Щоб не дискредитувати інститут демократичних виборів в очах всього цивілізованого світу, Громадянська мережа ОПОРА закликає Президента, Верховну Раду, Кабінет Міністрів України, іноземні держави та їх органи адміністрування виборів, а також міжнародні організації, міжнародні місії зі спостереження за виборами не визнавати результати недемократичних «виборів президента Росії», повноважень самопроголошеного глави держави та не сприяти відкриттю закордонних виборчих дільниць.
По-перше, відсутність в РФ суверенної влади над українськими територіями не дозволяє державі-окупанту призначати і проводити на них легітимні вибори, а всі призначені державою-агресором за межами її юрисдикції на порушення суверенітету, політичної незалежності й територіальної цілісності України вибори на цих територіях апріорі є нелегітимними.
По-друге, під сумнів легітимність всього результату виборів президента РФ поставить саме включення голосів, отриманих на тимчасово окупованих територіях України, особливо якщо, враховуючи, що йдеться про національні вибори, неможливо буде відокремити ці голоси від загального результату або ж їх кількість дорівнюватиме або буде більшою, ніж різниця між переможцем та кандидатом, що посяде друге місце.
Недемократичні президентські вибори, як, власне, й авторитарний (тоталітарний) режим у Росії в цілому, делегітимізує російську владу. Одним з основних інструментів, якими народ уповноважує владу, є демократичні вибори. В їх основі лежить довіра до результатів, а отже, і справжнє визнання влади народом без страху та примусу. Натомість в умовах незмінюваності влади, відсутності демократичних прав і свобод (зокрема вільної політичної конкуренції та вільних медіа) результат таких виборів не може відповідати справжній волі народу, тому й призводить до нелегітимності Путіна як президента Росії.
Владімір Путін офіційно є президентом РФ уже 20 років. Тільки у 2008–2012 роках цю посаду номінально обіймав Дмітрій Мєдвєдєв, тому з урахуванням перебування Путіна у кріслі прем'єр-міністра останній керує Російською Федерацією вже близько 26 років.
Протягом цього часу конституційні зміни спрямовувалися на користь однієї людини. У 2008 році строк президентських повноважень збільшили з 4 до 6 років задля зменшення кількості виборів і, як наслідок, обмеження можливості громадян змінювати владу. Згодом, у 2020 році, на основі пропозиції космонавтки Тєрєшкової Путіну дозволили балотуватися ще двічі. Варто зауважити, що останні конституційні зміни суто індивідуальні: повноваження інших президентів після Путіна будуть обмежені двома строками в цілому, а не поспіль.
Таким чином, правління Путіна фактично пожиттєве, що суперечить демократичному духу змінюваності влади. Вибори в РФ виглядають як формальність, оскільки переможець із високою ймовірністю відомий заздалегідь.
The Economist у своєму звіті за 2022 рік звернув увагу, що Росія зафіксувала найбільший спад демократії з-поміж усіх країн світу, опустившись у рейтингу на 22 сходинки до 146-го місця. Це сталося через твердий контроль держави над ЗМІ та придушення антивоєнних протестувальників. Тож політичний режим у Росії визначають як стійкий авторитарний.
Ні вільне формування волі виборців, ні вільне її виявлення в день голосування як складові принципу вільних виборів не гарантовані в Росії. Вільне формування волі неможливе без політичної конкуренції й вільних медіа, а вільне волевиявлення неможливе в умовах контрольованого голосування. Так само переслідування політичних конкурентів, недопущення їх до балотування та обмеження доступу до ЗМІ порушує принцип рівних виборів, адже створює перевагу одному конкретному кандидату, яким є Путін. За таких умов ключовий постулат, закладений у Загальній декларації прав людини та Документі Копенгагенської наради — воля народу, виражена вільно і чесно в ході періодичних та справжніх виборів, є основою влади та законності будь-якого уряду — не виконується Росією, що призводить до делегітимізації її влади.