В парламенті зареєстровано законопроект №3294, яким пропонується на час оголошення карантину зупинити перебіг строків розгляду звернень громадян, запитів на публічну інформацію та адвокатських запитів. Громадянська мережа ОПОРА критично оцінює ініціативи даного законопроекту, вважаючи такі обмеження надмірними.
Законопроект №3294 вніс до парламенту 30 березня 2020 року народний депутат Сергій Демченко (фракція ПП “СЛУГА НАРОДУ”). Вказаний законопроект передбачає доповнення раніше ухваленого Верховною радою України Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” (надалі - Закон № 530-IX).
В пояснювальній записці ініціатор законопроекту пояснив необхідність його прийняття тим, що кількість звернень під час карантину зросла, а більшість працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування виконують роботу у віддаленому доступі, що ускладнює своєчасний розгляд таких звернень.
ОПОРА наголошує, що такі нововведення у випадку їх запровадження будуть надмірними, а встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина допустимо лише за умови, що таке обмеження є пропорційним та суспільно необхідним. Закладені у законопроекті обмеження щодо доступу до інформації не мають під собою належного обґрунтування. Більше того, чинне законодавство наділяє органи публічної адміністрації та посадових осіб, яким адресовані такі запити і звернення, повноваженнями продовжити строки розгляду звернень та запитів та визначає підстави відстрочення надання відповіді на запит на інформацію. Тобто, на сьогоднішній день чинне законодавство забезпечує дієві механізми спрощення роботи по наданню відповіді на запити в умовах карантину.
Громадянська мережа ОПОРА наголошує на необхідності забезпечити відкритість і публічність всіх політичних процесів та занепокоєна можливістю обмеження права громадян на доступі до публічної інформації на письмове звернення, в той час як у зв’язку із встановленням карантину на території України є обмеженим отримання інформації в усному порядку, за особистим зверненням чи шляхом відвідування публічних обговорень та заходів органів публічної інформації.
Під час карантину доступ до публічної інформації є надзвичайно важливим інструментом для отримання суспільно значимої інформації. Адже саме в цей непростий час, коли уряд поклав чималу кількість обмежень і заборон на громадян, важливим є доступ до інформації про ефективність роботи владних інституцій в умовах карантину.
Законодавець пропонує закріпити в законі випадки, яких вказані зміни не торкнуться, а це: звернення (запити), що стосуються захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян.
Але фактично законодавець запропонував “урізаний” та вичерпний перелік інформації, що має бути надана на запит без будь-якого відстрочення на час карантину. Таке формулювання розпорядник публічної інформації довільно тлумачитиме та встановлюватиме для громадянина новий обов’язок обґрунтувати та наводити додаткові докази, що запитувана інформація пов’язана з зазначеними у законі сферами. В той час, як встановлення будь-яких додаткових умов збирання, зберігання, використання і поширення інформації, крім визначених статтею 34 Конституції, слід вважати її порушенням.
Приміром, як бути із запитами щодо витрачання державних коштів на боротьбу із поширенням небезпечних захворювань? Фактично, розпорядник на власний розсуд вирішуватиме, чи вказаний запит підпадає під першочерговий розгляд чи відстрочить відповідь після карантину.
Надання інформаційних запитів та отримання відповіді на них в сучасних умовах в більшості випадків не передбачають прямих особистих контактів, відтак здоров’ю запитувача та відповідальної за надання інформації особі нічого не загрожує.
Слід зазначити, що спеціальне законодавство у сфері запобігання поширенню інфекційних хвороб містить підвищені вимоги щодо надання громадянам інформації. Так, громадяни та їх об'єднання мають право отримати достовірну інформацію про епідемічну ситуацію в Україні. За відмову надати інформацію, умисне перекручення або приховування об'єктивних даних про захворювання населення на інфекційні хвороби посадові особи органів та закладів несуть відповідальність згідно із законом. Громадяни мають право отримати інформацію про надзвичайні ситуації або небезпечні події, які виникли або можуть виникнути, у тому числі в доступній для людей з вадами зору та слуху формі. Громадяни мають право на достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, а також про наявні та можливі фактори ризику для здоров'я та їх ступінь.
ОПОРА повністю погоджується з позицією Уповноваженого Верховної ради України з прав людини щодо непідтримання законопроекту щодо відстрочки розгляду запитів та звернень на час карантину у зв’язку з тим, що запропоновані положення проекту Закону значно обмежують право особи на інформацію та звернення, гарантовані статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Слід зазначити, що крім порушення загальновизнаного права на інформацію, норми законопроекту обмежують професійне право адвокатів на заняття адвокатською діяльністю шляхом отримання інформації на адвокатський запит. Обмеження права адвоката на подання адвокатського запиту матиме негативний вплив на реалізацію права правничу допомогу та права на захист. Відсутність в адвоката можливості оперативного отримання інформації необхідної для збирання доказів для захисту підсудного, або представлення інтересів клієнта в суді обмежує право особи на професійну правничу допомогу та ефективний судовий захист.
Наголошуємо, що згідно зі статтею 15 Конвенції про права людини під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може відступити від її зобов'язань за цією Конвенцією. Це відбувається виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що це не суперечить іншим її зобов’язанням згідно з міжнародним правом. Будь-яка Висока Договірна Сторона, використовуючи це право на відступ від своїх зобов'язань, у повному обсязі інформує Генерального секретаря Ради Європи про вжиті нею заходи і причини їх вжиття.
Україна на сьогодні не подала до Ради Європи відповідної заяви про дерогацію (намір відступити від положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Тому звуження прав на законодавчому рівні суперечить Конвенції та практиці її застосування, а в майбутньому може призвести до значних економічних втрат внаслідок задоволення скарг громадян України щодо порушених прав в особливий період.