За 4 роки відбулось 15 тисяч голосувань на одного депутата
За чотири роки роботи ВРУ VIII скликання українські парламентарі понад 6 мільйонів 300 тисяч разів висловлювали свою позицію під час голосувань – а це майже 15 тисяч голосувань на одного депутата. За цей період у середньому український нардеп пропустив кожне п'яте голосування, у третині випадків взагалі “не голосував”, а під час двох із п'яти голосувань натискав кнопку “за”. Натомість лише один раз зі ста натискав “проти”, а ще у семи відсотках випадків “утримувався”. Таким чином, попри опозиційну риторику багатьох політичних сил, українські парламентарі не висловлюють таку свою позицію під час голосувань у сесійній залі.
Законописці
Інституційною проблемою українського парламентаризму, яка притаманна для всіх скликань Верховної Ради, є низький рівень продуктивності законодавчої роботи. Значна частина законодавчих ініціатив перекочовує зі скликання у скликання і дуже часто залишається не лише не прийнятою, але й не розглянутою. Так, лише 12% з них протягом чотирьох років роботи Верховної Ради стали законами. Ще 41% (у тому числі законопроекти, які розглядаються у 1-му та 2-му читанні) український парламент розглянув, але вирішив не підтримувати. У свою чергу, 47% від усіх зареєстрованих законопроектів Верховна Рада ще не розглянула. Майже третина з цих ініціатив, до речі, досі опрацьовується у профільних комітетах.
Парламент підтримав 447 законопроектів
Найефективнішим українським законотворцем став Президент – 81% ініційованих ним законопроектів урешті стали законами. Майже третина (28%) урядових законопроектів, внесених у парламент, були позитивно проголосовані. Натомість серед зареєстрованих депутатами законопроектів лише 12% набули чинності. Загалом парламент підтримав 447 законопроектів, ініційованих депутатами, 280 – КМУ та 135 – Президентом. Окремо варто відзначити, що Верховна Рада також найактивніше розглядала саме законодавчі ініціативи Президента. Лише 10% законопроектів, що були ініційовані українським гарантом, досі не розглянуті.
Непопулярне “проти”
Значна кількість зареєстрованих законодавчих ініціатив у парламенті змушує народних депутатів дуже часто голосувати за те чи інше рішення у сесійній залі. Так, український парламентар за 4 роки роботи Верховної Ради мав би проголосувати майже 15 тисяч разів. Проте під час половини голосувань законодавці або не голосували, або були відсутніми. Найчастіше так вчиняли представники депутатських груп “Воля народу” та “Партія “Відродження”, а також члени “Опозиційного блоку”. Депутати з даних парламентських об’єднань ніяк не висловлювали свою позицію під час чотирьох з п’яти голосувань.
Натомість найчастіше у сесійній залі голосували “за” представники двох фракцій коаліції: “Блоку Петра Порошенка” та “Народного фронту" – у трохи більше ніж половині випадків, а також члени “Об’єднання “Самопоміч”. Представники “Опозиційного блоку” підтримували лише кожне десяте голосування. Члени цієї ж фракції також найбільше голосували “проти” – у майже 4% випадків. Це найбільший показник голосувань “проти” серед усіх парламентських фракцій. У свою чергу найчастіше “утримувалися” у парламенті члени “Самопомочі” – під час 15% голосувань.
Чому фракції рідко голосують “проти” пояснив аналітик Громадянської мережі ОПОРА Олександр Клюжев:
“На мою думку, неголосування опозиційних фракцій або їх депутатів проти рішень, які вони не підтримують, для них є політично обґрунтованим. Будь-яка опозиція планує стати владою, і в новому статусі їм доведеться ухвалювати окремі рішення, які раніше пропонувалися попередніми посадовцями. Цього просто не уникнути. І тому для “збереження обличчя” важливо не фіксувати позицію проти того чи іншого рішення. Особливо це стосується резонансних рішень, які є соціально дражливими або конфліктними. Самоусунення від висловлення позиції шляхом голосування у майбутньому завжди можна пояснити та уточнити, навіть якщо політик робив публічні заяви проти того чи іншого рішення. А факт голосування проти рішення важко пом’якшити, коли політик пізніше його запропонує для імплементації. Звичайно, не всі голосування можна пояснити такою логікою, але депутати і лідери фракцій можуть застосовувати подібні обґрунтування”.
Депутатська дисципліна
Голосування за різні питання порядку денного у сесійній залі є одним з найважливіших обов’язків народного депутата. Громадянська мережа ОПОРА проаналізувала, наскільки дисциплінованими були українські парламентарі за чотири роки роботи Верховної Ради VIII скликання.
Лише 9 нардепів не брали участь у менше ніж 10% голосувань
Так, 40 українських парламентарів не голосували чи були відсутніми у понад 90% голосувань. Натомість лише 9 нардепів навпаки старанно голосували і не брали участь у менше ніж 10% голосувань.
Так, найбільшими прогульниками Верховної Ради VIII скликання стали: Сергій Клюєв, Вадим Рабінович, Костянтин Жеваго, Сергій Льовочкін, Юхим Звягільський, Дмитро Ярош, Олександр Онищенко, Віталій Чепинога, Євгеній Мураєв, Сергій Ларін, Євген Бакулін та Юлія Льовочкіна.
У розрізі лідерів парламентських фракцій та груп найбільш старанно брали участь у голосуваннях Артур Герасимов – 81%, Максим Бурбак та Олег Березюк – 72%. Натомість найгірше висловлювали свою позицію у сесійній залі Олександр Вілкул – 11% та Віталій Хомутиннік – 10%.
Комітетська робота
Однією з найважливіших у парламенті є робота у профільних комітетах. Адже головна підготовка законопроектів відбувається саме там. Цілком закономірно, що для якісної роботи комітет має працювати, іншими словами – збиратися на засідання. Найбільшу кількість таких зібрань у комітетах народні обранці провели у 2015 році – 783. Натомість уже у 2016-му загальна кількість зібрань комітетів зменшилась на одну п’яту – до 618, а у 2017 році комітети зібрались уже 531 раз.
У цій статистиці не стали винятком і найзавантаженіші комітети парламенту: Податкової та митної політики; Правової політики та правосуддя; Законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності; Державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування; Бюджетний; Соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення. Усі вони почали засідати значно менше, хоча необхідність у таких зібраннях однозначно є.
З цього приводу голова правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська зазначає:
“Верховна Рада напередодні двох національних виборчих кампаній входить у зону політичної турбулентності. Коаліційна угода фактично вичерпала себе, а дві політичні сили, що залишаються у формальній більшості, змушені до взаємодії переважно в критичних умовах. Тож, законотворчість стратегічного рівня відкладена до післявиборчих часів. Незалежно від результатів президентських виборів, після дня голосування парламент чекатиме нове загострення через вибори народних депутатів.
Уже нині багато парламентських комітетів значно зменшили свою зацікавленість у роботі. Одним з таких є Комітет з питань правової політики та правосуддя, який демонструє одну з найменших активностей у роботі. Це значною мірою пов'язано як з чисельністю комітету, якому вкрай важко зібрати кворум, так і з низькою політичною мотивацією щодо аналізу законопроектів, які є сенситивними для частини політичних груп. Так, Комітет провів лише 1 засідання протягом поточної сесії та ще 7 разів намагався зібратись, але так і не зміг розглянути законопроект 6240, який стоїть у порядку денному, щодо виборчих прав ВПО та мобільних всередині країни груп”.
Списочники vs Мажоритарники
Підбиваючи підсумки чотирьох років роботи Верховної Ради VIII скликання, Громадянська мережа ОПОРА також вирішила порівняти головні показники роботи депутатів-списочників та мажоритарників. Так, народні обранці, що були обрані за списком партії, виявилися більш дисциплінованими як щодо роботи у сесійній залі, так і щодо роботи у комітетах на майже 10%. Натомість один мажоритарник у середньому долучився до розробки 70 законопроектів, у той час як депутат-списочник – до 64. Проте саме у останніх законодавча робота виявилася більш успішною – 14% ухвалених ініціатив проти 10%. Насамкінець варто відзначити, що депутати-списочники майже вдвічі частіше брали слово для виступу в парламенті, ніж нардепи-мажоритарники, хоча середня тривалість виступів у парламентарів, незважаючи на спосіб обрання, виявилася однаковою – півтори хвилини.
За коментарями звертайтесь: