Проміжний звіт Громадянської мережі ОПОРА за результатами позапартійного спостереження на місцевих виборах за вересень 2020 року

Зміст

 

 

Резюме

Процес місцевих виборів у вересні 2020 року відбувався на фоні незавершених дискусій у парламенті щодо законодавчого врегулювання особливостей проведення голосування в умовах пандемії. Ключовим завданням держави є впровадження чітких алгоритмів дій членів виборчих комісій та виборців, їх підкріплення належною інформаційною кампанією. Невирішеність питання про перспективи ухвалення спеціальних законодавчих змін негативно впливає на готовність виборчих комісій, державних органів та органів місцевого самоврядування завчасно адаптуватися до нових умов організації і проведення безпечного голосування. Невід’ємною складовою належної підготовки до виборів на фоні пандемії є чітка визначеність джерел та обсягів фінансування антиепідеміологічних заходів, яка на поточний момент теж відсутня. На стабільність виборчого процесу також негативно впливають незавершені дискусії щодо можливості внесення чергових змін до Виборчого кодексу із метою врегулювання окремих виборчих процедур, зокрема щодо підстав врахування або визнання недійсними виборчих бюлетенів за пропорційною виборчою системою. Таким чином, парламент не забезпечив достатню правову визначеність виборчого процесу під час ухвалення остаточної версії Виборчого кодексу та подальших обговорень варіантів його удосконалення. 

ОПОРА відзначає належний професійний рівень виконання повноважень ЦВК у сфері місцевих виборів і вітає зусилля Комісії щодо інформування виборців та забезпечення виборчих прав громадян. У звітному періоді було завершено процес подання виборцями заяв щодо зміни виборчої адреси до органів ведення Державного реєстру, який був забезпечений доступними для громадян електронними сервісами. У період з 01 липня до 10 вересня 2020 року близько 100 тис. громадян скористалися можливістю змінити виборчу адресу за своїм фактичним місцем проживання. Незважаючи на недостатність часу для інформування громадян про нову процедуру, державні органи, насамперед ЦВК, продемонстрували здатність її забезпечити на доступних для громадян засадах. В умовах неповного забезпечення невідворотності покарання за виборчі злочини, на окремих виборчих дільницях наявні сумнівні зростання кількості виборців шляхом зміни виборчої адреси. ОПОРА планує забезпечити посилене спостереження за такими дільницями і закликає правоохоронні органи також приділити їм особливу увагу. 

Недосконалість Виборчого кодексу в його окремих положеннях змушує ЦВК додатково роз’яснювати виборчі процедури. У поодиноких випадках такі роз’яснення вищого органу адміністрування виборів мають надмірний характер, зокрема у частині непрямого підкупу виборців. ЦВК також затвердила форму виборчого бюлетеня за пропорційною виборчою системою, яка у частині формату позначення порядкових номерів кандидатів суперечить попереднім інформаційним кампаніям. У зв’язку з цим, доцільно оперативно роз’яснити виборцям усі аспекти голосування виборців за новою виборчою системою. 

Ключовою подією звітного періоду став процес висування та реєстрації кандидатів на місцевих виборах. Результати моніторингу заходів із висування кандидатів місцевими організаціями політичних партій засвідчують необхідність посилення законодавчих вимог до забезпечення їх прозорості та відкритості. Це необхідно як для посилення внутрішньопартійної демократії, так і для попередження випадків внесення змін до виборчих списків вже після їх остаточного затвердження. 

Ухвалення остаточної редакції Виборчого кодексу безпосередньо перед початком виборчого процесу не дозволило місцевим організаціям партій, кандидатам, членам виборчих комісій якісно підготуватися до процесу реєстрації кандидатів. Крім часових обмежень, на рівень такої підготовки негативно вплинула недостатня чіткість законодавчо встановлених процедур. Такі обставини призвели, зокрема, до неоднакового застосування положень Кодексу щодо “гендерної” квоти у виборчих списках місцевих організацій політичних партій, внесення грошової застави, процесу виправлення помилок і неточностей у документах кандидатів. ОПОРА зафіксувала як реєстрацію ТВК кандидатів із недотриманням положень Виборчого кодексу, так і відмови у такій реєстрації на сумнівних підставах.

ОПОРА вимушена констатувати достатньо масове застосування технології з реєстрації кандидатів “двійників”, яка спрямовується на зменшення рівня підтримки реальних учасників передвиборчої боротьби. Зміни до Кримінального кодексу дозволяють правоохоронним органам протидіяти цій технології шляхом доведення факту підкупу “технічного” кандидата. Спостерігачі організації вітають прецеденти розслідування фактів реєстрації “двійників” на місцевих виборах, які проводяться у декількох регіонах. Проактивна позиція правоохоронних органів повинна продемонструвати невідворотність покарання за введення виборців в оману і перешкоджання пасивному виборчому праву громадян. 

Діяльність територіальних виборчих комісій в умовах реалізації таких ключових виборчих процедур, як реєстрація партій та кандидатів ускладнюється з огляду на невирішеність ряду фінансово-технічних питань. Стан матеріально-технічного забезпечення територіальних виборчих комісій, за інформацією спостерігачів, не є критичним, однак залишаються проблеми з неукомплектованістю комісій офісною технікою (комп’ютерами, принтерами) та необхідністю використання членами комісій власних технічних засобів. Попри загальні очікування, що такі обставини носять тимчасовий характер і значною мірою будуть вирішені протягом найближчого часу, органам місцевого самоврядування слід приділити більшу увагу якості матеріально-технічного забезпечення виборчих комісій та оперативно реагувати на обґрунтовані запити з боку керівництва виборчих комісій. За оцінками спостерігачів, недостатній рівень забезпечення антисептичними та іншими засобами індивідуального захисту наражає на небезпеку членів комісій та інших суб'єктів виборчого процесу, вимушених регулярно комунікувати з ТВК. Потенційно значно більшу проблему та масштаб ризиків в цьому контексті викличе етап формування дільничних виборчих комісій, коли комісії зіштовхнуться з неспроможністю чи неготовністю рад сільських, селищних громад забезпечити комісії комп'ютерною технікою та засобами індивідуального захисту.  

Незважаючи на те, що етап формування виборчих комісій був винесений за часові рамки виборчого процесу, основну відповідальність за формування складу комісій взяли на себе парламентські фракції та групи (місцеві організації відповідних політичних партій), а розгляд поданих кандидатур та утворення усіх обласних, районних і міських комісій вперше належав до повноважень ЦВК – проблема з масовими замінами та переміщеннями членів виборчих комісій зберігає свою актуальність. Станом на 25 вересня суб’єктами подання кандидатур до складу ТВК (утворених ЦВК) було проведено 3915 замін (враховуючи багаторазові відкликання та повторні включення) членів комісій. Таким чином склад обласних, районних та міських ТВК оновився на 41%, порівняно з початково сформованим 10 серпня 2020 року.  

Завершення етапу реєстрації кандидатів і партій, наслідком якого стало встановлення чіткого правового режиму для всіх учасників виборчих перегонів – суб'єктів виборчого процесу, позитивно вплинуло на зменшення поширених на етапі дочасної кампанії проявів агітаційної активності, що мали ознаки підкупу виборців (виборча благодійність). Попри зменшення наприкінці вересня випадків індивідуальної виборчої благодійності з боку потенційних кандидатів, продовження діяльності благодійних фондів, пов'язаних із суб'єктами виборчого процесу, в інтересах чи на користь яких здійснюється де-факто агітаційна діяльність (переважно в прихованій формі) потребує пильної уваги і належного реагування з боку правоохоронних органів. Так само важливим є вчинення превентивних дій та реагування на випадки порушень порядку ведення передвиборної агітації, які найчастіше фіксувалися спостерігачами ОПОРИ у вересні.

Вирішення проблеми зловживання адміністративними ресурсами, яка набуває системного прояву з огляду на активну та широку участь посадових та виборних осіб місцевого самоврядування в місцевій виборчій кампанії в якості кандидатів, лежить поза сферою суто правового регулювання чи втручання правоохоронних органів, а потребує комплексного підходу, обов'язковими елементами якого мають бути добровільні зобов'язання зацікавлених сторін дотримуватися самообмежень та публічних зобов'язань дотримуватися демократичних стандартів. Із метою посилення практик протидії зловживання адміністративними ресурсами, ОПОРА ще у 2019 році розробила “Кодекс поведінки посадових осіб місцевого самоврядування та державних службовців під час виборчого процесу”. На місцевих виборах у 2020 році Кодекс вже підписали 10 міських, сільських, селищних голів, чим вони взяли на себе обов’язок дотримуватися широких стандартів протидії зловживанням адміністративними ресурсами. 

В цілому можна констатувати, що на цьому етапі виборча кампанія носить конкурентний характер - з огляду на кількість та політичний спектр активних учасників (73 партій, 18 з яких проводять масштабні кампанії), а також інтенсивність та різноманітність форм агітаційної активності. Разом з тим, непрозорість значних фінансових витрат спрямованих на проведення де-факто агітаційних заходів на етапі, що передував реєстрації партій і кандидатів, ставить в нерівні умови законослухняних суб'єктів виборчого процесу з усіма іншими учасниками. 

Аналізуючи використання різних форм агітації на місцевих виборах, можна констатувати, що розгортання виборчої кампанії в мережі "Інтернет" поступово перетворюється на домінуючу форму агітаційної активності партій та кандидатів. За оцінками спостерігачів ОПОРИ, агітація в соціальних мережах та інтернеті є другою найпоширенішою формою передвиборчої активності (після розміщення зовнішньої реклами). Результати моніторингу активності використання партіями та кандидатами політичної реклами у соціальній мережі Facebook так само вказують на динамічний ріст обсягів розміщення політичної реклами та витрат на неї. За останній місяць у мережі було опубліковано понад 36 тисяч рекламних повідомлень політичного змісту, загальною вартістю від 1 150 000 до 1 400 000 доларів США (для порівняння, у серпні у Facebook було опубліковано 20 тисяч публікацій, вартістю близько 400 тисяч доларів США). У цій ситуації особливо гостро проявляється проблема відсутності у виборчому законодавстві спеціальних вимог чи обмежень щодо ведення онлайн-агітації, наслідком чого є фактично тіньовий характер фінансування агітаційних матеріалів в мережі "Інтернет" і неврегульованість правовідносин між усіма учасниками, задіяними в процес замовлення, створення та поширення агітаційного контенту.  

У звітний період рішення ЦВК на основі висновків військово-цивільних адміністрацій щодо непроведення перших місцевих виборів  у 18 громадах Донецької та Луганської областей не було переглянуто. Комісія вжила заходів для повторного вивчення ситуації шляхом звернення до РНБО і ВЦА, але відповідальні за безпеку органи не змінили своїх висновків. Обмеження права територіальних громад на місцеве самоврядування, в яких проживає біля 475 тис. виборців, вимагає від Президента України, Уряду та парламенту законодавчо визначеної відповіді про строки і умови проведення відповідних місцевих виборів.

Місцеві вибори 2020 р. є важливим тестом для правоохоронної системи України щодо її здатності імплементувати нове законодавство, яке було ухвалено із метою попередження, протидії та розслідування виборчих злочинів. Зокрема, було суттєво удосконалено Кримінальний кодекс України та Кодекс про адміністративні правопорушення. Це дозволяє сподіватися, що значна частина перешкод для забезпечення невідворотності покарання за виборчі злочини була усунута і ця кампанія продемонструє нову якість їхнього розслідування.

За даними Національної поліції України,  на місцевих виборах 2020 р. на поточний момент було складено 271 протокол за вчинення адміністративних правопорушень.  Рекордсменом за кількістю протоколів стала стаття 212-13 КУпАП, якою встановлено відповідальність за виготовлення і розповсюдження агітаційних матеріалів без вихідних даних (194 протоколи). За цей самий період поліцією було розпочато 150 кримінальних проваджень, 35 з яких стосуються підкупу виборців (стаття 160 Кримінального кодексу). Натомість другу позицію займають провадження щодо перешкоджання здійсненню виборчому праву за статтею 157 ККУ (26).

Діяльність ЦВК 

У звітний період ЦВК забезпечила завершення процедури зміни виборчої адреси та оприлюднила інформацію про її результати, ухвалила низку резонансних роз’яснень положень Виборчого кодексу та порядків реалізації виборчих процедур, надала дозволи на спостереження національним громадським організаціям та акредитувала спостерігачів від міжнародних організацій та іноземних держав. В окремих випадках Комісія була змушена реагувати на резонансні відмови в реєстрації кандидатів з боку ТВК, а також постійно забезпечувати ротації у складі утворених нею ТВК. Важливим викликом для ЦВК стало і роз’яснення особливостей виборів депутатів окремих районних рад Донецької та Луганської областей у районах, до складу яких входять громади, де перші вибори не проводяться. 

Центральна виборча комісія достатньо активно реалізувала свої інформаційно-просвітницькі проєкти для громадян з питань місцевих виборів. Крім місцевих виборів, ЦВК виконувала повноваження із організації і проведення проміжних виборів народного депутата у ОВО №208 (Чернігівська область), а також займалась реформуванням власного Секретаріату та патронатної служби.

За оцінкою ОПОРИ, діяльність ЦВК з питань організації і проведення місцевих виборів у цілому мала законний, прозорий і відкритий характер. Спостерігачі ОПОРИ відзначають спрямованість ЦВК на пріоритизацію виборчих прав громадян, яка проявилась під час імплементації процедури зміни виборчої адреси, процесу розгляду клопотань громадських організацій про ведення спостереження та розгляду скарг на сумнівні випадки відмови ТВК в реєстрації кандидатів на місцевих виборах. 

Натомість недосконалість законодавства формувала передумови для його широкого роз’яснення з боку ЦВК, що не відповідає засадам правової визначеності виборчих процедур. Така проблема проявилась під час роз’яснення Комісією вартості матеріалів передвиборної агітації (іміджевої чи сувенірної продукції), розповсюдження якої не вважається підкупом виборців. Достатньо неоднозначним було рішення ЦВК щодо форми виборчих бюлетенів і особливостей зазначення у них порядкових номерів кандидатів, які балотуються за пропорційною системою. На окремих засіданнях ЦВК проявлялась проблема відсутності повноцінної публічної дискусії між її членами з актуальних питань виборчого процесу (до прикладу, щодо форм бюлетенів). Як вже неодноразово зазначали у своїх попередніх звітах національні та міжнародні спостерігачі, формати робочих нарад та попередньої підготовки проєктів рішень не повинні підмінювати собою засідання Комісії, які є основною формою діяльності вищого органу адміністрування. Проведення публічної і справжньої дискусії між членами ЦВК на її засіданнях відповідає інтересам суб’єктів виборчого процесу та формуванню довіри до рішень Комісії. 

Роз’яснення, порядки та рекомендації ЦВК

У вересні ЦВК ухвалила низку важливих для організації і проведення виборів роз'яснень Виборчого кодексу, частина положень якого характеризується правовою невизначеністю. Недосконалість виборчого законодавства змусила ЦВК формувати широкі роз’яснення, які в окремих випадках мали ознаки встановлення нею нових положень виборчого законодавства. Низька якість окремих положень виборчого законодавства є серйозним викликом для ЦВК, оскільки надмірна роз’яснювальна функція провокує політичні звинувачення на її адресу.

Найбільш контраверсійним роз’ясненням ЦВК за звітний період стало питання вартості матеріалів передвиборної агітації, надання яких виборцям не є непрямим підкупом виборців. 

Чинна редакція Виборчого кодексу передбачає, що передвиборна агітація або надання виборцям, закладам, установам, організаціям незалежно від їх підпорядкування та форми власності грошей, продуктів харчування та спиртних напоїв, товарів є непрямим підкупом виборців. Винятком є надання виборцям під час агітації матеріалів передвиборної агітації, виготовлених за рахунок коштів виборчого фонду кандидата або місцевої організації політичної партії і які містять зображення партійної символіки та брендування виборчої кампанії, згадування імені або зображення кандидата. Вартість таких матеріалів, відповідно до Виборчого Кодексу, не повинна перевищувати 6 відсотків неоподатковуваного мінімуму громадян (1,02 грн від розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян у 17 грн). 

Під час розгляду Виборчого кодексу Верховна Рада України допустила помилку у встановленні обмеження вартості матеріалів агітації, які можуть легально надаватися виборцям. Законодавець не врахував перехідні положення Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі посилання у законі на неоподатковуваний мінімум доходів громадян застосовується його розмір у 17 грн. Лише під час кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги (50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб або 1 051 грн). 

Переплутавши норми виборчого законодавства та Кодексу про адміністративні правопорушення, народні депутати України кардинально змінили допустиму вартість матеріалів агітації (зокрема, сувенірної продукції), які можуть надаватися виборцям і не вважаються непрямим підкупом виборців. Вартість таких матеріалів, встановлена Виборчим кодексом, є вкрай низькою і створювала надмірні перешкоди для реалізації партіями та кандидатами агітаційних кампаній на свою підтримку, включаючи значні обмеження для виготовлення і розповсюдження іміджевої продукції.

Із метою формування належних умов для проведення агітації на місцевих виборах, ЦВК роз’яснила, що у Виборчому кодексі неоподатковуваний мінімум доходів громадян дорівнює сумі неоподатковуваного мінімуму, встановленого на рівні відповідного розміру податкової соціальної пільги (як це передбачається у Кодексі про адміністративні правопорушення). Таким чином Роз’яснення ЦВК дозволило розповсюджувати матеріали передвиборної агітації (товари із нанесенням символіки партії, прізвищ кандидатів тощо), вартість яких не перевищує 6% від розміру податкової соціальної пільги або 63,06 грн. 

Незважаючи на очевидність помилки законодавця, у статті Виборчого кодексу щодо непрямого підкупу виборців, роз’яснення ЦВК викликало неоднозначну реакцію серед політичних партій та національних експертів. На думку ОПОРИ, рішення ЦВК з питань непрямого підкупу виборців має ознаки впровадження нової норми Виборчого кодексу, що не належить до повноважень Комісії. Як вже було зазначено вище, встановлення у Кодексі вартості іміджевих товарів на рівні 1 гривні створює певні проблеми для реалізації партіями і кандидатами своїх агітаційних технологій. Але ці складнощі не ставили під сумнів саму можливість проведення агітації і не становили критичного ризику для виборчого процесу. 

Легітимізація практики “виправлення” ЦВК допущених народними депутатами помилок у законодавстві ставить Комісію під удар політичних атак, не сприяє підвищенню якості роботи самого парламенту і потенційно загрожує зловживаннями під час подальшого вирішення спірних питань законодавства. Окремо зазначимо, що Верховна Рада України фактично самоусунулась від проблемних аспектів Виборчого кодексу, вчасно не розглянувши зміни до нього (зокрема, законопроєкт № 3971). 

Крім резонансного рішення щодо непрямого підкупу виборців, ЦВК ухвалила ще низку роз’яснень. ЦВК роз’яснила порядок утворення ДВК на чергових виборах Київської міської ради та Київського міського голови. Необхідність такого Роз’яснення була пов’язана з відсутністю у Виборчому кодексі окремих положень щодо суб’єктів внесення подань кандидатур до складу ДВК у місті Києві з урахуванням особливостей його статусу та адміністративно-територіального устрою. ЦВК вирішила, що обов’язкові для врахування у складі ДВК кандидатури можуть внести міські або районні у місті організації тих політичних партій, які представлені у парламенті, або партій, які уклали угоди із депутатськими групами у Верховній Раді. У разі одночасного внесення міськими та районними в місті організаціями партій кандидатур до складу ТВК за “парламентською” квотою, враховуються подання відповідних міських організацій. Натомість від місцевих організацій партій, які висунули списки на виборах Київської міської ради, кандидатури до складу ДВК можуть подати лише відповідні міські організації (внесення таких кандидатур відповідними районними у місті організаціями партії не передбачено). 

ЦВК також затвердила Порядок виготовлення, передачі, використання та зберігання печатки “Вибув” під час проведення місцевих виборів. Окремими рішеннями Комісія затвердила рекомендації щодо контролю за надходженням, обліком та використанням коштів виборчих фондів місцевих організацій політичних партій, кандидатів у депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови, які були погоджені з Національним банком України. Рекомендації охоплюють процес відкриття та закриття рахунків виборчих фондів, призначення їхніх розпорядників, формування та використання коштів виборчих фондів, а також питання здійснення вибіркового контролю за виборчими фондами з боку ТВК і банками. У рішенні ЦВК рекомендовано ТВК контролювати, зокрема, відповідність законодавству джерел фінансування виборчих фондів, дотримання обмежень щодо розміру внесків до них та законності джерел надходження коштів на рахунки фондів, цільового використання коштів фондів, наявності угод про придбання товарів і послуг за рахунок коштів виборчих фондів тощо. ТВК у п’ятиденний строк після виявлення у звітах ознак порушень повинна письмово повідомити уповноважені на притягнення до відповідальності органи, а також провести аналіз проміжних та остаточних звітів виборчих фондів. Натомість банківські установи повинні контролювати наявність документів, які є підставою для відкриття рахунків виборчих фондів, своєчасність операцій щодо повернення невикористаних коштів, припинення розрахункових операцій. 

Відомості таких звітів оприлюднюються ТВК протягом двох днів із дня їх отримання на своїх офіційних вебсайтах, вебсайтах відповідних місцевих рад у разі наявності або в інший визначений нею спосіб. Організації місцевих організацій партій також повинні оприлюднювати проміжні та остаточні фінансові звіти на офіційних вебсайтах відповідної організації партії (за наявності) або в інший спосіб у мережі “Інтернет” протягом двох днів з дня їх отримання.

Затвердження форми і кольору виборчих бюлетенів на місцевих виборах

До повноважень ЦВК на місцевих виборах належить затвердження форми і кольору виборчих бюлетенів. Незважаючи на формальний характер відповідного повноваження, ухвалене ЦВК рішення є неоднозначним в аспекті формату зазначення порядкових номерів кандидатів у територіальних виборчих округах на виборах депутатів місцевих рад, які проводяться за пропорційною виборчою системою. Відповідно до Виборчого кодексу в кожному територіальному окрузі на виборах депутатів обласних, районних рад, місцевих рад у громадах із кількістю виборців від 10 тис. місцева організація партії може висунути від 5 до 12 кандидатів. При цьому виборці, крім усього виборчого списку організації партії, можуть підтримати її окремого висуванця. 

Враховуючи персоніфіковане голосування виборців за пропорційною виборчою системою, важливим є формат зазначення порядкового номера кандидата в бюлетені та способу його використання виборцями під час підтримки конкретного висуванця організації партії. У своєму рішенні № 295 від 24.09.2020 ЦВК вирішила, що у бюлетенях на виборах, які проводяться за пропорційною системою, кандидати від організацій партій у територіальному списку зазначаються у форматі 1 – 12 (без зазначення цифри “0” перед номерами від 1 до 9 включно). Таке рішення суперечить попередньому інформуванню виборців про спосіб голосування, включаючи просвітницьку кампанію самої ЦВК, яка передбачала зазначення порядкових номерів кандидатів із використанням цифри “нуль” (0) перед цифрами від 1 до 9. Необхідно звернути увагу, що квадрат для проставлення порядкових кандидатів передбачає дві комірки. На думку ОПОРИ, рішення ЦВК сприятиме можливості фальсифікації персоніфікованого голосування виборців шляхом незаконного проставлення зайвої цифри у виборчому бюлетені та дезорієнтує виборців щодо правильного способу голосування. На жаль, під час проведення засідання з відповідного питання члени ЦВК публічно не обговорювали аргументи на користь ухваленого рішення. ОПОРА звертає увагу Комісії на необхідність додаткових роз’яснень щодо способу голосування виборців за пропорційною системою та пояснень щодо аргументованості визначеного формату зазначення порядкових номерів кандидатів від організацій партій у виборчому бюлетені. 

Пропозиції ЦВК щодо законодавчого врегулювання організації і проведення місцевих виборів в умовах пандемії

У звітний період ЦВК виступила ініціатором законодавчого врегулювання проблемних аспектів організації і проведення місцевих виборів в умовах пандемії. Комісія ухвалила спеціальну Постанову щодо пропозицій із законодавчого вдосконалення особливостей проведення виборів в умовах карантину, які були у подальшому покладені в основу відповідного законопроєкту № 4117. На момент підготовки даного звіту тематичний законопроєкт ще не був розглянутий Верховною Радою України. 

Ключовими пропозиціями ЦВК до законодавчого врегулювання проведення виборів в умовах пандемії були: 1) ухвалення окремого закону про особливості таких виборів та відповідний порядок застосування Виборчого кодексу; 2) встановлення обов’язку враховувати офіційно встановлені Урядом карантинно-обмежувальні, протиепідемічні заходи під час проведення передвиборної агітації; 3) встановлення заборони присутності у приміщеннях для голосування та приміщеннях виборчих комісій осіб без засобів індивідуального захисту; 4) проведення опитування про наявність симптомів респіраторних захворювань та безконтактна термометрія під час допуску осіб до приміщення для голосування або до процесу голосування виборців за місцем перебування (із забороною допуску осіб, які відмовились від термометрії або мають підвищену температуру чи симптоми респіраторного захворювання, за виключенням виборців); 5) вимога щодо одночасного допуску виборців у приміщення для голосування у кількості, яка дозволяє дотримання дистанції між ними не менше ніж 1,5 метра; 6) встановлення окремих кабін та скриньок для голосування для виборців із ознаками респіраторних захворювань і підвищеною температурою тіла; 7) використання членами ДВК під час голосування додаткових засобів індивідуального захисту (захисні щитки, окуляри, рукавички), для голосування в лікувальних закладах та у місцях самоізоляції виборців – спеціальний захисний костюм; 8) встановлення підстави для дострокового припинення повноважень члена виборчої комісії у зв’язку із направленням його на самоізоляцію, обсервацію або підтвердження захворюваності на COVID-19 (зі збереженням права суб’єкта подання внести нову кандидатуру). 

ОПОРА відзначає обґрунтованість пропозиції ЦВК щодо врегулювання на законодавчому рівні особливостей проведення виборів в умовах пандемії. Застосування підзаконних актів або рекомендаційних документів матиме неповноцінну легітимність серед суб’єктів виборчого процесу, при цьому значну частину виборчих процедур неможливо синхронізувати із протиепідеміологічними заходами без внесення змін до законодавства. Натомість окремі пропозиції ЦВК вимагають доброчесної і політично неупередженої поведінки з боку членів ТВК під час їхньої імплементації ДВК. Зокрема, це стосується заборони перебування у приміщенні для голосування спостерігачів, довірених осіб кандидатів або інших осіб із ознаками респіраторних захворювань чи підвищеною температурою тіла. 

Окремим важливим питанням є фінансування заходів із протидії пандемії під час виборчого процесу. Пропозиції ЦВК передбачають, що порядок забезпечення членів виборчих комісій засобами індивідуального захисту встановлюється Кабінетом Міністрів України. Натомість на місцеві органи влади покладається обов’язок утримувати приміщення виборчих комісій із дотриманням санітарних вимог. На думку ОПОРИ, повноцінна реалізація протиепідеміологічних заходів під час виборів можлива лише в разі їхнього повноцінного державного фінансування. 

Незважаючи на включення пропозицій ЦВК до проєкту Закону України щодо особливостей виборчого процесу в умовах пандемії (№ 4117), перспективи їхнього ухвалення народними депутатами України залишаються невизначеними. ОПОРА закликає Верховну Раду України терміново визначитись на рівні законодавства із державною стратегією проведення безпечних виборів в умовах пандеміЇ. 

Реагування ЦВК на резонансні випадки відмови в реєстрації кандидатів на місцевих виборах

Резонансним стало рішення ЦВК за результатами розгляду скарги Черкаської обласної організації партії “Пропозиція” щодо відмови Уманської міської ТВК у реєстрації кандидата на посаду міського голови, чинного мера Олександра Цебрія. ТВК відмовила в реєстрації кандидата, посилаючись на такі обставини: 1) документи на реєстрацію кандидата надав сам кандидат, а не місцева організація партії, яка його висунула. На думку випадках висунення лише одного кандидата у всіх багатомандатних виборчих округаху ТВК, внесення документів саме суб’єктом висування є обов’язковою умовою реєстрації кандидатів; 2) відсутність в автобіографії повних відомостей про відсутність судимостей, які унеможливлюють балотування; 3) у згоді на балотування від місцевої організації партії кандидат нібито неправильно зазначив про відсутність діяльності, несумісної з посадою міського голови, та про відсутність в управлінні або власності підприємств чи корпоративних прав. Оскаржуючи дане рішення Уманської ТВК, обласна організація партії “Пропозиція” просила ЦВК визнати протиправною бездіяльність ТВК щодо неповідомлення суб’єкта висування про виявлені в документах недоліки, скасувати відповідну постанову ТВК і поновити права на виправлення помилок у виявлених документах. ЦВК вказала, що вона є належним суб’єктом розгляду скарги лише у частині бездіяльності ТВК щодо неповідомлення про виявлення помилок у документах, натомість саме рішення ТВК має бути оскаржено до суду. Під час самого розгляду скарги ЦВК встановила її необґрунтованість щодо повідомлення організації партії про виявлені у документах недоліки, що підтверджується внесенням кандидатом нової автобіографії та внесенням ним змін до згоди балотуватися від організації партії. Відмовивши в задоволенні скарги щодо бездіяльності ТВК, ЦВК з власної ініціативи взяла до розгляду викладені у ній факти і скасувала постанову територіальної комісії про відмову в реєстрації кандидата Олександра Цебрія. Зазначені у постанові ТВК недоліки у документах не є підставою для відмови в реєстрації кандидата, оскільки дані неточності не є перешкодою для розуміння поданих відомостей і вони підлягають виправленню. ЦВК зобов’язала ТВК повторно розглянути документи щодо висування кандидата на посаду міського голови Умані від міської організації партії “Пропозиція”.

ОПОРА вітає реагування ЦВК за власною ініціативою на сумнівні випадки відмови в реєстрації кандидатів на місцевих виборах, які потенційно здатні дестабілізувати виборчий процес та обмежити виборчі права громадян. При цьому ЦВК повинна формувати єдиний підхід реагування на аналогічні ситуації, який на попередніх місцевих виборах фактично був відсутній. 

Реформа Секретаріату ЦВК

У звітний період ЦВК ухвалила рішення про затвердження нової структури, штату і штатну чисельність Секретаріату та патронатної служби Центральної виборчої комісії. Ключовою зміною стала ліквідація Служби розпорядника Державного реєстру виборців та утворення відповідного департаменту в складі Секретаріату ЦВК. Раніше Служба розпорядника Державного реєстру виборців не входила до складу Секретаріату Комісії і функціонувала на підставі окремого Положення, затвердженого ЦВК. Після ухвалення змін до Закону України “Про Центральну виборчу комісію” у липні 2020 р. Служба розпорядника Державного реєстру виборців входить до структури Секретаріату Комісії. Такі законодавчі зміни обґрунтовувалися необхідністю оптимізації діяльності ЦВК і уникнення дублювання організаційних структур і відповідних державних витрат. ОПОРА рекомендує ЦВК після завершення місцевих виборів провести публічну презентацію нової структури свого Секретаріату для підвищення поінформованості громадськості про перебіг внутрішньої реформи вищого органу адміністрування виборів. 

Судові оскарження за участю ЦВК

У п’яти cудових провадженнях оскаржувалася бездіяльність Центральної виборчої комісії, у всіх випадках рішеннями підтверджена обґрунтованість правової позиції ЦВК. У справі № 855/46/20 Верховним Cудом підтвереджено право ЦВК на розгляд звернення в межах 30-денного, а не 5-денного строку, якщо звернення подано за межами виборчого процесу. У чотирьох оскарженнях Верховним Cудом встановлено, що у ЦВК справді відсутні правові підстави для включення до переліку партій, які прийняли рішення про участь у місцевих виборах тих партій, документи яких були відсутні станом на 6 вересня 2020 року включно, тобто не були подані з пропущенням строку, визначеного Виборчим кодексом.

У справах № 855/29/20, № 855/30/20 громадянин звернувся з позовом до ЦВК з вимогою скасувати постанову Центральної виборчої комісії № 161 від 08 серпня 2020 року “Про неможливість проведення перших виборів депутатів окремих сільських, селищних, міських рад Донецької і Луганської областей та відповідних сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2020 року”. Позов було передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Крім того, Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв до провадження справу про скасування Постанови ЦВК № 160 від 8 серпня 2020 року “Про перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2020 року”, підготовче засідання призначено на 2 жовтня.

Вибори депутатів районних рад у Донецькій та Луганській областях в умовах непроведення перших місцевих виборів у 18 територіальних громадах

У зв’язку із встановленням неможливості проведення місцевих виборів у 18 громадах Донецької та Луганської областей виникла проблематична ситуація із обранням районних рад у районах, до складу яких вони входять. Рішення не проводити місцеві вибори у цих громадах стосується близько 475 тис. виборців і суттєво впливає на можливість забезпечення представництва спільних інтересів територіальних громад на рівні районів. 

При цьому вибори депутатів районних рад на підконтрольній частині Донеччини і Луганщини будуть проведені. ОПОРА неодноразово звертала увагу на відсутність чітких обґрунтувань висновків військово-цивільних адміністрацій і критеріїв для їхньої підготовки, на основі яких ЦВК була змушена встановити неможливість проведення перших виборів у 18 громадах. Першочерговим завданням держави, на нашу думку, є формування чіткої відповіді щодо процедур і умов відновлення конституційних прав громадян.

Виходячи із проблематичної ситуації, ЦВК у звітному періоді ухвалила Роз’яснення щодо особливостей проведення місцевих виборів у Донецькій та Луганській областях.

В аспекті проведення виборів районних рад у Бахмутському, Волноваському, Маріупольському, Покровському районах Донецької області, Сєвєродонецькому, Щастинському районах Луганської області ЦВК роз’яснила наступне:

• голосування на виборах депутатів районних рад не забезпечується у тих громадах, щодо яких ухвалено рішення про неможливість проведення перших місцевих виборів;
• територіальні виборчі округи утворюються на усій території району, включаючи території, на яких голосування не проводиться;
• місцеві організації партії висувають кандидатів у всіх без винятку територіальних округах, включаючи округи, виборчі дільниці яких не охоплюються голосуванням;
• ТВК встановлюють результати виборів депутатів районних рад на підставі протоколів про підсумки голосування в межах територіальних виборчих округів незалежно від кількості дільниць чи округів, у межах яких голосування не було організовано і проведено відповідно до вимог Кодексу.

Таким чином, окремі районні ради в Донецькій та Луганській областях будуть сформовані без урахування виборців територіальних громад, в яких перші місцеві вибори не будуть організовані. Незважаючи на відсутність у ЦВК правових підстав не проводити вибори до таких районних рад, ситуація є достатньо сумнівною з точки зору Конституції України та законодавства про місцеві самоврядування. Відповідно до статті 140 Конституції України органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Таким чином, держава одночасно визнала неможливість забезпечення спільних інтересів територіальних громад на рівні Донецької та Луганської обласних рад, але порушує той самий принцип під час формування окремих районних рад у даних регіонах. Сумнівною суспільно-політичною легітимністю будуть наділені обрані без значної частини територіальних громад районні ради. Відкритим залишається доцільність збереження незмінним обраного складу районної ради у разі проведення у майбутньому перших виборів у тих громадах, які не голосуватимуть 25 жовтня 2020 р.

ОПОРА закликає Президента України, Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України невідкладно розпочати діалог щодо механізмів відновлення права територіальних громад Донеччини і Луганщини на місцеве самоврядування і процедур врахування безпекових викликів на законодавчому рівні. Проактивна позиція керівництва держави та парламенту щодо врегулювання ситуації має засвідчити відсутність політично заангажованих мотивів щодо непроведення виборів в окремих громадах Донецької та Луганської областей і сприяти відновленню довіри великої частини громадян до інституту виборів.

Агітаційна активність партій та кандидатів

У перший місяць виборчого процесу спостерігалася наростаюча динаміка де-факто агітаційної активності партій і кандидатів – потенційних учасників виборів, незважаючи на те, що лише 15 вересня стартувала процедура реєстрації кандидатів, здійснення якої є ключовою законною вимогою щодо початку проведення будь-яких заходів передвиборної агітації. 

Значно збільшилась кількість суб'єктів, які вдавалися до проведення агітаційних заходів. Так, у вересні спостерігачами ОПОРИ було зафіксовано помітну агітаційну активність з боку 73 політичних партій. При цьому значно зросла кількість тих кандидатів у міські голови та в депутати різних рад, які самостійно розгорнули дочасні агітаційні кампанії. Це суттєво розширило масштаб та інтенсивність агітаційних подій в усіх регіонах. Особливістю агітації в контексті публічного позиціонування їх учасників є те, що багато з потенційних кандидатів на посади місцевих голів лише формально ведуть кампанію як самовисуванці, “незалежні” від політичних партій, одночасно користуючись публічною підтримкою з боку окремих партій.

П’ять політичних партій є лідерами за масштабом агітаційної активності в регіонах. А саме “Слуга народу”, “За майбутнє”, “Європейська Солідарність”, ВО “Батьківщина” і “Наш край” у вересні проводили повноцінні загальнонаціональні кампанії в усіх областях України. Ще три політичні сили, “Опозиційна платформа – За життя”, “Пропозиція” і “Перемога Пальчевського”, представлені агітаційними заходами в більшості областей України. Десять інших політичних партій, за оцінками спостерігачів, проводять активну передвиборчу роботу в багатьох регіонах України, однак не в загальнонаціональному вимірі. Решта активних учасників місцевих виборів (понад 50 партій) сконцентрувала свою агітаційну діяльність у межах конкретних регіонів (областей).

У розрізі агітаційної роботи кандидатів на посаду місцевих голів у районних та обласних центрах найбільш помітними є представники “Слуги народу” (активні в 73 районах та 15 обласних центрах). Партії “За майбутнє” і ВО “Батьківщина” мають порівняно меншу, але так само значну в масштабах України кількість потенційних кандидатів на посаду місцевих голів районних та обласних міст, які за активно проводили агітаційні заходи.

У вересні помітно зріс масштаб територіального охоплення регіонів заходами дочасної агітації. Агітаційна кампанія тепер ведеться не лише в обласних центрах та великих містах, але також у сільській місцевості. Водночас варто відзначити, що не в усіх районах вона ведеться однаково активно, що значною мірою залежить від локальної динаміки міжпартійної боротьби та рівня конкурентності учасників. 

У цілому загальний рейтинг найбільш поширених форм передвиборної агітації в межах районів та обласних центрів України, за оцінками спостерігачів ОПОРИ, у вересні виглядає наступним чином:

1. Зовнішня агітація.

2. Агітація в соціальних мережах та інтернеті.

3. Вулична взаємодія агітаторів з виборцями.

4. Пряма комунікація кандидатів і партій з виборцями.

5. Медійна агітація в традиційних ЗМІ.

Формат агітаційної активності не зазнав особливих змін, враховуючи ту обставину, що на публічну діяльність кандидатів та їхніх команд значний вплив мають обмеження, спричинені складною епідемічною ситуацією. Найбільш поширеними формами передвиборчої агітації залишається політична реклама на зовнішніх носіях, яку використовують усі без винятку партії та окремі кандидати. Порівняно з попереднім місяцем кампанії, очікувано відбулася зміна контенту агітаційних матеріалів, що значною мірою було пов’язано з фактом офіційної реєстрації кандидатів і партій та необхідності маркування всіх агітаційних матеріалів. Щоправда, далеко не всі суб’єкти виборчого процесу дотримувалися вимоги щодо розміщення вихідних даних на агітаційній продукції (про що детальніше описано в розділі про виборчі порушення).

Збільшилась вага методів прямої роботи з виборцями, які стали регулярно використовуватися більшістю партій та потенційних кандидатів. Позитивним наслідком такої діяльності є підвищення рівня безпосередньої поінформованості виборців щодо намірів та змісту політичних декларацій кожного кандидатів, що особливо важливо з огляду на локальний характер виборчого процесу. Однак в умовах поширення епідемії COVID-19 такі дії потребують виваженого та вибіркового застосування через потенційно надмірні ризики для безпеки та здоров’я громадян. Форми прямої агітаційної взаємодії залишаються звичними для місцевих виборів. Це локалізовані зустрічі з виборцями (у кварталах, дворах, на вулицях), цільові контакти з мешканцями ОСББ, трудовими колективами, проведення відкритих обговорень (круглих столів, дебатів, презентацій) щодо актуальних і важливих проблем розвитку територій. Більш системно та структуровано таку діяльність проводять місцеві партійні осередки, які практикують розподіл кандидатів на малі групи і їх закріплення за окремими територіями і групами виборців. Незважаючи на карантинні обмеження, так само активно використовуються кампанії “від дверей до дверей”, що супроводжуються поширенням партійних газет, листівок, анкет.

Порівняно з останніми черговими місцевими виборами 2015 року, цю кампанію ще більше вирізняє масова агітація в інтернеті та соціальних мережах з боку усіх, навіть мало активних в щодо безпосередньої публічної присутності потенційних суб'єктів виборчого процесу. Систематичне та масштабне розміщення платної політичної реклами є основним трендом кампанії в контексті використання різноманітних форм агітації. Агітація у соціальних мережах, яка раніше була притаманна для аудиторій великих міст (обласних центрів) тепер ведеться політиками на рівні районних центрів і великих громад і дозволяє потенційним кандидатам взаємодіяти з виборцями в дистанційний спосіб навіть у сільській місцевості, де рівень міжособистісної комунікації традиційно є вищим, але в умовах COVID-19 теж зазнає трансформацій. За оцінками спостерігачів, агітація у соціальних мережах є другою за популярністю, а також за масштабністю форми передвиборчої агітації серед партій та кандидатів. До її використання вдаються навіть ті партії, які не проявляють агітаційної активності в інших формах.

Переважна більшість агітаційних матеріалів просувається у форматі політичної реклами з відповідним маркуванням та оплатою, разом з тим партії та кандидати також цілеспрямовано використовують різноманітні публічні групи та формально незалежні інформаційні інтернет-ресурси для ведення агітаційної кампанії. Також потенційні суб’єкти виборчого процесу через інтернет-канали здійснюють відео-трансляцію публічних заходів, зустрічей з виборцями, роз’яснення програмних намірів та політичних цілей. Використання інтернету в такий спосіб розширює можливості доступу громадян до важливої виборчої інформації. З іншого боку, зростаюча роль інтернету, незахищеність персональних даних та неврегульованість порядку ведення агітації в цих умовах стає джерелом численних зловживань, які створюють перешкоди для реалізації прав громадян в отриманні об’єктивної та всесторонньої інформації щодо наявних політичних альтернатив, необхідних для здійснення свідомого вибору. У цілому ситуація потребує уважного вивчення з боку правоохоронних органів, спостережних та дослідницьких організацій з подальшим напрацюванням рекомендацій щодо методів контролю за витратами і підвищення прозорості фінансування передвиборної агітації в інтернеті.

Вуличні форми агітаційної роботи використовують переважно політичні партії, традиційно вдаючись до розміщення вуличних наметів, в яких поширюються друковані матеріали передвиборної агітації та проводяться різноманітні анкетування, що часто супроводжуються збором персональних даних виборців. Популярним методом агітації стало розміщення переносних рекламних конструкцій (мобільних причепів, агітаційних кубів) в людних місцях і переважно у великих містах.

Агітація в традиційних місцевих ЗМІ також достатньо популярна, проте не всі партії та кандидати мають однакові можливості доступу до регіональних ЗМІ. Висвітлення діяльності різних партій та кандидатів часто залежить від редакційної політики, на формування якої впливає власник телеканалу, радіо, сайту або газети. Типовою є ситуація, коли навіть місцеві ЗМІ схильні до вибіркової критики політичних конкурентів, які змагаються за голоси виборців. Спостерігачі констатують наявність проблем із забезпеченням об'єктивного висвітлення виборчої ситуації місцевими ЗМІ та створенням умов для рівного доступу для всіх суб’єктів виборчого процесу. Для друкованих ЗМІ типовою залишається проблема з наявністю частих випадків розміщення матеріалів агітаційного змісту без належного маркування. Газети досі залишаються важливим джерелом інформації і є популярними в колишніх районних центрах та сільській місцевості, а тому в них достатньо багато політичної реклами та відповідно замовних матеріалів, які належно не маркуються.

Недотримання потенційними суб’єктами виборчого процесу встановлених правил щодо тривалості періоду розгортання передвиборної агітації порушує принцип рівних можливостей і ставить в неконкурентні умови ті партії і кандидатів – суб’єктів виборчого процесу, які суворо дотримуються вимог законодавства. З іншого боку, повторюваність та масовий характер проблеми дочасної агітації вказують на необхідність перегляду законодавства з метою розширення існуючих вузьких строків агітаційної кампанії і легалізації агітаційних заходів, які де-факто здійснюються до моменту реєстрації кандидатів.

Порушення виборчого законодавства та демократичних стандартів

Початок офіційного етапу виборчої кампанії та набуття потенційними кандидатами формального статусу суб’єктів виборчого процесу не справив суттєвого обмежувального впливу на зміст та структуру виборчих порушень і зловживань, до яких вдавалися учасники виборів протягом останнього місяця і на що звертала увагу Громадянська мережа ОПОРА у своєму попередньому звіті.

Зокрема, ведення передвиборчої агітації є найбільш проблемним аспектом виборчої кампанії у вересні 2020 року, з огляду на кількість зловживань та інцидентів, виявлених спостерігачами Громадянської мережі ОПОРА (детальна інформація про всі випадки оперативно розміщується на сайті організації). Кандидати і партії недостатньо уважно та відповідально дотримувалися формальних норм, які чітко регулюють строки та умови проведення передвиборної агітації. Найбільш типовими проявами такої поведінки стало традиційне розміщення матеріалів агітації без вихідних даних, у заборонених законом місцях та з порушенням правил благоустрою. А також завчасне розміщення матеріалів передвиборчої агітації до моменту реєстрації та відкриття виборчих фондів партіями й кандидатами.

Статистично у вересні найбільше фіксувалися випадки незаконної агітації, однак за своїми наслідками та негативним впливом на демократичність виборчого процесу найбільш загрозливими залишаються інциденти, що мають ознаки зловживання адміністративними ресурсами та матеріального стимулювання виборців.

Окремими прикладами порушення законодавства, які все більше помічали спостерігачі ОПОРИ, є несанкціонований збір персональних даних виборців у ході проведення агітаційних заходів суб’єктами виборчого процесу. Зокрема, це відбувається під виглядом анкетування або через фіксацію контактних даних учасників публічних заходів, організованих партіями та кандидатами (фіксувалися у Вінницькій, Львівській областях). Така практика суперечить Закону України “Про захист персональних даних”, відповідно до вимог якого не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Зростання інтенсивності агітаційних заходів супроводжується наростанням конфліктності виборчого процесу та публічних протистоянь між партіями і кандидатами, які в тому числі нерідко вдаються до використанням методів дискредитації, чорного піару, пошкодження майна, створення перешкод для ведення агітаційної діяльності конкурентами.

Незаконна агітація

Домінування агітації на зовнішніх рекламних носіях серед переліку форм агітаційної активності, які партії та кандидати використовують найчастіше, очікувано відобразилося також на загальній статистиці порушень, де переважають порушення правил ведення агітації. Так, спостерігачі ОПОРИ протягом другої половини вересня (коли стартував етап реєстрації кандидатів) почали регулярно фіксувати білборди вже зареєстрованих кандидатів та партій, які є суб’єктами виборчого процесу, без вихідних даних – інформації про особу-замовника, установу, що здійснила друк, тираж тощо. Також на вулицях населених пунктів в більшості областей України були виявлені білборди вже зареєстрованих кандидатів, які містили вихідні дані і щодо яких виникають сумніви у їх фінансуванні з виборчих фондів. Оскільки рекламні носії з такою агітацією були розміщені ще до моменту завершення реєстрації кандидатів відповідних партій (зокрема такі випадки стосувалися кандидатів від партій “За майбутнє”, “Батьківщина”, “Європейська партія України”, “Слуга народу” та ін.) і відкриття рахунків виборчого фонду.

Відповідно до частини 1 статті 52 Виборчого кодексу передвиборна агітація розпочинається кандидатом, партією (організацією партії) наступного дня після дня прийняття виборчою комісією рішення про реєстрацію кандидата (кандидатів) і закінчується о 24 годині останньої п'ятниці перед днем голосування. Згідно з частиною 3 статті 52 Виборчого кодексу передвиборна агітація у період виборчого процесу поза строками, встановленими у цій статті, забороняється. Попри те, що законодавством передбачена адміністративна відповідальність за такого роду зловживання (проведення агітації поза строками), масштаб агітаційних матеріалів, які потенційні суб’єкти виборчого процесу розмістили до офіційної реєстрації і залишили незмінними надалі – неспівмірний з реальними можливостями уповноважених органів (і спостерігачів) щодо виявлення та належної фіксації усіх подібних випадків. Доводиться констатувати, що відомості щодо фактичних витрат, які будуть вказані у звітах окремих партій і кандидатів стосовно використання виборчих фондів не повною мірою відповідатимуть реальним показниками фінансових витрат на агітацію. ОПОРА неодноразово публічно наголошувала на тому, що організації партій, які висунули своїх кандидатів на місцевих виборах, повинні утриматися від ведення агітації до реєстрації таких кандидатів відповідними територіальними виборчими комісіями, однак кінцеву оцінку правомірності чи неправомірності таких активностей партій мають дати правоохоронні органи та суди. Для подальшого врегулювання проблем не менш необхідною є дискусія щодо співвіднесення та узгодження правового режиму здійснення передвиборчої агітації з реальними строками виборчої кампанії.

Виборча благодійність 

Протягом вересня зросла кількість зафіксованих спостерігачами ОПОРИ випадків передвиборчої благодійності та інших проявів матеріального стимулювання виборців, що було наслідком загального збільшення переліку потенційних кандидатів та інтенсивності агітаційних заходів. В умовах офіційного розгортання виборчого процесу і завершення етапу реєстрації кандидатів благодійна діяльність суб’єктів виборчого процесу в правовій площині може розцінюватися як підкуп виборців. Але навіть поза рамками виборчого процесу чи в ситуаціях, коли до електорально орієнтованої благодійності на користь кандидата (партії) вдаються особи та організації, безпосередньо не пов’язані з кандидатом, такі дії призводять до спотворення принципу вільного голосування (перешкоджають вільному формуванню позицій виборців) і в міжнародній практиці все частіше розглядаються як прояв соціальної корупції. Особливо загрозливою в цьому контексті є діяльність тих благодійних фондів, які розглядаються недобросовісними кандидатами як напівлегальний інструмент надання матеріальної допомоги виборцям в електоральних цілях (найактивніше такі фонди діють у Київській, Волинській, Івано-Франківській, Сумській, Вінницькій, Одеській, Луганській, Тернопільській, Харківській, Полтавській областях). З огляду на те, що законодавством формально заборонено благодійним організаціям брати участь у виборчій агітації, на практиці така діяльність носить прихований характер і не позиціонується як агітаційна де-юре.

Основна кількість зафіксованих інцидентів пов’язана з початком нового навчального року і проведенням публічних агітаційних заходів, безпосередньо націлених на аудиторію шкіл та закладів вищої освіти (вчителів, батьків, студентів та викладачів). Найчастіше така форма активності проявлялася в обласних центрах та великих містах – як збоку кандидатів в депутати, так і кандидатів на посади місцевих голів (переважно самовисуванців). Окремі місцеві організації політичних партій, які епізодично вдавалися до заходів передвиборчої благодійності у серпні (зокрема, ВО “Батьківщина”, “Європейська Солідарність”, “Опозиційна платформа – За життя”, ВО “Свобода”, “Слуга народу”) продовжували таку загальну практику в першій половині вересня. Насамперед йдеться про різноманітні розважальні заходи для дітей та молоді, турніри з футболу, шахів, легкої атлетики, відзначення днів міста (села, селища), що супроводжуються великою кількістю партійної символіки, роздачею подарунків дітям, соціально вразливим групам громадян, соціально-орієнтованим закладам (школам, дитячим садкам, пансіонатам, лікарням тощо). Наприкінці вересня масштаб передвиборчої благодійності зменшився з огляду на завершення процесу реєстрації кандидатів і ризику притягнення суб’єктів виборчого процесу до відповідальності за підкуп виборців.

Окремою формою непрямого підкупу, яка набуває поширення, є обіцянки щодо надання матеріальних благ чи інших соціально-економічних вигод для виборців в обмін на підтримку й за умови обрання кандидата на номіновану посаду. Небезпека та негативні наслідки таких зловживань зростають у випадку коли передвиборча обіцянка стосується витрачання публічних ресурсів, що додатково можна класифікувати і як прояв бюджетного адміністративного ресурсу. Спостерігачами ОПОРИ фіксуються щораз більше прикладів, коли агітаційні повідомлення (не лише усно, але й письмово – у формі «соціальних угод» та «гарантійних зобов’язань») включають в себе обіцянки щодо реалізації за кошти місцевого бюджету інфраструктурних проєктів, вирішення соціальних проблем чи втілення муніципальних програм.

Важливість і суспільна увага до проблеми поширення епідемії COVID-19 також спонукає кандидатів використовувати цю тему не лише в цілях передвиборчої агітації та мобілізації уваги виборців, але як додатковий привід для надання матеріальних благ (як, наприклад, безкоштовних тестів на наявність антитіл коронавірусу), що має ознаки підкупу виборців.

Основні інциденти:

• Показовим прикладом, виявленим спостерігачами ОПОРИ, зокрема є роздача від імені кандидата на посаду Одеського міського голови Дмитра Голубова пакетів з листівками та “гарантійним зобов’язанням” відремонтувати двір багатоповерхового будинку по вулиці Краснова (м. Одеса). У листі на ім’я виборця йдеться про те, що кандидат у разі його обрання міським головою “гарантує” відремонтувати двір впродовж 2021 року.
• В Сумах в деяких закладах охорони здоров’я розповсюджують “страхову карту” – добровільне страхування на випадок захворювання на СОVID-19. Ця карта є частиною соціальної програми “Наш край” благодійного фонду народного депутата по 159 округу, фактичного очільника обласного осередку партії “Наш край” Андрія Деркача “Наше майбутнє”. На буклеті зазначено, що соціальна програма “Наш край” від благодійного фонду Андрія Деркача “Наше майбутнє” спільно з “Українська страхова група. Vienna Insurance Group” передбачає страхування від СОVID-19 на суму 2 500 грн протягом 6 місяців. Як зазначено в буклеті, виплата здійснюється після підтвердження висновку лікаря чи ПЛР-тесту. Наразі такі буклети розповсюджують серед медпрацівників.
• На Луганщині протягом першої половини вересня благодійний фонд “Наш край” розповсюджував у м. Кремінна, Троїцьке, Новоайдар та інших містах для виборців цукор у пакетах з надписом “Наш край”, які не супроводжувались агітацією, а позиціонувалися як благодійність. Після активного втручання поліції по завершенню періоду реєстрації кандидатів, розповсюдження цукру з боку благодійного фонду фактично припинилося.

Ознаки зловживання адміністративним ресурсом

Та обставина, що посадові особи та виборні представники мають доступ до персоналу органів державної влади та місцевого самоврядування, розпоряджаються ресурсами державного та місцевих бюджетів, матеріально-технічними засобами та об’єктами публічної власності, здійснюють та контролюють кадрові призначення – має вирішальне значення в умовах виборчої кампанії, оскільки може призвести до отримання неконкурентної переваги окремими суб’єктами виборчого процесу.

Практика електорально вмотивованої поведінки посадових осіб державних та місцевих органів публічної адміністрації, неодноразові прояви якої фіксувалася ОПОРОЮ вже напередодні офіційного початку виборчого процесу, залишається однією з ключових проблем, що вказує на ігнорування основних принципів та стандартів демократичних виборів. 

У вересні спостерігалося не лише зростання кількості випадків використання різноманітних форм адміністративного ресурсу – кадрового, матеріального, бюджетного, але й фіксувалося розширення кола посадовців та державних службовців, які вдавалися до такого типу зловживань чи неналежної поведінки. Якщо у серпні поодинокими суб'єктами неправомірних дій були переважно голови обласних державних адміністрацій, то у вересні зріс рівень залученості до агітаційних заходів керівників районних рад та адміністрацій, а також міських голів. Посадовці, які зареєструвалися кандидатами на посади місцевих голів, не лише продовжують виконувати свої обов’язки на період кампанії, а, навпаки, активізували свою публічну діяльність, використовуючи свій статус та репутацію для мобілізації виборців на свою підтримку. Відповідно до вимог законодавства про державну службу етика посадовця передбачає обов’язок дотримання політичної незалежності та нейтральності при виконанні своїх службових повноважень. Як демонструють результати спостереження ОПОРИ, посадовцям, які є суб’єктами виборчого процесу, рідко вдається дотримуватися на практиці законної вимоги щодо політичної нейтральності на робочому місці в умовах виборчого процесу. Ситуації, в яких кандидати-посадовці поєднують активне виконання своїх повноважень (вдаючись до прихованої агітації в робочий час) з агітаційною діяльністю в позаробочий час, мають ознаки конфлікту інтересів та можуть підірвати довіру як до чесності виборчого процесу, так і до діяльності органів публічної адміністрації. 

Основні інциденти:

• Публічна діяльність більшості чинних міських голів обласних центрів, які балотуються на посади місцевих голів, проявляється в поєднанні, з одного боку, активного виконання ними своїх робочих обов’язків, що супроводжується прихованою агітаційної активністю, а з іншого, формальною участю в заходах передвиборної агітації в позаробочий час.

• Показовими випадками в цьому контексті є участь посадовців місцевих рад та державних адміністрацій в конференціях з висунення кандидатів на посади місцевих депутатів, що фіксувалися спостерігачами в різних регіонах України і часто включали в себе комплексні випадки порушень стандартів чи законодавства (наприклад, на Львівщині міський голова Буська разом з керівником Львівської обласної організації ВО "Батьківщина" проводив представлення команди партії до рад Золочівського район у приміщенні Буської міської ради).

Технологія “клонів” на місцевих виборах: нові можливості для протидії

Застосування недобросовісних технологій із реєстрації так званих кандидатів-двійників на національних та місцевих виборах в Україні має вже тривалу традицію. Реєстрація кандидатів зі схожими чи аналогічними іменами, прізвищами, по батькові спричиняє зменшення рівня підтримки реальних учасників виборів. За рахунок цієї технології виборець плутає популярного лідера із “технічними” кандидатами, що спотворює остаточні результати голосування. На парламентських виборах 2019 року масово застосовувались спроби розпорошити голоси популярних кандидатів за рахунок реєстрації підставних осіб, формальні місця роботи яких були співзвучні із назвами впливових політичних сил. Технології “двійників” на різних виборах неоднаково демонстрували свою ефективність, але в невеликих громадах її негативний вплив точно зростає. Ключовим негативним наслідком участі у виборах кандидатів-двійників є порушення пасивного виборчого права реальних учасників передвиборної кампанії та перешкоджання вільному волевиявленню громадян. 

На місцевих виборах у низці громад було зареєстровано кандидатів, які мають схожі або ідентичні персональні дані, зокрема:

• На виборах Одеського міського голови: Філімонов Олег Миколайович (партія “Слуга народу”, Філімонов Олег Вікторович (партія “Зелені”), Філімонов Олег Анатолійович (партія “Студентська партія України”), Філімонов Вадим Вікторович (партія “Наша земля”).
• На виборах Ужгородського міського голови: Андріїв Богдан Євстафійович, міський голова Ужгорода, самовисуванець, Андріїв Богдан Ярославович (до до 24.09.2019 року – Слободян Павло Ярославович), Андріїв Іван Михайлович, самовисування.
• На виборах Верхньодніпровського міського голови Дніпропетровської області: Блохіна Лариса Василівна (“Слуга народу”), Блохіна Лариса Миколаївна (самовисування).
• На посаду Апостілівського міського голови Дніпропетровської області: Протеняк Володимир Михайлович, самовисування, Протеняк Олександр Михайлович (партія “Громадська сила”).
• На посаду Бориспільського міського голови Київської області: Федорчук Анатолій Соловйович, міський голова (“Наш край”), Федорчук Артем Ігорович (самовисування), Федорчук Олександр Миколайович (самовисування).
• На посаду Старобільського міського голови Луганської області: Літвінова Яна Миколаївна, міський голова (самовисування), Літвінова Ганна Вікторівна (самовисування).
• На посаду Арцизького міського голови Одеської області: Міхов Володимир Михайлович, міський голова (“Слуга народу”), Міхов Володимир Васильович (самовисування).
• На посаду Олешківського міського голови Чернігівської області: Гараненко Вадим Олександрович, голова РДА (“Слуга народу”), Гараненко Артур Анатолійович (самовисування). 
• На посаду Прилуцької міської ради Чернігівської області: Попенко Ольга Михайлівна, міський голова (ВО “Батьківщина”), Попенко Ольга Василівна (самовисування). 
• На посаду Херсонського міського голови: Ігор Колихаєв, народний депутат України, (Партія Ігоря Колихаєва “Нам тут жити” ), Юрій Колихаєв, самовисування, голова громадської організації «Громадська ініціатива “Нам тут жити”». 
• На посаду Бериславського міського голови Херсонської області: Шаповалов Олександр Миколайович, міський голова (партія «Нам тут жити»), Шаповалов Володимир Григорович, самовисування, голова громадської організації «Громадська ініціатива “Нам тут жити”».
• На посаду Рахівського міського голови Закарпатської області: Медвідь Віктор Васильович, голова РДА (“Слуга народу”), Медвідь Олександр Анатолійович, самовисування, Медвідь Олександр Олександрович, самовисування. 
• На посаду Каховського міського голови: Дяченко Андрій Андрійович, міський голова (“Пропозиція”). Дяченко Андрій Сергійович, самовисуванець.

На виборах Уманського міського голови також було зареєстровано трьох кандидатів із прізвищем Цебрій, при цьому чинним міським головою є Олександр Цебрій, висуванець місцевої організації партії “Пропозиція”. Чинний міський голова Чернігова Володимир Атрощенко є кандидатом від партії “Рідний дім”, натомість Сергій Атрощенко є першим номером виборчого списку організації партії “Рідне місто” на виборах депутатів відповідної міської ради (на момент підготовки цього звіту надійшла інформація про скасування у судовому порядку виборчого списку організації партії “Рідне місто”). 

Таким чином, вибірковий аналіз результатів реєстрації кандидатів на місцевих виборах засвідчує поширеність технологій кандидатів-клонів. Чинне законодавство України надає правоохоронним органам правові можливості реагувати на спроби ввести в оману виборців. Зокрема, удосконалений напередодні місцевих виборів Кримінальний кодекс передбачає відповідальність за підкуп кандидата (стаття 160 Кодексу). На момент підготовки цього звіту вже стало відомо про застосування законодавчої новації правоохоронними органами. 23 вересня 2020 року в Кіровоградській області правоохоронці затримали депутата обласної ради, кандидата на посаду міського голови Світловодська, якого підозрюють в передачі 10 тисяч гривень кандидату “двійнику”. Натомість стаття 157 Кримінального кодексу щодо перешкоджання виборчому праву, яке поєднане з обманом або примушуванням, також надає можливість протидіяти технологіям з реєстрації кандидатів-клонів. До прикладу, у Чугуєві Харківської області Національна поліція України розслідує кримінальне провадження щодо перешкоджання здійсненню виборчого права у зв’язку із спробою громадянки зі схожими на чинного міського голови персональними даними зареєструватися кандидатом. Крім положень Кримінального кодексу, ст. 212-24 Кодексу України про адміністративні правопорушення також встановлює відповідальність за перешкоджання здійсненню виборчого права або діяльності суб’єкта виборчого процесу. 

ОПОРА закликає Національну поліцію України, інші правоохоронні органи активно реагувати на заяви і повідомлення щодо підкупу виборців та інших незаконних технологій, а також оперативно інформувати суспільство про проміжні результати відповідних розслідувань.

Правопорушення, пов’язані з виборчим процесом місцевих виборів 

За інформацією Національної поліції з початку виборчого процесу (станом на 01.10.2020) зареєстровано 1 808 заяв та повідомлень, пов’язаних з виборчим процесом.

Область/м. Київ	Кількість звернень	Кількість звернень спостерігачів ОПОРИ	Зареєстровано кримінальних проваджень
Київська	299	26	14
Донецька	140	33	9
Дніпропетровська	133	60	4
м. Київ	131	62	8
Закарпатська	115	36	9
Кіровоградська	84	39	3
Чернівецька	84	1	4
Одеська	79	28	17
Херсонська	75	6	8
Луганська	70	-	8
Полтавська	65	10	9
Запорізька	61	21	16
Івано-Франківська	58	49	-
Львівська	50	4	1
Волинська	47	26	-
Сумська	46	16	2
Вінницька	45	17	4
Миколаївська	45	2	1
Чернігівська	40	10	3
Рівненська	38	2	6
Черкаська	33	3	11
Харківська	31	10	5
Тернопільська	21	11	2
Житомирська	9	-	4
Хмельницька	5	-	-
Центральне управління Нацполіції	4	2	2
Всього	1 808	472	150

Усього органами поліції складено 271 протокол про вчинення адміністративних правопорушень, пов’язаних з виборчим процесом: 

Стаття КУпАП	Кількість протоколів, пов’язаних з виборчим процесом
212-13 (Агітація без вихідних даних)	194
212-10 (Порушення правил ведення агітації, зокрема особами, які не мають на це права, у заборонений законом спосіб та таке інше)	37
212-14 (Агітація у заборонених законом місцях)	21
152 (Розташування агітації з порушенням правил благоустрою)	6
173 (Дрібне хуліганство)	6
183 (Завідомо неправдивий виклик спеціальних служб)	3
212-9 (Порушення правил ведення агітації в ЗМІ)	2
212-12 (Порушення права кандидатів, партій на рівне використання приміщень)	1
212-20 (Порушення порядку опублікування документів, пов'язаних з підготовкою і проведенням виборів, референдуму)	1

Варто зазначити, що за статтею 212-9 КУпАП (Порушення правил агітації в ЗМІ) поліція не є повноважним органом для складання протоколу.

Розпочато та прийнято до провадження 150 кримінальних проваджень, з яких 83 – безпосередньо пов’язані з порушенням виборчого законодавства.

Cтаття КК України	Кількість проваджень
160 (Підкуп)	35
157 (Перешкоджання здійсненню виборчого права)	26
158 (Надання неправдивих відомостей до органу ведення Державного реєстру виборців)	15
158-3 (Фальсифікація виборчої документації)	5
158-1 (Незаконне використання виборчого бюлетеня)	1
159-1 (Порушення порядку фінансування політичних партій)	1

Повідомлено про підозру в 5 кримінальних провадженнях КК України, закрито 10 кримінальних проваджень, досудове розслідування триває у 137 кримінальних провадженнях.

Спостереження національних громадських організацій

Виборчий кодекс гарантує право громадським організаціям, до статутної діяльності яких належать питання виборчого процесу, проводити спостереження на місцевих та національних виборах. Це право реалізується громадськими організаціями у два етапи: спочатку відповідні громадські організації повинні отримати дозвіл ЦВК мати офіційних спостерігачів, після чого подати документи на реєстрацію спостерігачів до ТВК на відповідних місцевих виборах. Громадські організації мали право звернутися до ЦВК за дозволом мати спостерігачів до 14 вересня 2020 року, натомість подання документів до ТВК щодо реєстрації останніх можливо до 19 жовтня 2020 року. 

ЦВК надала дозвіл мати спостерігачів 116 громадським організаціям, до статутної діяльності яких належать питання виборчого процесу та спостереження за ним. На місцевих виборах 2015 року таких організацій було 83, які тоді можливість реєструвати офіційних спостерігачів на рівні ТВК. 

Протягом розгляду клопотань громадських організацій ЦВК відмовила 6 громадським організаціям мати офіційних спостерігачів (у зв’язку із порушенням строку звернення із клопотанням – 4, до статутної діяльності громадської організації не належало питання виборчого процесу і спостереження з ним – 2). 

При цьому ЦВК трактувала на користь громадських організацій неузгодженості між Виборчим кодексом та Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань” та “Про нотаріат”. Мова йде про неможливість подання громадськими організаціями, зареєстрованими за допомогою електронних сервісів, нотаріально завірених копій статуту громадської організації. Це пов’язано з тим, що наслідком реєстрації громадської організації електронним способом не є отримання ними установчих документів у паперовій формі. Із метою забезпечення права виборців вести спостереження на виборах, ЦВК надавала дозвіл мати спостерігачів тим громадським організаціям, які надали Комісії коди доступу до результатів надання адміністративних послуг замість копій статутів, засвідчених у порядку, встановленому Законом України “Про нотаріат”. ОПОРА відзначає позитивну спрямованість ЦВК на забезпечення рівних умов участі громадян у виборчому процесі, незважаючи на законодавчі неузгодженості та прогалини. 

Як і на попередніх національних і місцевих виборах, дозволи ЦВК мати офіційних спостерігачів отримали громадські організації, пов’язані із політичними партіями та кандидатами. Ціла низка громадських організацій мають ідентичні чи схожі з політичними партіями назви або публічно пов’язані з ними (“Жінки Батьківщини”, “Батьківщина молода”, “Блок Вадима Бойченка”, “Солідарна молодь”, “Довіряй справам”, “Команда Симчишина”, “Партія миколаївців”, “Перемога Пальчевського”, “Солідарна справа громад”, “УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка”, “За конкретні справи” тощо). ОПОРА планує в окремому звіті надати комплексний аналіз зв’язків політичних партій і кандидатів із громадськими спостережними організаціями, як це вона робила на президентських та парламентських виборах 2019 року. Але публічні залежності низки громадських організацій із політичними партіями створюють ризики для процесу позапартійного спостереження на виборах. 

Міжнародно визнані стандарти виборчого процесу засвідчують важливість зміцнення законодавчих гарантій та традицій позапартійного національного спостереження за виборами. Саме з метою досягнення відповідності виборчого процесу даним стандартам та принципам Виборчий кодекс передбачає спостереження громадських організацій за виборами в Україні. У кандидатів і політичних партій є можливість мати своїх офіційних спостерігачів, тому вони не зіштовхуються із жодною легітимною необхідністю створювати і реєструвати лояльні громадські організації для ведення спостереження. Натомість зловживання можливостями, призначеними для громадських організацій, послаблює суспільний ефект від позапартійного спостереження. Виборцям на практиці важко розрізнити дійсно незалежних від кандидатів громадських спостерігачів від політично афілійованих організацій. 

ОПОРА закликає політичні партії, їхні місцеві організації, кандидатів на місцевих виборах утриматись від використання спостерігачів від громадських організацій у власних виборчих інтересах.

Ключові проблеми висування та реєстрації кандидатів

Оцінка процесу висування кандидатів на місцевих виборах

Однією з ключових подій виборчого процесу стало висування кандидатів на місцевих виборах. Виборчий кодекс наділяє обласні організації партій правом висувати кандидатів на усіх місцевих виборах у межах регіону. Інші організації партій (міські, сільські, селищні) можуть скористатися цим правом виключно у разі невисування кандидатів обласною організацією. “Централізація” процесу висування кандидатів на місцевих виборах стала результатом зацікавленості ключових парламентських партій, які найчастіше не мають розгалуженої мережі місцевих осередків. 

Спостерігачі Громадянської мережі ОПОРА забезпечили моніторинг конференцій обласних організацій партій “Слуга народу”, “Європейська Солідарність”, ВО “Батьківщина”, “Опозиційна платформа – За життя”, “Голос”, “Перемога Пальчевського”, “За майбутнє”, ВО “Свобода”, “Пропозиція”, “Наш край”. У окремих випадках спостерігачі ОПОРИ моніторили конференції міських організацій (у Києві, а також у Донецькій та Луганській областях, де не обирають обласні ради). Процес висування кандидатів на місцевих виборах організаціями партій відбувався з 14 до 24 вересня 2020 р. Усього ОПОРА забезпечила спостереження за підготовкою і проведенням 226 конференцій місцевих організацій 11 політичних партій, натомість на самих конференціях спостерігачі були присутні у 174 випадках.

Основними аспектами спостереження ОПОРИ за перебігом процесу висування кандидатів місцевих організацій партій були:

• Встановлення факту дотримання чи недотримання організаціями партій вимог Виборчого кодексу щодо повідомлення ТВК про проведення конференції та розміщення на офіційному вебсайті організації чи вебсайті партії повідомлення про дату, час та місце проведення конференції із висування кандидатів та порядок акредитації ЗМІ.
• Встановлення особливостей обговорення кандидатів на конференціях із їхнього висування, забезпечення під час даного процесу мінімальних стандартів внутрішньопартійної демократії. 
• Встановлення факту проведення самої конференції, відсутності чи наявності фактів проведення фіктивних заходів із висування кандидатів на місцевих виборах.
• Визначення особливостей забезпечення організаціями партій комунікації зі ЗМІ та відкритості їхніх конференцій для журналістів та спостерігачів. 

За результатами спостереження за процесом висування кандидатів обласними і окремими міськими організаціями політичних партій ОПОРА констатує:

• Достатньо низьку зацікавленість місцевих організацій політичних партій у присутності на їхніх конференціях журналістів та спостерігачів. 

Дана незацікавленість проявлалась як шляхом відмови у присутності на конференції представникам ОПОРИ, так і через відмову під різними приводами заздалегідь надати їм інформацію про дату, час та місце проведення заходу. 

Напередодні проведення 25 з 226 конференцій організацій партій, охоплених моніторингом спостерігачам ОПОРИ, після їхнього звернення було відмовлено під різними приводами у інформації про запланований захід (“Опозиційна платформа – За життя” – 7 випадків, “Наш край” – 4, “Пропозиція” – 3, “Слуга народу”, “Європейська Солідарність”, “За майбутнє” – 2). За спостереженням ОПОРИ, приблизно 50% конференцій організацій партій окремо не анонсувалися у ЗМІ напередодні їхнього проведення (крім офіційного повідомлення на партійних сайтах). 

Натомість поширеними були випадки відмови представникам ОПОРИ у праві присутності на конференціях із висування кандидатів. Ці відмови не були порушенням законодавства, але свідчили про невмотивованість політичних сил бути відкритими для громадянського суспільства та журналістів під час висування кандидатів. Безпосередньо в день проведення відповідних конференцій були зафіксовані інциденти з недопуском журналістів у 22 з 226 випадках, які були охоплені моніторингом. 

• Карантинні обмеження негативно вплинули на спроможність журналістів та спостерігачів висвітлювати і контролювати процес висування кандидатів на місцевих виборах.

Місцеві організації політичних партій часто обґрунтовували неможливість присутності журналістів та спостерігачів на заходах з висування кандидатів необхідністю дотримуватися карантинних заходів. 

• Спостереження засвідчило, що не усі організації партій дотримувались вимоги законодавства щодо розміщення на своїх вебсайтах чи вебсайтах партії повідомлення про час, місце і дату проведення заходу, порядок акредитації ЗМІ.

15 з 226 організацій партій, як було встановлено спостерігачами ОПОРИ, не розмістили відповідні повідомлення або їх не вдалося знайти на сайтах партій після прикладених спостерігачами зусиль. Зокрема, такі випадки зафіксовані щодо конференцій 4 обласних організацій партій “Опозиційна платформа – За життя”, “Голос”, “Перемога Пальчевського”, ВО “Батьківщина” – 2, “Слуга народу” – 1, “За майбутнє”, “Пропозиція” – 1.

• Окремі місцеві організації політичних партій не повідомили ТВК про місце, час і дату проведення конференції з висування кандидатів. Відповідно до Виборчого кодексу це є порушенням загального порядку висування кандидатів і є підставою для відмови в їхній реєстрації.

У розрізі політичних партій такі ймовірні інциденти були зафіксовані щодо “Перемоги Пальчевського” (3), “Голосу” та “Пропозиції” (2). Окремі обласні організації партій вважали, що у разі висування кандидатів на різних виборах вони зобов’язані повідомити виключно обласну ТВК. Про такі інциденти стало відомо вже на етапі реєстрації кандидатів. 

Варто зазначити, що офіційні повідомлення 21 з 226 організацій партій повністю або частково не відповідали реальній даті, часу чи місцю проведення конференції із висування кандидатів. Це ускладнювало або навіть унеможливлювало доступ журналістів та спостерігачів на заходи із висування кандидатів на місцевих виборах. 

• У окремих випадках доступ спостерігачів та журналістів на конференції місцевих організацій партій обмежувався їхнім проведенням у інших регіонах. Мова йде про ситуації, коли організації партій з однієї області проводили конференції у інших регіонах України.

У межах моніторингу ОПОРИ стало відомо про проведення конференцій 5 обласних організацій партії “Пропозиція” у місті Дніпрі, 2 обласні організації партії “Слуга народу”, ймовірно, провели свої конференції у місті Києві. 

Спостерігачі Громадянської мережі ОПОРА оцінили перебіг конференцій із висування кандидатів з точки зору можливості поінформованості їхніх делегатів про виборчі списки, які вони обговорювали та підтримували. 

За орієнтовними оцінками, 50% конференцій, на яких були присутні спостерігачі організації, супроводжувались оголошенням усіх запропонованих кандидатів. 

У 9% випадків у спостерігачів організації були підстави вважати, що делегати конференції не мали із собою списків кандидатів, натомість їхній перелік на конференції не оголошувався. Фактично делегати таких конференції не знали кандидатів, яких вони формально підтримали. 

У 8% випадків жодна кандидатура не була оголошена, але делегати конференції мали повні або часткові списки кандидатів. У інших випадках були певні “гібридні” варіанти обговорення кандидатів, із частковим оголошенням запропонованих осіб та наявністю вибіркових їхніх переліків. За результатами спостереження ОПОРА звернулась до своїх представників із проханням оцінити доступність інформації про висунутих кандидатів особисто для них. 35% спостерігачів повідомили про свою часткову поінформованість про виборчий список партій, конференції яких вони відвідали. 49% спостерігачів вважали, що під час відвіданих конференцій вони отримали уявлення про усіх висунутих кандидатів. 11% представників ОПОРИ залишили конференції поінформованими про перелік висунутих організаціями партій кандидатів. 

Достатньо часто спостерігачі ОПОРИ висловлювали занепокоєність повною або частковою відсутністю процедур встановлення повноважності делегатів конференцій та підрахунку результатів голосування за їхні питання порядку денного. Окремо відзначаємо, що поширена серед місцевих організацій партій практика проведення конференцій із висування кандидатів у декілька етапів ускладнювала повноцінний моніторинг даного процесу виборчого процесу. 

Таким чином, процес висування кандидатів супроводжувався проблемами із доступом журналістів та спостерігачів на конференції з їхнього висування, низькою вмотивованістю політичних партій забезпечувати прозорість і відкритість відповідних заходів. Частина учасників конференції не мала повноцінної можливості ознайомитися і обговорити кандидатів на місцевих виборах. Виявлені проблеми засвідчують подальшу необхідність зміцнення внутрішньопартійної демократії. Важливо надати законодавчий стимул місцевим організаціям партій для розвитку, можливості якого зараз обмежені домінуванням партійних організацій вищого рівня у виборчому процесі. Натомість зміцнення прозорості процесу висування кандидатів має стати запобіжником маніпуляцій із виборчими списками на етапі їхньої реєстрації. Поточний етап виборчого процесу надає приклади ймовірних замін у виборчих списках вже після завершення процесу висування кандидатів, які мають попереджуватися на законодавчому рівні. 

Огляд процесу реєстрації кандидатів

ОПОРА забезпечила комплексний моніторинг процедур реєстрації кандидатів на місцевих виборах. За оцінками спостерігачів, ключовим викликом для ТВК і кандидатів стало застосування на практиці нового виборчого законодавства, на вивчення якого у них не було достатньо часу. Неповна поінформованість суб’єктів виборчого процесу і двозначність положень самого Виборчого кодексу спровокували помилки з боку місцевих організацій партій та кандидатів та суперечливість рішень ТВК. 

В окремих випадках спостерігачі фіксували конфлікти між кандидатами і ТВК із ознаками політично вмотивованих дій останніх. Як і на попередніх виборах, проявилися проблеми неоднакового застосування виборчими комісіями законодавства в аналогічних ситуаціях. Дестабілізуючим фактором процесу реєстрації кандидатів стали і випадки реєстрації так званих клонів-кандидатів з ідентичними з реальними учасниками виборів персональними даними.

Основні проблеми процесу реєстрації кандидатів на місцевих виборах:

1. Недотримання місцевими організаціями партій вимоги щодо забезпечення представництва не менше 2 чоловіків і жінок у кожній п’ятірці єдиного і територіального виборчого списку. 

Виборчий Кодекс вперше запровадив на місцевих виборах обов'язкову вимогу щодо представництва не менше двох чоловіків і жінок у єдиному і територіальному виборчих списках на виборах депутатів обласних та районних рад, місцевих рад у громадах від 10 тис. виборців. Додатково законодавство встановлює вимогу почергового включення чоловіків і жінок у останній частині виборчого списку, якщо він не є кратним 5. 

Під час практичного застосування механізму забезпечення рівної участі двох статей у виборчому процесі ОПОРА зафіксувала наступні проблеми:

• Місцеві організації політичних партій не дотримались вимог щодо представництва двох списків у виборчих списках на етапі висування кандидатів, що стало підставою для відмови у їхній реєстрації.

Наявні і приклади реєстрації виборчих списків організацій політичних партій з порушенням “гендерної” квоти, що відбулось без реагування членів ТВК. До прикладу, виборчий список організації партії “Опозиційна платформа – За життя” на виборах Славутської міської ради Хмельницької області був зареєстрований без дотримання “гендерної” квоти. На виборах Волинської обласної ради зареєстровані виборчі списки організацій партій “Опозиційна платформа-За життя” та “Сила і честь”, у яких було дотримано вимог щодо представництва чоловіків і жінок. 

• Різні ТВК неоднаково трактували можливість виправлення виборчих списків у разі виявлення порушення у них “гендерної” квоти. 

Окремі ТВК посилались на частину сьому статті 227 Виборчого кодексу, відповідно до якої список та черговість кандидатів в єдиному виборчому списку, а також список та черговість кандидатів у кожному територіальному виборчому списку, визначені організацією партії, не можуть бути змінені після подання документів для їх реєстрації ТВК. Натомість місцеві організації партій часто посилались на технічний характер причини недотримання вимог щодо представництва у списку двох статей і наполягали на можливості внести до них зміни. Фактично позиця організацій полягала у тому, що під час висування кандидатів організація партії дотрималась вимог законодавства, але допущена під час формування документів помилка викривила рішення партійної організації. Таким чином, одні ТВК надавали можливість змінювати виборчі списки, інші ТВК просто відмовляли у їхній реєстрації.

• Неоднакове застосування законодавства щодо взаємозв’язку між відмовою в реєстрації окремих кандидатів та порушенням внаслідок цього “гендерної” квоти у всьому виборчому списку. 

Пункт 1 частини першої статті 230 Виборчого кодексу визначає порушення порядку висування кандидатів як підставу для відмови в реєстрації кандидатів. Дана підстава поширюється і на дотримання вимоги щодо забезпечення представництва чоловіків і жінок у виборчих списках. На думку ОПОРИ, Виборчий кодекс встановлює вимогу щодо дотримання квоти лише не етапі висування кандидатів і ТВК не може відмовити виборчому списку організації партії у реєстрації в цілому в разі нереєстрації окремого з його кандидатів.

З одного боку, таке положення Кодексу уможливлює потенційні маніпуляції з боку самих партій шляхом умисного подання неправильних документів на окремих кандидатів із метою порушення вимог щодо рівності двох статей у списках. З іншого, Кодекс попереджає зловживання з боку членів ТВК щодо створення штучних підстав для відмови в реєстрації усього виборчого списку. На практиці спостерігачі зафіксували сумнівні рішення окремих ТВК щодо відмови в реєстрації виборчого списку після попередньої нереєстрації окремого кандидата з нього. До прикладу, таке рішення ухвалила Кароліно-Бугазька ТВК Одеської області: після відмови в реєстрації одній із кандидаток виборчий список організації “За майбутнє” перестав, на думку комісії, відповідати вимогам Виборчого кодексу в частині включення до нього представників двох статей. При цьому підставою для відмови в реєстрації окремої кандидатки стала помилка у автобіографії щодо року завершення нею школи. 

ОПОРА звертає увагу на те, що під час розгляду Виборчого кодексу обговорювалась можливість запровадження обов’язку місцевих організацій партій корегувати виборчі списки в разі порушення гендерної квоти внаслідок відмови у реєстрації окремих кандидатів її або скасування.

Рішення ТВК про відмову в реєстрації за гендерною квотою чи, навпаки, реєстрація попри недотримання вимог Виборчого кодексу були предметом розгляду адміністративних судів.

Так, у справі № 500/2791/20 обласна організація ВО "Батьківщина" оскаржила Постанову Збаразької міської ТВК про відмову в реєстрації кандидатів у депутати, оскільки до останніх у списку чотирьох кандидатів в територіальному списку одного з округів не застосована вимога до почергового включення кандидатів різної статі. На думку суду, мала місце технічна помилка, а ТВК порушила права позивача, не надавши йому можливості усунути виявлені недоліки. Суд задовольнив позовні вимоги частково: скасував постанову ТВК та зобов'язав ТВК повторно розглянути питання реєстрації кандидатів у депутати, висунутих позивачем.

Сарненська міська ТВК 25 вересня відмовила у реєстрації списків кандидатів у депутати від політичної партії “Пропозиція” у зв’язку із недотриманням гендерних квот, в єдиному виборчому списку, де налічується 26 кандидатів, у другій та п’ятій п’ятірці кандидатів присутні чотири особи жіночої статі, у четвертій п’ятірці кандидатів присутні чотири особи чоловічої статі. Організація політичної партії “Пропозиція” оскаржила постанову Сарненської міської ТВК до суду (справа № 460/7091/20). Суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову організації політичної партії.

У справі №460/7137/20 cуд задовольнив позов та скасував реєстрацію усіх кандидатів у депутати Корецької міської ради Рівненського району Рівненської області, включених до єдиного та територіальних виборчих списків,  висунутих Рівненською регіональною організацією політичної партії “Опозиційна платформа - за життя” внаслідок недотримання в другій та третій п’ятірках вимоги щодо гендерного складу, а також не подання єдиного виборчого списку під час реєстрації.

Серед проаналізованих судових рішень є і такі, в яких застосовуваний судом підхід може бути визнаний вкрай помилковим. Так, у справі № 540/2767/20 за позовом про відмову в реєстрації кандидатів через включення на частині територіальних округів у списки виключно чоловіків, судом було задоволено позов у повному обсязі та зобов’язано комісію повторно розглянути документи. Таке рішення мотивовано тим, що, на думку суду, підстава недотримання гендерної квоти прямо не визначена підставою відмови в реєстрації. При цьому суд посилався на роз'яснення Центральної виборчої комісії, затверджене постановою №3 62 від 23.09.2015, яке ґрунтувалося на вимогах Закону України “Про місцеві вибори”, що втратив чинність з набуттям чинності Виборчого кодексу. 

2. Порушення порядку внесення грошової застави, зокрема шляхом її внесення політичної партією, а не її місцевими організаціями.

Виборчий кодекс передбачає, що грошову заставу на місцевих виборах вносить місцева організація, яка висунула кандидатів, або організація партії вищого рівня (стаття 225). ЦВК у своєму спеціальному роз’ясненні звернула увагу ТВК на те, що під організацією партії вищого рівня розуміється саме місцева організація відповідної партії вищого рівня. У Постанові ЦВК від 21 серпня 2020 року № 193 “Про Порядок внесення, повернення та перерахування грошової застави на місцевих виборах” cеред переліку суб’єктів, які можуть вносити заставу, також не вказується центральна організація політичної партії. Таким чином, ТВК трактували внесення грошової застави політичною партією, а не місцевою організацією, яка висунула кандидатів або місцевою організацією вищого рівня як підставу відмови в реєстрації відповідних кандидатів та виборчих списків.

До прикладу, з відповідної підстави було відмовлено в реєстрації: виборчого списку організації Радикальної партії Олега Ляшка на виборах Тернопільської міської ради, організації Аграрної партії на виборах Хустської міської ради Закарпатської області, організації партії “Разом сила” на виборах Ужгородської районної ради, організації партії “Демократичної сокири” на виборах депутатів Київської міської ради. Спостерігачі ОПОРИ зафіксували випадки неоднакового застосування даної підстави для відмови в реєстрації кандидатів (зокрема, у місті Києві щодо виборчого списку партії “Демократичної сокири” та кандидата на посаду міського голови від Радикальної партії Олега Ляшка).

Місцеві організації політичних партій активно оскаржували рішення ТВК щодо відмови в реєстрації кандидатів на підставі неналежного суб’єкту внесення грошової застави. На момент підготовки цього звіту можна стверджувати, що частина цих позовів були успішними для місцевих організацій політичних партій.

Неправильний розмір внесеної грошової застави в окремих випадках також став підставою для відмови в реєстрації усього виборчого списку кандидатів. До прикладу, організація партії “Сила і Честь” на виборах Жовківської міської ради Львівської області внесла неправильну суму грошової застави, яка лише несуттєво відрізнялась від необхідної. Можна припустити, що організація партії самостійно розрахувала розмір грошової застави, не спираючись на офіційне рішення ЦВК з цього питання. Відповідні приклади, на думку ОПОРИ, засвідчують необхідність завчасного ухвалення виборчого законодавства і належного інформування виборців. 

Кількість судових справ, що стосувалася порядку внесення грошової застави, була доволі обширною, проте на дату оприлюднення звіту в доступі ОПОРИ були 5 адміністративних справи даної категорії. Зокрема, суди розглядали позови громадян, що намагалися обґрунтувати невнесення грошової застави своїм майновим станом. За вже усталеною на інших типах виборів судовою практикою суд відмовляв у задоволенні позову (справи № 580/4029/20, 855/60/20). 

У справі № 160/11836/20 у квитанції про внесення грошової застави не було вказано прізвище, ім`я, по батькові суб`єкта і тому не можливо встановити належність суб`єкта внесення застави. Крім того, вказаний в цій квитанції рахунок співпадає з рахунком іншого кандидата, визначеного в іншій квитанції, також поданій до цієї комісії, що обумовило висновок про те, що грошова застава була сплачена іншим кандидатом. Судом було встановлено, що грошова застава була сплачена належним суб'єктом.

Тернопільський окружний адміністративний суд у справі № 500/2792/20 відмовив у задоволенні позову Тернопільській обласній організації ПП “Радикальна партія Олега Ляшка” до Шумської міської ТВК Кременецького району Тернопільської області про скасування постанови про відмову в реєстрації кандидатів до міської ради. У даній справі суд чітко вказав на те, що “політична партія не являється організацією партії вищого рівня в розумінні ст. 225 ВКУ”, тому “платником грошової застави на місцевих виборах може бути лише організація політичної партії, якою сама політична партія не являється”. Є відомості про подання апеляційної скарги на вказане рішення. Аналогічне по змісту ж рішення прийнято Київським окружним адміністративним судом щодо політичної партії “Демократична сокира”, яка також оплатила грошову заставу з коштів центральної організації партії.

Натомість за аналогічних підстав у справі № 260/3117/20 Закарпатський окружний адміністративний суд задовольнив позовні вимоги обласної організації партії про скасування постанови про відмову в реєстрації кандидатів, оскільки застава сплачена не місцевою організацією партії, а політичною партією “Разом сила”, про що свідчить зміст платіжного доручення. На думку суду, було встановлено, що партія на підставі свого статуту заснувала обласну організацію без статусу юридичної особи, яка не може мати свого банківського рахунку та коду ЄДРПОУ, тому внесення грошової застави відбулося без порушення та не суперечить положенням статуту партії. 

3. Включення до виборчих списків організації однієї партії членів іншої партії та/або включення одних і тих самих осіб.

Традиційно проблемним стало виконання ТВК вимоги законодавства щодо можливості балотування від місцевої організації партії виключно її членів або безпартійних осіб. ТВК натомість не мають реальної можливості перевірити членство особи у тій чи іншій партії у зв’язку із відсутністю відповідних реєстрів і верифікованих відомостей від політичних партій. До прикладу, такий конфлікт був зафіксований під час розгляду документів кандидатів від організації партії “Європейської Солідарності” на виборах Калуської міської ради Івано-Франківської області. У Вінницькій області Козятинська міська ТВК відмовила у реєстрації діючому міському голові Олександру Пузирю у зв’язку із надходженням заяви від обласної організації ВО “Батьківщина” про його членство у цій політичній силі. ОПОРА зазначає, що питання членства кандидата у тій чи іншій партії є важливим для виборця. Для уникнення суб’єктивних факторів під час встановлення партійної належності кандидатів необхідно законодавчо врегулювати процедуру проведення ТВК відповідних перевірок. 

Натомість у Виборчому кодексі зазначається, що одна особа може бути включена до виборчих списків місцевої організації лише однієї політичної партії. У звітний період було зафіксовано окремі випадки одночасного включення одних і тих самих громадян до виборчих списків. До прикладу, на виборах Волноваської районної ради чотири кандидати одночасно були включені до виборчих списків організацій партій “Опозиційна платформа – За життя” та “Наш край”. Представники партії “Опозиційна платформа – За життя” заявили про підробку документів їхніми політичними конкурентами, натомість Національна поліція України розслідує даний інцидент. 

У судових справах № 460/7139/20 та № 460/7179/20 суд відмовив у скасуванні рішення про реєстрацію кандидатів від Рівненської обласної організації політичної партії “За майбутнє” та Рівненської обласної організації політичної партії “Пропозиція”. За твердженням позивача, кандидати у депутати від цих політичної партій на момент їх реєстрації були членами інших політичних партій та керівниками їхніх структурних утворень. Проте суд встановив, що всі зазначені кандидати, до моменту їх реєстрації до участі у місцевих виборах 25.10.20, припинили своє членство у інших партіях шляхом подання заяв до відповідних статутних органів про виключення їх із членства у цих політичних партіях. Відповідно членство у політичних партіях зупиняється чи припиняється з дня подання такої заяви і не потребує ніяких додаткових рішень. 

4. Недотримання вимог Кодексу щодо кількості кандидатів в єдиному та територіальних округах (за пропорційною системою) та у багатомандатних округах за мажоритарною системою (до прикладу, організація Аграрної партії на виборах депутатів Дніпропетровської обласної ради, організація партії “Опозиційна платформа – За життя” на виборах Івано-Франківської обласної ради, організації партії “Наш край” на виборах міських рад міст Бібрка Яворів Львівської області).

Виборчий кодекс встановлює чіткі вимоги щодо кількості кандидатів на відповідних місцевих виборах: за пропорційною системою – не більше кандидатів, ніж кількість мандатів – для єдиного списку організації партії, від 5 до 12 кандидатів; для мажоритарної системи – для місцевої організації партії кількість кандидатів не повинна перевищувати кількість мандатів у багатомандатному окрузі. Порушення окремими місцевими організаціями партій даних вимог засвідчує необхідність належного інформування громадян про особливості виборчого законодавства. 

У справі № 320/8856/20 Київським окружним адміністративним cудом прийнято доволі спірне рішення. Визнано право політичної партії, якою було подано список кандидатів у кількості 35, повторно в порядку виправлення недоліків внести на розгляд комісії новий список уже в кількості 26 кандидатів (яка відповідає вимогам Кодексу до списків кандидатів Уманської міської ради), з посиланням на аналогічні до первинного списку дату та номер рішення конференції. Суд дійшов переконання, що неврегулювання Виборчим кодексом України процедури уточнення списків кандидатів не може переважати над гарантованим Конституцією України правом громадян бути обраними, а ТВК, не приймаючи повторно поданий список, допустилася надмірного формалізму.

5. Неповідомлення місцевою організацією партії ТВК про дату, час і місце проведення конференції з висування кандидатів.

Частина друга статті 218 Виборчого кодексу передбачає обов’язок місцевої організації політичної партії повідомити ТВК про конференцію із висування кандидатів не пізніше, ніж за день до її проведення. Порушення цієї вимоги є підставою для відмови в реєстрації кандидатів (до прикладу, відмову в реєстрації кандидатів з відповідної причини отримала організації партії “Сила і Честь” на виборах Харківської міської ради. 

Враховуючи право обласної організації партії висувати кандидатів на різних рівнях виборів, така організація була зобов’язана інформувати ТВК усіх громад, на виборах яких вона висуває кандидатів. Місцеві організації політичних партій часто не розуміли даної особливості виборчого законодавства.

В адміністративній справі № 160/11835/20 оскаржувалася постанова Новомосковської міської територіальної виборчої комісії про відмову в реєстрації кандидатів з посиланням на порушення порядку висування кандидатів у частині неповідомлення виборчої комісії у встановлений строк про проведення зборів політичної партії. Cуд дійшов висновку, що порушення порядку висування кандидатів не повинно породжувати таких правових наслідків, як відмова у реєстрації. У розглянутому випадку, на думку суду, дійсно має місце обставина порушення уповноваженою особою політичної партії загального порядку висування кандидатів організацією партії, однак, на переконання суду, такі порушення є суто формальними, ураховуючи, що під час судового розгляду судом виявлено, що уповноважені особи не мали наміру приховувати дату, час і місце проведення загальних зборів. Таким чином, приймаючи оскаржену постанову, ТВК недотримано принципу пропорційності, закріпленого у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема: з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

У той же час у справі № 120/5192/20-а Вінницький окружний адміністративний суд  повністю відмовив у задоволенні позову обласної організації політичної партії "Наш край" щодо неповідомлення  селищної ТВК про проведення (конференції) зборів партії щодо висування кандидатів. Хоча організація партії виставила повідомлення на своєму сайті, повідомила про нього на радіо та  подала письмове повідомлення про проведення зборів, проте вимога щодо повідомлення ТВК не була дотримана. Доводи представника позивача про виконання положень ч. 2 ст. 218 ВК України шляхом надіслання повідомлення Вінницькій обласній ТВК як комісії обласного рівня суд вважає необґрунтованими, оскільки Оратівська селищна ТВК та Вінницька обласна ТВК є самостійними суб'єктами виборчого процесу, що не підпорядковуються одна одній. Також у справі № 240/16705/20 ТВК відмовила у реєстрації кандидата, оскільки партія повідомила комісію про дату проведення конференції з метою висування кандидатів, яка відбулась 17 вересня 2020 року, 23 вересня 2020 року. Суд підтвердив правомірність рішення ТВК, зазначивши що Виборчий кодекс встановлює обов’язок організації партії повідомити у письмовій формі відповідну ТВК не пізніше як за день до проведення зборів, конференції про дату, час і місце проведення  конференції з метою висування кандидатів організації партії. 

Таким чином суди неоднаково застосовують норми матеріального та процесуального права, розглядаючи категорію справ щодо повідомлення про конференцію щодо висування кандидатів.

6. Неоднакове застосування ТВК положення Виборчого кодексу, яке передбачає, що помилки і неточності у документах кандидатів не є підставою для відмови в їхній реєстрації, якщо їх наявність не є перешкодою для розуміння змісту викладених відомостей. 

Надмірно формальний підхід під час розгляду ТВК неточностей чи помилок у документах кандидатів є традиційною проблемою місцевих виборів в Україні. У низці громад його застосування виборчими комісіями призвело до резонансних відмов у реєстрації кандидатів і виникнення складних виборчих спорів (до прикладу, Уманська міська виборча комісія щодо кандидатів на посаду міського голови від організації партії “Пропозиція”, Кароліно-Бугазька ТВК щодо відмови в реєстрації кандидата від організації партії “Слуга народу” стосовно відсутності заяви на обробку персональних даних та автобіографії в електронному вигляді).

Процес реєстрації кандидатів супроводжувався прикладами відмови в реєстрації значної частини місцевих організацій партій у одній громаді. До прикладу, у Рубіжному Луганської області ТВК відмовила в реєстрації виборчих списків організацій партій “Опозиційна платформа – За життя”, “Слуга народу”, “Європейська Солідарність”, Радикальна партія Олега Ляшка. Такі інциденти вимагають особливої уваги з боку ЦВК із метою недопущення потенційних недобросовісних спроб обмежити конкуренцію на виборах. 

Окремі місцеві організації партії заявляли про зникнення частини їхніх документів, які були належно подані до ТВК. До прикладу, таку заяву зробили представники організації партії “Європейська Солідарність” на виборах Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області. Викликають занепокоєння окремі повідомлення від членів ТВК про здійснення на них тиску, пов’язаного із питаннями реєстрації або нереєстрації кандидатів на місцевих виборах. Таку заяву зробила, зокрема, Голова Голопристанської міської ТВК Херсонської області. Усі інциденти, пов’язані із можливим тиском на членів ТВК або фальсифікацією виборчих документів, повинні бути оперативно розслідувані.

У справі № 320/8740/20 ТВК повернула кандидату документи на реєстрацію кандидата, зокрема через те що у автобіографії вказано місце народження, що не співпадає з даними паспорта та  в копії документа про внесення грошової застави відсутня мокра печатка фінансової установи, прийнявши постанову “про скасування реєстрації”. 24 вересня 2020 року особа повторно подала документи на реєстрацію, проте Борщагівська сільська ТВК відмовила позивачу, посилаючись на раніше прийняту щодо нього постанову. Суд обґрунтовано звертає увагу на те, що положеннями Виборчого кодексу України не встановлено жодних обмежень щодо повторного подання документів кандидатом на посаду сільського голови. 

У справі № 160/11834/20 судом встановлено, сторонами підтверджено, що текст передвиборної програми Дніпропетровської обласної організації політичної партії "За майбутнє" перевищує встановлену Виборчим кодексом України норму щодо обсягу до 4000 друкованих знаків. Разом з тим суд зауважує, що підставою для відмови в реєстрації кандидатів у депутати є відсутність передвиборної програми або невідповідності вимогам Виборчого кодексу України. На думку суду, суттєвою є зміст передвиборної програми організації партії, а не кількість знаків. У справі № 460/7090/20 Здолбунівська міська ТВК відмовила у реєстрації кандидатів, оскільки передвиборна програма Рівненської обласної територіальної організації політичної партії «Голос» складалася з 15 422 символів без пробілів.  За результатом поданого осередком партії позову, суд виніс рішення визнати протиправним та скасувати рішення Здолбунівської ТВК, та повторно розглянути заяву організації про реєстрацію кандидатів у депутати з урахування документів, поданих щодо виправлення допущеної помилки та прийняти рішення про реєстрацію кандидатів. У рішенні суду зауважено, що рішення комісії не відповідає  вимогам пропорційності, позаяк через надмірний формалізм комісією  не було дотримано необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав осіб бути обраними та і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення. 

У справі № 320/8744/20 Київська обласна організація Політичної партії "УДАР Віталія Кличка" включила при формуванні подання перший номер єдиного виборчого списку також до територіального списку на одному з округів, в обґрунтуванні позовних вимог партія посилалася на те, що не порушила порядок висування, а лише  допустила неточність  у оформленні документів через технічний збій та перебої у подачі електроенергії. На думку суду, зазначені недоліки у виборчій документації могли бути  виправленими, і не мали були підставою для відмови в реєстрації усього списку кандидатів в депутати. 

У справі № 260/3115/20 ТВК після прийняття поданих на реєстрацію документів здійснила спробу повідомлення позивача про відсутність у поданих на реєстрацію документах інформації, яка обов'язково повинна бути зазначена відповідно до вимог цього Кодексу тільки через два дні після подання до комісії документів та в той же день через 2 години прийняла оскаржувану постанову, чим позбавила позивача права на усунення недоліків у поданих документах та створила необґрунтовані перешкоди для реалізації права позивача на балотування.

У справі № 460/7175/20 Рівненська обласна організація політичної партії “Слуга народу” подала позов у зв'язку із тим, що ТВК не прийняла рішення про усунення неточностей у додатках до постанови про реєстрацію кандидатів у депутати Рівненської обласної ради. Помилка сталася через розбіжність територіального та  єдиного виборчого списків на цифровому та паперовому носіях документів, які подавалися до ТВК при реєстрації. Надаючи правову оцінку, суд застосував положення ч. 1 ст. 222 Виборчого кодексу, в якій зазначено, що у разі виявлення територіальною виборчою комісією розбіжностей між єдиним виборчим списком та територіальними виборчими списками організації партії, наданими на паперових носіях та в електронному вигляді, перевагу має документ на паперових носіях. Суд задовольнив позов та зобов’язав ТВК внести відповідні зміни до додатків постанови про реєстрацію кандидатів у депутати Рівненської обласної ради. 

У справі №300/2494/20 до суду звернувся позивач, у зв’язку з відмовою в реєстрації його кандидатом на посаду Надвірнянського міського голови, оскільки під час подання документів члени ТВК не повідомили його про неточності чи помилки в цих документах – позивач неправильно зазначив назву органу місцевого самоврядування, до якого він балотується та не вказав, на яких саме виборах. Натомість ТВК винесла постанову про відмову в реєстрації,  а також в судовому засіданні зазначала, що повідомляла кандидата про неточності у документах засобами смс та телефонного зв’язку. Суд критично оцінив таку форму повідомлення, вказавши на те, що у справі не було ані доказів того, що позивач отримав ці повідомлення, ані конкретизації того, які саме недоліки слід виправити. Помилки і неточності, якщо їх наявність не є перешкодою для розуміння змісту викладених відомостей, не є підставою для відмови в реєстрації. Відповідно, суд задовольнив позов і зобов’язав територіальну виборчу комісію прийняти рішення про реєстрацію позивача кандидатом на посаду міського голови, висунутого шляхом самовисування. 

У справах № 580/4134/20,  580/4129/20, 580/4133/20, 580/4136/20   Матусівською сільськю ТВК було відмовлено у реєстрації кандидатом, у зв`язку із відсутністю електронної версії автобіографії та фотографії кандидата. Матусівською ТВК приймалися рішення про прийом всіх електронних взірців документів виключно на цифровому носії – CD-диску, що не відповідає вимогам Виборчого кодексу.

У справі № 420/9420/20  кандидат на посаду Одеського міського голови, Кузаконь Михайло Вікторович, просив скасувати постанову про реєстрацію кандидата на посаду Одеського міського голови від партії "Довіряй Ділам" Геннадія Труханова. Позивач вказав, що Г. Труханов відповідно до законодавства Російської Федерації до набуття громадянства України набув громадянство РФ, на даний час є громадянином Російської Федерації і в розумінні норм Конституції України та законів України є іноземцем (має громадянство іншої країни). Позивач стверджує, що Труханов Г.  надав до Одеської міської ТВК недостовірну автобіографію, в якій не зазначив відомостей про наявність у нього громадянства Російської Федерації. Суд у задоволенні позову відмовив, зазначивши, що усі доводи і аргументи позивача з посиланням на роздруковані матеріали з мережі "Інтернет", висновки суду щодо наявності у позивача громадянства України та відсутності у нього статусу іноземця – не спростовують, а тому не беруться судом до уваги як неналежні докази. Справа була переглянута судом апеляційної інстанції, рішення не опубліковане. Проте з відкритих джерел відомо, що рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У справі № 320/8743/20 cуд зазначає, що висновки ТВК  про відсутність заяв про надання згоди, з огляду те, що в заявах немає слів “надаю згоду”, є надмірно формальними, оскільки така помилка не є перешкодою для розуміння змісту викладених відомостей та не може слугувати підставою для відмови в реєстрації кандидатів у депутати. Що стосується форми такої заяви, суд звертає увагу, що форма заяви про надання згоди, визначена у постанові ЦВК, має рекомендаційний характер, а недодержання її відповідними суб`єктами та у разі зазначення у них передбачених Виборчим кодексом України відомостей, що обов'язково повинні міститися у відповідних документах, не є підставою для відмови в реалізації прав відповідних суб'єктів.

У справі № 580/4130/20 cуд застосував дискусійну правову позицію, відповідно до якої подана позивачем автобіографія не відповідає вимогам, встановленим п. 5 ч. 1 ст. 223 ВК України, оскільки не містить підпису, що унеможливлює, на думку суду, її прийняття як документа. Суд наполягає, що підпис є реквізитом документа, який надає йому юридичної сили і свідчить про відповідальність особи за його зміст. Таким чином відсутність підпису на автобіографії, на думку суду, не є помилкою чи неточністю документа, а документ слід вважати неподаним. ОПОРА звертає увагу, що така правова позиція не відповідає юридичній позиції Верховного Суду щодо помилок та неточностей, висловленій, зокрема, у Постанові від 18.06.2019 (справа №855/150/19).

     7.   Недотримання встановлених законом строків прийняття подань на реєстрацію кандидатів.

У справі № 160/11834/20 судом встановлено, що фактично представники Дніпропетровської обласної організації ПП "ЗА МАЙБУТНЄ" прибули до ТВК з метою подання заяви з уточненим єдиним списком кандидатів у депутати  24 жовтня о 23 год. 50 хв., проте двері Кам`янської міської ТВК були зачинені. Cуд робить висновок, що позивачем документи на усунення виявлених недоліків були подані вчасно, отже мали бути розглянуті відповідачем. Суд зауважує, що в даному випадку можливість подати на реєстрацію документи не може бути обмежена будь-якими робочими годинами, зокрема 21 год. 00 хв. (час прийняття рішення), а закінчується о 24 годині останнього дня, що передує тридцяти дням до дня голосування.

Наявна інформація про розгляд Одеським окружним адміністративним судом справи №420/9717/20  за позовом  обласної організації політичної партії "Слуга народу" до обласної ТВК щодо скасування постанови про реєстрацію кандидатів організації ПП "Блок Дмитра Голубова". Позов мотивовано тим, що подання на реєстрацію від "Блока Дмитра Голубова" було зареєстровано 25 вересня 2020 р. Судом було задоволено позов, зобов’язано Одеську обласну ТВК скасувати постанову  про реєстрацію кандидатів у депутати Одеської обласної ради на чергових місцевих виборах, висунутих Одеською обласною організацією політичної партії "Блок Дмитра Голубова". Суд звертає увагу, що під час допиту свідків та офіційного з’ясування обставин справи судом не встановлено та свідками не зазначено, що представники партії перебували у приміщенні ТВК  до 23 години 59 хвилин 24 вересня 2020 року. 

У справі  № 580/4136/20 висновок суду щодо застосування ч. 2 ст. 228 ВКУ, якою  визначено, що подання документів до виборчої комісії для реєстрації кандидатів у депутати закінчується за тридцять днів до дня голосування, має дискусійний характер. Суд вважає, що позивач мав право подати документи про реєстрацію кандидатом у депутати до 24 години 24.09.2020. Проте судом не врахована норма про те, що суб’єкт вже подав документи до ТВК і виникли підстави для їх уточнення та положення, згідно з яким суб’єкт подання у разі звернення до нього комісії подає документи з виправленими помилками і неточностями не пізніше наступного дня з дня отримання такого повідомлення.  

Особливості проведення політичної рекламної кампанії у соціальній мережі Facebook у вересні 2020 року   

Попри зростання ролі соціальних мереж під час виборчих кампаній, питання регуляції агітації в соціальних мережах на чергових місцевих виборах 2020 року залишилось невирішеним. Така правова невизначеність онлайн-агітації та відсутність можливості оплати політичної реклами в соціальних мережах напряму з виборчого фонду створюють чималі ризики тінізації виборчих витрат та нерівномірні умови ведення кампаній для суб’єктів виборчого процесу.

У вересні ОПОРА провела моніторинг активності використання партіями та кандидатами політичної реклами у соціальній мережі Facebook. Так, у вересні, разом з офіційним стартом виборчого процесу, значно зросла активність політичних сил у соціальній мережі. За даними Бібліотеки політичної реклами Facebook, за останній місяць у мережі було опубліковано понад 36 тисяч рекламних повідомлень політичного змісту, загальною вартістю від 1 150 000 до 1 400 000 доларів США (для порівняння, у серпні у Facebook було опубліковано 20 тисяч публікацій, вартістю близько 400 тисяч доларів США).

Разом з цим зросла також активність політичних партій у соціальній мережі Facebook. Так, протягом 1 – 26 вересня інструментом політичної реклами Facebook скористалися 35 політичних партій, які в сумі витратили на публікацію оголошень майже 400 тисяч доларів. Серед кандидатів у міські голови особлива агітаційна активність проводилась претендентами на очільників міста Києва та Львова.

Агітаційна активність політичних партій у соціальній мережі Facebook

У вересні першість серед політичних партій за витратами на рекламу в соціальній мережі Facebook впевнено утримувала партія “За майбутнє”: вона опублікувала 3 728 рекламних дописів загальною вартістю понад 103 тисячі доларів. Помітно, що партія позиціонує себе як загальноукраїнська: таргетинг спрямований на всю територію України. Про це також свідчить велика кількість активних регіональних сторінок політсили. Так, у вересні політичну рекламу у Facebook розмістили 30 партійних сторінок.

Попри те, що на початку вересня партія “Наш край” не була надто активною, у середині місяця вона почала витрачати на рекламу у Facebook приблизно 5 тисяч доларів щодня. Це допомогло їй посісти друге місце за витратами на онлайн-рекламу із понад 64 тисячами доларів, витраченими на 4 306 рекламних повідомлення. При цьому серед аудиторії, якій “Наш край” пропонував рекламні повідомлення, практично немає молоді до 35 років, а основний таргетинг партії був спрямований на Чернігівську, Сумську, Одеську та Дніпропетровську області.

Політична партія “Слуга народу” витратила на політичну рекламу 42 тисячі доларів, опублікувавши 2 209 рекламних повідомлень. У своїй рекламній кампанії партія орієнтується в основному на середній вік (67% переглядів реклами припадає на користувачів віком 25-54 роки). Таргетинг партії значною мірою зосереджений на трьох областях України: Запорізькій, Дніпропетровській та Вінницькій.

Політична партія “Європейська Солідарність” витратила на рекламу у Facebook трохи більше за 35 тисяч доларів лише на 538 повідомлень. “Європейська Солідарність” в основному орієнтується на виборців середнього та старшого віку (79% переглядів вона отримала від людей, старших за 35 років). Таргетинг в основному зосереджений на м. Києві (понад 64% дописів). Така кількість зумовлена надзвичайною активністю сторінки “Європейська Солідарність – Київ”, яка витратила орієнтовно 75% зазначеної вище суми.

Політична партія “Перемога Пальчевського” витратила на онлайн-рекламу понад 28 тисяч доларів на 217 рекламних оголошень. Відповідно до даних Facebook, оплату реклами у соціальній мережі здійснювала громадська організація “Перемога Пальчевського”. Таргетинг партії також зосереджений переважно на користувачах з м. Києва (60% дописів).

Партія “Пропозиція” витратила понад 13 тисяч доларів на 1 108 рекламних дописів. Партія має досить розвинену мережу місцевих сторінок – оголошення транслювалися з основної сторінки “Пропозиція” та ще 14 місцевих сторінок. Основну аудиторію партії складають користувачі з Дніпропетровської (31,85%) та Житомирської областей (34,24%). Пік рекламної активності партії припав на 4 – 12 вересня.

Сьоме місце рейтингу займає “ЕкоПартія Берези”, яка за вересень витратила понад 12 тисяч доларів на 242 рекламні дописи. Сторінка партії була створена незадовго до старту передвиборчої кампанії – 22 серпня 2020 року. Ця партія також одна з небагатьох, яка спрямовує свої рекламні дописи здебільшого на чоловіків (понад 55% переглядів реклами) та лише на користувачів з міста Київ.

“Опозиційна платформа – За життя” посідає восьме місце за витратами на онлайн-рекламу, інвестувавши у вересні 11 тисяч доларів у 489 оголошень. Найбільш активними є сторінки Дніпропетровської обласної та Дніпропетровської міської організації ПП “Опозиційна платформа – За життя!” – так близько 88% рекламних дописів партії спрямовані на Дніпропетровську область, залишок таргетингу охоплює Київську, Сумську та Тернопільську області. Аудиторія оголошень переважно жіноча – понад 66,5%.

Партія “Голос” за місяць витратила понад 11 тисяч доларів на 283 рекламні дописи. Партія значно збільшила свою активність у Facebook з офіційним стартом передвиборчої кампанії 5 вересня. Аудиторія “Голосу” також здебільшого жіноча – близько 67% таргетингу. 

Партія “УДАР” у вересні витратила понад 8 500 доларів на 225 рекламних дописів – до цього партія майже не публікувала рекламних оголошень. Партія транслює рекламу з п’яти сторінок – “УДАР Віталія Кличка”, “Партія УДАР Віталія Кличка. Дарницький район”, “Партія УДАР Віталія Кличка. Дніпровський район”, “Партія УДАР Віталія Кличка. Святошинський район” та Партія УДАР Віталія Кличка Біла Церква. Основною аудиторією рекламних дописів є користувачі від 18 до 44 років – 75,3% показів.

Також чималу активність у вересні в соціальній мережі Facebook проявили партії: “Екологічна Альтернатива” (5 227 $), “Батьківщина” (4 295 $), “Об'єднання "Самопоміч" (4 187 $), “Політична партія "Сила і Честь" (3 725 $), “Довіра Полтавщини” (3 727 $), “Рух справедливості” (3 505 $), “Команда Удовіченка - Рідне місто” (3 454 $).

Агітаційна активність кандидатів у міські голови у соціальній мережі Facebook

Кандидатка у мери Києва Ірина Верещук від партії “Слуга народу” – абсолютна лідерка за кількістю грошей, витрачених на політичну рекламу у вересні – майже 32 тисячі доларів на 3 503 рекламні оголошення. Найменше політичну рекламу Верещук бачать користувачі віком до 24 років та 65+ – сумарно ці дві вікові категорії становлять 17,2% таргетингу. 

Ще один кандидат у мери міста Києва від партії “УДАР” – Віталій Кличко у вересні витратив понад 7 500 доларів на 48 рекламних дописів. Аудиторія дописів Кличка дещо молодша – близько половини показів спрямовані на аудиторію від 18 до 34 років. 

Кандидат у мери Львова Олег Синютка від політичної партії “Європейська Солідарність” витратив понад 4 500 доларів на 307 рекламних дописів. Синютка є одним з небагатьох кандидатів на посаду міського голови, таргетинг якого більше спрямований на чоловічу аудиторію.

Андрій Садовий – четвертий за кількістю витрачених коштів на політичну рекламу у Facebook у вересні – близько 4 тисяч доларів на 39 рекламних дописів. Здебільшого Садовий звітує про свою роботу на посаді мера Львова протягом останніх п’яти років та презентує плани на наступну каденцію.

Кандидат у мери столиці від партії “Опозиційна платформа – За життя” Олександр Попов, який обіймав відповідну посаду протягом 2010-2014 років, витратив понад 3 500 доларів на 578 рекламних дописів. Він – єдиний кандидат, який взагалі не таргетує свої рекламні дописи на користувачів, молодших за 35 років, а майже чверть показів спрямована на жінок від 55 до 64 років. 

Також активністю у Facebook у вересні відзначилися кандидат у міські голови Одеси Сергій Калинчук (понад 3 500 $), у мери Львова – Тарас Кльофа та Ігор Васюник (понад 3 200 $ кожен), у мери Полтави – Андрій Матковський (понад 3 200 $), у мери Києва – Сергій Притула (понад 3 100 $).

Cудові оскарження процедурних порушень у діяльності ТВК 

Внаслідок надмірно стиснутих строків виборчого процесу виникає проблема з можливістю судового оскарженням процедурних порушень з боку територіальних виборчих комісій. Так, оскарження порушення багатьох процедур ускладнене внаслідок відсутності зареєстрованих кандидатів та політичних партій. 

Потенційні кандидати та партії мали змогу оскаржувати рішення, дії, бездіяльність ТВК лише у якості виборця, права якого на оскарження обмежені порушенням виключно його особистих прав. Так, у справі № 420/8369/20 відмовлено визнавати пропущення строків для утворення та формування складу сільських, селищних ТВК, оскільки позивачка не є зареєстрованим кандидатом (в той час як строк реєстрації за законом ще не розпочався). 

Можливості оскарження політичних партій також обмежені процедурою висування кандидатів на відповідному виді місцевих виборів. Так, у справі № 360/3373/20 суд відмовив у визнанні бездіяльності ТВК щодо нерозміщення реквізитів рахунку для внесення грошової застави на місцевих виборах на офіційному вебсайті та стенді оголошень, оскільки позивач Луганська обласна організація політичної партії "Довіра" ще не висунула кандидатів на відповідних виборах, хоча і повідомила ЦВК про участь партії у виборах. Аналогічна підстава № 260/2972/20 для відмови – Закарпатська обласна організація ВО "Батьківщина" щодо скасування рішення про формування округів Хустською міською ТВК. Законодавчим вирішенням цієї проблеми могла б стати прив’язка набуття статусу суб’єкта виборчого процесу саме до моменту повідомлення центральною організацією партії ЦВК про намір брати участь у місцевих виборах, а не до висування кандидатів на конкретній відокремленій території. 

В той же час у справі № 360/3219/20 за позовом Луганської обласної організації політичної партії "Cлуга народу" було зобов’язано Щастинську районну територіальну виборчу комісію включити обов’язкові для включення кандидатури до складу сільської ТВК (рішення про скасування постанови не приймалося, оскільки відповідний пукт постанови вже був скасований за Постановою ЦВК від 30 серпня 2020 року № 210.

У судовій справі № 580/3738/20 сформовано підхід щодо обрахунку кількості голосів для прийняття рішення ТВК, суд першої інстанції виходив з того, що на момент прийняття оскаржуваного рішення було 15 членів комісії, що склали присягу, тому більшість голосів слід рахувати від числа дійсних членів. Проте апеляційний суд прийшов до обґрунтованого висновку, що склад виборчої комісії може бути змінений лише комісією, яка її утворила, а враховуючи, що при формуванні встановлений склад комісії 18 осіб, то необхідна для прийняття рішення кількість голосів членів комісії – 10 і більше.

У справі № 400/4108/20 оскаржувалося рішення Южноукраїнської міської територіальної виборчої комісії про реєстрацію кандидатом на посаду голови громади у зв’язку з тим, що голова ТВК перебуває в прямих трудових відносинах із кандидатом, та наявний потенційний конфлікт інтересів. Як обґрунтовано зазначають суди першої та апеляційної інстанцій, аргументи про наявність потенційного чи реального конфлікту інтересів між кандидатом та головою територіальної виборчої комісії жодним чином не впливають на право бути зареєстрованим кандидатом на посаду міського голови.

У справі № 320/8742/20 Бородянську селищну ТВК зобов'язали повторно розглянути документи по реєстрації сільським головою від Київської обласної організації Комуністичної партії України. В судовому рішенні встановлено, що в своїй постанові ТВК послалася не на підставу невідповідності суб’єкта подання вимогам закону "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", а на відсутність реєстрації політичної партії, що не відповідає дійсності. Таким чином подання від Комуністичної партії повинно бути розглянуто повторно.

13 судових проваджень стосувалося оскарження рішень про формування ТВК виборчих округів. 

Доволі поширеним аргументом відмови у задоволенні позову було твердження судів, що положення ВКУ не виділяють право виборця на участь у процесі утворення виборчих округів або здійснення виборцем контролю за таким процесом, тому особисте право виборця не порушено (до прикладу, cправи № 320/8059/20, 520/12110/2020, 420/8864/20). В той же час судами приймалися і рішення, правова позиція яких є більш обґрунтованою з точки зору гарантування доступу виборців до правосуддя. Так, у справі № 240/15443/20 Сьомий апеляційний адміністративний суд підкреслив, що оскільки позивач є виборцем у на конкретній дільниці конкретного округу, то його права та інтереси рішенням про утворення округів порушені безпосередньо.

Також суди зазначають, що положення ж щодо врахування адміністративно-територіального устрою та кількості округів, є додатковими й використовуються виборчими комісіями на власний розсуд. Рекомендаційним, у тому числі і в частині врахування приблизної кількості виборців при утворенні округів, є також Роз`яснення щодо утворення виборчих округів для організації і проведення місцевих виборів, затверджених постановою Центральної виборчої комісії від 28 серпня 2020 року № 204 (справа № 320/7976/20) у випадку виборів за пропорційною системою. 

При відмові у скасуванні рішення ТВК судами аналізувалася обставина, що в разі задоволення позовних вимог позивача та зобов`язання ТВК повторно утворити багатомандатні виборчі округи з дотриманням орієнтовної середньої кількості виборців буде порушено принцип пропорційності та справедливого балансу, оскільки дотримання рівності кількості виборців на одному багатомандатному окрузі може призвести до допущення дисбалансу на іншому окрузі (справа № 240/15443/20 ).

У той же час Запорізький окружний адміністративний суд обґрунтовано скасував рішення Новоолександрівської сільської ТВК, встановивши за допомогою обрахунків, наведених в мотивувальній частині, що в окрузі з більшою кількістю виборців розподілятиметься менша кількість мандатів – два у порівняні з трьома мандатами в кожному з округів з меншою кількістю виборців, а відхилення від орієнтовної середньої кількості виборців в окрузі, що припадає на один мандат, становить більше ніж 15% (справа № 280/6301/20 ).

Значного суспільного резонансу набули справи щодо утворення територіальних округів у місті Києві (cправи № 640/21368/20, 640/21488/20). Ключові висновки судів:

• Хоча ТВК і порушила строки на утворення округів, однак дане порушення не є системним, вагомим та достатнім для скасування оскаржуваного рішення, враховуючи негативні наслідки, які могли настати в разі його неприйняття.
• До жодного з округів не віднесено двох чи більше районів у місті Києві або їх частин, такий поділ, на думку суду, відповідає закону та роз’ясненню ЦВК.
• На час розгляду справи 40/21488/20 набрало чинності рішення у попередній справі (якою було підтверджено правомірність та обґрунтованість рішення ТВК). Суд апеляційної інстанції вбачав наявність у справі № 640/21368/20 преюдицію, тому в задоволенні позову щодо порушеного принципу неперервності меж також було відмовлено.

До загального аналізу судових проваджень слід додати, що в окремих справах (320/8743/20, 260/3115/20, № 320/8742/20 та ін.) судовий розгляд відбувався у порядку спрощеного позовного провадження. В той час, вважаємо, що виборчі спори не є справами незначної складності і тому мають розглядатися у загальному позовному провадженні.

Рекомендації

Верховній Раді України

• Оперативно і  комплексно врегулювати у законодавстві питання проведення місцевих виборів у громадах підконтрольної державі частини Донецької та Луганської областей на засадах забезпечення виборчих прав громадян.
• В процесі внесення змін до виборчого законодавства врахувати нагальну необхіднісь врегулювання порядку поширення матеріалів передвиборчої агітації та інформування про перебіг виборчої кампанії в мережі «Інтернет».

Президенту України

• Ініціювати перед парламентом  невідкладне питання щодо законодавчих умов забезпечення права територіальних громадах підконтрольної державі частини Донецької та Луганської областей на місцеве самоврядування.

Національній поліції України

• Забезпечити посилений моніторинг виборчих дільниць, на яких нетипово зросла кількість виборців за результатами зміни громадянами виборчої адреси.
• Оперативно інформувати суспільство та ЗМІ про проміжні результати розслідування виборчих злочинів.

Органам місцевого самоврядування та державним органам місцевої влади

• Вивчити та взяти під контроль ситуацію із матеріально-технічним забезпеченням виборчих комісій, відповідністю приміщень стандартам доступності  та наявністю засобів індивідуального захисту в членів виборчих комісій.