Майже 80 практиків у сфері партисипації з Польщі та інших країн, що представляють органи місцевого самоврядування та центральної влади, представники громадських організацій та адміністрацій, також фрілансери в ході онлайн-розмови намагалися відповісти на питання про те, що відбувається з громадською участю під час епідемії коронавірусу та як епідемія вплине на майбутнє партисипації.
Партисипація сьогодні
Перша частина розмови стосувалась поточного стану громадської участі. Представники різних органів самоврядування, ділячись своїм досвідом останніх тижнів, найчастіше вказували на два аспекти: часткове призупинення процесів партисипації та використання нових інструментів (не обов’язково в Інтернеті). Вони також поділилися своїми міркуваннями щодо того, на що може надихнути нас цей вимушений період призупинення процесів партисипації.
У підвішеному стані
Епідемія призупинила безпосередні зустрічі з жителями. Місцеві органи самоврядування зіткнулися з необхідністю відкласти заплановані громадські консультації, зокрема обговорення бюджету участі (наприклад, у Білостоку, де термін подання проектів було продовжено на два місяці) або навіть призупинити процеси громадської участі до подальшого повідомлення, як це сталося з житловим бюджетом у Домброві-Гурничій, або не призначати нову дату, як у випадку з громадянською платформою, розпочатою в березні в Лодзі (платформа у Вроцлаві була перенесена на осінь).
У деяких випадках можна було «без втрат» продовжувати діяльність. Наприклад, у згаданій Домброві, де відкрите консультаційне засідання на тему міського парку було замінено онлайн-зустріччю (взяли участь близько 100 жителів міста). Або в Гдині, де те саме відбулося з запланованими семінарами, спрямованими на спільну розробку міських проектів у рамках бюджету участі.
А в інших випадках перенесення запланованих зустрічей в Інтернет наражалося на критичну реакцію мешканців, які звинувачували організаторів у тому, що вони таким чином обмежують доступність. Коронавірус також заблокував процедури планування, для яких закон не передбачав можливості використання цифрової форми (наприклад, під час публічних обговорень).
Старі та нові інструменти
Нездатність діяти за старими правилами означала, що ті, хто практикує партисипацію, шукати альтернативні способи спілкування з мешканцями та залучення їх до ухвалення рішень. Учасники онлайн-розмови приділяли багато часу онлайн-інструментам: вони погодилися, що хоча ці інструменти не замінять зустрічей віч-на-віч, але в цій конкретній ситуації варто ними користуватися чи навчитися користуватися.
Zoom, ClickMeeting, Google Meet та інші платформи для відеоконференцій, чати, стріми чи робочі групи в соціальних мережах - це все є інструменти, які раніше для одних були невідомі, інші про них лише чули, ще дехто використовував їх епізодично, проте тепер вони стали важливою частиною набору інструментів багатьох адміністрацій та громадських організацій. Цей короткий час самоізоляції в оселях уже сприяв тому, що до нашої повсякденної лексики увійшли поняття зі світу нових технологій (ми домовляємося вже не просто про розмову, а про Zoom, ми запрошуємо мешканців на пряму трансляцію у Facebook, а не в місцевий клуб тощо).
Але це не означає, що лише епідемія спричинила використання переваг Інтернету в процесах громадської участі. Раніше, особливо у великих містах, використовувались такі рішення, як геолокальна анкета, геолокальна дискусія та інтернет-опитування. Хоча вони зазвичай не були дуже складними інструментами і, найчастіше, використовувались лише як один з елементів усього процесу, але, безумовно, допомогли організаціям, що їх використовують, перейти в останні тижні до більш прогресивних форм онлайн-консультацій. Це підтверджується повідомленнями учасників зустрічей, які допомагають органам місцевого самоврядування у проведенні процесів партисипації: там, де раніше використовувались технології, чиновники скоріше зверталися до нових інструментів Інтернету, а де консультації та інші заходи проводилися лише у традиційній формі - пропозиції щодо їх використання спочатку зазвичай зустрічали відчутний опір.
Розмірковуючи про онлайн-інструменти в контексті громадської участі, слід пам’ятати про пов’язані з ними обмеження. Крім уже згаданої недостатньої технічної підготовки деяких посадових осіб (та / або спричиненого різними мотивами небажання використовувати такі технології), до них також належать:
- порівняно невеликий досвід практиків партисипації в модеруванні онлайн-зустрічей, динаміка яких значно відрізняється від тих, що відбуваються особисто;
- виключення із цифрових процесів деяких жителів, переважно у менших населених пунктах та людей похилого віку;
- «недружність» деяких додатків (наприклад, складний інтерфейс, відсутність польської мови, обмежені можливості семінарської роботи чи поглибленого обговорення);
- труднощі в донесенні до мешканців інформації про нові форми участі (ви не можете обмежитися для цього лише промоцією в Інтернеті).
Епідемія показала, що органи місцевого самоврядування почали частіше використовувати не тільки Інтернет, але й більш традиційні (і дещо забуті) засоби комунікації. Різні питання почали вирішуватися телефоном (наприклад, інтерв’ю з мешканцями), а повідомлення про певні процеси переказуватися з усно або через оголошення, надруковані та вивішені самими мешканцями.
Час для роздумів
Нинішня ситуація, хоч і складна, але також є приводом для практиків у сфері партисипації для того, щоб зупинитись і критично поставитись до поточного способу дій, і, як наслідок, можливо, переосмислити громадську участь та спланувати нові пріоритети самоврядування в цьому напрямку на час після закінчення епідемії (або, за песимістичним сценарієм, на затяжну епідемію).
Допомога громадян
У галузі партисипації однією з перших помітних змін, що виникли внаслідок епідемії, був перехід на ініціювання допомоги, підтримку ініціатив знизу та на спрямування пробудженої суспільної енергії. Спільні рішення, думки та діалог були відсунуті на другий план - їх місце зайняло надання підтримки тим, хто потребує. У багатьох органах місцевого самоврядування осередки, що досі займалися процесами партисипації, перенесли свої зусилля на інформування мешканців про епідемію та координування волонтерських дій. Також галузь суспільної діяльності, зокрема неурядові організації, повернулась до своєї початкової ролі, коли вона була пов’язана переважно з акціями надання допомоги.
Звісно, на динамічний розвиток епідемічної ситуації найшвидше реагували самі мешканці, організовуючи групи самодопомоги чи збір допомоги. Учасники онлайн-розмови поділилися прикладами, коли мешканці, які раніше були залучені до громадської діяльності, соціальних консультацій тощо, першими організували «коронавірусну волонтерську службу» в місті. Організації, які раніше не брали участі у діяльності з надання допомоги, та адміністрації приєднувалися з деяким запізненням, причому для частини з них опинитися у світі нових проблем та потреб виявилося великим викликом.
З огляду на епідемію також змінився наратив, який використовують практики партисипації, що працюють у владі та організаціях. Досі ми заохочували мешканців виходити з дому, брати участь у зустрічах, спілкуватися з сусідами, долучатися до життя місцевої громади. Тепер навпаки: ми просимо залишатися вдома, зменшити соціальну активність або переключити її - наскільки це можливо - на допомогу вашому найближчому оточенню. Зараз мешканці, хоча й ізолюються у своїх будинках, але відновлюють або починають налагоджувати стосунки зі своїми сусідами, збільшуючи турботу про інших, які, можливо, опинилися в більш важкій життєвій ситуації.
Вся ця соціальна енергія, що генерується сьогодні, якщо буде розумно та вчасно підтримана владою та громадськими організаціями, може в майбутньому спричинити активніше залучення до соціальних питань, зокрема до тих, з якими ми маємо справу як практикуючі партисипатори у повсякденному житті. Це додаткова причина слідувати за мешканцями та посилювати їхню громадянську активність.
Партисипація завтра
А який вигляд матиме громадська участь через кілька місяців чи через рік? Чи буде ще для неї місце у самоврядуванні, яке оговтується від соціально-економічної кризи? Відповіді учасників онлайн-розмови на ці питання ішли в кількох напрямках, але загальне бачення майбутнього партисипації - попри деякі сумніви та очікувані проблеми - досить позитивне.
Де брати на це гроші?
Найбільшою перешкодою для громадської участі після припинення епідемії буде брак коштів у місцевих бюджетах. Адже під час боротьби з коронавірусом зменшились надходження від податків та зросли витрати. Керівництву міст і громад доведеться переглянути свої пріоритети. Деякі можуть вважати необхідним обмеження або тимчасове замороження не лише інвестицій, а й такої «непотрібної діяльності» як громадські консультації. В інших випадках, на жаль, може статися так, що під приводом боротьби з наслідками епідемії посадовці органів місцевого самоврядування відмовляться від діалогу з мешканцями, аргументуючи більш нагальними завданнями, які необхідно виконати.
Ситуація, в якій ми перебували кілька тижнів, уже показала, що в боротьбі з коронавірусом не всі мають рівні шанси: не кожен орган місцевого самоврядування мав однаково численну команду, готову діяти в умовах кризи, або достатньо ресурсів та готовності впроваджувати нестандартні рішення. Наявні нерівності епідемія лише поглибила, це можна побачити і у сфері громадської участі.
Важливо не призупиняти її навіть у кризові періоди, а вчитися та намагатися практикувати партисипацію, незважаючи на епідемію та обмеження, пов’язані з нею. Безумовно, ключовим для цього буде приклад лідерів партисипації та обмін досвідом (а, можливо, й іншими ресурсами) між органами місцевого самоврядування. Середовище партисипаторів також повинне уважно стежити за політичною ситуацією та змінами в законодавстві, щоб вчасно реагувати, коли це необхідно. Очікуючи на повернення до нормального стану після епідемії, ми повинні забезпечити збереження можливості спільного ухвалення рішень для жителів наших міст та громад, і, перш за все, забезпечити їм доступ до достовірної інформації щодо цього (наприклад, інформуючи, що хоча збори були скасовані, все одно можна надсилати свої думки на електронну пошту та читати консультаційні звіти).
Нові виміри громадської участі
Ці унікальні часи не змінюють лише одного - потреби в розмові. Саме вона, як вважають деякі учасники онлайн-зустрічі, повинна бути в центрі уваги та фундаментом майбутніх ідей для партисипації. Рано чи пізно ситуація після епідемії та нові виклики, з якими будемо стикатися, вимагатимуть від нас розмови. Потреба в партисипації не зміниться, зміняться теми та проблеми, яких вона буде стосуватися.
Онлайн-розмова, організована Фундацією «Сточня» за ініціативи Агнєшки Машковської з Фундації «Soclab», відбулася 8 квітня 2020 року. Наступного дня, також дистанційно, відбулася зустріч міжнародної мережі практикуючих партисипаторів дорадчої демократії. У ній взяли участь 55 осіб. Метою цієї зустрічі було розглянути дорадчі процеси через призму епідемії коронавірусу. Підсумок зустрічі розміщено на вебсайті британської організації Involve, організатора зустрічі (англійською мовою).
Ця публікація взята з сайту Рartycypacja Оbywatelska та перекладена з польської в межах проєкту «Силабус публічних консультацій», що впроваджується Громадянською мережею ОПОРА та Фундацією «Лабораторія соціальних досліджень та інновацій «Сточня» та дофінансовується за програмою „RITA Зміни в регіоні”, яка фінансується Польсько-американським фондом Cвободи