Як ми досліджуємо інклюзивність комітетів

Чому ми розпочали моніторинг

Згідно з Законом України «Про комітети Верховної Ради України» Комітет – це орган парламенту, що складається з народних депутатів для здійснення законопроєктної роботи відповідно до свого профілю, попереднього розгляду, підготовки висновків до проєктів законів та інших правових актів, які виносяться на розгляд Верховної Ради. Комітети здійснюють три функції: законопроєктну, організаційну та контрольну.

Важливим компонентом законопроєктної функції є попередній розгляд та підготовка висновків комітетами щодо законопроєктів та інших нормативних актів. Попередній саме тому, що до того, як законопроєкт потрапить на розгляд у парламент, свою позицію по ньому мають підготувати у профільному комітеті, тематика роботи якого співпадає з тематикою відповідного законопроєкту. Саме профільний комітет подає ключову рекомендацію: включати чи не включати законопроєкт в порядок денний, прийняти закон за основу чи прийняти в цілому, чи повернути на доопрацювання тощо. При розгляді у парламенті позиція комітету озвучується, і вже після цього депутати визначаються та ухвалюють рішення. Вони можуть як дослухатися до комітету, так і ухвалити інше рішення. Проте без висновку комітету розгляд законопроєкту неможливий. Іншими складовими законопроєктної функції комітетів є розробка, доопрацювання, узагальнення зауважень, що надійшли до проєктів законів та інших актів.

Звісно, кожен з депутатів не може розбиратися в усьому: від національної безпеки з медициною до соціального захисту та культури. Відповідно, у профільному комітеті народні обранці, що знаються на певній тематиці, мають виконати функцію фільтру, «відсіявши» відверто некомпетентні, безглузді або навіть шкідливі ідеї своїх колег. З метою виваженого прийняття рішень до діяльності комітетів можуть залучаються «стейкхолдери» - зацікавлені сторони, що є представниками соціальних груп населення, інститутів громадянського суспільства, бізнесу, інтереси яких зачіпає проблема або на яких вплине рішення; які можуть брати (брали) участь у розв’язанні проблеми чи реалізації рішення; які є фахівцями у певній сфері.

Наприклад, якщо комітет розглядає законопроєкт, який стосується реформи медицини, то при розгляді цього питання мають бути враховані думки головних лікарів та працівників центрів первинної медичної допомоги; мешканців сільських те селищних територіальних громад; експертів у сфері медицини тощо.

«Інклюзивність»‎ або включення таких зацікавлених сторін важливе для врахування точок зору різнопредставлених зацікавлених груп і, як наслідок, вироблення збалансованих політик у процесі законотворення. Інклюзивними комітетами слід вважати такі, що забезпечують системне включення різних зацікавлених сторін до процесу вироблення та прийняття рішень, розробки нормативно-правових актів та системно інформують їх про свою роботу. Досягнення такої включеності можливе через стале інформування, системне консультування та планування взаємодії з різними групами зацікавлених сторін.

З 2013 року Громадянська мережа ОПОРА аналізує діяльність комітетів Верховної Ради України. Ми констатуємо, що протягом останніх років комітети значно підвищили рівень публічності. За рекомендаціями ОПОРИ вони уніфікували веб-сайти, на яких регулярно оприлюднюють рішення, створюють інклюзивні робочі групи щодо вироблення законопроєктів на суспільно-актуальні теми, запрошують до обговорень як представників профільних відомств виконавчої влади, так і неурядові профільні організації.

Проте, комітети не мають чіткого плану проведення консультацій з зацікавленими сторонами та сталої системи вироблення рішень щодо тематичних політик. Наразі залучення стейкхолдерів є несистемним, а процес розробки законопроєктів залишається поза увагою медіа та відповідно є незрозумілим. Тому існує необхідність інформаційно висвітлювати роботу комітетів, залучати широкі кола громадянського суспільства та інших зацікавлених сторін до їхньої роботи.

Громадянська мережа ОПОРА розпочала моніторинг інклюзивності комітетів, спрямований на покращення рівня інформування та підвищення рівня взаємодії комітетів Верховної Ради України з зацікавленими сторонами. Ми здійснили оцінку взаємодії комітетів з зацікавленими сторонами, ґрунтуючись на низці розроблених критеріїв відповідно до блоків: інформування, консультування та плановість взаємодії. Відповідна оцінка здійснювалась на основі розробленої методології. Дослідження інклюзивності роботи комітетів Верховної Ради України IX скликання здійснювалося протягом грудня 2020 року – лютого 2021 року. За результатами оцінки ОПОРА підготувала детальні рекомендації для комітетів, спрямовані на покращення включеності різних зацікавлених сторін до законопроєктної роботи, покращення стандартів прозорості та відкритості.

Методологія дослідження

Оцінка інклюзивності комітетів

Оцінка інклюзивності комітетів включала в себе аналіз механізмів взаємодії комітету зі стейкхолдерами (зацікавленими сторонами) на основі 40 критеріїв, що складали 2 тематичних блоки - рівня залучення: інформування (27 критеріїв), консультування та плановість взаємодії (13 критеріїв). При визначенні критеріїв було враховано Закон України «Про комітети Верховної Ради України», Положення про веб-ресурси Верховної Ради України, Положення про позаштатного консультанта комітету Верховної Ради України, депутатської фракції (депутатської групи) у Верховній Раді України та в Апараті Верховної Ради України. Інша частина індикаторів сформована на основі переліку інформації, яка, на думку Громадянської мережі ОПОРА, може стати доброю практикою у роботі комітетів .

Враховуючи систему міжнародних принципів AccountAbility щодо залучення стейкхолдерів та драбину участі Шеррі Арнштейн, ми виокремили два основні стандарти якісної взаємодії між комітетом та зацікавленими сторонами для формування інклюзії комітету:

Інформування - це забезпечення повного, системного та цільового поширення інформації про діяльність комітету. Повнота інформації оцінюється через її наявність на офіційному сайті комітету та висвітлення активностей комітету. Системність враховує поширення інформації про діяльність комітету з визначеною періодичністю або після певних подій. Цільовим поширенням є використання джерел інформування, орієнтованих на кінцевого бенефіціара.
Консультування та плановість взаємодії визначається як оцінка застосування різних форм залучення стейкхолдерів (засідання, опитування, «круглі столи», комітетські слухання, робочі групи та інше) та оцінка охоплення груп зацікавлених сторін. А також як комплексний підхід до стратегічного залучення згідно з визначеним заздалегідь планом, або в окремих випадках реактивне залучення, як потреба оперативного рішення, що відбувається за визначеною процедурою. Також, системність оцінюється частотою взаємодій з одним суб'єктом та форми, в яких це проявляється (від інформування до спільного вироблення рішень).

Індикатори блоку інформування:

Розміщення інформації про діяльність комітету (засідання комітету, слухання, «круглі столи» та інші події в комітеті);
Інформація про предмети відання комітету та його підкомітетів;
Склад та повноваження секретаріату комітету;
Склад консультативно-дорадчих органів;
Розміщення затвердженого на засіданні комітету розкладу засідань комітету на двотижневий термін (розміщується впродовж одного робочого дня після його затвердження);
Зміни до розкладу засідань комітету (розміщуються не пізніш як за 4 дні до засідання в період між пленарними засіданнями Верховної Ради України і не пізніш як за 24 години в період проведення пленарних засідань);
Вчасне оприлюднення протоколів засідань комітету (розміщуються впродовж 5-ти робочих днів після проведення засідання, а в разі розгляду проєктів кодексів і законопроєктів, що містять понад 100 статей, пунктів — не пізніш як за 2 дні до розгляду відповідного законопроєкту на пленарному засіданні Верховної Ради України);
Вчасне оприлюднення стенограми засідань комітету (розміщуються впродовж 5-ти робочих днів після проведення засідання, а в разі розгляду проєктів кодексів і законопроєктів, що містять понад 100 статей, пунктів — не пізніш як за два дні до розгляду відповідного законопроєкту на пленарному засіданні Верховної Ради України);
Вчасне оприлюднення аудіозаписів засідання комітету (розміщуються впродовж 5-ти робочих днів після проведення засідання, а в разі розгляду проєктів кодексів і законопроєктів, що містять понад 100 статей, пунктів, — не пізніш як за два дні до розгляду відповідного законопроєкту на пленарному засіданні Верховної Ради України);
Оприлюднення статистики відвідуваності депутатами засідань комітету;
Інтернет-трансляції засідань комітетів;
Протокол та стенограма слухання в комітеті (розміщуються, як правило, упродовж 10 днів, але не пізніше 20 днів з дня проведення слухання);
Оприлюднення інформації про законотворчу діяльність: законопроєкти, що перебувають на розгляді в комітеті і винесені на обговорення, та дані про стан розгляду законопроєктів, експертні висновки;
Розміщення порядку доступу (акредитації) представників ЗМІ на засідання комітету та інших його робочих органів;
Розміщення анонсів засідань на сайті комітету;
Публікація порядку денного анонсованих засідань комітетів;
Створення на сайті розділу «Доступ до публічної інформації», де міститься перелік публічної інформації, форма запитів на публічну інформацію;
Ведення сторінки комітету у соціальних мережах;
Оприлюднення порядку реєстрації представників громадськості для участі у відкритих засіданнях комітету;
Розсилка анонсів засідань та публічних заходів, звітів, висновків і пропозицій щодо законопроєктів, роз’яснень, рішень за сформованою базою зацікавлених сторін, з якими взаємодіє комітет;
Розсилка звітів, висновків і пропозицій щодо законопроєктів, роз’яснень, рішень за сформованою базою зацікавлених сторін, з якими взаємодіє комітет;
Розміщення звітів комітету за попередні сесії;
Оприлюднення результатів роботи дорадчо-консультативних органів при комітеті;
Розміщення результатів законопроєктної роботи підкомітетів;
Наявні контакти (телефон, електронна пошта) членів комітету;
Наявні контакти (телефон, електронна пошта) працівників секретаріату комітетів;
Оприлюднення плану роботи комітету на період сесії.

Індикатори блоку консультування та плановість взаємодії:

Комітетом визначений порядок доступу (акредитації) представників ЗМІ та інших зацікавлених сторін на засідання комітету та його робочих органів, що забезпечує безперешкодну участь;
На офіційному сайті комітету розміщена електронна форма зворотного зв’язку;
На сайті комітету забезпечено можливість від громадян, інститутів громадянського суспільства та інших зацікавлених сторін подати рекомендації та пропозиції до законопроєктів, щодо попереднього розгляду яких комітет визначений головним;
Комітет надсилає письмове звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, наукових установ і організацій, об’єднань громадян із проханням висловити пропозиції щодо проєктів законів;
При комітеті функціонують постійно діючі консультативно-дорадчі органи;
Комітет періодично організовує та проводить комітетські слухання;
Комітет періодично організовує та проводить публічні заходи («круглі столи», конференції, форуми);
Комітет створює робочі групи для роботи над нормативними актами;
Комітет взаємодіє з науковими установами, навчальними закладами та спеціалістами в рамках науково-інформаційного пошуку, розробки, доопрацювання та експертизи проєктів законів через укладені договори;
Комітет оприлюднює на власному веб-сайті та має у розпорядженні рекомендації та висновки за результатами взаємодії з науковими установами, навчальними закладами та спеціалістами щодо науково-інформаційного пошуку, розробки, доопрацювання та експертизи проєктів законів;
Комітет веде базу зацікавлених сторін і формує її відповідно до сфер відання підкомітетів;

Комітет формує план комітетських слухань або інших консультаційних заходів («круглі столи», обговорення, опитування, форуми, конференції та інше) відповідно до плану розгляду законопроєктів, затвердженого комітетом на сесію;
Комітет формує план роботи та формування робочих груп відповідно до плану розгляду/розробки законопроєктів, затвердженого комітетом на сесію.

За повну відповідність інформації по кожному індикатору комітет отримував 1 бал, відсутність даних оцінювалася у 0 балів, часткове висвітлення чи несвоєчасне оприлюднення інформації - 0,5 балів.

Інформацію щодо зазначених індикаторів зібрано за допомогою моніторингу офіційних веб-сайтів комітетів, шляхом подання запитів до комітетів, а також за допомогою інтерв’ювання народних депутатів, працівників секретаріатів комітетів та зацікавлених сторін, попередньо залучених до роботи комітету:

Моніторинг веб-сайтів комітетів (23 веб-сайти кожного комітету відповідно);
Інформаційні запити до комітетів (подано та отримано відповіді на 46 інформаційних запитів);
Інтерв’ювання народних депутатів, працівників секретаріатів комітетів та зацікавлених сторін, попередньо залучених до роботи комітетів (у опитуванні взяли участь представники 23 комітетів: 21 народний депутат, 19 представників секретаріатів та 65 респондентів: 24 представники освітніх та науково-дослідницьких організацій, 41 представник громадських організацій, асоціацій, інших організацій).

У разі неотримання інформації щодо певного індикатора у відповідь на інформаційний запит та її відсутності у відкритому доступі оцінка комітету встановлювалась як незадовільна, тобто така, що дорівнює 0.

За підсумками дослідження сформовано рейтинг інклюзивності комітетів, а також підготовлено рекомендації щодо покращення для кожного комітету.

З ким комітети взаємодіють найчастіше: мапа зацікавлених сторін

В ході оцінки інклюзивності протягом грудня 2020 року – лютого 2021 року відповідно для кожного комітету сформовано мапу зацікавлених сторін. Мапа містить перелік зацікавлених сторін, що вже взаємодіють з комітетом у законодавчому процесі. Мапу сформовано на основі інформації, отриманої шляхом моніторингу веб-сайтів комітетів та у відповідь на інформаційні запити. При формуванні мапи врахована участь зацікавлених сторін у наступних формах взаємодії:

Засідання комітету;
Засідання підкомітету;
Комітетські слухання;
«Круглі столи»;
Форуми;
Зустрічі;
Робочі групи;
Консультативно-дорадчі органи;
Звернення комітету до державних органів, органів місцевого самоврядування, наукових установ і організацій, об’єднань громадян із проханням висловити пропозиції щодо проєктів законів;
Позаштатні консультанти комітету.

Зацікавлені сторони поділяються на такі категорії:

Органи державної влади, підприємства, установи:

міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;
органи державного управління на місцях;
органи судової влади;
поліція, СБУ, прокуратура, ЗСУ;
державні підприємства, установи

Неурядові організації:

громадські організації та об’єднання;
благодійні організації;
професійні та творчі спілки та організації;
окремі експерти, що представляють неурядові організації або є самостійними.

Академічна спільнота:

університети;
академії;
науково-дослідні інститути;
академічні товариства;
окремі науковці.

Органи місцевого самоврядування:

сільські, селищні, міські, обласні, районні ради;
сільські, селищні, міські голови;
виконавчі органи сільської, селищної, міської, обласної, районної ради.

Комунальні підприємства та заклади
Бізнес-середовища:

підприємства;
бізнес-асоціації та інші об'єднання;
бізнес-групи та холдинги.

Міжнародні організації та дипломатичні установи:

філії іноземних благодійних організацій;
громадські міжнародні організації (в тому числі проєкти міжнародної технічної допомоги в Україні);
міжнародні місії;
дипломатичні установи.

Засоби масової інформації:

журналісти;
редактори;
бенефіціари;
інші представники ЗМІ.

Загальний аналіз зацікавлених сторін ілюструє, що найбільш популярною групою, представники якої найчастіше залучаються комітетами у різних формах, є органи державної влади, підприємства, установи. Кількість представників цієї групи, долучених до роботи комітетів відповідно до визначених вище форм взаємодії, становить 46% від загальної кількості зацікавлених сторін. Наступними за популярністю залучення є неурядові організації, які становлять 26% від загальної кількості. Інші групи зацікавлених сторін менш залучені до роботи комітетів. Так, відсоток залучених представників міжнародних організацій, академічної спільноти та бізнес-середовища становить 6% для кожної групи відповідно. По 3% від всіх залучених до комітетської діяльності становлять представники органів місцевого самоврядування та засобів масової інформації. 2% залучених є комунальні заклади.

Серед найбільш популярних форм взаємодії - засідання, робочі групи та публічні заходи комітетів. Рідше стейкхолдери залучені до комітетських слухань та консультативно-дорадчих органів.

З початку роботи IX скликання і до кінця 2020 року найактивніше збиралися на засідання наступні комітети: бюджетний – 74 рази, національної безпеки, оборони та розвідки – 64, антикорупційної політики – 62, екологічної політики та природокористування – 61. Натомість найменшу кількість зібрань провели Комітет з питань транспорту та інфраструктури – 28, прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин – 22 та молоді і спорту – 19.

Практику проведення публічних заходів (конференцій, «круглих столів», зустрічей тощо) з початку роботи IX скликання і до кінця 2020 року використали 18 парламентських комітетів. Лідерами у цьому плані були Комітет з прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин – 21, соціальної політики та захисту прав ветеранів – 16, гуманітарної та інформаційної політики – 13, енергетики та ЖКП – 12, екологічної політики та природокористування – 11.

Якщо ж говорити про проведення слухань, то таким способом роботи користувалися лише 15 комітетів. Найбільшу кількість таких зібрань провів Комітет з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів – 7 (у цього ж комітету найбільша кількість робочих груп) та Комітет з питань освіти, науки та інновацій – 4.

Проте значно частіше комітети створюють робочі групи – таку практику використовують 18 з 23 комітетів. Найбільша кількість робочих груп існує при одному з найзавантаженіших комітетів ВРУ – соціальної політики та захисту прав ветеранів – 36. Комітет екологічної політики та природокористування утворив 21 такий орган, національної безпеки, оборони та розвідки – 17; організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування та Комітет з питань правоохоронної діяльності – по 16.

Варто відзначити, що Комітет з питань фінансів, податкової та митної політики, який є найзавантаженішим у Верховній Раді за кількістю профільних законопроєктів, зазначив, що «при комітеті створена велика кількість робочих груп і їхній облік не ведеться». Комітет з питань бюджету також не надав відповідну інформацію.

Правом створення консультативно-дорадчих органів скористались лише 7 комітетів:

гуманітарної та інформаційної політики;
здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування;
державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування;
прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин;
свободи слова;
соціальної політики та захисту прав ветеранів;
транспорту та інфраструктури.

Результати

Відповідно до результатів дослідження прозорості роботи комітетів Верховної Ради України IX скликання, яке здійснювала Громадянська мережа ОПОРА протягом грудня 2020 року – лютого 2021 року 12 комітетів мають низький рівень інклюзивності. Рівень інформування та залученості стейкхолдерів для 10 комітетів характеризується, як задовільний. А 1 комітет має високі показники залученості стейкхолдерів.

Лідером у інформуванні та включеності зацікавлених сторін до законотворчої функції комітетів став Комітет з питань організації державної влади, який отримав 30,5 балів з 40, що становить 76% у загальному рейтингу. Високі показники також мають Комітет з питань прав людини (26,5 балів/66%) та Комітет з питань аграрної та земельної політики (25 балів/63%).

Найнижчі показники отримали Комітет з питань національної безпеки (12 балів/30%), Комітет з питань Регламенту (14 балів/35%), Комітет з питань фінансів (15 балів/38%).

Інформування

За результатами дослідження процесу інформування стейкхолдерів про свою роботу 19 з 23 комітетів оприлюднюють на своїх веб-сайтах більше 50% інформації щодо визначених у методології показників.

Найкращі показники в частині інформування у Комітету з питань організації державної влади (23 бали/85%), Комітету з питань прав людини (20 балів/74%) та Комітету з питань аграрної та земельної політики (20 балів/74%). На веб-сайтах відповідних комітетів розміщується інформація про діяльність Комітету та підкомітетів, склад секретаріату, дорадчих органів при Комітеті. Також оприлюднюється інформація та протоколи, стенограми, аудіозаписи засідань, ведеться інтернет-трансляція, публікується інформація про законотворчу діяльність, матеріали комітетських слухань та заходів. Розміщено порядок доступу на засідання, врегульовано доступ до публічної інформації. Комітети систематично публікують звіти за попередні сесії та частково результати законопроєктної роботи, а також плани роботи на наступну сесію.

Найгірші результати - у Комітету з питань національної безпеки (10,5 балів/39%), Комітету з питань екологічної політики (11,5 балів/43%), Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів (12 балів/44%). Комітети не оприлюднюють або оприлюднюють невчасно/частково матеріали засідань Комітету (стенограми та аудіозаписи), статистику відвідуваності засідань депутатами, інформацію та матеріали зі слухань та інших публічних заходів. На веб-сайтах комітетів відсутній розділ «Доступ до публічної інформації», а також не розміщений порядок реєстрації громадськості та представників ЗМІ на засіданнях. Відомості щодо наявності, складу та діяльності дорадчо-консультативних органів відсутні в частині комітетів.

Всі 23 комітети оприлюднюють інформацію про поточну діяльність, а також контакти членів Комітету. Також 22 комітети оприлюднили контактну інформацію працівників Секретаріату Комітету, системно публікують порядок денний анонсованих засідань.

7 комітетів мають консультативно-дорадчі органи, проте більшість з них не оприлюднюють результати їхньої роботи та результати законопроєктної роботи підкомітетів. Також у комітетів відсутня практика систематичних розсилок звітів, висновків і пропозицій щодо законопроєктів, роз’яснень, рішень за сформованою базою зацікавлених сторін, з якими взаємодіє комітет.

Слід зазначити, що крім стандартних офіційних форм інформування, деякі комітети використовують додаткові інструменти, які можна вважати позитивними практиками для використання іншими комітетами. Так, Комітет з питань соціальної політики та Комітет з питань фінансів розміщують на власних веб-сайтах календарі заходів, що є доброю практикою прозорості та інклюзивності щодо інформування зацікавлених сторін.

Консультування та плановість взаємодії

Консультування комітетів Верховної Ради України порівняно з процесом інформування носить менш системний характер. Так, лише 3 комітети із 23 отримали задовільні показники (більше 50%).

Загалом задовільні показники, згідно з оцінкою ОПОРИ, у стандарті консультування та плановості взаємодії отримали наступні комітети: Комітет з питань організації державної влади (7,5 балів/58%), Комітет з питань прав людини (6,5 балів/50%) та Комітет з питань гуманітарної політики (6,5 балів/50%).

На веб-сайтах відповідних комітетів є форма електронного зв’язку. Комітети використовують практику звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, наукових установ і організацій, об’єднань громадян із проханням висловити пропозиції щодо проєктів законів. Періодично організовують і проводять комітетські слухання, а також інші публічні заходи, на які залучають зацікавлені сторони. Також при комітетах створено та діють робочі групи для роботи над нормативно-правовими актами. Окрім цього, комітети формують план комітетських слухань або інших консультаційних заходів («круглі столи», обговорення, опитування, форуми, конференції та інше) відповідно до плану розгляду законопроєктів, затвердженого комітетом на сесію.

Найнижчий рейтинг у Комітету з питань бюджету, Комітету з питань Регламенту (0,5 балів/4%), Комітету з питань фінансів (1 бал/8%) та Комітету з питань бюджету (1 бал/8%). На веб-сайтах Комітетів створена форма зворотного зв’язку, проте вона не працює. Відповідні Комітети не проводять комітетських слухань та інших публічних заходів, не звертаються до державних органів, органів місцевого самоврядування, наукових установ і організацій, об’єднань громадян із проханням висловити пропозиції щодо проєктів законів. Інформація щодо створених робочих груп також відсутня.

В складі більшості комітетів функціонують робочі групи. Всі комітети на веб-сайтах мають форми електронного зв’язку. Щоправда, частина з форм працює некоректно або не функціонує взагалі, що може ускладнювати зв’язок з комітетом. Більше половини комітетів системно проводять публічні заходи (конференції, «круглі столи», форуми), про що інформують на власних веб-ресурсах.

Основною проблемою є взаємодія комітетів з науковими установами, навчальними закладами та спеціалістами в рамках науково-інформаційного пошуку, розробки, доопрацювання та експертизи проєктів законів через укладені договори. І хоча частина комітетів звертається до зазначених установ задля отримання експертних висновків, жоден з них, відповідно до отриманої за запитами інформації, не укладав договори з експертами чи установами. Відомості щодо результатів такої взаємодії між комітетами та науковими закладами також відсутні. Жоден комітет не формує план створення робочих груп у рамках загального планування діяльності на наступну сесію.

Частина комітетів практикує ведення бази зацікавлених сторін, яка дозволяє залучати необхідні групи до заходів комітету. Таку практику використовують 7 комітетів.

Узагальнену таблицю оцінок по всіх індикаторах для кожного парламентського комітету можна переглянути за посиланням.

Висновки

Загалом ключовою проблемою в аспекті інклюзивності комітетів є організація процесу консультування та планування взаємодії зі стейкхолдерами. Як свідчать результати моніторингу, така комунікація є несистемною і зводиться до рівня реакційного реагування у відповідь на запропоновані законодавчі зміни, ніж на системний діалог у процесі формування політик.

До процесу консультування найчастіше залучаються представники органів державної влади, підприємства, установи, рідше - представники неурядових організацій. Разом з тим, представництво органів місцевого самоврядування, академічної та бізнес-спільноти не є настільки масовим і впливовим. Найбільш активно стейкхолдери залучені до засідань комітетів та робочих груп. Останнє слід вважати позитивною тенденцією на шляху до системної комунікації із зацікавленими групами в законотворчому процесі. Слід зазначити, що частина комітетів не веде обліку робочих груп: не оприлюднює інформації щодо їхнього складу на власних веб-сайтах та не надає відповідні відомості на офіційний запит. За коментарями деяких комітетів, облік робочих груп не ведеться або їх функціонує «багато» для обговорення різних законопроєктів. Відсутність такої інформації у відкритому доступі обмежує можливість залучення потенційних зацікавлених груп, які не перебувають в системній комунікації з комітетом до процесу розгляду нормативно-правових актів. Це обмежує комітети у можливості отримання рівномірно збалансованих висновків та рекомендацій усіх зацікавлених сторін, на які потенційно може впливати нормативно-правовий акт, або які можуть вплинути на вирішення проблеми, якої стосується законопроєкт.

Значна кількість комітетів доволі нечасто та з низькою періодичністю використовує інструменти комітетських слухань та інших публічних заходів. Так, 9 комітетів з початку каденції та до кінця 2020 року не проводили комітетські слухання, а 12 скористалися такою можливістю один раз або декілька. Системно протягом сесії організацією комітетських слухань займались лише 2 комітети: Комітет з питань освіти і науки та Комітет з питань соціальної політики. Низька періодичність проведення таких публічних заходів може бути викликана поширенням коронавірусної хвороби та карантинними обмеженнями. Проте, частина комітетів вдало використовує практику проведення онлайн-заходів, які дозволяють не загубити комунікацію зі стейкхолдерами.

Також не поширеною є практика звернень комітетів до державних органів, органів місцевого самоврядування, наукових установ і організацій, об’єднань громадян із проханням висловити пропозиції щодо проєктів законів, залучення відповідних фахівців для науково-інформаційного пошуку, розробки, доопрацювання та експертизи проєктів законів через укладені договори. Частина комітетів використовує практику залучення експертів у якості позаштатних консультантів. Проте, за коментарями представників окремих секретаріатів, бюджет є доволі обмеженим, що не дозволяє укладати з експертами договори.

Окремо слід відзначити відсутність у більшості комітетів стратегії системного залучення стейкхолдерів: менше третини комітетів веде базу зацікавлених сторін, яких інформує про заходи комітету. Ще рідше комітети повідомляють стейкхолдерів про результати законопроєктної роботи. Доволі обмежений доступ до матеріалів справ законопроєктів та результатів законопроєктної роботи комітету, експертних висновків щодо конкретних нормативно-правових актів. Так, більшість комітетів публікують на веб-сайтах списки законопроєктів, щодо яких комітет визначений головним та які знаходяться на розгляді, але не оприлюднюють інформацію щодо експертних висновків та пропозицій.

Достатній рівень інформування зацікавлених сторін про загальну активність і діяльність комітетів є позитивною тенденцією. Так, всі комітети розмістили на власних веб-сайтах контактну інформацію та оприлюднили склад комітетів. Більшість має визначений порядок доступу до засідань та інших заходів представників ЗМІ та громадськості. Всі комітети мають сформовані плани на поточну сесію, розміщені на веб-сайтах. Значна частина комітетів інформує про час та місце засідань, публікує матеріали засідань. Більше половини комітетів мають сторінки в соціальних мережах та ведуть інтернет-трансляції засідань. Частина комітетів використовує гугл-календарі для інформування стейкхолдерів про заплановані події. Більшість комітетів звітує про свою діяльність: на веб-сайтах 22 комітетів можна знайти звіти за попередні сесії.