізничних потягів, провідникам вагонів підвозити, перевозити громадян чоловічої статі вікової категорії 18-60 на територію зазначених громад у разі відсутності у них документів, які підтверджують те, що вони не можуть бути призвані під час мобілізації до лав Збройних Сил України чи інших військових формувань або ж мають певні обмеження щодо призову на військову службу»,  — зазначив речник Могилів-Подільського прикордонного загону.

Важким викликом для області залишається поховання загиблих захисників України та підтримка їхніх родин, пошук зниклих безвісти й тих, хто потрапив у полон. У цьому напрямку діє відкрите у Вінниці регіональне представництво Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими — Консультаційний центр Центрального регіону, що розташований за адресою вулиця Театральна 15 і працює на п’ять областей.

Також варто зазначити, що на Вінниччині реалізується пілотний проєкт Міністерства у справах ветеранів «Помічник ветерана». Робочі місця для помічників ветеранів (вони допомагають тим, хто повертається з фронту, адаптуватися до цивільного життя) облаштували в ЦНАПах. 

У 2023 році територія Вінниччини зазнавала атак ракетами та безпілотними літальними апаратами. Як повідомляли Повітряні Сили ЗСУ, в ніч на 1 вересня 2023 року одна з російських ракет влучила у приватне підприємство, внаслідок чого були руйнування та поранені. Зазнавали обстрілів об’єкти енергетики і території поблизу військових частин. Також була інформація про влучання та руйнування на території Калинівської громади в ніч на 29 вересня 2023 року.

 14 березня 2024 року окупанти здійснили черговий масштабний обстріл Вінниччини бойовими дронами. Один із «Шахедів» зманеврував на сільський будинок у Немирівській громаді, де в цей момент перебували троє людей. Двоє з них (подружжя) загинули, одна людина (син загиблих) була доставлена до лікарні у важкому стані.

22 березня цього року значних руйнувань зазнала розташована на Вінниччині Ладижинська ТЕС. Як повідомив виконавчий директор ДТЕК Дмитро Сахарук, унаслідок цього обстрілу було багато руйнувань в енергетиці, перш за все, постраждала генерація. Тієї ночі пошкоджень зазнали всі блоки на Бурштинській ТЕС (Івано-Франківська область) і Ладижинській ТЕС (Вінницька область). Він також зазначив, що енергоблоки мають різні ступені руйнації  — від повної до понад 50%,  — а на їх відновлення піде дуже багато часу.

Також місцева влада повідомила, що в місті Ладижин довелося достроково завершили опалювальний сезон, оскільки міська тепломережа міста зазнала гідравлічного удару через зупинку електропостачання, спричинену ракетною атакою по критичній інфраструктурі.

Чергової атаки ворожими дронами Вінниччина зазнала в ніч на 29 березня. Цього разу в селі Северинівка Жмеринського району безпілотник впав поблизу житлового будинку і здетонував. Від вибуху в будинку повилітали шибки, було пошкоджено гараж, паркан та газову трубу. Пожежі вдалося запобігти, але 17 будинків у населеному пункті залишилися без електропостачання. На щастя, ніхто з мешканців не постраждав. 

За інформацією сайту статистики повітряних тривог, протягом 2023 року на Вінниччині тривога лунала 390 разів. В 11 населених пунктах модернізували блоки запуску електросирен.

Також у Вінниці запровадили систему автоматичного відкриття замків в укриттях багатоквартирних будинків. Раніше такі системи в тестовому режимі вже встановили в навчальних закладів міста  — про це повідомляла Вінницька міська рада.

Врешті, у другій половині 2023 року у Вінниці, як і в інших містах України, відбувалися протести проти використання бюджетних коштів на непершочергові невійськові потреби. Так, у вересні кілька десятків вінничан збиралися біля міської ради на пікети з гаслами «Купуйте дрони, а не бруківку», «Гроші не на асфальт, а на ЗСУ!» тощо. Учасники вказували на деякі ремонтні роботи, які, на їхню думку, могли б зачекати до завершення війни. Наприклад, влітку 2023 року на одній із ділянок центрального парку вкладали новий асфальт та проводили інші ремонтні роботи. Як повідомили у міському департаменті комунального господарства та благоустрою, орієнтовна вартість цих робіт  становила близько 4 млн грн. При цьому міська рада наголошувала, що частину витрат на заміну паркових меблів узяв на себе соціально відповідальний бізнес. До речі, ремонти деяких ділянок міських доріг та тротуарів влада Вінниці аргументувала ще й тим, що на це є запит вінничан, і наводила петиції з проханнями здійснити ці роботи.

Подібні акції та публічні висловлювання проти «витрат на бруківку» фіксували і в районах області. Наприклад, набуло розголосу протистояння Гайсинського міського голови Анатолія Гука та військовослужбовця-земляка, який звинуватив керівництво міської громади в нецільовому використанні коштів на будівництво доріг до сіл Гайсинської громади, тоді як ці кошти, на думку військового, можна було б спрямувати на підтримку ЗСУ. У відповідь міський голова послався на перепони в Бюджетному кодексі, які не дозволяють органам місцевого самоврядування виконувати закупівлі на потреби ЗСУ, а також повідомив: “Гайсинська міська рада виконує усі клопотання військових частин у повному обсязі, у 2022 році виділила більш як 55 млн грн для ЗСУ, а станом на перше півріччя 2023 року фінансова підтримка військових частин ЗСУ та ТрО склала понад 174 мільйони гривень…”.

Політична ситуація у Вінницькій області та місті Вінниця

За результатами місцевих виборів 2020 року переможцем на Вінниччині стала партія «Українська Стратегія Гройсмана» (лідер — Володимир Гройсман, колишній прем’єр-міністр України та голова Верховної Ради, ще раніше — вінницький міський голова), яка отримала найбільше мандатів у обласній раді, здобула «монобільшість» у Вінницькій міській раді та три десятки крісел голів громад області. Також міським головою Вінниці повторно обрали Сергія Моргунова, соратника та однопартійця Володимира Гройсмана. Він здобув майже 66% голосів, а його найпотужніший конкурент, Сергій Кудлаєнко від «Європейської Солідарності», — 13, 04%.

В обласній раді у листопаді 2020 року було сформовано фракції «Української Стратегії Гройсмана» (40 мандатів із 84), «Європейської Солідарності» (11 мандатів), ВО «Батьківщина» (11 мандатів), «Слуги народу» (8 мандатів), «ОПЗЖ» (7 мандатів) та партії «За майбутнє» (7 мандатів). Головою обласної ради обрали представника «Української Стратегії Гройсмана» Вячеслава Соколового (колишнього прокурора області), за якого проголосували 68 депутатів із 78 присутніх.

Як зазначали деякі місцеві аналітики після перших кадрових рішень та голосувань, партія Володимира Гройсмана «взяла 40 із 84 голосів у Вінницькій облраді, створивши коаліцію з місцевим осередком «Батьківщини». 4 з 5 керівників облради — голова, перший заступник і два із трьох заступників — є представниками «Української Стратегії Гройсмана».

У Вінницькій міській раді (загальний склад — 54 депутати) діють фракції «Української Стратегії Гройсмана — 33 депутати, «Європейської Солідарності» (9 депутатів), «Слуги народу» (6 депутатів), ще 5 депутатів позафракційні.

Що стосується заборонених проросійських політсил, то фракція «ОПЗЖ» в обласній раді оголосила про саморозпуск 15 березня 2022 року. Наразі депутати, що перебували в її складі, є позафракційними. Так само припиняли діяльність фракції цієї політсили у менших громадах області — або шляхом саморозпуску, або після виходу з фракції окремих депутатів. На загальну конфігурацію політичних сил в області ці події суттєво не вплинули.

Як ідеться у повідомленні пресслужби ДБР, завершено розслідування щодо депутата обласної ради, обраного від забороненої «ОПЗЖ», Олександра Царенка. Той був мобілізований, але з липня до листопада 2022 року не з'являвся на службу, хоча отримував заробітну плату й інші військові вииплати на загальну суму 209 тис. грн. «Після початку російського повномасштабного вторгнення до України депутата мобілізували на військову службу. Він мав дружні зв’язки з посадовцем одного з місцевих правоохоронних органів, який допоміг йому влаштуватися на службу до однієї з військових частин у Чернігові»,  — зазначено у повідомленні ДБР. 

У попередньому аналізі політичної ситуації у Вінницькій області ОПОРА вже розповідала про низку відставок та інших перипетій довкола голів територіальних громад. Так, після складання повноважень голови Липовецької міськради Миколи Грушка (повторно обраний, висуванець «Української Стратегії Гройсмана») позачергові вибори голови цієї громади відбулися за рік, на них перемогу здобув висуванець ВО «Батьківщина» Віктор Бичков, директор Липовецької філії ПрАТ «Зернопродукт МХП».

Також одразу після перемоги на виборах голови Студенянської сільради Олексія Кирнасівського (обраний 4-й раз поспіль, цього разу від «Слуги народу») поширилась інформація про його затримання нібито за хабарництво, але він продовжив працювати на своїй посаді.

У квітні 2022 року поліція повідомляла про затримання немирівського міського голови Віктора Качура (самовисуванець, попереднього разу балотувався від «Радикальної партії Олега Ляшка»), який нібито стріляв у повітря з автомата. Він теж продовжив працювати на посаді мера.

У травні 2022 році подав у відставку міський голова Ладижина Валерій Коломєйцев, який очолював громаду 7 каденцій постіль (останнього разу обраний від партії «Наш край»). Наразі виконувачем обов’язків ладижинського міського голови є секретар міськради Олександр Коломієць (обраний депутатом від партії «Наш край»).

У липні 2022 року про свою відставку повідомляв іванівський сільський голова Михайло Кулик, обраний від «Української Стратегії Гройсмана», але він усе ж залишився працювати на посаді голови громади.

У жовтні 2022 року подав у відставку міський голова Жмеринки Анатолій Кушнір, якого під час попередньої каденції міська рада позбавила повноважень. У червні 2020 року той через суд поновився на посаді і згодом знову переміг на виборах (як висуванець «Української Стратегії Гройсмана»). 

У листопаді 2022 року депутати Ободівської сільради припинили повноваження сільського голови Костянтина Ременюка (ВО «Батьківщина») тощо.

Продовженням цієї низки подій у 2024 році стало відкриття кримінальної справи проти тульчинського міського голови Валерія Весняного («Українська Стратегія Гройсмана». Цьому передували повідомлення про обшуки у Тульчинській та Барській міськрадах, які відбулися ще у 2022 році та були розцінені однопартійцями голів цих громад як політичний тиск. У січні 2024 року Валерію Весняному висунули звинувачення у зловживанні службовим становищем, а в березні прокуратура повідомила про завершення розслідування та скерування справи до суду.

Йдеться про те, що восени 2021 року міський голова незаконно, без аукціону та рішення сесії міськради надав в оренду місцевому товариству з обмеженою відповідальністю земельну ділянку комунальної власності площею понад 68 га для здійснення підприємницької діяльності (для потреб цукрозаводу). Внаслідок цього бюджет міської громади у 2021-2022 роках начебто недоотримав понад 2,8 млн грн. Як заявляла адвокатка Валерія Весняного, провину він не визнає, оскільки «справа роздута, і таких фактів, які висловлює сторона обвинувачення, немає».

22 березня 2024 року з’явилася інформація про висунення обвинувачення у зловживанні службовим становищем та розтраті бюджетних коштів голові Вапнярської селищної ради Олександру Горенюку (обраний як самовисуванець). ЗМІ поширили повідомлення правоохоронців про те, що його підозрюють в укладенні фіктивного договору про купівлю автомобіля для потреб селищної ради, внаслідок чого бюджет громади зазнав збитків на 500 тис. грн.

Навколопартійне життя

Найактивнішими політичними силами на Вінниччині є «Українська Стратегія Гройсмана», «Європейська Солідарність», «Слуга Народу» та «Батьківщина». Діяльність їхніх осередків та активістів переважно пов’язана з волонтерством на користь ЗСУ та наданням гуманітарної допомоги. Так, Міжрегіональний координаційний гуманітарний штаб, що діє у Вінниці, фактично створений представниками «Української Стратегії Гройсмана» та використовує символіку, подібну до символіки цієї партії.

До партії «Українська Стратегія Гройсмана» належали голова Вінницької облради В'ячеслав Соколовий і 3 з 4 його заступників (Володимир Кістіон, Ігор Івасюк і Дмитро Чаленко;  Четвертий заступник — Анатолій Ткач — представник ВО «Батьківщина»). У вересні один із заступників Дмитро Чаленко повідомив про дострокове припинення своїх повноважень і подав відповідну заяву голові облради. «Переходжу працювати у промисловий сектор економіки, але продовжую свою діяльність, як депутат обласної ради фракції  “Української Стратегії Гройсмана” та координатор Міжрегіонального координаційного Гуманітарного штабу»,  — зазначив Чаленко. Після цього в голови Вінницької обласної ради залишилося троє заступників.

Серед керівництва Вінницької обласної військової адміністрації, крім начальника ОВА Сергія Борзова, до партії «Слуга народу» належить перша заступниця голови ОВА Наталія Заболотна, яка водночас є депутаткою облради від цієї політсили. Не декларують публічно своєї партійної належності заступники голови ОВА Сергій Здітовецький, Олександр Піщик та Андрій Кавунець (хоча останній балотувався до Верховної Ради від «Партії регіонів» ще у 2012 році).

Ніхто з впливових місцевих політиків наразі відкрито не заявляв про плани брати участь у післявоєнних виборах, але зростання публічної активності та піару в соцмережах і ЗМІ свідчать, що чимало місцевих діячів готуються до майбутньої виборчої кампанії. Основними інформаційними приводами такої промоції є участь у передаванні благодійної допомоги.

Фінансово-промислові групи

Вінниччина перебуває у лідерах за обсягами виробництва в агропромисловому комплексі. Згідно з даними аудиту сільгоспземель, найбільшими користувачами угідь в області станом на другу половину 2021 року були «Рошен Юроп БіВі», «Миронівський хлібопродукт», «Агропросперіс», «Епіцентр К», ГК «Терра Фуд», ТАС АГРО, «Астарта-Київ», «Кернел», «UkrLandFarming», «Теплик-Агро». Лише останній агрохолдинг із цієї чільної десятки можна назвати суто місцевим, адже зареєстрований він не в Києві, як більшість інших, а в селі Степанівка Теплицької громади на Вінниччині. 

Серед потужних платників податків, чиї активи розташовані на Вінниччині, є також ТОВ «Вінницька птахофабрика» («МХП», Юрій Косюк), кондитерська фабрика «Рошен» (засновник — Петро Порошенко), ТОВ «Аграна фрут», «Українське Каолінове Товариство» (німецька фінансова група «Quarzwerke Gruppe»), агропідприємство ТОВ «Хмільницький завод СЗМ “Молочний Візит”» (спеціалізується на виробництві молочної продукції, директор — Петро Юрчишин, народний депутат минулого скликання), ПАТ «Літинський молочний завод» (власник — колишній депутат облради Петро Тихонюк), корпорація «Прем’єр-фінанс», пов’язана з Володимиром Продивусом, завод «UBC Group», релокований з Харківщини тощо.

Чимало фінансових груп пов’язані з політичними силами. Зокрема, група «Укрпромінвест-Агро» і корпорація «Рошен» близькі до Петра Порошенка та очолюваної ним партії «Європейська Солідарність». Компанія «МХП» близька до ГО «Ми — Вінничани», оскільки до згаданої громадської організації належить один із керівників підрозділу цієї компанії Микола Кучер, нардеп-самовисуванець. Низку торгових центрів, зокрема «Магігранд», неофіційно пов’язують із Володимиром Гройсманом і партією «Українська Стратегія Гройсмана». Цікаво також, що ТОВ «Квартал 95», пов’язане з президентом Володимиром Зеленським і партією «Слуга Народу», було зареєстроване в місті Калинівка Вінницької області, а однією з його уповноважених осіб є Борис Шефір, сценарист, шефредактор та автор «Студії Квартал-95».

Явних колаборантів та державних зрадників серед представників фінансово-промислових груп області немає. Втім, майно деяких підприємств після початку повномасштабного вторгнення заарештували через зв’язки з країною-агресором, як, наприклад, активи ПРАТ «Вінницяпобутхім», власником якого виявився російський бізнесмен Володимир Плесовських. Також один із машинобудівних заводів (за повідомленням ЗМІ — Вінницький агрегатний завод) викрили у співпраці з Росією — після повномасштабного вторгнення він продовжив постачати до країни-агресора через треті країни деталі до тракторів, які можуть мати подвійне призначення (використовуватись у військовій техніці).

Медіаринок області 

Медіаринок Вінницької області представлений кількома друкованими ЗМІ, телевізійними каналами, радіостанціями електронними медіа (інтернет-сайтами). Ринок інтернет-ЗМІ постійно розвивається, також функцію медіа фактично ввиконують соціальні мережі.

Нині виходять загальнообласні газети «33 канал» та «RIA» (приватні), «Вінниччина» (колишня газета обласної ради, нині ТОВ, засноване колективом). Раніше працювали міські газети: «Місто» (приватна) та «Вінницька газета» (була газетою міської ради). Однак перша з них більше не виходить у друкованій версії та наразі працює як сайт, а друга пройшла процес реформування, внаслідок чого Вінницька міська рада вийшла зі складу засновників цього ЗМІ.

На більшості території області доступне мовлення каналів «Суспільне: Вінниця», «ВІТА» (міський комунальний телеканал) і приватної телерадіокомпанії «Вінниччина». Що стосується останньої, то донедавна її пов’язували з підприємцем і колишнім нардепом Володимиром Продивусом. Утім, у січні цього року «Детектор медіа» зазначив, що його журналістам не вдалося з’ясувати, чи досі Продивус має вплив на Вінниччину.

Крім того, працюють радіостанції «Українське Радіо-Вінниця» (в складі «Суспільного»), Вінницьке міське комунальне радіомовлення «Місто над Бугом», регіональна FM-мережа «Лада» (охоплює м. Ладижин і сусідні райони), новостворена радіостанція «Тростянець ФМ» (останню пов’язують з «МХП» та нардепом Миколою Кучером).

Ширше медіаринок області представлений електронними ЗМІ. Це інтернет-сайти «20 хвилин», «Вінниця Інфо», «Вінниця сьогодні», «24 Вінниця», «I Like news», «I-VIN.INFO», «0432 Сайт міста Вінниці», «Політична арена Вінниччини», «Реал», «Vezha». 

Також функцію засобів масової інформації перебрали на себе соціальні мережі. Якщо раніше сторінки певних ЗМІ здебільшого вели у фейсбуці, то тепер практично кожен сайт має і телеграм-канал («Вінниця LIFE»; «Це Вінниця, Друже!»; «online_vinn», «Вінниця інформує»). Після повномасштабного вторгнення їх кількість збільшилася, нині вони сповіщають, зокрема, про сигнали повітряної тривоги. 

Власні телеграм-канали має також обласна влада — «Вінницька обласна рада», «Вінницька ОВА — офіційний телеграм-канал», «Вінницька міська рада». Про новини міської громади інформує сторінка «Сергій Моргунов — Вінницька міська рада», про ситуацію в області — «СЕРГІЙ БОРЗОВ/Вінницька ОДА (ОВА)». Мають свої телеграм-канали й деякі місцеві політики: народні депутати Ірина Борзова («Ірина Борзова official»), Лариса Білозір, експрем’єр-міністр Володимир Гройсман («Volodymyr Groysman») та інші.

Протягом останніх років з’явилося багато локальних фейсбук-груп («Інформаційна Вінниччина», «МАМ: Клуб молодих активних матусь (Жмеринка)», «Громадський проект. Жмеринка», «Літин публічний», «КРИЖОПІЛЬ LIFE», «Северинівська громада», «МОЯ ПІЩАНКА», «Гнівань Форум Мешканців» тощо). У них часто публікують, наприклад, схвальні відгуки про політиків, які роздають гуманітарну допомогу.

Що ж стосується піару та критики, то медіа, близькі до Вінницької міської ради й обласної ради, здебільшого позитивно або нейтрально інформують про діяльність представників «Української Стратегії Гройсмана», а представників інших політсил переважно ігнорують, зрідка критикуючи. Натомість сайт «Press Point» (раніше його пов’язували з колишнім нардепом Сергієм Кудлаєнком, наразі офіційні власники невідомі) позитивно або нейтрально повідомляє про представників «Слуги народу» і діяльність «МХП», до якого близька ГО «Ми — Вінничани» (до неї належить Сергій Кудлаєнко від “Європейської Солідарності”). А от про «УСГ» і Володимира Гройсмана цей сайт неодноразово відгукувався критично й іронічно. На сайті «Вінниця.Інфо» періодично з’являються позитивні матеріали про голову ОВА Сергія Борзова та нардепку Ірину Борзову («Слуга народу»), є також повідомлення про діяльність міської ради.

Цікавою є ситуація з сайтом «Ми — Вінничани». Його назва збігається з назвою Громадського об’єднання «Ми — Вінничани», співзасновниками якого є колишні голови Вінницької ОДА Валерій Коровій та Олександр Домбровський, а також чинні нардепи Микола Кучер, Лариса Білозір, Геннадій Вацак та колишній народний депутат Сергій Кудлаєнко. Однак згаданий сайт публікує матеріали з критикою і партії «Українська стратегія Гройсмана», і ГО «Ми — Вінничани». З цього приводу голова згаданого громадського об’єднання Валерій Коровій зазначив: «У нас є інформаційний ресурс, але нещодавно під аналогічною назвою почали з’являтися досить контроверсійні речі, які не мають жодного стосунку до ГО “Ми — Вінничани”».

Як бачимо, активними в медіапросторі області, зокрема за кількістю матеріалів з ознаками замовності, є дві політсили («УСГ» і «Слуга народу») та одна ГО (потенційна місцева політсила). Натомість партії «Європейська Солідарність» і «Батьківщина» інформують про себе переважно в соцмережах та на партійних сайтах. Ще менше присутня у соцмережах обласна організація партії «За майбутнє», яка має фракцію в облраді.

Серед відомих відеоблогерів області можна назвати журналістів Романа Ковальського (соціально-політичні теми) та Юрія Басюка (переважно теми нерухомості та незаконної забудови). Наразі обидва вони воюють у складі ЗСУ.

Громадський сектор Вінниччини

З початком повномасштабного вторгнення багато громадських організацій змушені були змінити свою діяльність. Не всісзмогли швидко пристосуватися до умов воєнного часу, тож деякі з них тимчасово зупинили діяльність. Водночас з’явилися нові ГО, напрямками роботи яких є волонтерська і благодійна діяльність. Крім того, на Вінниччині запрацювала низка міжнародних організацій, що спричинило відтік кадрів із локальних організацій до міжнародних.

За інформацією сайту YC.Market, у Вінницькій області зареєстровано 5834 громадські організації. Звісно, не всі з них активні.

Наразі при Вінницькій обласній військовій адміністрації діє Громадська рада (сформована у червні 2021 року як Громадська ради при ОДА), до якої увійшли представники 35 громадських організацій. Частина з них не проводять публічної діяльності, але більшість (ветеранські, профспілкові, студентські, правозахисні, осіб з інвалідністю, національно-патріотичні) досить активні. За інформацією офіційного сайту Вінницької обласної військової адміністрації, 16 лютого 2024 року відбулися загальні збори Громадської ради. Головними питаннями порядку денного стали затвердження Плану роботи Громадської ради на 2024 рік та погодження графіка заслуховувань структурних підрозділів обласної військової адміністрації щодо виконання Програми економічного і соціального розвитку Вінницької області на 2024 рік.

До того ж у Вінницькій міській територіальній громаді створено Мережу організацій громадянського суспільства «Місто змістів», до якої станом на березень 2024 року входить 68 організацій. 29 лютого 2024 року відбулися щорічні загальні збори Мережі. Під час заходу до її складу прийнялп 11 нових організацій, затвердили звіт про роботу Координаційної ради у 2023 році, а також обрали нову Координаційну раду та її голову.

За умов повномасштабного вторгнення багато організацій змінили напрямки роботи, додавши до них допомогу ВПО і ветеран(к)ам. Так, у місті Вінниця це організації «ВІСЬ», «Джерело надії», «Подільська агенція регіонального розвитку», «Гармонія», «Паросток», «Об’єднання переселенців “Спільна справа”», «Асоціація захисту прав та допомоги людям з інвалідністю “Відкриті серця”», «Відкрите суспільство», «Інноваційна дія», Червоний хрест Вінницької області та інші. Волонтерський центр створено на базі Центру розвитку «Шахіна», а обласний молодіжний центр «Квадрат» допомагає ВПО. Працює також Центр допомоги ветеранам АТО/ООС «Ветеранський простір» і низка інших громадських об’єднань, поштовхом до створення яких стала потреба сприяти захисникам України. ГО «Подільська агенція регіонального розвитку», ГО «Українська асоціація регіонарної анестезії та терапії болю» та Громадська організація людей з інвалідністю «Самодопомога» створили у Вінниці Центр лікування болю та реабілітації «Прометей», у якому ветеранам допомагають долати фантомний і хронічний біль. 

У Вінниці діють і регіональні представництва міжнародних організацій, зокрема Міжнародної організації з міграції (МОМ), гуманітарної місії «Проліска», ACTED, Shelter Cluster UNHCR Ukraine, Право на захист, ООН та інші.

У травні 2022 року у Вінниці відкрили гуманітарно-інформаційний хаб «Я — Маріуполь», де маріупольцям безкоштовно допомагають відновити документи, знайти зниклих та повернути примусово депортованих осіб.

Є в області й громадські організації, представники яких переїхали на Вінниччину, рятуючись від війни, і продовжують тут свою діяльність — наприклад, ГО «Білозерський центр регіонального розвитку». Також переселенці з окупованих територій створюють громадські організації, аби допомагати одне одному — наприклад, ГО «Ми з Харкова».

Серед активних громадських об’єднань області варто відзначити Фонд Громади «Подільська громада», який підтримує ЗСУ ще з 2014 року. Спільно з Вінницькою міською радою організація заснувала Гуманітарний хаб Вінниці.

У Вінниці також працює Гуманітарний хаб для ВПО з інвалідністю, створений за ініціативи ВМГО «Паросток» за підтримки донорів, благодійників і волонтерів.

На Вінниччині діють і волонтерські та благодійні організації, які не демонструють зв’язків із політиками та партіями. Це, скажімо, осередки Всеукраїнського об'єднання учасників бойових дій та волонтерів АТО, волонтерська група «Бойові бджілки», Волонтерський центр «Рух нескорених» та інші.

Врешті, ситуація зі ЗМІ та громадськими організаціями на Вінниччині подібна до решти регіонів України: частина з цих структур дотримуються політичної нейтральності, а інші є заангажованими та пов’язаними з політиками — або й зовсім створені на їхнє замовлення.