Головними завданнями незалежного спостереження за виборами є забезпечення чесного виборчого процесу, сприяння його відкритості й публічності, запобігання та фіксація виборчих порушень. Тим часом на виборах Президента України Центральна виборча комісія надала дозвіл аж 139-ти громадським організаціям мати офіційних спостерігачів. У цьому матеріалі ми спробуємо розібрати, які завдання ставлять перед собою громадські та міжнародні спостерігачі, що таке фейкове спостереження за виборами та що ж ховається за 139-ма громадськими організаціями.

Спостереження за виборами є одним з найбільш прозорих і методичних прийомів забезпечення справедливого виборчого процесу відповідно до загальноприйнятих міжнародних стандартів та розвитку демократії і прав людини. Прийнято розрізняти три категорії спостерігачів: від партій або кандидатів, від громадських і міжнародних організацій. До категорії незаангажованих у політичні процеси можна віднести спостерігачів від громадських організацій, а також міжнародних інституцій. Про них детальніше й поговоримо.

Міжнародне спостереження за виборами

Міжнародне спостереження за виборами стало важливим механізмом забезпечення чесності та прозорості виборів, особливо у країнах, в яких відбуваються демократичні перетворення. Міжнародне спостереження сьогодні прийнято практично в усіх країнах і сприяє підвищенню довіри виборців до результатів та оцінці легітимності виборчого процесу.

Так, згідно з Копенгагенським документом ОБСЄ, країни-учасники організації беруть на себе зобов’язання запрошувати для здійснення спостереження за виборчим процесом спостерігачів від інших держав-учасниць та від усіх відповідних приватних інститутів та організацій, які в цьому зацікавлені. Тому, як правило, більшість міжнародних спостерігачів організують місію по запрошенню країни, яка  зобов’язується створити належні умови для здійснення неупередженого та об’єктивного спостереження за виборами.

Основою для надійного міжнародного спостереження за виборами є “Декларація принципів міжнародного спостереження за виборами” яка включає в себе, зокрема, “Кодекс поведінки міжнародних спостерігачів на виборах”. Даний документ було укладено в ООН 27 жовтня 2005 року, та станом на сьогодні документ затвердили 55 міжурядових і міжнародних організацій, які беруть участь у міжнародному спостереженні за виборами.

Проте все частіше міжнародні місії спостереження діють наперекір Декларації принципів міжнародного спостереження за виборами та використовуються для дискредитації виборчого процесу або ж для легімітизації незаконних виборів. Такий тип спостереження називають політично упередженим спостереженням за виборами або ж фейковим спостереженням. Саме завдяки фейковому спостереженню Росія намагалася легітимізувати вибори в окупованому Криму, Абхазії, Південній Осетії, Придністров’ї тощо. Глибоким дослідженням фейкового спостереження займається Європейська платформа за демократичні вибори (EPDE), членом якої є Громадянська мережа ОПОРА. Детальніше про фейкове спостереження, зокрема на окупованих територіях України, можна ознайомитись у звітах EPDE за посиланням.

Станом на 20 лютого 2019 року Центральна виборча комісія зареєструвала 312 спостерігача від семи міжнародних організацій та 36 спостерігачів від іноземних держав. На відміну від громадських організацій, прийняття заяв про реєстрацію міжнародних спостерігачів припиняється лише за тиждень до дня виборів, тому кількість міжнародних спостерігачів до 31 березня збільшиться.

Громадське непартійне спостереження

Не менш важливим за міжнародне спостереження є громадське непартійне спостереження – мобілізація громадян, з метою здійснити їх право на участь у суспільному житті шляхом спостереження та інформування про хід виборів.

Громадське непартійне спостереження ставить перед собою такі першочергові завдання:

  • виявляти та запобігати проблемам за допомогою спостереження за виборчим процесом;
  • захищати політичні права громадян;
  • надавати рекомендації органам державної влади, відповідальним за вибори, щодо покращення виборчого процесу в цілому;
  • підвищувати прозорість виборчого процесу, надаючи громадськості звіти про перебіг виборчого процесу;
  • надавати об’єктивну оцінку чесності виборчого процесу.

Проте на останніх виборчих кампаніях все частіше громадські організації використовуються політичними партіями чи кандидатами для політично вмотивованого втручання у виборчий процес. Така тенденція використання громадських організацій у політичних цілях за виборами дискредитує не лише сам інструмент громадського непартійного спостереження за виборами, а й увесь виборчий процес у цілому.

Як яскравий приклад політично упередженого громадського спостереження можна навести вибори міських голів м. Дніпра та м. Кривій Ріг у 2015-2016 роках. Так, Красіков Іван Сергійович, офіційний спостерігач від ГО "НЕЙШНЕЛ ЕКШЕН КОММІТТІ", яку ж сам заснував, намагався дискредитувати ОПОРУ, розповсюджуючи фейкові новини (новина про те, що ОПОРА зареєструвала спостерігачами бойовиків), проводив соцопитування, та в день голосування в ефірі телеканалу як спостерігач надавав свої позитивні оцінки ще не завершеному процесу голосування та використовував інші методи в інтересах кандидатів Олександра та Юрія Вілкула. Не винятком стали й вибори Президента України, в яких Олександр Вілкул також бере участь як кандидат, а ЦВК надала дозвіл спостерігати ГО "НЕУРЯДОВА МЕДІЙНО-АДВОКАЦІЙНА ГРУПА", заснованій відомим вже Красіковим Іваном.

Саме з метою розробки стандартів громадського непартійного спостереження за виборами та сприяння комунікації між організаціями, які займаються національним спостереженням за виборами, у 2009 році за підтримки NDI була створена Глобальна мережа національних спостерігачів за виборами (GNDEM). Громадянська мережа ОПОРА включно з іншими 250-ма членами організації підписала та зобов’язалась підтримувати та виконувати на практиці положення двох документів: Декларації глобальних принципів непартійного спостереження і моніторингу виборів громадськими організаціями та Кодексу поведінки непартійних громадських спостерігачів за виборами, які визначають права, обов’язки та моральні зобов’язання громадських спостерігачів.

Громадське спостереження за виборами Президента України 2019 

Закон України “Про вибори Президента України” встановлює лише дві вимоги до громадських організацій, які мають бажання спостерігати за виборами. Так, згідно із законодавством участь у виборчому процесі можуть брати спостерігачі від громадських організацій, зареєстрованих відповідно до законодавства та до статутної діяльності яких належать питання виборчого процесу і спостереження за ним.

З 31 грудня 2018 року по 29 січня 2019 року до ЦВК звернулись 152 громадські організації з клопотанням щодо надання дозволу мати офіційних спостерігачів на чергових виборах Президента України. Центральна виборча комісія у межах своїх повноважень надала дозвіл на спостереження 138 громадським організаціям. 14 громадських організацій отримали відмову мати офіційних спостерігачів у зв’язку з відсутністю в статутній діяльності питань виборчого процесу та спостереження. Одна з них – громадська організація “Всеукраїнське об’єднання “Рух вільних селян”, керівником та засновником якої є кандидат в Президенти Аркадій Корнацький. Проте, отримавши відмову мати офіційних спостерігачів, громадська організація оскаржила рішення в суді, який зобов’язав ЦВК надати їй дозвіл мати офіційних спостерігачів.

(У статутній діяльності ГО “ВО “Рух вільних селян” зазначено: “організаційна та інша допомога в реалізації виборчих прав і контроль за дотриманням виборчого законодавства суб’єктами виборчого процесу”, коли ж законодавство вимагає “питання виборчого процесу та спостереження за ним”. Шостий Адміністративний суд України відмовив у задоволені позову, посилаючись на те, що статут не відповідає Закону “Про вибори Президента України”. Проте ГО подала апеляцію в Касаційний адміністративний суд, який зобов’язав ЦВК дати дозвіл, обґрунтувавши своє рішення тим, що ЦВК у грудні 2018 року надала цій же організації дозвіл спостерігати за виборами в ОТГ).

Таким чином зі 152 громадських організацій 139 отримали дозвіл мати офіційних спостерігачів на виборах України, з них 7 спостерігатимуть в окремих областях України (для порівняння, на позачергових виборах Президента в 2014 році – 10 ГО, на виборах до ВРУ – 37 ГО). Ми ж вирішили з’ясувати, що ж це за громадські організації, чи є у них досвід спостереження, та, користуючись відкритими джерелами, прослідкувати їх можливий зв’язок з кандидатами в Президенти та політичним партіями і політиками.

У 85 зі 139 громадських організацій відсутній досвід спостереження за виборами в Україні. Лише 5 з 139 брали участь у спостереженні за позачерговими виборами Президента у 2014 році, а 14 ГО спостерігали за виборчим процесом тільки одного разу – на виборах до об’єднаних територіальних громад 23 грудня 2018 року.

Ми також дослідили дату реєстрації громадських організацій. Як видно з інфографіки, більшість ГО зареєстровані після 2014 року. 26 громадських організацій зареєстровано у 2018 році, ще 6 – у січні 2019-го, серед них:

  • ГО “Громадське об’єднання Луганщини”;
  • ГО “ЧЕСНЕ УКРАЇНСЬКЕ СЕЛО”;
  • ГО “СИЛЬНІ ГРОМАДИ”;
  • ГО “ЦЕНТР СУСПІЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ” ПОЛІС”;
  • ГО “КОМАНДА ЗЕ”;
  • ГО “ВІЛЬНИЙ ВИБІР УКРАЇНИ”.

 У назвах 13 громадських організацій простежуються імена кандидатів та політиків чи назви політичних партій:

  • ГО “ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ “НАШІ”;
  • ГО “НАРОДНИЙ КОНТРОЛЬ ЧЕРНІГОВА”;
  • ГО “НАРОДНИЙ КОНТРОЛЬ ЗАКАРПАТТЯ”;
  • ГО “КОМАНДА ЗЕ”;
  • ГО “СЛУГИ НАРОДУ”;
  • ГО “Всеукраїнська громадська організація “Молодий Народний Рух”;
  • ГО “ОБ’ЄДНАННЯ “САМОПОМІЧ”;
  • ВГО “ЖІНКИ БАТЬКІВЩИНИ”;
  • ГО “ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ “АНТИКОРУПЦІЙНИЙ РУХ БАТЬКІВЩИНИ”;
  • ГО “Я ЗА ЮВТ”;
  • ГО “ВОЛЯ!”;
  • ГО  “ВГО “СОЛІДАРНА МОЛОДЬ”;
  • ГО “УДАР (УКРАЇНСЬКИЙ ДЕМОКРАТИЧНИЙ АЛЬЯНС ЗА РЕФОРМИ) ВІТАЛІЯ КЛИЧКА”.

Також ми дослідили адреси реєстрації громадських організацій. Так, 89 ГО зареєстровані у місті Київ. Також деякі з них мають однакову юридичну адресу реєстрації:

  • ГО “КОНЦЕПТ ГРУП” та ГО “ЗА НАРОДОВЛАДДЯ” зареєстровані за адресою: м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, буд. 3, оф. 5.
  • ГО “ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ “АНТИКОРУПЦІЙНИЙ РУХ БАТЬКІВЩИНИ” та ГО “ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ “АНТИКОРУПЦІЙНИЙ РУХ УКРАЇНИ” зареєстровані за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, корп. Е, буд. 37, кв. 61.
  • ГО “ЦЕНТР ПРОМИСЛОВОЇ ЕКОЛОГІЇ” та ГО “ПАТРІОТИЧНИЙ РУХ УКРАЇНИ” – за адресою: м. Київ, вул. Зоологічна, будинок 4А, офіс №139.
  • ГО “ЗАПОРІЗЬКА ПРАВОЗАХИСНА ГРУПА “ЗАПОРІЖЖЯ” та ГО “ЗАПОРІЗЬКИЙ КРИЗОВИЙ МЕДІА ЦЕНТР” – за адресою: місто Запоріжжя, вул. Ситова, буд. 13-Б, кв. 17.
Особливу увагу ми звернули на засновників та керівників громадських організацій. Під час дослідження ми виявили три випадки, коли одна особа є засновником двох громадських організацій:
  • Ковалевська Юлія Сергіївна – депутатка Запорізької обласної ради, засновниця ГО “МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ “ТРІУМВІРАТ” та ГО  “ЛІГА ВИБОРЦІВ”;
  • Бізденежний Сергій Романович – представник Уповноваженої ВРУ з прав людини у Запорізькій області, засновник ГО “ЗАПОРІЗЬКА ПРАВОЗАХИСНА ГРУПА “ЗАПОРІЖЖЯ” та ГО “ЗАПОРІЗЬКИЙ КРИЗОВИЙ МЕДІА ЦЕНТР”.
  • Сисак Владислав Тарасович – засновник ГО “ВІЛЬНИЙ ВИБІР УКРАЇНИ” та ГО “РАДА ГРОМАДСЬКОЇ ВАРТИ”. Обидві ГО зареєстровані без статусу юридичної особи!

Окрім цього, є 3 випадки (6 ГО), коли засновниками є прямі родичі (брати/сестри).

Використовуючи відкриті джерела, ми перевірили всі громадські організації на їхній можливий зв’язок з кандидатами в Президенти, політичними партіями та відомими політиками. Так, під час дослідження вдалось ідентифікувати зв’язок 55 громадських організацій з кандидатами, політичними партіями, адже керівниками та засновниками цих організацій є довірені особи кандидатів, члени політичних партій, народні депутати та їх помічники тощо.

Більше 30 ГО пов’язані напряму з кандидатами в Президенти. Так, принаймні 17 з 44 кандидатів мають зв’язок хоча б з однією ГО:

  • 9 ГО пов’язані з кандидатом Олександром Вілкулом;
  • 7 ГО – з кандидаткою Юлією Тимошенко;
  • зв’язок з двома ГО мають кандидати Володимир Зеленський, Олег Ляшко, Олександр Данилюк, Петро Порошенко, Віктор Бондар, Дмитро Добродомов.
  • зв’язок з однією ГО мають Анатолій Гриценко, Андрій Садовий, Віктор Кривенко, Євген Мураєв, Ілля Кива, Аркадій Корнацький, Юрій Дерев’янко.

Решта з 55 ГО здебільшого мають зв’язок з чинними народними депутатами та відомими політиками (Дмитро Голубов – 2 ГО, Андрій Білецький – 2 ГО, Олег Петренко – 1 ГО, Сергій Шахов – 1 ГО), партіями (“Народний фронт” – 1 ГО, Зелена планета – 1 ГО), депутатськими групами (Воля народу – 2 ГО), міськими головами (1 ГО – з Віталієм Кличком, 1 ГО – із Зонтовим Олегом) та депутатами місцевих рад (3 ГО прямо пов’язані з депутаткою Київської міської ради – Аллою Шлапак), іншими політиками (1 ГО з Клименком Олександром).

Нашу увагу також привернули 2 громадські організації “клони” – ГО “ЗАПОРІЗЬКА ПРАВОЗАХИСНА ГРУПА “ЗАПОРІЖЖЯ” та ГО “ЗАПОРІЗЬКИЙ КРИЗОВИЙ МЕДІА ЦЕНТР”, засновниками яких є представники Уповноваженої ВРУ з прав людини в Запорізькій області.

Також цікавим фактом є те, що все ж таки громадяни Росії певною мірою дотичні до спостереження за виборами Президента України. Адже, як виявилося, засновниками та керівниками ГО “ІНСТИТУТ ДОСЛІДЖЕННЯ РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ” є російські правозахисники, які на даний момент проживають в Україні. Проте самі ж засновники згідно із Законом “Про вибори Президента України” не можуть бути зареєстровані ОВК як офіційні спостерігачі.

Аномально велика кількість зареєстрованих Центральною виборчою комісією громадських організацій одночасно з рекордною кількістю кандидатів у Президенти України створює низку можливих адміністративних загроз під час виборчого процесу та безпосередньо дня голосування. Водночас численні зв’язки громадських організацій з кандидатами та політичними партіями, відсутність методології спостереження дискредитують інструмент громадського непартійного спостереження, все більше прирівнюючи його до партійного спостереження.