На початку повномасштабного вторгення Харківщина однією з перших опинилася під ударом армії РФ. З першого дня ворог завдавав ударів по обласному центру, в місті відбувалися бої, а протягом березня 2022 року 22 з 56 територіальних громад Харківської області були окуповані Росією. Збройні Сили України звільнили цей регіон у вересні-жовтні 2022 року, але й станом на серпень 2023-го міста й селища Харківщини (насамперед у прикордонних та прифронтових районах) щодня потерпають від мінометних, артилерійських і ракетних ударів. 

Вплив повномасштабного вторгнення на соціально-економічний стан області

Харківська область поділена на 7 районів: Богодухівський, Ізюмський, Красноградський, Куп'янський, Лозівський, Харківський і Чугуївський. Під окупацією перебували 575 із 1755 населених пунктів області в 5 районах — Чугуївському, Богодухівському, Ізюмському, Куп’янському, а також частині Харківського (м. Дергачі та села Дергачівської громади). Обласний центр, попри всі намаганняя російської армії, вистояв, але деякі великі міста області — Ізюм, Куп’янськ, Вовчанськ, Балаклія — були окуповані в березні 2022 року. 

У ході контрнаступу серпня-вересня 2022 року ЗСУ звільнили більшу частину Харківщини, але станом на серпень 2023 року деякі населені пункти Куп’янського району досі перебувають під контролем армії РФ. У серпні 2023 року через посилення боїв обов’язкову евакуацію дорослих та примусову евакуацію дітей оголосили в населених пунктах Дворічанської (27), Петропавлівської (11) сільських, частково на територіях Кіндрашівської (5), Курилівської (7) сільських та Куп'янської (3) міської територіальних громад — всього в 53 населених пунктах. У \районі все ще проживає більше 12 тис. мешканців. 

За даними Харківської обласної прокуратури, станом на грудень 2022 року в області зафіксовано більше 12 тис. обстрілів. Також більше 1600 жителів Харківщини вбиті російськими військовими. Під час деокупації регіону на звільнених територіях (зокрема в Куп’янську, Козачій Лопані, Вовчанську, Великому Бурлуці) знайшли 22 катівні, облаштовані російськими військовими. Найбільше таких катівень — 4 — виявили в Ізюмі. Згодом у цьому ж місті знайшли й наймасовіше поховання загиблих. У вересні 2022 року там ексгумували 447 тіл загиблих, із них 425 цивільних. 

Майже 15 тис. об’єктів області зруйновані повністю або частково, з них 356 закладів культури, більше 800 закладів освіти та 268 закладів охорони здоров’я. З пошкоджених чи зруйнованих закладів освіти більше половини розташовані саме в Харкові. Так, обласна прокуратура повідомляла, що на території міста пошкоджені або знищені 61% шкіл та 46% садків. Також у Харкові не залишилося закладів вищої освіти, які б не зазнали руйнувань чи пошкоджень в результаті російських обстрілів. 

Цілили росіяни і в адміністративні об’єкти. Наприклад, ракетним ударом 1 березня 2022 року була знищена будівля Харківської ОДА, а 2 березня унаслідок ракетного обстрілу пошкоджено будівлю Харківської міської ради. За словами міського голови Ігоря Терехова, в Харкові через ракетні обстріли РФ пошкоджено більше 4 тис. житлових будинків (всього в місті близько 8 тис. будинків). Більше 500 будинків не підлягають відновленню, а більш як 150 тис. харків’ян втратили житло. Найбільш постраждалим районом лишається Північна Салтівка. Водночас, за словами голови ОВА Олега Синєгубова, населені пункти Харківської області щодня перебувають під артилерійським, танковим і мінометним вогнем російської армії, а по місту регулярно завдають удари з дронів та систем С-300. 

До того ж в області повністю або частково знищені близько 55% доріг — переважно на території деокупованих районів. Також російська армія знищила 27 мостів, 22 з яких вдалося відновити до літа 2023 року. Решту відновити не можна, оскільки вони розташовані в зоні, де тривають бойові дії. 

Окремим видом терору й додатковим викликом для Харківщини під час вторгнення РФ стали обстріли енергосистеми, що призвели до кількох «блекаутів» та відключення опалення в обласному центрі й на території районів. За даними «Укренерго», три чверті великих електростанцій та магістральних підстанцій на Харківщині були зруйновані чи пошкоджені під час російських обстрілів восени-взимку 2022/2023 року. Саме тому одним із основних завдань харківської міської й обласної влади стало забезпечення опалювального сезону й відновлення енергетичної інфраструктури. Станом на липень 2023 року, майже через півтора року після початку повномасштабного вторгнення, окремі прикордонні населені пункти Харківщини все лишаються без електропостачання, оскільки працівники «Харківобленерго» не мають змоги відновити енергосистему під щоденними мінометними й артилерійськими обстрілами російської армії. В серпні 2023 року голова Вовчанської міської військової адміністрації Тамаз Гамбарашвілі повідомив, що через пошкодження газомережі Вовчанськ уже другу зиму буде без опалення — поки що відновити чи прокласти нову мережу постачання газ неможливо (до 2022 року газ надходив у місто напряму з Росії). Лікарні міста будуть опалювати окремими котельними, але житловий фонд до опалення підключити не вдасться. 

Одним із завдань повномасштабного російського вторгнення в Україну стало знищення культурного спадку. Згідно зі звітом ЮНЕСКО, опублікованим 31 липня 2023 року, Харківська область займає друге місце серед українських регіонів за кількістю пошкоджених культурних об’єктів (55 об’єктів, на першому місці — Донецька область з 78 пошкодженими об’єктами). Серед найвизначніших пам’яток, пошкоджених чи зруйнованих російськими обстрілами, ЮНЕСКО відзначає будинок «Слово» в Харкові, Меморіал Голокосту «Дробицький Яр», Харківський театр опери та балету, Меморіал жертв тоталітаризму, Свято-Вознесенський кафедральний собор в Ізюмі, музей Григорія Сковороди в Сковородинівці, архітектурні пам’ятки IX століття «Половецькі кам’яні баби» в Ізюмі, краєзнавчий музей у Куп’янську. 

Гострою проблемою після деокупації Харківщини стало розмінування звільнених територій. За даними ГУ ДСНС в Харківській області, з початку повномасштабного вторгнення до серпня 2023 року піротехнічні підрозділи ДСНС обстежили понад 3366 гектарів територій та знешкодили майже 74,5 тис. вибухонебезпечних предметів. 

Непоправної шкоди завдано й екології та сільському господарству регіону. За даними Харківської ОВА, на Харківщині знищено або пошкоджено понад 170 тис. гектарів лісів та більш як 570 тис. гектарів сільгоспугідь. Область лишається найбільш замінованим регіоном України. Окремим викликом стало руйнування армією РФ гідроспоруд на Оскільському водосховищі, а також інфраструктури Печенізького та Краснопавлівського водосховищ, які забезпечують питною водою місто Харків.  

Демографічна ситуація та ринок праці в умовах війни

Повномасштабне вторгнення глобально вплинуло на структуру населення Харківської області. Станом на 2021 рік її населення становило 2,6 млн людей, а станом на березень 2023 року, за даними голови Харківської ОВА Олега Синєгубова, воно скоротилося до не більш як 1,9 млн. Через неможливість повноцінного збору даних про міграцію жителів області з деокупованих територій, а також кількості примусово вивезених на територію Росії мешканців, подібні оцінки є приблизними і потребують перевірки та уточнення. 

Найбільший відтік жителів можна простежити на прикладі обласного центру. За даними міського голови Ігоря Терехова, в березні-квітні 2022 року під час боїв за місто його населення становило не більше 400 тис. людей. 100 тис. із них кілька місяців жили в міському метрополітені, всі станції якого переобладнали в бомбосховища. Станом на липень 2023 року місто, за даними міського голови, повернулося до повоєнного показника кількості мешканців — як за рахунок кількох хвиль повернень харків’ян (восени 2022 року після деокупації Харківщини та навесні 2023 року), так і за рахунок внутрішньо переміщених осіб, які переїхали в Харків із деокупованих територій області чи окупованих частин Луганщини й Донеччини. 

За даними Міністерства соціальної політики, Харківщина є однією з рекордсменок серед областей України за кількістю прийнятих внутрішньо переміщених осіб (разом з Дніпропетровською та Київською областями). Загалом в управліннях соціального захисту населення Харківської області на обліку перебуває 485,5 тис. внутрішньо переміщених осіб. Із них 417,6 тис. людей зареєструвалися після 24 лютого 2022 року (127 тис. — пенсіонери, ще 87,2 тис. — діти). Міська й обласна влада розміщують ВПО в гуртожитках закладів освіти, оскільки до 2022 року в Харкові постійно проживало майже 300 тис. студентів, у тому числі іноземних. Нині ж майже всі вони не зживуть у місті, а вищі навчальні заклади функціонують дистанційно. 

В 2021 році Харківська область зайняла перше місце в Україні за рівнем трудового зайнятості населення, який сягнув 58,7%. Рівень безробіття тоді становив 6,7%. Повномасштабне вторгнення негативно вплинуло на ринок праці. За даними Work.ua, кількість вакансій на Харківщині в травні 2023 року становить лише 37% від показників лютого 2022 року. Однак харківські обласні служби фіксують поступове відновлення ринку праці. Станом на 1 липня 2023 року послуги служби зайнятості Харківської області отримували 9,8 тис. осіб, які мали статус безробітного, що на 52,4% менше, ніж на 1 липня 2022 року. Водночас, згідно з результатами опитування громадської думки Міжнародного республіканського інституту, яке провела група «Рейтинг» у квітні-травні 2023 року, 57% опитуваних вказали що не мають роботи, а 25% змушені регулярно економити на їжі. 

За офіційними даними, суттєвим залишається дисбаланс між пропозицією робочої сили і попитом на неї. Станом на 1 липня 2023 року, в середньому по області на одне вільне робоче місце претендувало 6 безробітних — на 8 осіб менше, ніж у минулому році, що свідчить про поступове відновлення ринку праці на Харківщині. Найбільший рівень безробіття — в деокупованих районах, і він стає важливим фактором міграції всередині області. Найбільший дисбаланс на ринку праці зафіксований в аграрному сектору: багато сільгосппідприємств переїхали, чимало територій досі заміновані, а кількість жителів сільської місцевості зменшується. З усіх зареєстрованих безробітних 13,3% — це ВПО, більш ніж 70% — жінки. Середня зарплата, яку пропонують харківські роботодавці, за даними обласного центру зайнятості, становить 10 134 грн. 

Окремо варто зазначити, що в області діє програма для адаптації, професійного навчання і працевлаштування внутрішньо переміщених осіб,. Існує й програма компенсації витрат роботодавців на оплату праці переселенців. Нею в 2023 році скористалися 170 роботодавців області, які працевлаштували 377 ВПО. Втім, темп цієї програми не пропорційний до викликів, із якими стикнулась Харківщина. Також функціонує проєкт «Армія відновлення», мета якого — залучити безробітних до суспільно корисних робіт, скерованих на відновлення зруйнованих об’єктів. 

Функціонування бізнесу в умовах війни

Згідно з наказом №309 (зі змінами від 11 липня 2023 року) Міністерства з питань реінтеграції  тимчасово окупованих територій України, 51 з 56 громад Харківської області належать до списку територій, які перебували (чи перебувають) в окупації, оточенні (блокуванні) та на яких тривають активні бойові дії. Цей наказ звільняв фізичних та юридичних осіб від сплати частини податків за 2022 рік (екологічний податок, податок на землю, податок на нерухоме майно). Подібний крок був необхідним через численні проблеми, з якими стикнувся бізнес Харківщини. 

За словами начальника Харківської ОВА Олега Синєгубова, за перші місяці повномасштабного вторгнення понад 80% підприємств Харківщини призупинили роботу з різних причин — насамперед через окупацію, обстріли чи відсутність працівників. Міністерство економіки повідомляло, що 178 підприємств Харківської області скористалися програмою релокації в інші регіони, переважно в Львівську і Закарпатську області. Згідно зі звітом програми економічного та соціального розвитку міста Харкова на 2022 рік, зовнішньоторговельний оборот товарами в області за 2022 рік порівняно з 2021-м зменшився на 49,3% і становив 2 131,1 млн дол. США, а обсяги експорту й імпорту в 2022 році порівняно з 2021 роком зменшилися на 51,1% та 47,9% відповідно. Через падіння економіки основним пріоритетом обласної та місцевої влади стало збереження робочих місць і підтримка бізнесу. 

Зокрема, діє кредитна програма «5-7-9%», у межах якої на липень 2023 року 579 підприємств отримали кредитів більш ніж на 12 млрд грн. За рівнем кредитування за цією програмою Харківська область посіла 6-те місце серед регіонів країни, оскільки програма спрямована насамперед на відбудову постраждалого бізнесу, а також стимуляцію розвитку нових підприємств у регіонах, які найбільше постраждали від російської агресії. З квітня 2023 року діє програма мікрогрантів «єРобота», яка дає можливість підприємцям запропонувати свої бізнес-плани і відкрити власну справу. З понад 200 пропозицій схвалені проєкти 16 підприємців. 

У 2021 році Харків був одним з найбільших IT-хабів України, однак, як розповів голова Наглядової ради Kharkiv IT Cluster Олександр Медовой, влітку 2022 року в Харкові залишилося приблизно 10–15% IT-спеціалістів, а більшість компаній надали перевагу релокації в західні області України чи за кордон. У кінці 2022 року Kharkiv IT Cluster, який тісно співпрацює з міською владою, звітував про численні проєкти для залучення молоді в IT-сферу, але визнав, що більшість компаній уже переїхали з Харкова через обстріли, хоч і намагаються мають надію повернутися сюди. 

За словами начальника Харківської ОВА Олега Синєгубова, перед усім бізнесом, який працює на Харківщині, постають три основні проблеми: відсутність безпекових гарантій (оскільки Харківська область — прикордонна, російські ракети долітають до міст менш ніж за хвилину, а сили ППО не здатні ефективно захистити мешканців), брак доступу до кредитних коштів, а також необхідність страхування від ризиків знищення майна. Одним із найгучніших прикладів релокації великого платника податків з регіону стало закриття харківського заводу Philip Morris і початок будівництва нового заводу компанії на Львівщині. 

Стан бюджетів

Витратна частина бюджету Харківської області на 2023 рік була затверджена на рівні 4,7 млрд грн. Основними напрямками видатків стали освіта (1,35 млрд грн), охорона здоров’я (614 млн грн) та соціальний захист населення (558 млн грн). Варто зазначити, що бюджет Харківської області на 2022 рік передбачав ті самі основні напрямки видатків: освіта (2,34 млрд грн), охорона здоров’я (925 млн грн) і соціальний захист та соціальне забезпечення (693 млн грн), а загальний бюджет видатків складав 6,8 млрд грн. Як бачимо, попри зменшення загального розміру бюджету Харківської області, ключові пріоритети обласної влади не змінилися. 

Бюджет Харківської міської територіальної громади на 2022 рік передбачав 18,7 млрд грн видатків. Основними їх напрямками, згідно з планом, були освіта (понад 6 млрд грн), житлово-комунальне господарство (4,8 млрд грн), а також інвестиційні проєкти й заходи для розвитку міської інфраструктури (5,5 млрд грн). Протягом 2022 року бюджет комунального сектору використали на покриття безкоштовного проїзду в громадському (комунальному) транспорті, який діє в Харкові й досі, відновлення пошкоджених комунікацій та відшкодування витрат на комунальні послуги. У квітні 2022 року міський голова Харкова Ігор Терехов заявив, що замість харків’ян сплату комунальних послуг до кінця війни візьме на себе місто. Однак уже з 1 червня 2022 року рішенням міської влади та керівників комунальних підприємств плату за комунальні послуги повернули. Втім, станом на початок 2023 року, за словами міського голови, лише 40% харків’ян оплачували комунальні послуги, що викликало необхідність дотування комунальних підприємств із міського бюджету. 

Видаткова частина бюджету Харківської міської територіальної громади на 2023 рік сформована в розмірі 14,5 млрд грн. Міська влада аргументувала основні напрямки видатків як найбільш доцільні для подолання наслідків російської агресії. Ними стали житлове-комунальне господарство (4,8 млрд грн) та освіта — 3,051 млрд грн (без урахування субвенцій з держбюджету). Попри зменшення видаткової частини бюджету в 2023 році, пріоритети міської влади залишилися на своїх місцях і скеровані на роботу міських комунальних служб та розвиток інфраструктури. 

Відновлення Харківщини: програми та реалізація

Внаслідок повномасштабної російської агресії Харківщина, а особливо частина області, яка була окупована армією Російської Федерації, зазнала і продовжує зазнавати значних руйнувань. Для їх подолання обласна і місцева влада запустили програми відновлення. Воно відбувається за рахунок декількох джерел: державного, обласного та міських бюджетів, а також міжнародних організацій (ООН фінансово долучилося до відбудови шкіл в Харкові), пожертв іноземних держав і приватних осіб (іноземці діячі культури пожертвували 250 тис. доларів на відбудову міської лікарні в Ізюмі). Представники обласної та міської влади беруть активну участь у міжнародних конференціях, присвячених планам відновлення регіонів, які постраждали від російського вторгнення. 

Наразі комплексні програми відновлення Харківщини не затверджені. Окремо розробляють концепцію відновлення Ізюма – найбільш постраждалого міста області, де більше 80% житлового фонду й адміністративних будівель пошкоджені чи знищені. В травні 2023 року Харківська міська рада заявила про намір розробити проєкт Програми комплексного відновлення території Харківської міської територіальної громади, але строки його реалізації не були визначені. Тоді ж міський голова Харкова Ігор Терехов заявив про розробку нового генерального плану міста, який має стати основою для реконструкції, але розробка плану ще триває. Чіткої суми, необхідної для відновлення всієї Харківської області, не називають, але для Харкова, за словами міської влади, вона приблизно становить більше 9,5 млрд грн. У серпні 2022 року активізували роботу Цільового фонду комплексного соціально-економічного розвитку міста — завдяки прийнятим змінам у положення про його діяльність харківська міська влада отримала права залучати в нього додаткові кошти через пожертви, гранти та міжнародну фінансову допомогу для їх перерозподілу на відбудову.   

Створення в жовтні 2022 року Фонду ліквідації наслідків збройної агресії Росії дало можливість скеровувати кошти держбюджету на програми відновлення в регіонах. Голова Харківської ОВА повідомляв, що станом на липень 2023 року кошти Фонду ліквідації скерували на фінансування 38 проєктів у Харківській області на понад 540 млн грн (27 багатоквартирних будинків, 2 адміністративні будівлі, 7 закладів охорони здоров’я, 2 заклади освіти). В серпні 2023 року Харківський Антикорупційний Центр також провів розслідування і виявив, що 180 млн грн з цього ж Фонду планують залучити на забудову зеленої зони міста — Саржиного Яру. План передбачає будівництво офісного центру. Гроші на тендер на розробку плану будівництва виділяє Харківська міська рада, а підрядником призначили скандального харківського забудовника, який раніше вже забудовував інший міський парк. 13 серпня 2023 року міські активісти провели пікнік-протест у Саржиному Яру, після якого міськрала заявила про призупинення розробки планів забудови та пошук іншої локації для будівництва. 

18 липня 2023 року харківський міський голова Ігор Терехов пообіцяв скасувати всі «необов’язкові тендери» і скерувати кошти на відбудову міста. Це сталося після серії скандалів у Харкові й інших містах України щодо недоцільного використання бюджетних коштів на іміджеві проекти та закупівлі з потенційною корупційною складовою. Подібна позиція місцевої влади пов’язана і з громадською думкою щодо розподілу коштів, виділених на відновлення регіону. Так, за результатами опитування громадської думки Міжнародного республіканського інституту, яке провела група «Рейтинг» у квітні-травні 2023 року, більшість містян (62%) вважає, що саме місцева влада має бути розпорядником коштів на відновлення, але контроль за їх цільовим використанням має бути покладений на міжнародні інституції (так вважає 32%, а 28% опитаних хотіли б, щоб місцева влада контролювала сама себе). Опитування свідчить, що жителі Харкова розуміють корупційні ризики, пов’язані з програмами відновлення. 

У профільному дослідженні НАЗК зазначено, що процес відбудови Харківщини може потенційно мати ознаки корупції. Як приклад наведено можливе зловживання бюджетними коштами Харківської міської ради під час технічного обстеження пошкоджених будівель — сума оплати за проведені роботи могла бути завищена. Також НАЗК вказало, що Харківська ОВА закупила віконні профілі для заміни їх у пошкоджених будинках за ціною, вдвічі вищою за середню. Втім, схожа ситуація спостерігається і в інших областях. 

За інформацією міської влади Харкова, в 2022 році в місті відновили понад 200 житлових будинків (переважно пошкоджених, а не знищених) і 33 школи. Гучним скандалом став конфлікт між міською владою та мешканцями пошкодженого будинку в центрі Харкова про те, чи варто зносити будинок чи його можна відновити. НАЗК зазначає що цей випадок потребує окремої уваги, оскільки потенційно може свідчити про зловживання Регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки. В цілому ж Харківщина наразі перебуває серед лідерів за темпами відновлення, але все ще стикається з численними викликами. 

Діяльність органів влади: співпраця та політичні конфлікти

За результатами місцевих виборів 2020 року 120 депутатами Харківської обласної ради стали представники 5 політичних партій: «Блок Кернеса — Успішний Харків!» (46 депутатів), «Опозиційна платформа — За життя» (29), «Слуга народу» (17), «Блок Світличної “Разом!”» (17), «Європейська Солідарність» (11). Головою Харківської обласної ради став Артур Товмасян («Слуга народу»). У серпні 2021 року він пішов у відставку, а його замінила Тетяна Єгорова-Луценко з тієї ж партії.

Станом на березень 2023 року в Харківській обласній раді працюють 110 депутатів. Від початку повномасштабного вторгнення до кінця 2022 року вона провела 4 сесії. Перша після початку бойових дій сесія відбулася 9 травня. Тоді саморозпустилася фракція «ОПЗЖ», а депутат Сергій Гладкоскок склав повноваження її голови, очоливши групу «Відновлення України», в яку ввійшли 11 із 29 депутатів «ОПЗЖ». Ще 8 членів партії написали заяви про вихід із фракції иа заявили про намір працювати як позафракційні. Варто зазначити, що фракцію «ОПЗЖ» в Харківській районній раді розпустили раніше — 7 квітня 2022 року. 

За перше півріччя 2023 року Харківська обласна рада провела 4 сесії, на яких основними питаннями були подолання наслідків агресії, відбудова, а також поглиблення співпраці з міжнародними інституціями. Будівля ХОДА знищена ударом російської армії 1 березня 2022 року, тож засідання комітетів і сесії відбуваються онлайн. Інколи їх переносили через відсутність електрики. 

За результатами місцевих виборів 2020 року до складу Харківської міської ради VIII скликання ввійшли представники 6 політичних партій: більшість отримала партія «Блок Кернеса — Успішний Харків» із результатом у 34 депутати. Натомість «Опозиційна платформа — За життя» мала 19 депутатів, «Європейська Солідарність» — 9, як і «Слуга народу». Врешті, «Партія Шарія» здобула 7 місць, а «Блок Світличної» — 6. 

Перше з моменту повномасштабного вторгнення засідання Харківської міської ради відбулося 11 травня 2022 року дистанційно, адже будівлю цього органу 2 березня 2022 року обстріляни російські війська, завдавши їй значних ушкоджень. Також частина депутатів міськради мобілізувалися до лав ЗСУ. На цій сесії 16 з 19 депутатів «ОПЗЖ» заявили про вихід із фракції й утворення групи «Відновлення України». Ще на цій сесії розформували фракцію «Партії Шарія». Станом на травень 2022 року фракція складалася лише з 4 осіб  (з 7 обраних). Так сталося через внутрішні конфлікти в партії, які тривали з 2021 року, а також смерть одного з депутатів і неможливість його заміни.  

Серед перших рішень міськради у воєнний час стало розірвання відносин із російськими містами та зміни топографічних назв, пов’язаних із РФ (втім, до повномасштабного вторгнення це питання було гостро дискусійним — його неодноразово використовували в політичній агітації, бо міська влада виступала за збереження радянських назв). 

Керівну роль у роботі Харківської міськради відіграє міський голова Ігор Терехов, який обійняв цю посаду 11 листопада 2021 року. Раніше він був депутатом міськради від партії «Блок Кернеса — Успішний Харків» та секретарем міськради. В листопаді 2021 року, після першого туру виборів міського голови, Громадянська мережа ОПОРА зафіксувала масштабні фальсифікації, які ставлять під сумнів легітимність обрання Ігоря Терехова на посаду, однак суди Харківської області відмовили в розгляді справи та перерахунку голосів. Із початком повномасштабного російського вторгнення Терехов залишився в Харкові та щоденно виступав в ефірі телемарафону, розповідаючи про ситуацію в місті, контролював роботу комунальних служб та організовував евакуацію харків’ян в інші регіони. Згодом одним з основних векторів його діяльності стали зустрічі з мерами міст-побратимів Харкова, представниками іноземних урядів, посадовцями і меценатами, яких харківська влада намагається залучити до відновлення регіону. 

Харківська міська й обласна ради та ОВА заявляють про тісну співпрацю в усіх сферах. Публічних конфліктів між ними не зафіксовано. Окремі протиріччя, зафіксовані між міським головою та головою ОВА, стосувалися необхідності будувати тимчасове житло (Ігор Терехов виступав проти, Олег Синєгубов — за), відповідальності за встановлення графіків відключення світла (їх має розробляти ОВА чи міська влада), а також можливості розпочати очне навчання в школах 1 вересня 2023 року (Олег Синєгубов заявив, що жодна школа в Харкові не має достатньо безпечних укриттів, а Ігор Терехов спершу наполягав, що міські школи готові, хоча згодом запропонував перенести навчання в метро). Ігор Терехов як міський голова Харкова публічно заявляє про гарні взаємини з Офісом Президента і підтримку з боку  Володимира Зеленського (зазначимо, що на виборах міського голови в 2021 році партія «Слуга народу» в Харкові не висувала свого кандидата). 6 березня 2020 року указом Президента України Ігоря Терехова нагородили орденом «За мужність» III ступеня за «вагомий особистий внесок у захист державного суверенітету та територіальної цілісності». 

Інші міські громади Харківщини активно проводили сесії своїх рад у 2022 році. Найчастіше збиралися ради Красноградської (11 разів), Богодухівської (10 разів) й Первомайської (9 разів) громад. Усі ці сесії відбувалися очно, на відміну від від засідань Харківської міської й обласної рад. Також активно збиралися на сесії Люботинська (7 разів) та Дергачівська (6 разів) ради — саме територія Дергачівської громади дуже постраждала від обстрілів. Серед основних питань, які розглядали на засіданнях цих рад, були перейменування топонімів, виділення коштів на подолання наслідків російських обстрілів, а також програми з інтеграції ВПО. 

Одним із найгучніших конфліктів між органами влади Харківщини є розслідування і суд проти колишнього очільника СБУ області Романа Дудіна. 29 травня 2022 року указом Президента Володимира Зеленського його звільниди за «недбале виконання службових обов’язків». За даними Офіса Генерального Прокурора, 24 лютого 2022 року Дудін за власною ініціативою почав діяти на шкоду обороноздатності і державній безпеці України. Він вчинив дії, «направлені на усунення голови Харківської обласної військової адміністрації від виконання обов’язків». Вже в залі суду Роман Дудін звинуватив Ігоря Терехова в намаганнях «домовитися з росіянами», а Олега Синєгубова — в розкраданні гуманітарки та її продажі в магазинах міста. Свою провину колишній очільник СБУ регіону відкидає і називає справу політичною. Розгляд її ще триває. 

Певні конфлікти є і в обласній раді. Так, Кирило Кернес (син колишнього міського голови Харковв Геннадія Кернеса) стверджує, що в жовтні 2022 року його усунули з посади керівника фракції «Блок Кернеса — Успішний Харків» в облраді і захопили контроль над партією (втім, депутат не назвав відповідальних за такі дії). Також Кирило Кернес заявив, що Ігор Терехов і керівниця партії Тетяна Чечетова-Терашвілі не мають реального контролю над партією і є лише формальними фігурами. Врешті, в червні 2023 року депутат звернувся до суду з вимогою заборонити використовувати ім’я свого батька в назві політичної партії «Блок Кернеса — Успішний Харків», фракції якої в міській та обласній радах регіону найбільші. Кирило Кернес стверджував, що досі не відбулося реального розслідування фальсифікації підпису Геннадія Кернеса в 2020 році, коли той перебував у німецькій лікарні, але був обраний та вступив на посаду міського голови без особистої присутності в Україні. Тоді голова ТВК аргументувала це тим, що Геннадій Кернес не повинен повторно складати присягу, оскільки робив це раніше, коли обирався мером у попередні рази. 

Депутатка Харківської обласної ради від партії «Європейська Солідарність» Галина Куц у грудні 2022 року стверджувала, що депутати, які раніше належали до «ОПЗЖ», наразі об’єдналися в облраді з депутатами від «Блоку Кернеса», щоб саботувати перейменування в Харкові об’єктів топоніміки, які мають зв’язок із РФ, — наприклад, Харківського державного академічного драматичного театру імені О. С. Пушкіна. 

Обласна та місцеві військові адміністрації

Згідно з наказом Президента України, 24 лютого 2022 року Харківська обласна державна адміністрація набула статусу обласної військової адміністрації. Її очолив Олег Синєгубов — голова ОДА, призначений на цю посаду 24 грудня 2021 року. Раніше він очолював Полтавську ОДА. 2 березня 2022 року Олег Синєгубов був поранений у результаті обстрілу будівлі Головного управління Національної поліції у Харківській області, де відбувалася нарада керівництва області. Попри серію звинувачень з боку колишнього голови СБУ Харківщини про продаж гуманітарної допомоги Олегом Синєгубовим, розслідування НАБУ не виявило серед працівників військової адміністрації підозрюваних у ймовірному заволодінні бюджетними коштами.  

Станом на липень 2023 року в області створено 27 військових адміністрацій. У 10 з 13 сільських громад Харківщини створені військові адміністрації. Також військові адміністрації створили в 11 з 26 селищних громад області та 6 з 17 міських громад. 1 жовтня 2022 року укаом Президента створили перші 13 військових адміністрацій: у Чугуєві, Липцях, Малинівській громаді, Циркунах, Рогані, Дергачах, Великому Бурлуці, Осколі, Вільхівській селищній громаді, Ізюмі, Балаклеї, Золочеві та Борівській селищній громаді. 27 жовтня 2022 року були створені Вовчанська, Дворічанська, Кіндрашівська, Куньєвська, Купʼянська, Петропавлівська, Печенізька, Чкаловська військові адміністрації. 24 грудня 2022 року були призначені голови військових адміністрацій Старого Салтова, Шевченкового, Савинської селищної громади, Вільхуватки та Курилівки. 6 червня 2023 року створили Наталинську сільську військову адміністрацію. 

18 із 27 військових адміністрацій на Харківщині очолені головами цих громад, обраними до початку повномасштабного вторгнення. Нових людей призначали в тих населених пунктах, голови яких пішли на співпрацю з російськими окупантами чи були усунені від виконання своїх обов’язків. Так, Балаклійську міську ВА очолив Віталій Карабанов — голова Балаклійської РДА («Слуга народу»). Вовчанську міську ВА очолив Тамаз Гамбарашвілі — голова Золочівської РДА («Слуга народу»), а Куп’янську міську ВА Андрій Беседін — голова фракції «Слуга народу» в Борівській селищній раді. Варто зазначити, що голови громад, які перемогли на виборах 2020 року від забороненої «ОПЗЖ», також були призначені головами ВА в своїх громадах. Це Галина Турбаба (яку 3 місяці росіяни утримували в полоні) в Дворічанській громаді та Марія Черненко в Роганській громаді. 

Імовірні державні зрадники та колаборанти 

Станом початок серпня 2023 року, за даними Харківської обласної прокуратури, в області почали понад 2200 проваджень за статтями «колабораційна діяльність» і «державна зрада», 566 особам повідомили про підозру, в 133 судовій справі оголошені вироки.

Перш за все варто зупинитися на очільниках місцевих громад, які пішли на співпрацю з окупантами. Першим затриманим став міський голова Південного Олександр Брюханов (партія «Слуга народу»). 21 червня 2022 року він визнав себе винним у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України (після початку вторгнення від відмовлявся видавати зброю та закликав не чинити опір російській армії). В результаті угоди зі слідством Олександр Брюханов отримав покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, але Київський суд м. Харкова звільнив його з іспитовим терміном у 2 роки. За місяць після рішення суду він склав із себе повноваження міського голови Південного. 

Також підозру в держзраді отримав і Генадій Мацегора — голова Куп’янської громади («ОПЗЖ»), який у лютому 2022 закликав містян іти на співпрацю з російською армією. Подальша доля Генадія Мацегора невідома: він або добровільно виїхав у Росію, або був заарештований російськими військами (про це заявляв Олег Синєгубов). Схожа доля спіткала і голову Вовчанської громади Анатолія Степанця, якому в червні 2022 року висунули підозру в державній зраді. Під вартою перебуває й Ольга Камінська (в 2006–2011 роках — міська голова Вовчанська, яка балотувалася від партії «Батьківщина», у 2015 році стала депутаткою міськради від «Блоку Петра Порошенка», а в 2020 році — від «ОПЗЖ»). Вона, за версією слідства, також пішла на співпрацю з російською армією.  

Іван Столбовий — голова Балаклійської міської громади, обраний від «Блоку Кернеса — Успішний Харків», отримав підозру в державній зраді та колабораційній діяльності 22 квітня 2022 року — після того, як в інтернеті з’явилися відео, де він закликає містян брати російську гуманітарну допомогу та звинувачує Україну в бездіяльності. Його син Павло Столбовий очолював комунальну установу «Офіс реформ Харкова» та був звільнений Ігорем Тереховим у вересні 2022 року. За даними ОВА, батько та син Столбові виїхали в Росію. 

Виїхав на територію РФ і голова Чкаловської селищної територіальної громади Віктор Соловйов, якого звинуватили в здачі позицій українських військових російській армії, а також виправданні збройної агресії РФ. В серпні 2023 року в інтерв’ю «Накипіло» Соловйов провини не визнавав і звинувачував Україну в розв’язанні війни. 

Зараз постає перед судом Едуард Коновалов, селищний голова Старого Салтова. Його звинувачують у співпраці з російськими військовими, але він не визнає своєї провини. Розгляд цієї справи ще триває, вироку поки не було. В січні 2023 року затримали й очільницю Наталинської громади Красноградського району Олену Третяк, яка, за версією слідства, збирала дані про військових та волонтерів, аби передати російській армії. 

Окремо варто відзначити Євгена Мураєва — політика загальноукраїнського рівня, власника телеканалу «Наш» та очільника забороненої партії «Наші», колишнього народного депутата з Харківщини, якому 25 липня 2023 року повідомили про підозру в державній зраді через його підривну діяльність проти України. 11 травня 2023 року підозру в державній зраді отримав і одіозний колишній народний депутат Дмитро Святаш («ОПЗЖ»), який відкрито підтримав російську агресію проти України. Російська влада розглядала його як потенційного гауляйтера Харківщини. 

Не відоме місце перебування й іншого, не менш одіозного харківського політика — депутата Харківської міської ради та голови місцевого осередку партії «ОПЗЖ» Андрія Лесика, який зник після початку повномасштабного вторгнення. Ще в 2017 році початося слідство за звинуваченням його в посяганні на територіальну цілісність України та виправданні російської агресії, а в 2021 році СБУ відкрило проти нього кримінальне провадження щодо публічних закликів до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади. Брат Андрія Лесика, Олексій Лесик, досі є депутатом Харківської обласної ради від забороненої «ОПЗЖ». 

Діяльність «політичних» благодійних фондів 

З початком повномасштабної війни в області зросла активність різноманітних благодійних фондів. На початку вторгнення волонтери концентрувалися на допомозі з евакуацією населення в більш безпечні регіони чи країни. З часом фонди переорієнтувалися на забезпечення людей продуктами і будівельними матеріалами в тих регіонах, які найбільше постраждали від російських обстрілів чи були звільнені від окупації.

Серед політично афілійованих благодійних організацій варто відзначити фонди народних депутатів із Харківщини. Зокрема, Євген Пивоваров, обраний від партії «Слуга народу» в окрузі №175, активно проводить благодійну діяльність через свій іменний фонд. Організація надає матеріальну і медичну допомогу жителям деокупованих територій (які входять до виборчого округу депутата), а також передає спорядження для ЗСУ. Фонд тісно співпрацює з ОВА — разом з нею передає медичне обладнання, а публікації про це розміщені на сайті ОВА. 

Харківська обласна рада співпрацює з «Благодійним фондом Павла Сушка», народного депутата від партії «Слуга народу», обраного за списком. Ідеться про передачу в медичні заклади генераторів та роздавання продуктових наборів у брендованих коробках з іменем народного депутата. Павло Сушко також є головою Харківської обласної організації партії «Слуга народу». 

Благодійний фонд «Твій Харків», заснований народним депутатом Павлом Якименком (обраний за списком партії «Слуга народу»), займається евакуацією людей і доставкою продуктів для військослужбовців.

Олександр Фельдман (народний депутат-мажоритарник від «ОПЗЖ», обраний на окрузі №174), чий фонд активно діяв на Харківщині останні 15 років, під час повномасштабного вторгнення продовжив свою діяльність. Пресслужба «Фонду Олександра Фельдмана» заявляє про більш як 600 тисяч продуктових наборів, роздані харків’янам та переселенцям в області. 

«Благодійний фонд Дмитра Шенцева» (депутата-мажоритарника від партії «ОПЗЖ») роздавав продуктові набори навесні 2022 року в Харкові та селах Чугуївського району, але нині він неактивний. 

На Харківщині діє й «Фонд Порошенка» (заснований народним депутатом від «ЄС» Петром Порошенком), який привозить у регіон медичне обладнання. В Харкові діє «Гончаренко центр», засновником якого є народний депутат Олексій Гончаренко (партія «Європейська Солідарність»), де проводять благодійні заходи та безкоштовні уроки для дітей. 

Працює й іменний благодійний «Фонд Віталія Данілова», народного депутата, обраного за списком від партії «Батьківщина». Фонд займається постачанням медичних машин, а також продуктів харчування в упаковках з іменним брендуванням. 

Окремо треба відзначити благодійні фонди, пов’язані з місцевими політиками. 4 серпня 2022 року при харківському міському голові створили координаційну раду волонтерів. Натомість 27 жовтня 2022 року була сформована «Рада Волонтерів» — самостійний орган, який координує свою діяльність з Харківської обласною військовою адміністрацією. До Ради волонтерів ввійшла, наприклад, Валентина Бондар (депутатка Харківської міськради від політичної партії «Блок Кернеса — Успішний Харків» і директорка благодійного фонду «Колохати»). Також варто відзначити засновницю благодійного фонду «Незламний Харків» Марію Зайцеву, обрану депутаткою Харківської районної ради від партії «Блок Світличної "Разом!» та очільницю постійної комісії з інформаційної політики. 

Медіаринок області

Унаслідок бойових дій та окупації частини Харківської області понад 50% друкованих регіональних видань регіону припинили свою роботу. Такі дані наводив секретар Національної Спілки Журналістів України, керівник медіа «Обрії Ізюмщини» Костянтин Григоренко. 

Одне з найпопулярнфших друкованих видань регіону — обласна газета «Слобідський Край» — заявляє, що не має власника і заснована членами колективу, існує за рахунок реклами та пожертв читачів. Друкована газета «Обрії Ізюмщини», яка також має власний сайт, є одним з основних видань Ізюмського району. Під час окупації російські війська зупинили роботу газети, а журналісти та редактори були змушені виїхати. Однак уже за кілька тижнів після деокупації району друк газети відновили. Варто зазначити, що саме «Слобідський край» та «Обрії Ізюмщини» були тими друкованими газетами, які Міністерство культури та інформаційної політики розповсюджувало на деокупованих територіях у межах спільного проєкту з ОВА та USAID. 

Серед офіційних ЗМІ варто відзначити «Харьковскія ізвѣстія» — комунальне видання Харківської міської ради, на функціонування якого з міського бюджету на 2023 рік виділили більше 19 млн грн. «Харьковскія ізвѣстія» виходили російською мовою в онлайн-форматі та друкованій версії, але влітку 2022 року після чергового скандалу міськрада Харкова перейменувала онлайн-підрозділ видання на «КП «Інфосіті» Харківської міської ради». Нині воно виходить українською мовою. 

Суспільний мовник — «Суспільне Харків» — із початком повномасштабного вторгнення розширило свою аудиторію в 50 разів, ставши одним із ключових джерел інформації для мешканців регіону. Серед незалежних медіа в Харкові варто відзначити медіагрупу «Накипіло», медіаплатформу «GwaraMedia», онлайн видання «Думка», сайт «Media Port». В грудні 2022 року «Накипіло» також запустило свою FM-частоту «Радіо. Накипіло» на частоті, на якій раніше транслювали російську станцію — так харківські медійники намагаються боротися з російським інформаційним впливом. 

Попри те. що частина місцевих телеканалів закрилися, декілька з них усе ще продовжують роботу. Це ТРК «Надія» у Первомайському, медіа «Зміїв» у Змієві (працює як кабельний мовник, місцевий сайт та основний інтернет-провайдер міста). Також працює телерадіокомпанія «Вектор» у місті Лозова. Продовжують мовлення ТРК «Лозова» і «Терра-медіа» у Лозовій та радіо «Центр»у Краснограді. Серед харківських каналів відновили роботу «АТН» та «Simon» (медіагрупа «Обʼєктив»), канал «Р1» так і не відновив повноцінної роботи. Телеканал «Simon» у минулому пов’язували з депутатом Харківської міської ради, який раніше входив до фракції «Блок Петра Порошенка “Солідарність”» Олександром Давтяном. Серед інших онлайн-ЗМІ Харківщини варто згадати «KHARKIV.TODAY», який пов’язували з місцевими депутатами від партії «Самопоміч».

І все ж найшвидше новини поширюються через Telegram-канали. Найбільшиими за кількістю підписників є «Ху**ий Харків» (520 тис. підписників), «Харьков Life» (500 тис. підписників), «Мій Харків» (390 тис. підписників), «Труха Харьков» (360 тис. підписників) та «Суспільне Харків» (майже 100 тис. підписників). Якщо Telegram-канал суспільного мовника повідомляє офіційні новини, то решта каналів публікують інформацію від мешканців міста й області. 

Фінансово-промислові групи регіону

Серед найбільш фінансово-промислових груп Харківщини виділяється DCH, яка належить бізнесмену Олександру Ярославському. До активів цієї групи входять Міжнародний аеропорт «Харків», ХТЗ (Харківський тракторний завод), ТРЦ «Караван», Страхова компанія «ІНГО Україна» і Premier Palace Hotel Kharkiv, які забезпечували роботою близько 10 тис. людей в області. Внаслідок російських ударів знищені Харківський тракторний завод і ТРЦ «Караван». У 2023 році почалося відновлення останнього. Сам Олександр Ярославський після участі в ДТП, у результаті якого загинула людина, в 2021 році виїхав з України. З початком повномасштабної війни Ярославський обіцяв продати свою яхту і спрямувати кошти на відновлення Харкова, але журналісти встановили, що цю обіцянку він не виконав. За оцінками Forbes, Ярославський втратив статус мільярдера, оскільки більшість його активів у Харківській області знищені або втратили більше 70% вартості. 

До концерну АВЕК, який належить народному депутату Олександру Фельдману (раніше був членом фракції «ОПЗЖ»), входять проєкти комерційної нерухомості, ТЦ «Барабашово» — найбільший ринок України та «Фельдман Екопарк». В лютому-квітні 2022 року «Фельдман Екопарк» перебував під постійними обстрілами російських військ, під час яких загинули працівники парку, а значна частина тварин були вбиті, вивезені до безпечних районів чи втекли. В 2023 році «Фельдман Екопарк» після розмінування частини території почав відновлювати роботу як центр надання гуманітарної та психологічної допомоги, що послідовно в контексті використання цього простору як іміджевого та благодійного проєкту. ТЦ «Барабашово» став причиною конфлікту між Фельдманом і харківською міською владою ще в 2019 році — протиріччя точилися довкола проєктів будівництва на території ринку нової транспортної розв’язки. Після російських обстрілів навесні 2022 року та пожеж, спричинених цими обстрілами, до роботи повернулося менше третини ринку. Ці показники почали зростати в 2023 році, а майбутнє «Барабашово» прямо пов’язане з новим генпланом Харкова. 

До промислової групи «УПЕК» (Українська промислова енергетична компанія) входять великі заводи: Харківський верстатобудівельний завод («Харверст»), Харківський електротехнічний завод «Укртелектромаш», Лозівський ковальсьський-механічний завод (ЛКМЗ), Харківський підшипниковий завод (ХАРП). Президентом групи є колишній народний депутат-регіонал із Харківщини Анатолій Гіршфельд. Попри те, що частина промислових об’єктів постраждали від ракетних ударів РФ, концерн УПЕК продовжує роботу в Харківській області. 

Депутат Харківської облради Віктор Суботін був мажоритарним власником «Мегабанку» (63% акцій) та є гендиректором «Українських енергетичних машин» (раніше — «Турбоатом»). «Мегабанк» був одним із ключових банків Харківської області та співпрацював майже з усіма комунальними підприємствами міста. Однак 2 червня 2022 року НБУ прийняв рішення закрити банк, що спричинило проблеми з погашенням кредитних заборгованостей «Турбоатома», який належить державі. 

«AES Group» володіє активами в різних сферах: спиртовиробництво (у 2021 році група придбала спиртовий завод у м. Люботин), нафтопереробка (завод Ukrainian Petroleum у м. Мерефа), промислові сонячні електростанції в Харківській області та футбольний клуб «Металіст-1925». Президент інвестиційно-промислової групи «AES Group» Костянтин Валеулін із початком повномасштабного російського вторгнення заявив про наміри компаній продовжити роботу в регіоні, а в 2023 році спільно з центром підтримки підприємців «Дія.Бізнес» «AES Group» запустили Академію бізнес-навчання, яка стане освітнім хабом для підприємців у регіоні. 26 травня 2023 року внаслідок російського авіаудару зазнало руйнувань підприємство Ukrainian Petroleum, яке переробляє нафту. 

Неурядовий сектор

Початок повномасштабного вторгнення Росії призвів до активізації неурядових організацій — виникла необхідність надання допомоги жителям регіону, які постраждали від бойових дій. У березні 2022 року на Харківщині розгорнули роботу міжнародні благодійні організації, зокрема World Central Kitchen та Danish Refugee Council. Після деокупації частини районів Харківської області World Central Kitchen сконцентрувались на годуванні жителів звільнених міст Харківщини — насамперед Ізюма, Куп’янська, Балаклії та сільських громад цих районів. 

Різноманітні проекти UNICEF на Харківщині пов’язані з фізичною та психологічною реабілітацією дітей, які постраждали внаслідок російської агресії. Харківська обласна організація Товариства Червоного Хреста України в лютому-березні 2022 року сконцентрувалася на евакуації мешканців регіону, а згодом продовжила надавати їм гуманітарну та медичну допомогу. Фінансовою допомогою ВПО та постраждалому від війни населення займаються різноманітні благодійні фонди, наприклад, БФ «Право на захист» і «People in need». З 2014 року в Харкові діє благодійний фонд «Карітас Харків», який надає матеріальну допомогу ВПО і соціально вразливим сім’ям, які постраждали від російського вторгнення.

Окремо можна відзначити волонтерські організації, створені харків’янами для допомоги захисникам міста та надання допомоги постраждалим. В березні 2022 року з’явився фонд «Культурний шок» — його засновником став музикант Олег Каданов («Оркестр Че», «Лінія Маннергейма»). «Культурний шок» об’єднав довкола себе представників музичної і театральної сфер Харкова та спрямував свою діяльність на закупівлю амуніції та авто для військових, а також наданні психологічної підтримки мешканцям регіону. На допомозі українським військовим концентрується і «Фонд Сергія Жадана» — харківського письменника та музиканта («Жадан та Собаки»). В жовтні 2022 року Сергія Жаданв й Олега Каданова нагородили пам’ятними медалями «За оборону міста-героя Харкова» за їхню волонтерську допомогу Збройним Силам України. Волонтерська ініціатива «Станція Харків» проводить адресну допомогу постраждалим та малозахищеним жителям області. 

Особливої уваги заслуговують благодійні організації та проекти, які зосередилися на зхарчуванні харків’ян (особливо під час боїв за місто весною 2022 року). Це волонтерська організація «Пекельна кухня Харкова» (яка згодом надавала допомогу і в інших постраждалих областях України), та ініціатива волонтера з Японії Фумінорі Цучіко, який відкрив у Харкові безкоштовне кафе, щоб допомогти містянам та переселенцям, яким через війну не вистачає доходів. Голова харківської ОВА Олег Синєгубов називає його «одним із символів незламності Харкова».