“Партизація” місцевих виборів та спроможність самих партій. Чи співпадають політичні бажання з реальністю?

Станом на квітень 2020 р. більше 30% зареєстрованих осередків партій в Україні юридично припинили свою діяльність, а левова частина формально діючих партійних організацій належала довготривало неактивним політичним силам. Провладна і рейтингова політична партія “Слуга народу” мала лише один офіційний осередок, “Голос” – 17 осередків, “Європейська Солідарність” – 29, “Опозиційна платформа – За життя” – 31, натомість 4 парламентські партії ще не зареєстрували жодної районної організації. 

Результати опитування лідерів місцевих організацій партій, проведеного ОПОРОЮ у травні, засвідчують відсутність у майже 50% охоплених дослідженням осередків хоча б одного постійного співробітника. Активні осередки партій є відносно малочисельними, а їхні лідери досі шукають ефективні формати розбудови партійної структури. У локальних лідерів ще остаточно не сформоване бачення, якою мірою центральне керівництво партії має впливати на рішення їхніх місцевих організацій. 

З таким рівнем готовності політичні партії підійшли до неоднозначної парламентської дискусії про суттєве розширення застосування пропорційної системи на місцевих виборах. 

2 липня 2020 року на своєму засіданні Комітет з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування підтримав поправку до Виборчого кодексу про суцільну партизацію місцевого самоврядування. Згідно з цією зміною місцеві вибори у громадах, які мають понад 10 тисяч виборців, тепер будуть відбуватися за пропорційною системою, якщо ця норма буде підтримана парламентом. У прийнятому в грудні 2019 р. Кодексі пропорційна виборча система повинна була застосовуватись для органів місцевого самоврядування у містах із кількістю виборців 90 тисяч і більше. 

Громадянська мережа ОПОРА вважає, що пониження пропорційної системи до територіальних громад з 10 000 виборців не відповідає стандартам демократичних виборів. Зокрема, таке рішення запроваджується за 4 місяці до дня голосування, чим порушуються міжнародні стандарти виборів щодо правової визначеності та заборони переглядати виборчу систему щонайменше за рік до виборів.

Розширення застосування пропорційної системи обмежує право громадян у більшості громад на самовисування та встановлює монополію партій на участь у виборах, а також сприяє надмірному контролю національних та обласних партійних організацій за всіма виборчими процедурами, що відбуваються, – від затвердження кандидатів до формування комісій. Не менш важливим викликом є здатність членів виборчих комісій у невеликих громадах якісно встановити результати виборів за складною виборчою системою.

Ключовим питанням, на думку ОПОРИ, є спроможність самих партій у демократичний спосіб виконати роль домінуючого гравця на місцевих виборах. 

Дослідження спроможності місцевих осередків політичних партій, яке здійснювала ОПОРА  у квітні-травні 2020 року, свідчить, що мережа партійних осередків провідних українських партій нерозгалужена, політичні партії малоактивні на місцевому рівні та не ведуть системну роботу з виборцями, зокрема активний рекрутинг нових членів партії.

Розгалуженість мережі партійних осередків 

Станом на квітень 2020 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та громадських формувань можна знайти інформацію про 17 764 організації з організаційно-правовою формою “політична партія” (станом на квітень 2020 року). Іншими словами, політичні партії України зареєстрували понад 17 тисяч власних регіональних осередків: обласних, районних, міських та навіть сільських.

Понад ⅔ політичних осередків (12 122), згідно з юридичною інформацією, діють. Натомість інша третина осередків юридично припинила свою діяльність: 13,6% (2 414) осередків мають недійсне свідоцтво про державну реєстрацію, 9,6% (1 700) офіційно припинили свою діяльність, а 8,6% (1 526) перебувають у стані припинення. Що цікаво, проти двох осередків порушено справу про банкрутство.

Варто відзначити, що переважна більшість зареєстрованих осередків існує лише “на папері” і нині активної політичної діяльності не проводить. Так, у категорії “зареєстровано” наявна інформація про 789 осередків “Комуністичної партії”, 668 – “Соціалістичної партії”, 518 – “Партії регіонів”, 298 – СДПУ(о).

Що стосується парламентських партій та партій, які представлені в обласних радах та міських радах обласних центрів, то разом на 23-ох вони мають 1 936 осередків зі статусом юридичної особи. 

Найбільша кількість юридично зареєстрованих осередків у ВО “Батьківщина” – 645 та ВО “Свобода” – 564. В Аграрної партії України їх 147, Об’єднання “Самопоміч” – 78, Партії “Відродження” – 77, “Опозиційного блоку” – 74. Щодо парламентських партій, до яких відноситься зазначена вище ВО "Батьківщина", то “Опозиційна платформа – За життя” має 31 осередок, “Європейська Солідарність” – 29, “Голос” – 17, “Слуга народу” – 1.

Найбільшу кількість осередків серед досліджуваних політичних партій зареєстровано в Полтавській області – 142 (7,3% від усіх), Львівській – 111 (5,7%), Одеській – 107 (5,5%), Харківській – 106 (5,5%) та Київській – 105 (5,4). У той же час найменша кількість осередків юридично зареєстрована у Запорізькій області – 46 (2,4%) осередків, Закарпатській – 38 (2%), Луганській – 31 (1,6%), АР Крим – 20 (1%) та м. Севастополь – 4 (0,2%). 

Якщо брати до уваги тип населеного пункту, то переважна більшість осередків знаходиться у містах – 1 438 (74,3%). Ще 324 (16,7%) – осередки, зареєстровані у селищах, та 174 (9%) – у селах. Хоча варто відзначити, що половина зареєстрованих осередків (984 або 51%) є “районними”.

Загалом серед досліджуваних партій районні організації мають одинадцять політичних партій. Найбільша кількість таких організацій у ВО “Батьківщина” – 450 (або 69,8% від усієї кількості осередків партії) та ВО “Свобода” – 328 (58,2%). Аграрна партія України має 97 (66%) таких осередків, Об’єднання “Самопоміч” – 18 (23,1%), Партія “Відродження” – 32 (41,6%), “Наш край” – 12 (26,1%), “Рідне місто” – 15 (32,6%), “Єдиний центр” – 6 (18,2%), “Довіряй Ділам” – 5 (17,2%), “За конкретні справи” – 20 (71,4%), “Громадянська позиція” – лише 1 (5% від від усієї кількості осередків партії). 13 із досліджуваних партій, за даними ЄДР, не мають жодного юридично зареєстрованого районного осередку. До речі, 4 з цих партій мають свої фракції у Верховній Раді: “Слуга народу”, “Опозиційна платформа – За життя”, “Європейська Солідарність” та “Голос”.

Серед усієї кількості осередків найбільше припадає на Київ – 56, Харків – 32, Львів – 28, Миколаїв – 28 та Чернівці – 27.

Серед керівників осередків політичних партій переважають чоловіки – 77,5%, у свою чергу 22,5% складають жінки. Майже завжди одна особа очолює один осередок політичної партії, проте у 27 випадках (1,4%) одна й та ж людина є керівником одразу двох осередків. Наприклад, Юрій Бойко, згідно з даними ЄДР юридичних осіб та громадських формувань, одночасно очолює партію “Опозиційна платформа – За життя” та її Луганську регіональну організацію. Така ж ситуація із головою партії Об’єднання “Самопоміч”, яка також очолює і Львівський осередок організації. В інших випадках одні й ті ж особи могли очолювати одночасно і міський, і районний чи обласний осередок партії. 

Якщо говорити про відповідальних осіб, що мають право підпису від імені осередку політичної партії (219 унікальних осіб), то вони у переважній більшості також є чоловіками – 73,1%, а 26,5% у свою чергу складають жінки. Цікаво, що окремі особи часто є “підписантами” одразу декількох осередків політичних партій. Так, керівниця фракції ВО “Батьківщина” у Вінницькій обласній раді Людмила Щербаківська має право підписувати документи 26 осередків у даній області, а Вікторія Верба (членка Бюро Харківської обласної організації ВО “Батьківщина”) – 16 осередків на Харківщині.

Окремо варто відзначити, що інформація про засновників понад 65% осередків політичних партій наразі недоступна для аналізу через видалення / приховування даної інформації у ЄДР.

Із наближенням початку виборчого процесу партії почали реєструвати свої нові локальні організації.

Результати опитування лідерів політичних партій

Активісти Громадянської мережі ОПОРА провели детальне опитування серед 98 керівників / інших уповноважених осіб осередків політичних партій у всіх регіонах України, за виключенням анексованих РФ територій АР Крим та м. Севастополь. Найбільша кількість респондентів погодилася взяти участь в опитуванні в Одеській області – 9, Дніпропетровській, Донецькій, Полтавській, Херсонській та Чернігівській областях – по 6. У свою чергу у Вінницькій, Волинській та Закарпатській областях таких осіб було по 2. У інших областях опитано від 3 до 5 партійних лідерів. Загалом же представники ОПОРИ з проханням про проведення опитування звернулись до 335 осередків політичних партій у всіх регіонах України. 

Об’єктом моніторингу ОПОРИ були лідери обласних та районних організацій, міських організацій (в містах більше 90 тис.) політичних партій,  які на останніх парламентських виборах отримали 2% і більше голосів виборців на свою підтримку, а також регіональні політичні партії, що продемонстрували високий результат підтримки на останніх місцевих виборах в Україні. Опитування проводилося у травні 2020 року.

Загалом монітори ОПОРИ опитали представників осередків 18 політичних сил. Серед них: “Європейська Солідарність” – 20 (20,4%); Радикальна партія – 15 (15,3%); “Голос” та ВО “Батьківщина” – по 12 (12,2%); ВО “Свобода” та Об’єднання “Самопоміч” – по 8 (8,2%); “Наш край” – 4; “Українська стратегія Гройсмана”, УКРОП – по 3; “Опозиційна платформа – За життя”, “Слуга народу”, “Опозиційний блок”, “Сила і Честь” – по 2; “Громадянська позиція”, “Демократична сокира”, “Нова політика”, Партія “Воля”, “Українська морська партія Сергія Ківалова” – по 1. 

У переважній більшості випадків опитування охоплювало регіональні / обласні осередки політичних партій – 91,8%, і лише у 8,2% – міські. 

Портрет респондентів

• У своїй більшості керівники / уповноважені представники осередків політичних партій є чоловіками – 72,4%, натомість 27,6% опитаних осіб складають жінки.
• Найпоширеніший вік серед керівників партій на місцях – 25-40 років – 41,8% та 40-50 років – 32,7%. Від 50 до 60 років – 16,3% респондентів, а від 60 до 70 – 6,1%. Ще 3,1% не відповіли на дане питання.
• Фактично всі 100% респондентів заявили про здобуту повну вищу освіту. Причому понад 40% респондентів заявили, що отримали декілька дипломів. Найпоширенішими спеціалізаціями серед керівників осередків є правознавство, економіка, інженерія, державне управління, менеджмент організацій, історія та політологія.
• Переважна більшість респондентів стала членами своїх партій після 2014 року включно – 73,4%. При чому 23,5% опитаних вступили до лав партії у 2019 році, а 22,4% – у 2015-му.
• 47% голів партій ніколи не були членами інших політичних сил. До партій, членство у яких найчастіше згадували респонденти, належать: “Наша Україна” (9%), “Партія регіонів” (5%), Об’єднання “Самопоміч” (4,1%), КПРС (4,1%) та “Фронт змін” (4,1%).
• Для переважної більшості осіб робота в партії не є основним місцем заробітку – 86%. Така ж кількість респондентів заявила, що взагалі не отримує ніякої заробітної плати у політичній силі й виконує роботу на громадських засадах. Найпоширенішою професією серед керівників осередків політичних партій є підприємництво (ФОП) – 33,7%, органи місцевого самоврядування та комунальні установи – 12,2%, а також власне політична сила, членами якої вони є, – 8,2%. 
• Уповноважені особи партій практично рівномірно заявили, що є фінансовими донорами партії – 42,9% та що не фінансують партію – 44,9%. Позицію ще 12,2% осіб не вдалося встановити. Окремо варто відзначити, що 25% осіб, які заявили, що не є фінансовими донорами партії, зазначили, що сплачують членські внески.

Місцеві організації партій

• Незалежно від типу осередку політичної партії (міська / обласна), організації на місцях є відносно малочисельними. Так, до складу 27% осередків входить 100 і менше осіб, а до складу 16% – від 100 до 500 членів. 17% осередків мають чисельність від 500 до 1 000 осіб, а 20% – від 1 000 до 5 000 партійців. У той же час понад 5 000 осіб входять до складу лише 11% організацій на місцях. Окремо додамо, що 9% керівників не змогли / відмовились відповісти на дане запитання.
• Найбільш чисельними організаціями, за словами їх керівників, є осередки ВО “Батьківщина” (зазвичай понад 10 тисяч членів обласної організації), у той же час менше членів у новоствореної партії “Голос”, а також Об’єднання “Самопоміч”. Разом з тим частина керівників партії зазначила про те, що для них як члени важливі лише люди, які виявляють політичну / партійну активність, а решта осіб можуть бути симпатиками партії.
• Переважна більшість опитаних осіб заявила про те, що до їхніх осередків вступає більше осіб, ніж виходить. Проте майже кожний шостий представник партії заявив, що до кінця не володіє даною інформацією. Також окремо можна відзначити, що про найбільшу втрату членів заявляли представники “Європейської Солідарності”. Така ситуація була пов’язана зі зміною назви партії, перереєстрацією членів та виключенням неактивних осіб.
• 73% респондентів заявили, що серед їхніх партійців жінки складають не менше 30% членів. Серед цієї ж кількості респондентів понад 38% відзначило, що жінки складають 50% і більше членства осередку. Проте окремо варто відзначити, що оскільки значна частина організацій партій на місцях є малочисельною, то у загальноукраїнському контексті складно говорити про гендерний баланс партій.
• Майже половина місцевих організацій політичних партій (46,9%) не має жодного постійного працівника, який виконує поточну роботу. Третина осередків (33,7%) мають від 1 до 5 працівників, а 10,1% організацій – 6 і більше осіб. Додамо, що майже одна п’ята респондентів заявила, що має волонтерів, які їм допомагають або що їхні постійні працівники працюють на громадських засадах.
• У своїй більшості (70,4%) місцеві організації політичних партій мають постійний офіс.
• Аналізуючи відповіді уповноважених осіб партій, можна відзначити, що вони у своїй більшості (77,5%) підтримують діяльність партії у форматі мережі організацій, причому за словами 35% респондентів вони вже створили таку мережу в себе в області. Окремо варто відзначити, що 17,3% представників осередків політичних партій не мають чіткої відповіді з цього приводу.

Внутрішньопартійна демократія 

• 47% респондентів вважають, що їхня партійна організація має реальний (достатній) вплив на рішення керівних (всеукраїнських) органів політичної сили. 40% респондентів заявляють, що їхня партійна організація радше має реальний (достатній) вплив на рішення керівних органів політичних партій. 6 респондентів відповіли, що їхня організація радше не має реального (достатнього) впливу на рішення. 2% функціонерів вважають, що їхні організації не мають реального впливу на рішення керівних (всеукраїнських) органів партій. Ще у 3% випадках відповідь респондента було важко оцінити. 
• 40% респондентів вважають, що їхні партійні організації швидше мали реальний (достатній) вплив на ухвалення рішення політичних партій про висування кандидатів на останніх парламентських та президентських виборах. 33% опитаних відповіли, що їхня організація мала реальний (достатній) вплив на ухвалення рішення політичної партії про висування кандидатів на останніх парламентських та президентських виборах. 5% зазначили, що їхня партійна організація радше не мала реального впливу на ці процеси. Відповідь 12% респондентів було важко оцінити. Політичні партії ще 8% респондентів не висунули своїх кандидатів на цих виборах.
• 52% опитаних підтримують положення чинного Виборчого кодексу, за яким виборчий список партії або її місцевої організації не може бути зареєстрованим без дотримання у ньому гендерної квоти. 17% респондентів радше не підтримують, ніж підтримують таку норму, 15% – радше підтримують, ніж не підтримують. 6% респондентів відповіли, що вони повністю не підтримують таку норму. Позицію ще 8% опитаних було важко встановити.
• 35% опитаних повністю погоджуються з думкою, що керівні (всеукраїнські) органи партії повинні мати право вето призначення голів місцевих організацій партій. 29% респондентів радше погоджуються, ніж не погоджуються з такою думкою. 14% опитаних радше не погоджуються, ніж погоджуються з такою думкою, ще 9% – повністю не погоджуються. Позицію 11% опитаних було важко встановити.
• 33% опитаних погоджуються з думкою, що керівні (всеукраїнські) органи партії повинні мати право ветувати кандидатів від організацій партій на місцевих виборах. 22% партійців повністю погодилися з цією думкою. 17% респондентів скоріше не погоджуються з нею, ніж погоджуються. Ще 13% опитаних повністю з нею не погоджуються. Позицію ще 13% респондентів було важко встановити.
• 32% респондентів радше не погоджуються, ніж погоджуються, що партійність особи є неважливою для її висування партією / місцевою організацією. 21% респондентів радше погоджуються, ніж не погоджуються з цією думкою. 19% респондентів повністю не погоджуються з такою тезою, 13% – повністю погоджуються, 7% – погоджуються частково. Позицію ще 6% опитаних було важко встановити.
• 37% респондентів радше погодилися з думкою, що потенційний кандидат від партії на загальнонаціональних та місцевих виборах зобов’язаний зробити власний фінансовий внесок у виборчий фонд політичної сили або в інший спосіб співфінансувати витрати на агітацію. 27% респондентів відповіли, що радше не погоджуються з такою думкою, 21% – що повністю погоджуються. 4% респондентів відповіли, що категорично не погоджуються. Позицію ще 9% опитаних було важко встановити.

ОПОРА підкреслює необхідність чіткого сигналу з боку держави про її зацікавленість у демократичній партійній системі, в якій громадяни мають реальну можливість брати участь у формуванні програм і стратегій політичних сил, впливати на висування ними кандидатів. Цей сигнал повинен включати гарантії прозорості фінансування партій, стимули для посилення інклюзивності партій для всіх груп суспільства, дотримання гендерної рівності та зміцнення демократичності внутрішньопартійних процедур. Натомість потенційне рішення парламенту про розширення застосування пропорційної виборчої системи на місцевих виборах може стати кроком у зворотному напрямку. Надмірна “партизація” місцевих виборів призведе до посилення монопольного контролю центрального керівництва політичних сил за діяльністю місцевих організацій в умовах недостатньої спроможності останніх. 

Станом на квітень найбільше місцевих організацій зі статусом юридичної особи є у ВО «Батьківщина» – 645 осередків. 70% з них є районними. У ВО «Свобода» 564 місцеві організації, 58% з яких – районного рівня. На третьому місці Аграрна партія. Її регіональна мережа нараховує 147 зареєстрованих зі статусом юридичної особи місцевих осередків. 66% з них – районні. Натомість партії «Слуга народу», «Українська стратегія Гройсмана», «Вінницька Європейська Стратегія» та Радикальна партія Олега Ляшка станом на квітень мали лише по одному такому місцевому осередку.

Місцеві організації політичних партій станом на квітень 2020 року

Детальніше про результати моніторингу в кожній області можна прочитати в матеріалах на сайті в категорії "Вибори" у розділі "Діяльність партій".

 

• Що не так з рішенням комітету щодо партизації місцевого самоврядування на рівні 10 тисяч виборців? (блог Ольги Айвазовської)
• «Вибори навиворіт»: кого обираємо на місцевих виборах?
• Як змінити виборчу адресу, аби проголосувати на місцевих виборах цієї осені