Місцеві вибори-2020, хоч офіційно завершились ще не для всіх, проте вже дозволяють проаналізувати певні отримані уроки. Однією з новацій цьогорічної кампанії стали удосконалені можливості для українців змінювати свою виборчу адресу, і, відповідно, вільно реалізувати право голосу.

Ця стаття могла б починатись із довгих обґрунтувань щодо використання виборчих квот під час висування кандидатів політичними партіями, засновуючись на вивченні досвіду інших країн, а також міжнародних зобов’язаннях, які брали на себе країни, погоджуючись з потребою просування ґендерної рівності. Але здається про це було сказано вже так багато, що відчуття потреби в додаткових роз’ясненнях не виникає. Думку категорично незгодних навряд чи можна буде змінити найближчими роками.

Вибори – це базовий інститут будь-якої країни, яка претендує на звання демократії. Як би, можливо, не здавалось на перший погляд, але далеко не кожні вибори можуть вважатись демократичними. Недостатньо гарантувати виборчі права у відповідності до всіх можливих стандартів і кращих практик. Має бути забезпечений дієвий механізм правового захисту порушених прав.

Те, що вибори в Одеській області проходять брудно, вже мало в кого викликає сумніви. Кандидати порушують правила проведення агітації, використовують адміністративний ресурс, без докорів совісті намагаються підкупити виборців. Відзначилась наша область і кількістю «чорного PR», злитого кандидатами один на одного