Ухвалена Кабінетом Міністрів 14 травня 2025 року Дорожня карта з питань функціонування демократичних інституцій виокремлює громадянське суспільство в самостійний блок євроінтеграційних зобов'язань. Документ визначає чотири ключові напрями роботи: оновлення стратегічної рамки, правовий захист активістів, розширення можливостей для організацій і посилення участі громадськості в ухваленні рішень. Звітування за цим блоком охоплює широкий спектр організаційних, фінансових і законодавчих змін, строки виконання яких визначено до 2027 року або прив’язано до припинення чи скасування воєнного стану.

Наразі прогрес за різними напрямами цього блоку відрізняється: частина рішень уже перейшла на стадію практичної реалізації, тоді як інші ініціативи залишаються на етапі підготовки або парламентського розгляду.

Стратегічна рамка розвитку громадянського суспільства

Дорожня карта поєднує виконання Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства на 2021–2026 роки з підготовкою наступної Стратегії на 2027–2032 роки. Поточний план заходів на 2025–2026 роки уряд затвердив розпорядженням № 246-р від 21 березня 2025 року. Підготовку й затвердження нової Стратегії Дорожня карта передбачає в I кварталі 2027 року, а плану заходів для її реалізації — у IV кварталі 2027-го. Підготовка нового стратегічного циклу вже розпочалася, однак її якість залежить від оцінки попередніх результатів і прозорості роботи з пропозиціями громадського сектору.

За інформацією Секретаріату Кабінету Міністрів станом на 1 січня 2026 року, більшість  заходів чинного Плану держава виконувала в повному обсязі та своєчасно. Водночас є заходи, яких або взагалі не виконували, або виконували із затримкою. У громадських обговореннях серед перешкод називали скорочення міжнародного фінансування, повільний розгляд законопроєктів у парламенті, кадрові зміни в органах влади й ухвалення законів у редакціях, не погоджених із громадянським суспільством.

Нова Стратегія має не лише передбачати реалізацію невиконаних завдань, а й адаптувати державну політику до умов війни та відновлення. Зокрема, керівниця УНЦПД наголошувала на необхідності повного аудиту чинної Стратегії перед формуванням наступних цілей. Окремим питанням залишаються фінансово-господарські правила роботи організацій: представники сектору вказують на обмеження у використанні коштів, однак для оцінювання цієї проблеми потрібно конкретизувати норми, що створюють перешкоди, та запропонувати способи їх усунення.

За інформацією ОПОРИ, упродовж першого кварталу 2026 року Секретаріат Кабінету Міністрів проводив попередні переговори суто з міжнародними донорами. Збір ідей від українських громадських організацій стартував 12 червня за сприяння ІСАР «Єднання». 

Згодом ІСАР «Єднання» та Програма підтримки ОБСЄ для України у координації з урядовцями дослідили ключові виклики сектору. 17 вересня 2026 року відбувся вебінар «Нова Стратегія сприяння розвитку громадянського суспільства: потреби громадського сектору та наступні кроки», під час якого було представлено результати досліджень потреб інститутів громадянського суспільства, викликів, з якими вони стикаються, і можливих пріоритетів нової Стратегії. Того самого дня Секретаріат Кабінету Міністрів оголосив про формування громадсько-урядової платформи для підготовки нової Стратегії та запросив зацікавлених учасників долучитися до її роботи.

Станом на дату огляду підготовка Стратегії перебуває на етапі збору пропозицій, дослідження викликів сектору і формування громадсько-урядової платформи як нового каналу участі. Висловлені громадськими експертами зауваження щодо недостатньої відкритості підготовки необхідно розглядати з урахуванням цього розширення можливостей залучення, яке, однак, саме по собі ще не гарантує врахування пропозицій громадськості. Строк затвердження Стратегії ще не настав, тож якість підготовки слід оцінювати за доступністю матеріалів, результатами аудиту чинної Стратегії й тим, як висновки досліджень і пропозиції громадянського суспільства враховуються під час розроблення нового документа. Публічний облік отриманих пропозицій і мотивованих відповідей дозволив би відокремити формальне залучення громадськості від її впливу на зміст Стратегії.

Безпечне середовище для громадської діяльності

Дорожня карта передбачає захист громадських діячів від зловживань судовим процесом, зокрема стратегічних позовів проти громадської участі (SLAPP). Розроблення законодавчих пропозицій, згідно з Дорожньою картою, має завершитися до IV кварталу 2026 року, а узгодження національних норм із Директивою ЄС 2024/1069 — до IV кварталу 2027-го. Окремо передбачено постійний захист громадських діячів від процесуальних зловживань. Найпомітнішим розвитком у цьому напрямі став перехід від підготовки спеціального законопроєкту до парламентського етапу, проте спеціальні законодавчі гарантії захисту від SLAPP-позовів ще не запроваджено.

25 червня 2025 року Комітет Верховної Ради з питань свободи слова ініціював створення профільної робочої групи. Підготовлений законопроєкт пройшов публічні консультації у квітні 2026 року, результати яких оприлюднили в липні. Рада Європи у висновку від 27 лютого 2026 року надала рекомендації щодо доопрацювання тексту.

30 вересня 2026 року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт № 16117 «Про захист осіб, які здійснюють громадську участь, від явно необґрунтованих позовів або зловживань судовим процесом», а 1 жовтня його скерували на розгляд профільного комітету. Отже, ініціатива перейшла зі стадії підготовки до парламентського розгляду, але спеціальних законодавчих гарантій захисту від SLAPP-позовів ще не запроваджено. Подальший прогрес залежить від врахування експертних рекомендацій, змісту парламентської редакції та можливості застосування майбутніх гарантій на практиці.

Водночас захист громадської участі потребує узгодженості суміжного законодавства. Правозахисна спільнота висловила суттєві застереження щодо проєкту № 14057 про зміни до книги другої Цивільного кодексу України. У його положеннях вбачали ризики судових заборон на поширення матеріалів, надмірного розширення права на відповідь і блокування сайтів онлайн-медіа. 28 квітня 2026 року законопроєкт зняли з розгляду. Цей випадок підтверджує важливість моніторингу інших правових ініціатив, які можуть обмежувати громадську участь усупереч завданням анти-SLAPP реформи.

Окремим напрямом залишається підготовка суддів. У лютому 2025 року суддя Верховного Суду Ян Берназюк прочитав лекцію про ідентифікацію недобросовісних позовів для суддів місцевих та апеляційних судів. Такі заходи спрямовані на підвищення обізнаності щодо ознак судового тиску, але без даних про подальшу судову практику їхній вплив оцінити неможливо. Навчання має доповнювати чіткі процесуальні гарантії, а не замінювати їх. Разом з тим, очікування спеціального закону не означає цілковитої відсутності базових інструментів судового захисту. Їх застосування та достатність для протидії SLAPP-позовам потребують окремого аналізу.

Фінансова й інституційна спроможність

Дорожня карта поєднує розвиток прямої бюджетної підтримки з розширенням можливостей надання соціальних послуг, податковими стимулами для благодійності й волонтерства та запровадженням пропорційного, ризик-орієнтованого фінансового моніторингу. У цьому напрямі вже ухвалено низку нормативних рішень і розпочато застосування окремих механізмів. Водночас зміни переважно галузеві, а їхню результативність слід оцінювати за фактичним доступом організацій до ресурсів і процедур.

Доступ до державної підтримки 

Базовим механізмом розподілу бюджетних коштів залишається порядок конкурсного відбору, затверджений постановою Кабінету Міністрів № 1049 від 12 жовтня 2011 року. Постанова № 1252 від 1 жовтня 2025 року встановила правила надання бюджетних грантів на проєктну діяльність молодіжних організацій. Наказ Мінмолодьспорту деталізував статті витрат і критерії державної допомоги для спортивних об’єднань. Ці рішення оновлюють окремі механізми, але не підтверджують комплексної реформи конкурсних процедур для громадського сектору загалом.

Постановою № 1031 від 19 серпня 2026 року уряд започаткував інституційні гранти для дитячих і молодіжних всеукраїнських організацій із досвідом роботи від 5 років. На відміну від проєктної підтримки, ці ресурси спрямовані на посилення внутрішньої спроможності об’єднань. Прийом конкурсних пропозицій завершився 23 вересня 2026 року. Станом на дату огляду оприлюднено реєстр отриманих заявок і реєстр технічного відбору з урахуванням доопрацювань.

Усе це свідчить про початок практичного застосування нового механізму, але кількість заявок не дорівнює кількості профінансованих організацій. Оцінка результатів потребує підсумків відбору, обсягів фактично наданих коштів, а згодом — даних про зміни у спроможності отримувачів. 

Оновлення конкурсних правил для ветеранських організацій та об’єднань людей з інвалідністю передбачено окремими заходами, реалізація яких пов’язана з післявоєнним періодом. Відсутність їх виконання станом на дату огляду не означає прострочення, але не виключає необхідності завчасної підготовки необхідних рішень.

Навчальний компонент охоплює потенційних грантоотримувачів і публічних розпорядників коштів. Для громадського сектору проводили тренінги з написання грантових заявок і фандрейзингу. В опрацьованих нами матеріалах помітні обмежене тематичне охоплення цих заходів, невелика кількість учасників і суттєва залежність від донорських ресурсів. Однак без зіставлення з потребами організацій масштаб дефіциту навчання визначити неможливо.

Для організаторів державних конкурсів відбулися семінар «Співпраця», регіональні зустрічі й поширення методичних посібників з адміністрування електронних процедур. Практичний результат цієї підготовки має проявлятися в доступніших конкурсних умовах, прозорішому оцінюванні заявок і належному оприлюдненні результатів.

Розширення фінансових можливостей

У сфері соціальних послуг держава ухвалила як процедурні, так і податкові акти. Постанова № 64 від 14 січня 2026 року впорядкувала організацію послуг і ведення випадку. Закон № 4505-IX від 18 червня 2025 року звільнив від ПДВ відповідні операції надавачів, зареєстрованих у Реєстрі надавачів та отримувачів соціальних послуг. Окрему модель закупівлі тестують за постановою № 764 від 25 червня 2025 року.

У січні 2026 року в експерименті з комплексного розвитку й догляду дітей з інвалідністю брали участь три громади і три надавачі з підписаними договорами. Ці показники характеризують стан експерименту на січень; актуальних даних про його охоплення станом на дату огляду немає. Крім того, експеримент зосереджений на одній послузі й не відображає загальної доступності бюджетного фінансування для недержавних надавачів.

Експерти УНЦПД вказують на ризики надмірного адміністративного навантаження, залежності надавачів від бюджетної спроможності громад і нерівних умов конкуренції з комунальними установами. Подальша оцінка має охоплювати кількість залучених недержавних надавачів, обсяги й умови договорів, своєчасність оплати й безперервність надання послуг.

Податкові стимули розширив Закон № 4254-IX від 25 лютого 2025 року. Він підвищив із 4% до 8% оподатковуваного прибутку попереднього року ліміт, у межах якого бізнес за визначених умов не застосовує збільшувального коригування фінансового результату у випадку безоплатної передачі коштів, товарів чи послуг неприбутковим організаціям. Обов’язковою умовою застосування підвищеного ліміту є спрямування понад 4% такого прибутку саме на благодійні фонди. Правило діятиме протягом воєнного стану та до завершення календарного року, наступного за роком його припинення або скасування.

Дорожня карта зобов'язує не лише оновлювати стимули, а й аналізувати їх наслідки для економіки. ДПС уже передала Міністерству фінансів орієнтовні розрахунки бюджетного впливу за трьома сценаріями розвитку подій. Водночас окрему пропозицію ЦЕДЕМ щодо можливості спрямування 2% ПДФО на підтримку організацій громадянського суспільства Мінфін відхилив через очікувані бюджетні втрати. 

Регуляторні умови та організація волонтерської діяльності

Паралельно Держфінмоніторинг у грудні 2025 року підготував типологічне дослідження ризиків за 2025 рік. Спільний навчальний курс ЦЕДЕМ та Академії фінансового моніторингу розпочався у квітні 2025 року. Для сектору також розробили методичні поради щодо перевірки партнерів і зразки внутрішніх правил протидії відмиванню коштів і фінансуванню тероризму. Ці інструменти допомагають організаціям оцінювати власні ризики, але не замінюють зміни законодавчого підходу.

Станом на 6 жовтня 2026 року законодавчі зміни щодо застосування пропорційного та ризик-орієнтованого підходу до неприбуткових організацій ще не були підготовлені. Отже, наявний поступ стосується переважно навчального та методичного забезпечення, тоді як головна нормативна зміна залишається попереду. Водночас визначений Дорожньою картою строк — IV квартал 2027 року — ще не настав.

Розпорядженням № 396-р від 29 квітня 2026 року уряд ухвалив Державну цільову соціальну програму розвитку волонтерства до 2030 року. Її фінансування передбачено в межах наявних бюджетних призначень і залучених ресурсів. Аналітики УНЦПД відзначають потенціал документа, але застерігають щодо бюрократизації, нерівного доступу до ресурсів, концентрації повноважень у центрі та слабких механізмів гарантування безпеки волонтерів. Втім, ці застереження окреслюють потенційні ризики під час виконання програми, а не підтверджують їх реалізацію.

Закон № 4816-IX від 12 березня 2026 року скасував обов’язкову довгострокову візу для отримання посвідки на тимчасове проживання окремими категоріями іноземних волонтерів і працівників гуманітарних місій на час війни та протягом року після її завершення. Це послаблення прямо не стосується громадян Росії. Під час обговорення попередньої редакції законопроєкту № 13071 УНЦПД наголошував на потребі прозорого підтвердження статусу організацій і налагодженої міжвідомчої співпраці. Результати змін слід оцінювати за строками оформлення посвідок, кількістю заяв і відмов, а також типовими перешкодами для заявників.

Отже, у фінансовому й інституційному напрямах сформовано низку нових можливостей, але вони ще не утворюють єдиної системи підтримки громадського сектору. Наступний етап потребує перевірки доступності цих механізмів для різних організацій та оприлюднення результатів їх застосування.

Механізми участі громадськості у виробленні та реалізації державної політики

Дорожня карта пов’язує оновлення правил громадської участі з навчанням посадовців і громадян, відкритістю інформації та розвитком громадського контролю. Наразі прогрес найкраще простежується в нормативному забезпеченні місцевої участі й застосуванні окремих форматів залучення, тоді як спільні інклюзивні підходи і система громадського нагляду залишаються незавершеними.

Закон № 3841-IX «Про публічні консультації» від 20 червня 2024 року почне діяти за 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану. До того часу органи виконавчої влади продовжують проводити консультації за порядком, затвердженим постановою № 996 від 3 листопада 2010 року. Робоча група при Мін’юсті вивчала європейські стандарти залучення громадян і напрацьовувала відповідні пропозиції, але станом на дату огляду зміни до постанови не ухвалено.

Відкладений початок дії закону дозволяє готувати акти для його реалізації пізніше, але сам по собі не пояснює стану виконання окремого заходу Дорожньої карти щодо оновлення постанови № 996. Для оцінки дотримання цього зобов’язання необхідно уточнити його строк. Водночас впровадження європейських принципів участі охоплює ширше коло завдань, ніж технічна підготовка до застосування одного закону.

На місцевому рівні Закон № 3703-IX про народовладдя в місцевому самоврядуванні від 9 травня 2024 року вже набрав чинності та зобов’язує ради оновити статути громад до 1 січня 2027 року. Для реалізації його положень уряд ухвалив постанову, а Мін’юст скасував застарілу процедуру державної реєстрації статутів. Мінрозвитку 17 листопада 2025 року презентувало методичні рекомендації щодо складання статуту і спільно з профільним парламентським комітетом оприлюднило поради щодо місцевих публічних консультацій. Ці матеріали допомагають застосовувати нові норми, але не замінюють рішень місцевих рад.

За отриманими ОПОРОЮ даними Міністерства з відновлення, інфраструктури та транспорту України, станом на 1 липня 2026 року звіти надіслали 1332 із 1469 місцевих рад. Серед рад, які подали звіти, 45,8% повідомили про затвердження статутів. Моніторинг також фіксує близько 18,5% рад, які ухвалили нові регламенти або працювали над цим питанням. Ці показники свідчать про неоднорідний поступ на місцях, але не відображають частку рад, що повністю виконали закон: наявність статуту не підтверджує його відповідності новим вимогам, а статистика регламентів поєднує завершені й розпочаті процедури.

Реформування органів самоорганізації населення залишається на стадії законопроєкту. Після зняття з розгляду проєкту № 6319 11 березня 2026 року у Верховній Раді зареєстрували проєкт № 15165 від 10 квітня 2026 року про покращення умов для таких органів. Профільний комітет рекомендував ухвалити його за основу, а 1 вересня документ включили до порядку денного парламенту. Водночас він продовжує очікувати на перше читання.

Спроможність та доступність

Практичне застосування механізмів участі залежить також від підготовки їх організаторів і учасників. У ІІ, ІІІ та IV кварталах 2025 року спеціалізоване навчання з питань публічних консультацій пройшли 1619 державних службовців і 2043 посадовці місцевого самоврядування. Окремо діяла програма залучення громадян до муніципального врядування для представників місцевої влади і громадських об’єднань, а також локальні інформаційні заходи. Наведені показники характеризують охоплення службовців, але не дозволяють зіставити його з охопленням місцевих депутатів, жителів і бізнесу.

Для окремих груп розвивають спеціальні механізми залучення. Уряд затвердив Типове положення про молодіжну раду при центральному органі влади. Гарантії участі ВПО із Закону № 3703-IX доповнено методичними рекомендаціями Мінрозвитку за серпень 2025 року. Для людей з інвалідністю та національних меншин діють Рада безбар’єрності й Рада громадських об’єднань національних меншин при ДЕСС; залучення ромських організацій і різних груп жінок передбачено відповідними стратегічними планами.

Водночас в опрацьованих джерелах не знайдено підтвердження підготовки передбачених Дорожньою картою узагальнених рекомендацій щодо залучення цих груп, зокрема до консультативних і дорадчих органів та інклюзивних публічних консультацій. Отже, окремі механізми розвиваються, але розроблення спільних підходів до інклюзивної участі поки не підтверджено.

Практику громадянських асамблей після експериментів у Звягелі та Славутичі 2024 року продовжили у 2026 році в Рівному, Києві та Львівській агломерації. Це свідчить про перехід від вивчення закордонного досвіду до практичного випробування цього формату. Його результативність визначають не кількість асамблей чи підготовлених рекомендацій, а офіційні рішення органів влади у відповідь на них.

Інформаційна основа участі та громадський контроль

Цифрова інфраструктура участі також розвивається частково. Платформа «ВзаємоДія» станом на дату огляду перебувала в дослідній експлуатації з двома робочими модулями: електронними конкурсами проєктів громадських об’єднань та електронними петиціями до органів місцевого самоврядування. Решта модулів — електронні консультації, звернення й запити, опитування, громадські ради, громадський бюджет і простір урядової інформації — перебували на стадії розробки. У червні 2026 року Мінцифри оприлюднило концепцію інтеграції цієї платформи в портал «Дія».

Запуск перших модулів є практичним результатом, але платформа ще не охоплює всіх запланованих форм електронної участі. Для оцінки її роботи потрібні дані про кількість підключених органів, доступність сервісів для користувачів і реагування на подані пропозиції.

Інформаційною основою змістовної участі залишаються доступ до публічної інформації та відкриті дані. Інформаційний аудит за урядовою постановою має щорічно фіксувати склад, формат і стан збереження інформації, якою володіють органи влади. Іншим постійним обов’язком є оприлюднення наборів даних високої цінності. Станом на кінець 2025 року було оприлюднено 62 із 83 таких наборів. Водночас унаслідок воєнних обмежень лишається закритим доступ до частини чутливої інформації, зокрема податкової.

У сфері громадського контролю діють окремі інструменти взаємодії, як-от платформа «Стоп Тиск», спрямована на захист підприємців від неправомірних дій силовиків, просвітницька кампанія НАЗК щодо нагляду за посадовцями та концепція «Прокурор громади». Однак їх наявність не підтверджує формування сталої системи громадського нагляду за органами правопорядку й прокуратури.

Затвердження типового положення про раду громадського контролю при цих органах, запланованого на IV квартал 2025 року, в опрацьованих джерелах не підтверджено. При окремих інституціях, зокрема НАБУ, діють ради громадського контролю, але єдиного підходу до їхнього статусу, повноважень і взаємодії з відповідними органами не вироблено. За матеріалами огляду, при Офісі Генерального прокурора та місцевих прокуратурах такі ради не створено. Рівень залучення громадськості до міжвідомчих груп також потребує конкретизації на основі даних про їх склад і роботу.

Таким чином, нормативні та практичні механізми участі розвиваються, але ще не утворюють послідовної системи. Подальший прогрес залежить від оновлення місцевих документів, доступності процедур для різних груп і забезпечення зворотного зв’язку — публічного розгляду пропозицій, мотивованих відповідей та звітності про ухвалені рішення.

Висновки

Прогрес у блоці громадянського суспільства залишається нерівномірним. У частині напрямів уже сформовано нормативну основу та розпочато її застосування, тоді як інші перебувають на стадії підготовки або парламентського розгляду. Наявні дані дозволяють зафіксувати окремі зрушення, але не забезпечують наскрізної оцінки їхніх практичних результатів.

Найпомітніші нормативні зміни стосуються податкових стимулів, процедур надання соціальних послуг, правового статусу іноземних волонтерів та інституційних грантів для молодіжних організацій. Наступним критерієм прогресу має стати фактичний доступ організацій до цих можливостей: результати конкурсів, надане фінансування, умови договорів і практика застосування нових процедур.

Законопроєкти щодо протидії SLAPP № 16117 та реформи органів самоорганізації населення № 15165 мають процедурний поступ, але відповідні законодавчі зміни ще не запроваджено. Подальша робота потребує змістовного парламентського розгляду і врахування експертних рекомендацій, а не лише просування документів між стадіями законодавчої процедури.

Відсутність окремих рішень слід оцінювати з урахуванням встановлених строків. Для законодавчих змін щодо ризик-орієнтованого фінансового моніторингу строк визначено на IV квартал 2027 року, тому він ще не настав. Оновлення постанови № 996 передбачено протягом 12 місяців із дня припинення або скасування воєнного стану. Відсутність цих рішень поки не свідчить про порушення строків, хоча темпи підготовки й зміст напрацювань залишаються важливими показниками прогресу.

Громадський контроль за діяльністю органів правопорядку та прокуратури залишається одним із найменш просунутих напрямів у цьому блоці. Окремі механізми взаємодії та ради при деяких інституціях не утворюють сталої системи: єдиного підходу до статусу, повноважень і діяльності рад громадського контролю й системної взаємодії з громадськістю досі не вироблено. Розроблення і затвердження типового положення було заплановано на IV квартал 2025 року, однак підтвердження його затвердження в опрацьованих джерелах не знайдено.

Підготовка нової Національної стратегії має спиратися на оцінку попереднього стратегічного циклу та потреб сектору в умовах війни й відновлення. Розширення каналів залучення є позитивним кроком, але його результатом має стати прозоре врахування пропозицій громадянського суспільства у змісті документа.

Однією з найближчих контрольних точок у сфері місцевої участі є приведення статутів громад у відповідність до нових вимог до 1 січня 2027 року. Подальший прогрес залежить від підготовки, ухвалення та практичного застосування необхідних законодавчих і підзаконних рішень, навчання організаторів та учасників процедур і системного оприлюднення даних про їх застосування.

Цей матеріал створено в рамках проєкту «Інклюзивні діалоги для демократичної реформи в Україні», який фінансується Міністерством закордонних справ і торгівлі Ірландії, але висловлені в ньому погляди не обов’язково відображають офіційну політику уряду Ірландії.