Вінницька область постраждала від ракетних обстрілів ще в перший день повномасштабного російського вторгнення. Попри це, після 24 лютого 2022 року Вінниччина прийняла чимало вимушено переміщених осіб. Нині у кожній із 63 громад створені умови для проживання тих, хто був вимушений тікати від війни. Також у Вінницьку область релокувалися підприємства малого, середнього та великого бізнесу.
За рік після повномасштабного вторгнення область стала спокійнішою — тут поменшало повітряних тривог. Варто зазначити, що артилерійських обстрілів територія Вінниччини взагалі не зазнавала, на відміну від, наприклад, сусідніх Житомирської (у перші дні вторгнення) та Кіровоградської областей.
Вагомим чинником у суспільно-політичному житті Вінницької області, особливо в умовах війни, є наявність спільного кордону з Республікою Молдова й так званою «Придністровською Молдавською Республікою». З огляду на це, органам влади доводиться приділяти особливу увагу захищеності кордону з «ПМР» та посиленню підрозділів ЗСУ, дислокованих у південних районах області.
Економіка Вінниччини, попри виклики, які постали перед нею після початку повномасштабної війни, змогла вистояти й адаптуватися до нових складних реалій.
Найактивнішими політичними силами у регіоні наразі є «Українська Стратегія Гройсмана», «Європейська Солідарність», «Слуга народу» та «Батьківщина». Діяльність їхніх осередків та активістів переважно пов’язана з волонтерством для підтримки ЗСУ та наданням гуманітарної допомоги.
Соціально-економічний стан області
У результаті адміністративної реформи 2020 року на Вінниччині утворені 63 територіальні громади (ТГ), згруповані в 6 районів: Вінницький (16 ТГ, 411 населених пунктів), Гайсинський (14 ТГ, 263 населені пункти), Жмеринський (8 ТГ, 216 населених пунктів), Могилів-Подільський (7 ТГ, 195 населених пунктів), Тульчинський (9 ТГ, 189 населених пунктів), Хмільницький (9 ТГ, 229 населених пунктів). Усього в області 1504 населені пункти. Найбільші міста — Вінниця, Жмеринка, Могилів-Подільський, Хмільник, Гайсин, Ладижин, Козятин.
Вінницька область займає площу 26,5 тис. квадратних кілометрів (4,4% території держави), її протяжність із заходу на схід становить 196 км, а з півночі на південь — 204 км. Вінниччина має найбільше регіонів-сусідів — 7. Це Хмельницька, Житомирська, Черкаська, Чернівецька, Одеська, Кіровоградська, Київська області, а також Республіка Молдова і її окупована частина, невизнана «Придністровська Молдавська Республіка».
За кількістю населення Вінниччина посідає 9 місце в Україні. Станом на січень 2022 року тут мешкало 1, 529 млн людей, із них 795,8 тис. у містах, а 733,3 тис. — у сільській місцевості. Основна етнічна група регіону — українці, але також тут живуть представники понад 130 національностей і народностей.
Вінницька область має аграрне спрямування виробництва, тут дуже багато сільських населених пунктів (1457) та селищ (29).
Через транзитне розташування Вінниччини, а також той факт, що її територія не зазнавала окупації, ця область після початку повномасштабного вторгнення прийняла одну з найбільших кількостей внутрішньо переміщених осіб. Частина з них зупинялися тут на кілька днів, плануючи рухатись далі на захід, але багато залишалися в регіоні, у особливо в малих територіальних громадах області, які не вважалися потенційними цілями ворожих обстрілів.
Так, у листопаді 2022 р. керівництво Вінницької ОВА інформувало: «У Вінницькій області транзитом перебували й були тимчасово розміщені загалом понад 500 тис. осіб, і це тільки офіційно. Розміщували їх переважно в навчальних закладах, гуртожитках, лікарнях, пансіонатах геріатричного профілю, також в оселях місцевих жителів. А 183 тисячі внутрішньо переміщених осіб знайшли більш тривалий прихисток на Вінниччині — з реєстрацією та інтеграцією в місцеве суспільне життя».
Також за урядовою програмою на Вінниччину релокували понад 40 підприємств. Як повідомила Вінницька ОВА, сюди свій бізнес перемістили, зокрема, харків’яни, кияни, херсонці та миколаївці. Релокувалися на територію Вінницької області й деякі навчальні заклади, як-от Харківський національний університет внутрішніх справ.
І це попри те, що протягом перших двох місяців після повномасштабного вторгнення Вінниччина за кількістю оголошених повітряних тривог перебувала на 6-му місці серед регіонів України (без урахування Луганщини). Згодом, за рік після повномасштабного вторгнення, Вінниччина стала більш спокійною і перебувала за цим показником вже на 13-му місці, між Чернігівщиною і Київщиною.
Вінниччина в умовах воєнного стану
Вагомим чинником суспільно-політичного життя Вінницької області, особливо в умовах війни, є спільний кордон із так званою «Придністровською Молдавською Республікою» (окупованою територією Молдови, контрольованою 14-ю російською армією і проросійськими колаборантами). З огляду на це, влада посилює захист цієї ділянки кордону та підрозділи ЗСУ, дислоковані у південних районах області.. Також місцевим посадовцям періодично доводиться відповідати на питання про ймовірність атаки російських військ із Придністров’я та звітувати про заходи, яких вживають, аби цьому запобігти.
Так, на початку квітня 2022 року голова обласної військової адміністрації Сергій Борзов повідомляв, що серед населення південних районів Вінниччини поширюються чутки — мовляв, війська так званої «ПМР» силою примушують до участі у війні проти України. «Про боєздатність їхньої армії є сумніви. Тобто безпосередньої воєнної небезпеки вона не становить. Є припущення, що армія невизнаної ПМР може бути використана у війні проти України як маневр відволікання», — зазначив тоді Сергій Борзов. Також він виступив зі зверненням до військових «ПМР», закликаючи їх одразу здаватися в полон, якщо їхнє командування накаже їм зайти на територію України.
А в інтерв’ю за 22 лютого 2023 року голова Вінницької ОВА зазначив, що хоча загроза атаки з Придністров’я залишається, ЗСУ готові дати відсіч. За словами Сергія Борзова, в області збудовані потужні інженерно-оборонні споруди та «підготовлено багато несподіванок для ворога».
Повідомлення про порушення на згаданій ділянці кордону стосуються переважно контрабанди чи затримання громадян України, які намагаються ухилитися від мобілізації. Так, у березні минулого року саме на Вінниччині бійці Могилів-Подільського прикордонного загону перешкодили незаконно перетнути державний кордон у напрямку Молдови синові та онукові співачки Софії Ротару. Новина про це набула загальноукраїнського суспільного резонансу.
Що ж стосується військових диверсій із боку невизнаної «ПМР», то уваги заслуговує хіба що інформація за 1 березня 2023 року про затримання на Вінниччині неподалік Ямполя двох підозрілих осіб із паспортами «Придністровської Молдавської Республіки», які, за словами очевидців, фотографували українські військові об’єкти.
До речі, незважаючи на таке «тривожне сусідство», активного відтоку місцевого населення з південних громад Вінниччини не спостерігалося. Навпаки, саме населені пункти Ямпільської, Могилів-Подільської, Піщанської та інших сусідніх громад виявилися лідерами за кількістю прийнятих переселенців відносно кількості місцевого населення. Вочевидь, це пов’язано з тим, що саме тут проходять міжнародні автомагістралі, а у віддалених селах є чимало порожніх будинків. Наприклад, у селі Яланець Бершадської громади, від якого до кордону з Молдовою менше трьох десятків кілометрів, прихисток знайшли близько 400 внутрішньо переміщених людей — 40% від кількості населення села до повномасштабного вторгнення.
Важким викликом для області є також поховання загиблих захисників України і підтримка їхніх родин, пошук зниклих безвісти і тих, хто потрапив у полон. У цьому напрямку діє відкрите у Вінниці Регіональне представництво Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими — Консультаційний центр Центрального регіону, що розміщується за адресою вул. Театральна 15 і працює на п’ять областей.
Динаміка соціально-економічних процесів
Згідно з аналізом виконання місцевих бюджетів за 2022 рік, оприлюдненим на порталі «Децентралізація», темпи росту фактичних надходжень до загального фонду бюджету Вінницької області за січень-грудень 2022 р. становили 129% порівняно з аналогічним періодом 2021 року (в середньому по Україні — 113%).
Також в офіційній інформації за листопад минулого року про виконання Програми економічного і соціального розвитку Вінницької області за 9 місяців 2022 року йшлося, про те, що, попри російську агресію та воєнний стан, надходження до зведеного бюджету області та місцевих бюджетів зросли, обсяг експорту товарів із Вінниччини збільшився, а обсяг імпорту зменшився, тому баланс зовнішньої торгівлі залишився позитивним. Зокрема, протягом січня-вересня 2022 року до зведеного бюджету області надійшло (без міжбюджетних трансфертів) 10 730,5 млн грн доходів (77,7% плану на рік та 107,9% до планових показників на 9 місяців 2022 року), понад план отримано 784,6 млн грн. Натомість доходи (без міжбюджетних трансфертів) до місцевих бюджетів області (загальний і спеціальний фонди) за 9 місяців збільшилися на 23,3%, зокрема до загального фонду — на 25,6%. Сума надходжень до бюджетів усіх рівнів від діяльності малого бізнесу порівняно з відповідним періодом 2021 року збільшилася на 9,4% і становила 3883,5 млн грн.
Індекс промислової продукції за січень-липень 2022 року становив 91,1%. Натомість індекс споживчих цін за січень-вересень 2022 року порівняно з груднем 2021 року становив 118,9%. Обсяг експорту товарів збільшився на 29,2% і становив 884,7 млн дол. США (за січень-серпень 2022 року), а обсяг імпорту зменшився на 15,5% і становив 360,0 млн дол. США (за цей же період). Баланс зовнішньої торгівлі був позитивним, його сальдо — 524,7 млн дол. США (за січень-серпень 2022 року).
За попередніми даними, на момент оприлюднення інформації індекс промислової продукції за січень-липень 2022 року порівняно з відповідним періодом 2021 року становив 91,1%. У січні-липні 2022 року проти аналогічного періоду минулого року збільшилося виробництво промислової продукції підприємств легкої промисловості (155,9%), підприємств із виробництва фармацевтичних продуктів і препаратів (122,7%) та харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів (101,4%). Проте за обсягами виробництва інші підприємства переробної промисловості не досягли рівня минулого року, а саме: машинобудування — на 39,8%, виробництво готових металевих виробів, крім машин і устаткування, — на 34,3%, виготовлення виробів з деревини — на 31,0%, виробництво будматеріалів — на 30,4%, виробництво хімічних речовин та хімічної продукції — 12,0%. Індекс промислової продукції добувної галузі за січень-липень 2023 року становив 51,4%, а постачання електроенергії — 85%. У січні-липні 2022 року промислові підприємства області реалізували готової продукції (товарів, послуг) на суму 51,19 млрд грн.
Навіть в умовах воєнного стану у 2022 році приватні інвестори продовжували реалізацію на Вінниччині 87 довгострокових проєктів, термін впровадження яких закінчується у 2024 році, на загальну суму 2,2 млрд грн. Вони передбачають створення 1451 нового робочого місця.
Аналізуючи цінову ситуацію в області, Вінницька ОВА констатувала, що у період воєнного стану ціни зросли майже на всі основні товари та послуги. Так, за даними Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за січень-вересень 2022 року порівняно з грудня 2021 року по Вінницькій області становив 118,9% (по Україні — 121,8%). Це найнижчий показник в країні. У вересні 2022 року середні ціни на 15 з 25 найменувань соціально значущих товарів були нижчими від середніх по Україні.
На такі продукти харчування, як яловичина, свинина, гречана крупа, ціни в області були значно нижчими, ніж в середньому по Україні — на 7,21 грн/кг, 6,61 грн/кг, 6,09 грн/кг відповідно. Водночас на окремі продукти ціни були вищими, ніж середні по Україні, зокрема на м’які жирні сири — на 7,94 грн/кг, ковбаси варені першого гатунку — на 5,87 грн/кг, сметану жирністю до 15% включно — на 4,36 грн/кг. Основними факторами зростання цін на продукти харчування назвали підвищення курсу валют, руйнування логістичних ланцюгів, підвищення вартості пального, а також зростання світового попиту на продовольчі товари.
В агропромисловому комплексі, зокрема у виробництві зернових та цукру, Вінниччина була і залишається серед лідерів. Безпосередньо бойових дій на території Вінницької області не було, тому тут немає замінованих сільськогосподарських угідь. Втім, АПК Вінниччини, як і решти областей України, зіткнувся з логістичними викликами — особливо гостро постала проблема постачання мінеральних добрив.
Для забезпечення продовольчої безпеки навесні 2022 року в територіальних громадах області впроваджували громадську ініціативу «Сади Перемоги», завдяки якій зросли площі вирощування картоплі та овочів. Площі під картоплею у 2022 році становили 105,6 тис. га, що на 3,8 тис. га більше, ніж попереднього року. Площі під овочами зросли на 0,3 тис. га і становили 25,3 тис. га. Також торік в області розпочали втілення проєкту «Українська картопля», аби відродити традиції вітчизняного картоплярства (сортовий насіннєвий матеріал картоплі посадили на площі близько 100 га на землях наукових установ Вінниччини та суб’єктів господарювання).
Порівняно з аналогічним періодом 2021 року кількість великої рогатої худоби в області скоротилася на 4,7%: корів — на 9,4%, свиней — на 9,9%. Поголів’я овець та кіз збільшилося на 1,6%, птиці — на 0,4%. Натомість виробництво молока скоротилося на 6,4%, яєць — на 16,4%.
За даними Головного управління статистики у Вінницькій області, станом на початок лютого 2022 року (до повномасштабного вторгнення) кількість наявного населення в області становила 1 млн 507 тис. 738 осіб, що на 888 осіб менше, ніж у січні того самого року. Актуальніших даних про кількість населення та міграційний рух населення в області на сайті ГУ статистики на момент підготовки цієї публікації не було, як і узагальненої інформації про рівень безробіття на Вінниччині.
Щодо рівня зайнятості населення області та зміни цього показника після повномасштабної російської агресії, то дані різних джерел з цього приводу дещо різняться. Так, Національний банк України інформував, що з початком повномасштабного російського вторгнення близько 30% бізнес-структур повністю зупинили роботу, а ще 45% скоротили виробництво. Тому, згідно з прогнозом Міжнародної організації праці, за підсумками 2022 року, в Україні нараховуватиметься 4,1 млн безробітних, рівень зайнятості буде на 15,5% меншим, ніж у 2021 році, а загальний показник безробіття сягне приблизно 28%.
Однак кількість звернень громадян до обласного центру зайнятості у 2022 році зменшилася майже вдвічі порівняно з 2021 роком. Так, у 2021-му послуги Вінницької обласної служби зайнятості отримали 100,3 тис. громадян, із яких 62,9 тис. мали статус зареєстрованого безробітного. Зокрема, 25,5 тис. безробітних знайшли роботу. А протягом 2022 року, за інформацією обласної служби зайнятості, до неї звернулось 51,0 тис. осіб, із яких 46,3 тис. мали статус безробітного (це на 16,6 тис. людей менше, ніж у попередньому році). Допомогу з безробіття отримали 43,8 тис. людей — дев’ять із десяти зареєстрованих безробітних). Повернути ж до продуктивної зайнятості у 2022 році вдалося 18 тис. громадян, які шукали роботу через Центр зайнятості (на 7500 осіб менше, ніж у 2021 році). Обласна служба зайнятості зазначила, що це другий по державі результат за кількістю працевлаштованих.
На території Вінниччини станом на грудень 2022 р. мешкало понад 180 тис. офіційно зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб. Як повідомила директорка обласного Центру зайнятості Галина Скоковська, серед цієї категорії громадян шукали роботу переважно жінки. У січні-листопаді 2022 року послугами обласної служби зайнятості скористалося 3784 внутрішньо переміщені особи, із них вдалося працевлаштувати 858. Найбільше з них знайшли роботу на підприємствах, які займаються роздрібною та оптовою торгівлею, виробництвом (продуктів харчування, одягу), будівництвом. Також чимало ВПО працевлаштувалися до медичних установ, закладів громадського харчування. За інформацією директорки Вінницького обласного Центру зайнятості, станом на 1 грудня минулого року за допомогою служби зайнятості шукали роботу 963 безробітні ВПО. Враховуючи здебільшого аграрну специфіку виробництва Вінниччини, поліпшення динаміки працевлаштування працівники центру зайнятості прогнозували з настанням весни, коли активізуються сільгоспроботи.
Згідно з даними державного статистичного спостереження, середня заробітна плата на Вінниччині за січень 2022 р. становила 12 555 грн (тоді як середня по Україні — 14577 грн). Більш свіжих даних щодо цього показника у відкритих джерелах (Укрстат, Мінфін) на момент підготовки публікації не було. Втім, відповідно до одного з провідних порталів пошуку роботи, середня заробітна плата на Вінниччині у грудні 2022 року становила 13500 грн (а натомість середня зарплата по Україні була вищою на 1090 грн і становила 14590 грн). Варто взяти до уваги, що йдеться не про офіційну інформацію, а про медіану заробітних плат за даними 3605 вакансій в обласному центрі, розміщених на порталі. Водночас середня зарплата у Вінниці, на яку претендували шукачі роботи станом на грудень 2022 року, — 13 000 гривень (ішлося про медіану з 6292 резюме, оприлюднених на порталі за аналогічний період).
Якщо вважати коректним порівняння середньої зарплати по області станом на січень 2022 року за даними обласного управління статистики та середньої зарплати станом на грудень 2022 року за даними згаданого порталу, то можна констатувати, що номінально за цей період вона зросла на 9%. Водночас інфляція на споживчому ринку області з початку року становила 24,3% (по Україні — 26,6%). Відповідно, можна констатувати, що реальні доходи громадян за цей період знизилися.
Створення сприятливих умов для розвитку малого та середнього бізнесу було одним із пріоритетів Програми економічного і соціального розвитку області на 2022 рік. За даними Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області, станом на листопад 2022 року в регіоні діяло понад 78 тис. суб'єктів малого підприємництва, із них 11 353 — малі підприємства, 67 484 — фізичні особи-підприємці. Натомість станом на 1 січня 2022 року в області діяло вже понад 80,6 тис. суб`єктів малого бізнесу, зокрема 11 580 малих підприємств і 66 315 фізичних осіб-підприємців. Тобто протягом січня-листопада минулого року кількість діючих суб’єктів малого підприємництва на Вінниччині скоротилася на понад 2 тис., причому скорочення відбулося за рахунок малих підприємств. А от кількість ФОПів, які теж входять до цього переліку, за згаданий період зросла на більш як тисячу.
Поруч із державними програмами підтримки підприємництва («Доступні кредити 5-7-9%», субсидія на оброблювальні угіддя, дотація за утримання корів, програма «єРобота» тощо) в області створюють сімейні молочні ферми в межах спільного проєкту Уряду Швеції та ПРООН в Україні «Посилене партнерство для сталого розвитку». Станом на осінь минулого року в його реалізації брали участь 7 фермерських господарств.
На Вінниччині діє й Регіональна програма розвитку малого і середнього підприємництва на 2021–2027 роки, яка фінансується з обласного бюджету (загальний обсяг — 23 млн грн). Одним із її заходів є надання на конкурсній основі мікрогрантів суб’єктам малого і середнього підприємництва, зокрема підприємцям-початківцям.
А в обласному центрі наприкінці 2022 року затвердили місцеві механізми підтримки малого та середнього бізнесу, зареєстрованого на території міської громади. Зокрема, на 2023 рік продовжили дію програми здешевлення вартості користування кредитами для малого та середнього бізнесу; продовжили надання фінансової підтримки для підприємців, які створюють нові робочі місця (йдеться про часткову компенсацію єдиного соцвнеску за новостворені робочі місця). Також запровадили нову пільгу для інвесторів — змінюючи цільове призначення земельної ділянки, вони можуть отримати меншу ставку внеску до фонду соціального-економічного розвитку бюджету. Крім цього, в обласному центрі діє Антикризова програма підтримки вінничан, завдяки якій із бюджету міста виплачують допомогу непрацюючим пенсіонерам, що мають мінімальну пенсію, та громадянам, які доглядають родичів з інвалідністю.
Всього в області станом на початок 2023 року в малому підприємництві було зайнято понад 150 тис. осіб, що становить чверть економічно активного населення області.
Малий бізнес і далі відіграє важливу роль у формуванні місцевих бюджетів та демонструє позитивну динаміку щодо їх наповнення. Сума надходжень до бюджетів усіх рівнів від діяльності суб’єктів малого підприємництва за 9 місяців 2022 року становила 3 883,5 млн грн, або 23,7% від загальних обсягів надходжень, що на 9,4% більше, ніж за 9 місяців 2021 року.
Суто до місцевих бюджетів за 9 місяців 2022-го малий бізнес надав 2289,5 млн грн, що на 10,7% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Частка малого підприємництва в загальному обсязі надходжень — майже 23,2%.
Від суб’єктів малого підприємництва, які працювали за спрощеною системою оподаткування (єдиний податок), надходження до бюджету за 9 місяців 2022 року зросли на 111,2 млн грн (12,8%) і становлять 980,6 млн грн — 10% від загальної суми надходжень до місцевих бюджетів.
За інформацією керівництва ОВА, з початку повномасштабного вторгнення РФ всі заплановані міжнародні заходи, зокрема обмін досвідом та залучення потенційних інвестицій, було скасовано або відтерміновано до мирного часу, а пріоритети міжнародного співробітництва змінилися. Одним із основних став медичний напрямок.
Слід вказати, що Вінницька область стала медичним хабом для поранених військових та цивільних із зони бойових дій. Лікують їх у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону, Вінницькій обласній лікарні ім. М. Пирогова, Вінницькому обласному медичному реабілітаційному центрі ветеранів війни та радіаційного захисту населення й інших закладах.
Для ознайомлення з соціально-економічною ситуацією в регіоні, розв’язання гуманітарних потреб ВПО, забезпечення закладів охорони здоров’я та залучення допомоги для відновлення інфраструктури керівництво області зустрічалося з делегаціями Гендиректорату Європейської Комісії з питань гуманітарної допомоги та цивільного захисту населення, координаторкою систем ООН в Україні, Генеральним Секретарем представництва ГУАМ в Україні, представниками дипломатичних місій Великої Британії, Іспанії, Туреччини, Грузії, Китаю, Норвегії та Молдови; парламентським секретарем Міноборони Латвійської Республіки, Надзвичайними і Повноважними Послами Республіки Молдова та Латвійської Республіки тощо. З лютого 2022 року відбувалися зустрічі з міжнародними гуманітарними організаціями, яких станом на вересень минулого року на Вінниччині працювало понад 15.
Що стосується переміщення бізнесу із зони бойових дій, то наказом начальника Вінницької ОВА було створено робочу групу з релокації та супроводу таких суб’єктів господарювання. За даними сайту ОВА, нині сформовано інформаційну базу вільних виробничих та інших приміщень різної форми власності, розміру та характеристик, яка станом на жовтень 2022 року налічувала понад 300 пропозицій. Через систему edocs було опрацьовано 431 заявку від підприємств, яким надали пропозиції щодо розміщення. За урядовою програмою на територію Вінницької області релокувалося 41 підприємство (32 підприємства та 9 ФОПів), із них 28 підприємств працювали на новій локації, 6 проводили монтаж обладнання на нових локаціях, а ще 7 перевезли обладнання та/або товари на зберігання.
Галузева структура релокованих на Вінниччину підприємств виглядає так:
- переробна промисловість — 53,66%;
- торгівля — 21,95%;
- транспорт — 7,32%;
- надання послуг — 17,07%.
Підприємства перемістилися з Маріуполя, Києва, Краматорська, Сєвєродонецька, Харкова, Дніпра, Херсона, Чернігова. Деякі з них перевезли частину власного персоналу, а інші набирали працівників серед місцевих жителів та офіційно зареєстрованих безробітних через центри зайнятості. Станом на початок жовтня минулого року на базі релокованих у Вінницьку область підприємств створили майже 600 робочих місць. Загалом по області на той час 278 роботодавців прийняли на роботу 585 переселенців, скориставшись урядовою програмою компенсації витрат на оплату праці.
Ключові виклики, пов’язані з війною
Вінниччина зазнала обстрілів ще в перший день повномасштабного російського вторгнення. Серед основних цілей ворога були військові частини, штаб Військово-повітряних Сил ЗСУ, що дислокується у Вінниці, а згодом також об’єкти енергетичної інфраструктури, зокрема електричні підстанції та Ладижинська ТЕС.
Так, 24 лютого 2022 року близько 8-ї години ранку росіяни завдали удару по військових частинах та складу боєприпасів у місті Калинівка, селищі Бохоники, місті Тульчин та (за даними деяких джерел) місті Теплик. Про жертви серед військовослужбовців та працівників цих військових частин тоді офіційно не повідомляли. Наступного дня, 25 лютого, ворог обстріляв військовий аеродром (авіабазу) поблизу м. Калинівка.
6 березня 2022 року російські війська завдали ракетних ударів по міжнародному аеропорту «Вінниця», розташованому в селі Гавришівка поблизу обласного центру. За офіційними повідомленнями центральної влади, 8 ракет знищили інфраструктуру летовища. Тоді загинули десять осіб, а шестеро зазнали поранень. На момент обстрілів аеропорт перебував на реконструкції, але раніше його використовували і бригада транспортної авіації Повітряних Сил ЗСУ, і для пасажирських перевезень. Зокрема, звідси виконували рейси до та з міста Лодзь, аеропорту «Бориспіль», влітку — до курортів Туреччини. Також цей аеропорт був популярним серед паломників-хасидів, котрі подорожують до пам’яток Умані, Бердичева, Кам'янця-Подільського та інших міст. Рекордну їх кількість (близько 6 тис.) аеропорт прийняв у 2015 році.
16 березня 2022 року російські війська обстріляли вінницьку телевізійну вежу, внаслідок чого було тимчасово виведено з ладу місцеве мовлення.
25 березня 2022 року було завдано авіаудару по командному центру ВПС України, розташованому у Вінниці. Повідомляли про 6 крилатих ракет, які спричинили значні руйнування інфраструктури.
Наймасштабнішим і найтрагічнішим був ракетний удар по Вінниці 14 липня 2022 року. За інформацією Національної поліції, російські ракети поцілили в будівлю з розташованими у ній офісними приміщеннями. Від ударів постраждали також Будинок офіцерів (згодом поширювалася інформація, що саме він був ціллю атаки росіян) та розташовані неподалік житлові будинки. Повністю вигоріли паркувальний майданчик з автомобілями поблизу дев’ятиповерхового Будинку побуту «Ювілейний» та прилегла до нього приватна клініка, в якій загинули працівники та пацієнти.
Внаслідок цієї атаки загинули 27 людей і поранено 202, ще 8 осіб оголосили зниклими безвісти. Переважна частина жертв — цивільні, зокрема діти. Відомо лише про одного постраждалого військового, який на момент удару не перебував на службі, а супроводжував пораненого товариша в клініці.
Що стосується Будинку офіцерів, який зазнав значних руйнувань, то навколо його подальшої долі певний час точилась дискусія. Спочатку голова Вінницької ОВА Сергій Борзов заявляв, що будівлю знесуть, але згодом комісія фахівців рекомендувала демонтувати лише аварійні її частини. Тоді очільник області повідомив про плани зберегти Будинок офіцерів, що «став символом стійкості Вінниці».
За три тижні після обстрілу вінницький міський голова Сергій Моргунов зазначив, що збитки становлять орієнтовно 240 млн грн — і це без урахування зруйнованих будинків побуту «Ювілейний» та Будинку офіцерів. За його словами, коштом міського бюджету терміново розпочали відновлення пошкодженого житлового фонду (переважно ремонт дахів та заміну вікон).
Серед найбільш масштабних і відчутних атак на інфраструктуру Вінницької області були обстріли теплоелектростанції, розташованої в місті Ладижин. Цей населений пункт іноді називали «містом енергетиків», адже одним із його бюджетоутворювальних підприємств є ТЕС. Внаслідок першого обстрілу електростанції дронами-камікадзе 11 жовтня 2022 року було пошкоджено енергетичне обладнання. А коли на станції ліквідовували наслідки обстрілу, росіяни завдали повторних ударів, унаслідок чого були жертви серед рятувальників.
Наступний обстріл Ладижинської ТЕС, що відбувся 23 листопада, став вагомим викликом для територіальної громади та області загалом. Проблемою було не лише пошкодження обладнання ТЕС, а й викликана обстрілом аварія мереж теплопостачання. Близько 18 тисяч жителів Ладижина залишилися без тепла і мусили обігрівати свої оселі електроприладами. У Ладижині оголосили надзвичайну ситуацію воєнного характеру через стан тепломереж — таке рішення ухвалила Вінницька обласна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Міська влада Ладижина, керівництво Вінницької ОВА та обласної ради повідомляли про координацію зусиль для постачання генераторів, облаштування «пунктів незламності» та подолання наслідків аварії. Про відновлення теплопостачання повідомили 1 грудня, паралельно тривали роботи зі встановлення альтернативних котелень, оскільки раніше місто отримувало тепло лише з Ладижинської ТЕС.
До речі, через цю ситуацію критикували колишнього міського голову Ладижина Валерія Коломєйцева (обирався 7 каденцій поспіль, у 2020 році — від партії «Наш край», склав повноваження у травні 2022 року) та його команди. «На жаль, маємо й наслідки керування попереднього мера Ладижина. Валерій Коломєйцев, який з 2001 року очолював місто, достроково склав свої повноваження під час воєнного стану. Децентралізація дала великі можливості місцевій владі змінити радянську систему опалення міста. Однак роками кошти витрачались на все, що завгодно, окрім створення сучасної автономної теплової мережі», — зазначив з цього приводу голова Вінницької ОВА Сергій Борзов.
Загалом, згідно з даними Української Гельсінської спілки з прав людини, з лютого 2022 року по січень 2023 року у Вінницькій області внаслідок військових дій (обстрілів) загинуло щонайменше 37 осіб та поранено щонайменше 227 осіб.
Що стосується стану енергетичної галузі Вінницької області, то так званим блекаутом можна було вважати кількаденну ситуацію в кінці листопада 2022 року, коли після чергових російських обстрілів значна частина інфраструктури була знеструмленою. Вже 24 листопада енергетики області відновили електропостачання, і надалі на Вінниччині переважали планові відключення. А в лютому 2023 року було повідомлено про досягнення балансу генерації та споживання в енергосистемі області, після чого погодинні обмеження споживання електроенергії скасували.
За даними, які офіційно задокументувала Українська Гельсінська спілка станом на січень 2023 року, у Вінницькій області внаслідок обстрілів та бойових дій пошкоджено щонайменше 137 об’єктів цивільної інфраструктури, серед яких: житлово-побутових будівель — 79; культурно-розважальних об’єктів — 1; об’єктів освітньо-виховного призначення — 2; об’єктів підприємництва та комерційно-виробничого призначення — 4; об’єктів транспортної інфраструктури — 2; автомобілів, транспортних засобів — 40; об’єктів лікувально-оздоровчого призначення — 1; об’єктів інфраструктурного забезпечення — 7; об’єктів культового призначення — 1; загалом 137 об’єктів.
Однак методологія визнання об’єктів пошкодженими та оперативність їх внесення до баз даних різних установ відрізняється. Так, у серпні минулого року директор департаменту гуманітарної політики Вінницької ОВА Олександр Мельник інформував про 21 освітній заклад Вінниччини, пошкоджений внаслідок російських ракетних ударів. «Усього ж, внаслідок 4-х влучань ракет (24 лютого, 16 березня, 25 березня, 14 липня 2022 року) було пошкоджено 21 заклад освіти. Лише у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського було пошкоджено понад 500 вікон. Також суттєво постраждав корпус початкової школи Комунального закладу “Вінницький ліцей №8”. Загальна орієнтовна сума завданих збитків складає 42,9 млн грн», — зазначив посадовець.
Розміщення ВПО
Кількість населення Вінницької області станом на січень 2022 року становила 1,529 млн людей, у тому числі в містах — 795,8 тис., а в сільській місцевості — 733,3 тис. За кількістю населення Вінниччина посідає 9 місце в Україні. Основна його частина — українці, але тут мешкають представники понад 130 національностей і народностей. Офіційні дані про зміну кількості населення області внаслідок міграції на момент підготовки цієї публікації в публічному доступі відсутні.
Що стосується внутрішньо переміщених осіб, то, як повідомило Міністерство соціальної політики у відповідь на запит ОПОРИ, станом на 12 грудня 2022 року на обліку внутрішньо переміщених осіб в Україні перебувало 4 893 079 громадян, з яких 1 093 821 — діти. У Вінницькій області на цей же період було зареєстровано 182 738 ВПО (із них 54 219 дітей).
Згідно з цими даними, Вінниччина за кількістю офіційно зареєстрованих ВПО посіла 12-те місце серед регіонів України, прихистивши більше переселенців, ніж, наприклад, Чернівецька, Хмельницька, Тернопільська, Закарпатська та Івано-Франківська області.
Підтримують ВПО на Вінниччині як за рахунок держави та обласного і місцевих бюджетів, так і за рахунок благодійних коштів із вітчизняних і зарубіжних джерел. Із самого початку вторгнення розміщення вимушено переміщених осіб забезпечували керівництва громад та небайдужі громадяни. Речі першої потреби та продукти надавали через численні гуманітарні штаби (у деяких громадах їх створили по два або більше). Відчутна допомога надійшла від міжнародних інституцій, а також завдяки партнерським і побратимським зв’язкам Вінниці з польським містом Кельце та німецьким Карлсруе тощо. У місті організовували збір та відправлення гуманітарної допомоги до постраждалих від війни населених пунктів, зокрема до деокупованої Балаклії, що на Харківщині.
Окремі рішення, спрямовані на підтримку ВПО, обласна та міська влада ухвалюють і в поточному році. Так, у січні 2023-го Вінницька облрада прийняла зміни до Положення про порядок використання коштів обласного бюджету для надання грошової допомоги громадянам. Тепер фінансову допомогу з обласного бюджету, яку прирівняли до соціальної допомоги, можуть отримувати переселенці, зареєстровані на Вінниччині.
Вплив внутрішньої міграції, спричиненої повномасштабним російським вторгненням, найбільш відчутний у житловому секторі. Так, чимало аналітиків та агенцій нерухомості констатували, що в регіоні значно зріс інтерес до оренди. За даними однієї з платформ, станом на серпень 2022 року на вторинному ринку Вінниці інтерес до оренди житла виріс на 266% порівняно з минулим роком, а її вартість зросла на 42% в доларовому еквіваленті. А згідно з дослідженням житлових потреб та умов у Вінниці, оприлюдненим на початку січня 2023 року, середня ціна за квадратний метр у новобудовах Вінниці становить 36 400 гривень, що на 40-70% більше, ніж у Житомирі, Тернополі, Хмельницькому. За рік ціни на таке житло у Вінниці зросли на 72%.
Водночас вплив ВПО на ринок праці Вінниччини менш помітний, хоча кількість вакансій, поданих роботодавцями до обласної служби зайнятості за 11 місяців 2022 року, скоротилася порівняно з аналогічним періодом минулоріч року на 9 тисяч і становить 19 100 вакансій.
Бюджет-2023 порівняно з минулорічним
Проєкт обласного бюджету на 2022 рік Вінницька обласна рада затвердила 24 грудня 2021 року. Передбачалося, що його доходи становитимуть 4, 567 млрд грн; видатки — 4,572 млрд грн, тобто профіцит за загальним фондом буде 17,299 млрд грн. Основними пріоритетами для бюджету області були медична, освітня, культурна галузі, а також підтримка розвитку громад. Наступними за обсягом фінансування напрямками стали підтримка учасникам АТО/ООС та членів їхніх сімей, студентів, спортсменів і тренерів, ветеранів спорту, переможців конкурсів у галузі культури тощо.
Після повномасштабного російського вторгнення керівництво області, як і держави загалом, змушене було коригувати фінансовий план року. Так, у грудні у своєму звіті голова Вінницької обласної ради Вячеслав Соколовий зазначив, що у 2022 році діяльність облради базувалася на таких пріоритетах:
- допомога Збройним Силам України і територіальній обороні;
- забезпечення надійного тилу заради перемоги;
- підтримка життєдіяльності громад;
- забезпечення системності роботи обласної ради в умовах воєнного стану;
- залучення міжнародних партнерів для підтримки Вінниччини.
Зокрема, одним із перших рішень обласної ради у 2022 році стало спрямування додаткових 3 млн грн на першочергові потреби територіальної оборони. У березні на позачерговій сесії облрада вдесятеро збільшила регіональний матеріальний резерв — із 15 млн грн до 150 млн грн. Для потреб військових частин та Вінницького обласного центру комплектування передали 83 одиниці техніки і виділили кілька приміщень. Із комунальної власності у державну передали Вінницький обласний госпіталь ветеранів війни — для створення реабілітаційного медичного військового центру.
Протягом року ухвалили ще низку подібних рішень, продиктованих вимогами воєнного часу. Так, наприклад, у грудні 2022 року облрада збільшила на 5 млн грн розмір статутного капіталу комунального підприємства «Вінницяоблтеплоенерго», аби підприємство використало ці кошти для переоснащення об'єктів теплопостачання додатковим обладнанням на альтернативних джерелах енергії для заміни насосних груп при їх пошкодженні та забезпечення об’єктів теплопостачання резервними джерелами електроживлення (генераторами).
Якщо говорити про виконання обласного бюджету 2022 року, то варто мати на увазі, що його проєкт формували в зовсім інших соціально-економічних реаліях — орієнтуючись на індекс споживчих цін (споживчу інфляцію) на рівні 6,2%. Насправді ж індекс споживчих цін в області становив 24,3%. І хоча обласний бюджет фактично виконаний за рахунок ПДФО та військового збору, номінальні показники зростання не відповідають реальним.
Як відомо, завдяки змінам до бюджетного законодавства ОВА отримала змогу розпоряджатися бюджетами без рішень облрад та їхніх бюджетних комісій. Це дозволило більш оперативно, особливо в перші місяці, реагувати на нагальні виклики, зокрема щодо формування регіонального матеріального резерву (паливно-мастильні матеріали, продукти харчування, генератори, зимова форма для тероборони тощо). Його джерелами стали залишки освітньої субвенції, кошти спецфонду (надходження від екологічного податку), інші трансферти з бюджетів громад. А в проєкті бюджету на 2023 рік уже заклали значно більші кошти на матеріальний резерв.
Як повідомили «Суспільному» в департаменті фінансів Вінницької ОВА, бюджет області у 2023 році становить 4,226 млрд грн, що на 386,5 млн менше, ніж у 2022 році.
На утримання закладів соціальної сфери передбачено 355 млн грн, на освіту — 1 ,257 млрд грн (майже на 3 млн менше, ніж торік). Обласні заклади культури отримають понад 150 млн грн (менше на понад 1 млн). На 11 млн грн збільшилося фінансування спортивної галузі (на неї планують виділити 147 млн грн). На охорону здоров'я й реабілітацію передбачено понад 793,5 млн гривень. На обласний департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю піде понад 8 млн, ще 912 млн — на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг. А на оборону в бюджеті 2023-го виділили 31 млн грн, що вдвічі більше, ніж у 2022 році.
Варто зазначити, що у 2022 році Вінниччина та інші регіони фактично недоотримали окремі субвенції з державного бюджету, що не дозволило профінансувати деякі капітальні видатки. Також частина депутатів облради «кулуарно» зазначають, що в бюджеті на 2023 рік теж заплановано близько 1,9 млрд грн державних субвенцій, зокрема на дороги, але не відомо, чи ці кошти надійдуть.
Політична ситуація
За результатами місцевих виборів на Вінниччині переможцем стала політична партія «Українська Стратегія Гройсмана» (її лідер — Володимир Гройсман, колишній Прем’єр-міністр України і Голова Верховної Ради, ще раніше — вінницький міський голова), яка отримала найбільше мандатів у обласній раді, здобула «монобільшість» у Вінницькій міській раді та три десятки крісел голів громад області. Також мером Вінниці повторно обрали Сергія Моргунова, соратника та однопартійця Володимира Гройсмана. Він здобув майже 66% голосів, а його найпотужніший конкурент, Сергій Кудлаєнко від «Європейської Солідарності», — 13, 04%.
Так, в обласній раді у листопаді 2020 року було сформовано фракції «Української Стратегії Гройсмана» (40 мандатів із 84), «Європейської Солідарності» (11 мандатів), ВО «Батьківщина» (11 мандатів), «Слуги народу» (8 мандатів), «ОПЗЖ» (7 мандатів) та партії «За майбутнє» (7 мандатів). Головою обласної ради обрали представника «Української Стратегії Гройсмана» Вячеслава Соколового (колишнього прокурора області), за якого проголосували 68 депутатів із 78 присутніх у залі.
Як зазначали деякі місцеві аналітики після перших кадрових рішень та голосувань, партія Володимира Гройсмана «взяла 40 із 84 голосів у Вінницькій облраді, створивши коаліцію з місцевим осередком «Батьківщини». Чотири з п'яти керівників облради — голова, перший заступник і два із трьох заступників — представляють «Українську Стратегію Гройсмана». «Слуги народу» в обох вінницьких радах не відіграють жодної помітної ролі.
У Вінницькій міській раді діють фракції «Української Стратегії Гройсмана — 33 депутати (загальний склад міської ради — 54 депутати), «Європейської Солідарності» (9 депутатів), «Слуги народу» (6 депутатів), ще 5 депутатів позафракційні.
Резонансною подією в політичному житті області стала відмова від статусу депутата обласної ради Валерія Коровія, обраного за списком «Української Стратегії Гройсмана». За президентства Петра Порошенка його призначили головою Вінницької ОДА, і він обіймав цю посаду з лютого 2015 по вересень 2019 року. Заяву про складання депутатських повноважень Коровій оприлюднив майже одразу після прийняття присяги та формування депутатських комісій (його навіть обрали головою комісії з питань економіки, фінансів та бюджету). Своє рішення мотивував тим, що «в процесі підготовки та проведення першої сесії новообраної обласної ради все частіше почали проявлятися прояви того, що вступає в протиріччя з моїми поглядами на чесність, порядність, відкритість і відчуття команди». У коментарях у соцмережах припускали, що Валерій Коровій розраховував на посаду голови облради. Згодом він повернувся до викладацької діяльності, також очолює ГО «Ми — Вінничани».
Вартою уваги на Вінниччині є також низка відставок та інших перипетій довкола голів територіальних громад. Так, голова Липовецької міськради Микола Грушко (повторно обраний на цю посаду, висуванець «Української Стратегії Гройсмана») несподівано склав повноваження через менш як два місяці після обрання, пояснивши своє рішення турботою про безпеку сім’ї та проблемами зі здоров’ям. Позачергові вибори голови цієї громади відбулися за рік, на них перемогу здобув висуванець ВО «Батьківщина» Віктор Бичков, директор Липовецької філії ПрАТ «Зернопродукт МХП».
Також одразу після перемоги на виборах голови Студенянської сільради Олексія Кирнасівського (обраний 4-й раз поспіль, цього разу — від «Слуги народу») поширилась інформація про його затримання нібито за хабарництво, хоча прихильники посадовця назвали це провокацією. Наразі Олексій Кирнасівський продовжує працювати на своїй посаді.
У квітні 2021 року раптово помер 42-річний уланівський сільський голова Олександр Крученюк (ВО «Батьківщина», колишній заступник голови ОДА). Після позачергових виборів громаду очолив висуванець «Української Стратегії Гройсмана» Олександр Гоцуляк.
У квітні 2022 року поліція повідомила про затримання немирівського міського голови Вікторам Качура (самовисуванець, попередній раз балотувався від «Радикальної партії Олега Ляшка»), який нібито стріляв у повітря з автомата під час конфлікту на території міської ради. Наразі він продовжує працювати на посаді мера.
У травні 2022 року подав у відставку міський голова Ладижина Валерій Коломєйцев, який очолював громаду 7 каденцій постіль (останнього разу обраний від партії «Наш край»).
У липні 2022 року про свою відставку повідомив іванівський сільський голова Михайло Кулик, обраний від «Української Стратегії Гройсмана». Згодом він усе ж залишився працювати на посаді голови громади.
У жовтні 2022 року подав у відставку міський голова Жмеринки Анатолій Кушнір, якого під час попередньої каденції міська рада позбавила повноважень. Втім, у червні 2020 року завдяки рішенню він суду повернувся на свою посаду і згодом знову переміг на виборах (як висуванець «Української Стратегії Гройсмана»).
У листопаді 2022 року. депутати Ободівської сільради припинили повноваження сільського голови Костянтина Ременюка (ВО «Батьківщина»).
Варто згадати і про кілька відмов від депутатських мандатів. Так, на початку лютого 2022 року Геннадій Ткачук склав повноваження депутата обласної ради, а його брат Ігор Ткачук відмовився від депутатства у Вінницькій міській раді (обидва обралися від «Української Стратегії Гройсмана»). За рік повноваження депутатки облради склала Людмила Станіславенко, дружина Ігоря Ткачука, обрана від цієї ж партії.
Загалом перед початком повномасштабного російського вторгнення та в перші його місяці в області простежувалося певне публічне протистояння між обласною радою та Вінницькою міською радою (де більшість становлять представники «УСГ») з одного боку та ОДА/ОВА (президентська вертикаль, тому в ній переважають представники «Слуги народу») з іншого.
Спочатку йшлося про ігнорування імен політиків однієї політсили у ЗМІ, наближених до іншої політсили. Наприклад, у жовтні 2021 року сайт міськради та інші наближені до команди Гройсмана/Моргунова портали не згадали нардепів від «Слуги народу», які супроводжували посла Швейцарії під час візиту до Вінниці. Згодом, у грудні того ж року, голова обласної ради Вячеслав Соколовий заявляв, що ОДА намагається усунути депутатів облради від формування бюджету, оскільки «представників облради не включили до робочої групи з напрацювання бюджету на наступний рік».
Після старту повномасштабного російського вторгнення напруженість між осередками влади певний час не демонстрували, натомість лунали заяви про координацію зусиль. Були започатковані регулярні спільні брифінги голови облради, голови ОВА та вінницького міського голови.
Новий етап протистояння став публічним у травні 2022 року, коли керівництво обласного центру влаштувало в центрі міста виставку спаленої російської бронетехніки. Тоді всередині однієї з бронемашин діти знайшли обгорілий пістолет. Керівництво області наголошувало, що інсталяцію ініціювала саме міська влада, і винуватців слід покарати.
Що стосується заборонених проросійських політсил, то фракція «ОПЗЖ» в обласній раді оголосила про саморозпуск 15 березня 2022 року. Наразі депутати, що перебували в її складі, є позафракційними. Так само припиняли діяльність фракції цієї політсили менших громадах області — або шляхом саморозпуску, або після виходу з фракції окремих депутатів. На загальну конфігурацію політичних сил в області ці події суттєво не вплинули.
Колаборантів та державних зрадників серед посадовців чи депутатів Вінниччини не зафіксовано. Публічного резонансу набула хіба що інформація про те, що колишнього керівника поліції області Антона Шевцова (очолював ГУ МВС у Вінницькій області ще у 2016 році, того ж року перебрався до окупованого Криму) викрили в співпраці з російською ФСБ та координуванні терактів проти українського цивільного населення. Також стало відомо, що Валерія Літвіна, який очолював ГУ МВС в області з 2003 по 2005 роки, підозрюють у вчиненні державної зради на Херсонщині.
Росія намагалася впливати на суспільно-політичні настрої в області, як і в більшості віддалених від лінії зіткнення регіонів, які мали низький рівень проросійських настроїв, хіба що через соцмережі (варто згадати ворожу ІПСО стосовно «міток», які начебто ставили люди, які отримували такі завдання через телеграм-канали). Також в інфопросторі області на початку березня 2022 року обговорювали фейк про новопризначеного керівника Полтавської митниці, який нібито є диверсантом і «пішки пересувається Вінницею» тощо.
Серед резонансних подій, пов’язаних із народними депутатами від Вінниччини, варто згадати повідомлення про те, що Вищий антикорупційний суд постановив примусово привести на судове засідання у справі недостовірного декларування народного депутата Максима Пашковського (обраний від партії «Слуга народу» в окрузі №11, розташованому в м. Вінниця та у Вінницькому районі), тоді як сам нардеп у той час повідомляв, що перебуває на стаціонарному лікуванні.
Навколопартійне життя
Найактивнішими політичними силами на Вінниччині є «Українська Стратегія Гройсмана», «Європейська Солідарність», «Слуга Народу» та «Батьківщина». Діяльність їхніх осередків та активістів переважно пов’язана з волонтерством на користь ЗСУ та наданням гуманітарної допомоги. Так, Міжрегіональний координаційний гуманітарний штаб, що діє у Вінниці, фактично створений представниками «Української Стратегії Гройсмана» та використовує символіку, подібну до символіки цієї партії.
Як волонтерство позиціонують свою діяльність і депутати облради від «Європейської Солідарності», які регулярно надають гуманітарну допомогу та їздять на передову.
Активну публічну діяльність, зокрема благодійну, проводить на Вінниччині народна депутатка Ірина Борзова (обрана в окрузі №14 від партії «Слуга народу», дружина голови ОВА Сергія Борзова. Вона ж очолює обласну партійну організацію.
Зустрічі з вимушеними переселенцями у супроводі нардепа від Вінниччини Олега Мейдича (обраний в окрузі № 18 від «Батьківщини») були в програмі візиту на Вінниччину лідерки ВО «Батьківщина» Юлії Тимошенко в листопаді минулого року.
Активність представників «Слуги народу» також пов’язана зі здійсненням ними повноважень у структурі ОВА, а представників «УСГ» — у керівництві обласної ради. Що стосується партійних і депутатських приймалень, то приймальні принаймні цих 4 найактивніших політсил працюють і під час воєнного стану.
До партії «Українська Стратегія Гройсмана» належать голова Вінницької облради Вячеслав Соколовий і троє з чотирьох його заступників (Володимир Кістіон, Ігор Івасюк і Дмитро Чаленко). Четвертий заступник — Анатолій Ткач — представляє ВО «Батьківщина».
Серед керівництва Вінницької обласної військової адміністрації, крім начальника ОВА Сергія Борзова, до партії «Слуга народу» належить перша заступниця голови ОВА Наталія Заболотна, яка водночас є депутаткою облради від цієї політсили. Не декларують публічно своєї партійної належності заступники голови ОВА Сергій Здітовецький, Олександр Піщик та Андрій Кавунець (хоча останній балотувався до Верховної Ради від «Партії регіонів» ще у 2012 році).
Сесії Вінницької обласної та міської рад відбуваються регулярно (і чергові, і позачергові) у звичному режимі, тобто офлайн. Лише раз, 25 березня 2022 року, сесію облради провели в режимі відеоконференції.
Що стосується відкритості місцевих рад, зокрема їхніх сайтів, то після повномасштабного вторгнення деякі з них обмежили доступ до частини інформації на своїх сторінках. Так, за інформацією регіонального представника ІМІ, Вінницька міська рада засекретила навіть деякі рішення сесій 2021 року, а відповідь на інформаційний запит про них обіцяє надати «після закінчення воєнного стану». До подібних обмежень вдалися, зокрема, і сайти Лука-Мелешківської, Якушинецької та деяких інших сільрад. До речі, на сайті Вінницької міської ради, на відміну від облради, наразі недоступна інформація про склад депутатів нинішнього скликання.
Водночас низка ЗМІ, посилаючись на рейтинги громадського руху «Чесно», повідомили, що Вінницька міська й обласна ради є лідерами у рейтингу відкритості органів влади.
Активність місцевих політиків
Ніхто з впливових місцевих політиків наразі відкрито не заявляв про плани брати участь у післявоєнних виборах, але зростання публічної активності та піару в соцмережах і ЗМІ свідчать, що чимало місцевих діячів готуються до майбутньої виборчої кампанії. Основними інформаційними приводами такої промоції є участь у передаванні благодійної допомоги, зокрема від іноземних благодійників.
Так, регулярно з’являються новини про те, що начальник ОВА Сергій Борзов передав якусь допомогу (або що допомогу вручили за його участі). Повідомляють і про подібні акції за участі його дружини Ірини Борзової, народної депутатки від «Слуги народу». Наприклад, у січні вона передала родинам новонароджених бейбі-бокси з Шотландії.
Низка ЗМІ, зокрема міський телеканал «Віта», регулярно повідомляють про діяльність Міжрегіонального координаційного гуманітарного штабу, заснованого представниками «Української Стратегії Гройсмана» — головою облради Вячеславом Соколовим та очільником міської громади Сергієм Моргуновим. Варто зазначити, що відділення та координатори цього штабу діють у багатьох громадах області — особливо активно там, де керівниками сільрад чи міських рад є представники «УСГ».
Про волонтерську діяльність себе та однопартійців активно пише в соцмережах депутат обласної ради від партії «Європейська Солідарність» Андрій Гижко, колишній заступник голови ОДА. Про благодійність, а також про візит до області Юлії Тимошенко і вручення допомоги переселенцям повідомляв у соцмережах та ЗМІ нардеп від ВО «Батьківщина» Олег Мейдич, обраний у 18-му виборчому окрузі.
Активною в межах області є також ГО «Ми — Вінничани», яку очолює Валерій Коровій (колишній голова ОДА часів президентства Петра Порошенка), обраний до нинішнього скликання обласної ради від «Української Стратегії Гройсмана», який за кілька днів після присяги відмовився від депутатських повноважень. До цієї організації належать народний депутат від Вінниччини Микола Кучер (обраний у 17-му окрузі як самовисуванець, член депутатської групи «Довіра», колишній керівник ЗАТ «Зернопродукт МХП»), його дочка Лариса Білозір (народна депутатка, обрана в окрузі №15, депутатська група «Довіра»), народний депутат Геннадій Вацак (обраний у 16-му виборчому окрузі як самовисуванець, член парламентської групи «За майбутнє», власник Кондитерського дому «Вацак»), екснардеп і колишній голова ОДА Олександр Домбровський, екснардеп Сергій Кудлаєнко. Також ця громадська організація повідомляє про створення осередків у громадах області. Можна припустити, що на основі ГО «Ми — Вінничани» може бути створена регіональна політична сила, яка намагатиметься на наступних виборах повторити успіх партії Володимира Гройсмана.
Певну активність виявляють в області і представники менш впливових політиків та партій. Так, про волонтерську діяльність та пам’ятні історичні дати розповідає фейсбук-сторінка «Народний Рух України — Вінниця». Певну медійну активність виявляє «Партія Вінничан», сторінка якої поширює і матеріали ГО «Ми — Вінничани». Про участь однопартійців у війні, підтримку ЗСУ та партійні заходи зрідка інформує в соцмережах обласний осередок ВО «Свобода» (зокрема, діє фейсбук-сторінка «ВО “Свобода” у Вінницькій обласній Раді», хоча в облраді нинішнього скликання немає депутатів від цієї партії). Також патріотичні заходи з молоддю організовує Вінницький полк Бойового братерства України — місцевий осередок громадської організації, яку очолює Павло Жебрівський.
Чимало політиків області мають власні благодійні організації (фонди), які або є «іменними», або, якщо й мають іншу назву, все одно асоціюються з певною особою або політсилою. Частина цих організацій створені після повномасштабного вторгнення, а деякі працювали і раніше.
Так, народна депутатка Ірина Борзова ще до повномасштабного вторгнення надавала благодійну допомогу (переважно дітям вразливих категорій) через ГО «Розвиток». Нині ж вона допомагає ВПО та ЗСУ і від «Благодійного фонду Ірини Борзової», зареєстрованого у 2016 році. Заходи, підтримувані цим фондом, іноді відбуваються за участю керівництва ОВА.
БФ «Вінниця — комфортне та безпечне місто» активно інформує про те, як він «надає гуманітарну допомогу жителям Вінниці та області, переселенцям, силам Тероборони, ЗСУ». Цей фонд пов’язаний з Андрієм Ковальовим (депутат облради від «Української Стратегії Гройсмана», директор КП «Вінницяоблтеплоенерго») та Катериною Поджаренко (депутатка Вінницької міської ради від цієї ж політсили). Фонд працював і до повномасштабного вторгнення.
Активною волонтерською діяльністю ще з 2014 року займається БФ «Подільська громада» у співпраці з Вінницькою міською радою.
Допомагає ВПО, іншим вразливим категоріям і захисникам України «Благодійний фонд Людмили Станіславенко», заснований колишньою депутаткою обласної ради від партії «УСГ». У лютому цього року вона склала депутатські повноваження. До повномасштабного вторгнення фонд займався медичними і гендерними питаннями.
Зі згаданою ГО «Ми — Вінничани» співпрацює Благодійний фонд «МХП — Громаді», який ще до повномасштабного вторгнення надавав допомогу громадянам та грантову підтримку на розвиток територіальних громад. З цією ж громадською організацією співпрацює Благодійний фонд Миколи Філонова «UA», заснований у квітні 2022 року (Микола Філонов та співак Віктор Бронюк є співзасновниками «Партії Вінничан»).
З «Благодійним фондом Порошенка» співпрацюють у наданні допомоги ЗСУ депутати обласної ради від партії «Європейська Солідарність».
Благодійну допомогу та підтримку мистецьких акцій на Вінниччині надає Благодійний фонд Володимира Продивуса (Володимир Продивус — колишній нардеп, голова наглядової ради ПАТ «Мостобуд»).
Директором БФ «Енергія відродження», створеного енергетиками і зареєстрованого у квітні 2022 року, є депутат обласної ради від «Української Стратегії Гройсмана» Олег Легеза, який зараз воює у складі ЗСУ.
Допомагає бійцям ЗСУ «Благодійний фонд Юрія Василишена», заснований у липні 2022 року депутатом облради від «Української Стратегії Гройсмана» Юрієм Василишеним.
Слід сказати, що піар на гуманітарній допомозі деяких місцевих політиків нагадує піар на державних субвенціях. Посадовці дають зрозуміти, що ресурси, передані з інших джерел, надходять саме «за сприяння» або «за участі» політиків. Цілком можливо, що надання благодійної допомоги, зокрема через «іменні» фонди, буде використано потенційними кандидатами під час майбутніх виборів.
Що стосується ризиків використання адмінресурсу, то вони не видаються наразі надто високими або ймовірною «монополією» однієї політсили, оскільки в області існує певний баланс впливу між партіями «Українська Стратегія Гройсмана» (місцеві ради та голови громад) і «Слуга народу» (ОВА, керівники районних адміністрацій, фракція в облраді). Також деякий вплив, аби протистояти адмінресурсу, мають осередки партій «Європейська Солідарність», «Батьківщина» та ГО «Ми — Вінничани».
Медіаринок
Медіаринок Вінницької області представлений кількома друкованими ЗМІ, місцевими телевізійними каналами, радіоканалами й електронними ЗМІ (інтернет-сайтами). Ринок інтернет-ЗМІ постійно розширюється та розвивається, також функцію медіа фактично взяли на себе соціальні мережі.
Загальнообласні газети — «33 канал» та «RIA» (приватні), «Вінниччина» (колишня газета обласної ради, нині ТОВ, засноване колективом). Раніше аудиторію обласного центру також охоплювали газети «Місто» та «Вінницька газета» (комунальні, висвітлювали позицію міськради). Однак перша з них більше не виходить у друкованій версії і наразі працює як сайт, а друга зовсім припинила діяльність. Також в області після роздержавлення закрилися чимало колишніх районних газет — під впливом укрупнення районів, коронавірусної кризи та воєнного стану.
На більшості території області доступне мовлення каналів «Суспільне: Вінниця», «ВІТА» (міський комунальний телеканал) і приватної телерадіокомпанії «Вінниччина». Що стосується останньої, то донедавна її пов’язували з підприємцем і колишнім нардепом Володимиром Продивусом. Утім, як зазначив сайт «Детектор медіа» в січні цього року, «чи має він досі вплив на “Вінниччину,” /…/ з’ясувати не вдалося».
До радіостанцій області належать «Українське Радіо-Вінниця» (в складі «Суспільного»); Вінницьке міське комунальне радіомовлення «Місто над Бугом», регіональна FM-мережа «Лада» (охоплює м. Ладижин та сусідні райони), новостворена радіостанція «Тростянець ФМ» (останню пов’язують з «МХП» та нардепом Миколою Кучером).
Більш широко медіаринок Вінницької області представлений електронними ЗМІ (інтернет-сайтами: «20 хвилин», «Вінниця Інфо», «Вінниця сьогодні», «24 Вінниця», «I Like news», «I-VIN.INFO», «0432 Сайт міста Вінниці», «Політична арена Вінниччини», «Vezha».
Також функцію засобів масової інформації перебрали на себе соціальні мережі. Якщо раніше сторінки певних ЗМІ здебільшого вели у фейсбуці, то тепер практично кожен сайт має і телеграм-канал («Вінниця LIFE»; «Це Вінниця, Друже!»; «online_vinn», «Вінниця інформує»). Після повномасштабного вторгнення їх кількість збільшилася, нині вони сповіщають, зокрема, про сигнали повітряної тривоги.
Власні телеграм-канали має також обласна влада — «Вінницька обласна рада», «Вінницька ОВА — офіційний телеграм-канал», «Вінницька міська рада». Про новини міської громади інформує також сторінка «Сергій Моргунов — Вінницька міська рада», про ситуацію в області — «СЕРГІЙ БОРЗОВ/Вінницька ОДА (ОВА)». Мають свої телеграм-канали й чимало місцевих політиків: народні депутати Ірина Борзова («Ірина Борзова official»), Лариса Білозір, експрем’єр-міністр Володимир Гройсман («Volodymyr Groysman») та інші.
Крім того, протягом останніх років з’явилося багато локальних фейсбук-груп («Інформаційна Вінниччина», «МАМ: Клуб молодих активних матусь (Жмеринка)», «Громадський проект. Жмеринка», «Літин публічний, КРИЖОПІЛЬ LIFE», «Северинівська громада», «МОЯ ПІЩАНКА», «Гнівань Форум Мешканців» тощо). У таких групах часто публікують, наприклад, схвальні відгуки про політиків, які роздають гуманітарну допомогу.
Що ж стосується піару та критики, то медіа, близькі до Вінницької міської ради і обласної ради, переважно позитивно або нейтрально інформують про діяльність представників «Української Стратегії Гройсмана», а представників інших політсил переважно ігнорують, зрідка критикуючи. Натомість сайт «Press Point» (раніше його пов’язували з колишнім нардепом Сергієм Кудлаєнком, наразі офіційні власники невідомі) позитивно або нейтрально повідомляє про представників «Слуги народу» і діяльність «МХП», до якого близька ГО «Ми — Вінничани» (до неї належить Сергій Кудлаєнко). А от про «УСГ» і Володимира Гройсмана цей сайт неодноразово відгукувався критично й іронічно. На сайті «Вінниця.Інфо» періодично з’являються позитивні матеріали про голову ОВА Сергія Борзова та нардепку Ірину Борзову («Слуга Народу»), є також повідомлення про діяльність міської ради.
Як бачимо, активними в медіапросторі області, зокрема за кількістю матеріалів з ознаками замовності, є дві політсили — «УСГ» і «Слуга Народу» — та одна ГО (потенційна місцева політсила). Натомість партії «Європейська Солідарність» і «Батьківщина» інформують про себе переважно в соцмережах та на партійних сайтах. Ще менш активно присутня у соцмережах обласна організація партії «За Майбутнє», яка теж має фракцію в облраді.
Серед відомих відеоблогерів області можна назвати журналістів Романа Ковальського (соціально-політичні теми) та Юрія Басюка (переважно теми нерухомості та незаконної забудови). Наразі обидва вони воюють у складі ЗСУ.
Фінансово-промислові групи
Як уже зазначалося, Вінниччина перебуває серед областей-лідерів за обсягами виробництва в агропромисловому комплексі. Згідно з даними аудиту сільгоспземель, найбільшими користувачами угідь в області станом на другу половину 2021 року були «Рошен Юроп БіВі», «Миронівський хлібопродукт», «Агропросперіс», «Епіцентр К», ГК «Терра Фуд», ТАС АГРО, «Астарта-Київ», «Кернел», «UkrLandFarming», «Теплик-Агро». Лише останній агрохолдинг із цієї чільної десятки можна назвати суто місцевим, адже зареєстрований він не в Києві, як більшість інших, а в селі Степанівка Теплицької громади на Вінниччині.
Серед потужних платників податків, чиї активи розташовані на Вінниччині, є також ТОВ «Вінницька птахофабрика» («МХП», Юрій Косюк); Кондитерська фабрика «Рошен» (засновник — Петро Порошенко), ТОВ «Аграна фрут», «Українське Каолінове Товариство» (німецька фінансова група «Quarzwerke Gruppe»), агропідприємство ТОВ «Хмільницький завод СЗМ “Молочний Візит”» (спеціалізується на виробництві молочної продукції, директор — Петро Юрчишин, народний депутат минулого скликання); ПАТ «Літинський молочний завод» (власник — колишній депутат облради Петро Тихонюк); Корпорація «Прем’єр-фінанс», пов’язана з Володимиром Продивусом; завод «UBC Group», релокований з Харківщини тощо.
Якщо говорити про зв’язок фінансових груп і політичних сил, то, зрозуміло, група «Укрпромінвест-Агро» та Корпорація «Рошен» близькі до Петра Порошенка і очолюваної ним партії «Європейська Солідарність». Компанія «МХП» близька до ГО «Ми — Вінничани», оскільки до згаданої громадської організації належить один із керівників підрозділу цієї компанії Микола Кучер, нардеп-самовисуванець. Низку торгових центрів, зокрема «Магігранд», неофіційно пов’язують із Володимиром Гройсманом, а отже, партією «Українська Стратегія Гройсмана». Цікаво також, що ТОВ «Квартал 95», пов’язане з президентом Володимиром Зеленським і партією «Слуга Народу», зареєстроване в місті Калинівка Вінницької області, а однією з його уповноважених осіб є Борис Шефір, сценарист, шеф-редактор та автор «Студії Квартал-95».
Явних колаборантів та державних зрадників серед представників фінансово-промислових груп області немає. Втім, майно деяких підприємств після початку повномасштабного вторгнення заарештували через зв’язки з країною-агресором, як, наприклад, активи ПРАТ «Вінницяпобутхім», власником якого виявився російський бізнесмен Володимир Плесовських. Також один із машинобудівних заводів (за повідомленням ЗМІ — Вінницький агрегатний завод) викрили у співпраці з Росією — після повномасштабного вторгнення він продовжив постачати до країни-агресора через треті країни деталі до тракторів, які можуть мати подвійне призначення (використовуватись у військовій техніці).
Громадський сектор
На діяльність громадського сектору Вінниччини значно вплинув коронавірус, але ще відчутніші зміни відбулися з початком повномасштабної війни. Не всі громадські організації змогли швидко пристосуватися до умов воєнного часу. Деякі з них тимчасово зупинили діяльність. А згодом почали з’являтися й активно діяти нові ГО, напрямками роботи яких є волонтерська і благодійна діяльність.
Станом на 2021 рік в області було зареєстровано 2971 громадських організацій. Звісно, не всі з них активні.
Наразі при Вінницькій обласній військовій адміністрації діє Громадська рада (сформована у червні 2021 року як Громадська ради при ОДА), до якої увійшли представники 35 громадських організацій Частина з них не проводять публічної діяльності, проте більшість (ветеранські, профспілкові, студентські, правозахисні, осіб з інвалідністю, національно-патріотичні) досить активні.
У Вінницькій міській територіальній громаді створено Мережу організацій громадянського суспільства «Місто змістів», до якої станом на березень 2023 року входить 57 організацій.
За умов повномасштабного вторгнення багато організацій змінили напрямки роботи, додавши до них допомогу ВПО. Так, у місті Вінниця це організації «ВІСЬ», «Джерело надії», «Подільська агенція регіонального розвитку», «Гармонія», «Паросток», «Об’єднання переселенців “Спільна справа”», «Асоціація захисту прав та допомоги людям з інвалідністю “Відкриті серця”», «Відкрите суспільство», «Інноваційна дія», Червоний хрест Вінницької області та інші. Волонтерський центр створено на базі Центру розвитку «Шахіна», а обласний молодіжний центр «Квадрат» допомагає ВПО. Працює також Центр допомоги ветеранам АТО/ООС «Ветеранський простір» та низка інших громадських об’єднань, поштовхом до створення яких стала потреба сприяти захисникам України.
У Вінниці діють також регіональні представництва міжнародних організацій, зокрема Міжнародної організації з міграції в Україні МОМ, гуманітарної місії «Проліска», ACTED, IRC, Shelter Cluster UNHCR Ukraine, Право на захист, ООН та інші.
У травні 2022 року у Вінниці відкрили гуманітарно-інформаційний хаб «Я — Маріуполь», де маріупольцям безкоштовно допомагають відновити документи, знайти зниклих та повернути примусово депортованих осіб.
Є в області і громадські організації, представники яких переїхали на Вінниччину, рятуючись від війни, і продовжують тут свою діяльність. Це, наприклад, ГО «Білозерський центр регіонального розвитку». Також переселенці з окупованих територій створюють громадські організації, аби допомагати одне одному — наприклад, ГО «Ми з Харкова».
Серед активних громадських об’єднань області варто відзначити ф«Подільська громада», який підтримує ЗСУ ще з 2014 року. Спільно з Вінницькою міською радою організація заснувала Гуманітарний хаб Вінниці.
У Вінниці також працює Гуманітарний хаб для ВПО з інвалідністю, створений за ініціативи ВМГО «Паросток» за підтримки донорів, благодійників і волонтерів.
На Вінниччині діють і волонтерські та благодійні організації, які не демонструють зв’язків із політиками і партіями. Це, наприклад, осередки Всеукраїнського об'єднання учасників бойових дій та волонтерів АТО, волонтерська група «Бойові бджілки», Волонтерський центр «Рух нескорених» та інші.
Варто зауважити, що на Вінниччині, як і в інших регіонах України, ситуація зі ЗМІ та громадськими організаціями подібна: частина з них дотримуються політичної нейтральності, а інші є заангажованими та пов’язаними з політиками — або й зовсім створені на їхнє замовлення.