Кандидати «двійники» на позачергових виборах народних депутатів України 2019 року

Виборчі політичні технології залишаються незмінними протягом багатьох електоральних циклів. Зокрема використання технології участі у виборчих перегонах кандидатів або організацій «двійників» має довгу, але повторювану історію не лише в Україні. Проблема полягає в тому, що виборче чи суміжне законодавство прямо не класифікує такі випадки як порушення. Закон не встановлює спеціальних обмежень щодо участі у виборах громадян з подібними персональними даними чи біографічними відомостями. В свою чергу Центральна виборча комісія не уповноважена перевіряти правдивість та коректність поданої кандидатом (-кою) інформацію щодо місця роботи (чи громадської діяльності) чи партійності. Так само не є порушенням наявність в документах будь-яких збігів в назвах організацій до яких належать чи в яких працюють кандидати в народні депутати. Разом з тим, такі дії можуть бути віднесені до категорії кримінальних злочинів кваліфікованих як перешкоджання здійсненню виборчого права (ч. 1 статті 157 Кримінального кодексу України). Але на практиці до вироків справа не доходить.

Безпрецедентний масштаб застосування технології «двійників» на позачергових парламентських виборах 2019 року в Україні вказує на гостру необхідність вироблення правових та адміністративних рішень, щоб громадяни мали можливість робити вільний вибір в умовах інформованої позиції. На основі проведеного аналізу переліку  усіх зареєстрованих кандидатів в одномандатних округах ОПОРА встановила, що 93 з них в своїх біографічних відомостях вказали про приналежність до організацій, назви яких дублюють назви політичних партій суб’єктів виборчого процесу (від яких ці кандидати не балотуються). Також в 24-ох одномандатних виборчих округах балотуються кандидати написання імен, прізвищ чи навіть по батькові яких повністю ідентичні. Ознаки системного застосування таких технологій в стосунку до суб’єктів виборчого процесу прослідковуються в першу чергу у випадку партії «Слуга народу». Набагато меншою мірою це стосується партії «Голос». Всі інші випадки є епізодичними і носять локальний характер.    

Найрозповсюдженіший спосіб введення виборців в оману зводиться до того, що при реєстрації в ЦВК кандидати в народні депутати вказують своїм місцем роботи організацію назва якої співзвучна або дублює назву партії – суб’єкта виборчого процесу. Розрахунок зроблений на те, що у виборчому бюлетені поряд з іншими біографічними відомостями про кандидата обов’язково зазначається інформація про його/її місце роботи.

Ось приклади бюлетеня:

Таким чином у бюлетені виборець поряд з прізвищем кандидата бачитиме назву організації, з якою цей кандидат пов'язаний, але не зможе легко ідентифікувати, чи кандидат є працівником, членом або суб’єктом висування від цієї організації.

На цих виборах партія «Слуга народу» стала головною ціллю маніпулятивного використання бренду і назви партії з боку зареєстрованих кандидатів в народні депутати з метою впливу на волевиявлення виборців. Щонайменше 86 кандидатів у народні депутати вказали в своїх біографічних відомостях приналежність до організації, в назві якої використовуються словосполучення «слуга народу».

Всі з них балотуються як самовисуванці в одномандатних виборчих округах, в яких паралельно балотуються кандидати, офіційно висунуті від партії «Слуга народу». На момент реєстрації переважна більшість кандидатів (72 особи) позиціонували себе як безпартійні. Решта (14 осіб) повідомили про приналежність до політичних партій, з них 12 – до партії «Слуга народу», ще двоє є членами партій "Опозиційний Блок – Партія миру та розвитку" (Косоног Дмитро Вікторович, ОВО №36, Дніпропетровська область) і ВО "Батьківщина" (Помогайбог Богдан Веніамінович, ОВО №221, м. Київ). Партія «Слуга народу», а також окремі кандидати, висунуті партією в одномандатних округах в судовому порядку, оскаржили факт внесення ЦВК відомостей про партійну приналежність до «Слуги народу» згаданих 12 кандидатів. ЦВК,  виконуючи рішення Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом внесення змін до своєї постанови, оновила відомості про партійність кандидатів, вказавши на їх безпартійність. Таким чином, станом на 9 липня 2019 року в біографічних відомостях 74 кандидатів у народні депутати все ще міститься інформація про приналежність до організацій, які не пов’язані з партією «Слуга народу», але використовують подібну або ідентичну назву.

Способи написання назв організацій, в яких фігурує словосполучення "слуга народу", суттєво варіюються (ми нарахували понад 40 різновидів), але всі вони зводяться до відмінностей в порядковості  слів (наприклад, "СЛУГА НАРОДУ. ЗЕ!" або "ЗЕ! СЛУГА НАРОДА"), використання малих або виключно великих літер, скорочень, абревіатур, розділових знаків. Найчастіше в біографічних відомостях зустрічаються такі назви:

• ГО "Громадський рух "СЛУГА НАРОДУ"
• ТОВ "Слуга народу – Зе!"
• "ПП "Слуга народу"
• ГО "БФ "СЛУГА НАРОДУ"

Окрім різних найменувань, різняться також організаційно-правові форми структур, про приналежність до яких вказали кандидати в депутати і назви яких співзвучні з партією «Слуга народу».  Найбільша кількість кандидатів (27 осіб) позиціонують «слугу народу» як громадську організацію, в якій вони працюють, трохи менше (22 особи) повідомляють про роботу в приватному підприємстві «Слуга народу» або ПП «Слуга народу» (що може також означати як скорочення від «політична партія»). Ще 17 кандидатів працюють в товаристві з обмеженою відповідальністю або ТОВ «Слуга народу». Є також такі, хто працює в благодійному фонді «Слуга народу» (18 осіб). В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фігурують 40 організацій юридичних осіб, у найменуванні яких використовується фраза «Слуга народу». Половина з них зареєстровані в місті Києві, по 6 в Дніпропетровській і Одеській областях. Таким чином переважна більшість однойменних організацій, про приналежність до яких вказали кандидати, хоча й не пов’язані з партією «Слуга народу», але з правової точки зору є цілком легальними.

Про масштаб використання технології свідчить той факт, що кандидати, які позиціонують себе представниками однойменних із партією «Слуга народу» організацій, балотуються в понад чверті  одномандатних виборчих округів (55 з 199). При цьому в окрузі №25 міста Дніпра таких нараховується шестеро, п’ять кандидатів у виборчому окрузі №37 в Кривому Розі, по чотири кандидати в округах і №94 (м. Обухів Київської області) і №146 (м. Кременчук Полтавської області). В десяти виборчих округах балотується по два кандидати, які вказують на свою приналежність до організації «Слуга народу». В решті 30-ти одномандатних виборчих округах балотується по одному такому кандидату.

Дніпропетровська область лідирує за кількістю кандидатів, які вказують на свою приналежність до організацій з назвою «Слуга народу», конкуруючи при цьому з офіційними висуванцями політичної партії «Слуга народу» – тут нараховується 18 таких осіб у 7 виборчих округах. У виборчих округах Запорізької області балотується 9 таких кандидатів, в Київській – 8, в місті Києві –  6 кандидатів. У цілому географія балотування кандидатів, що належать до громадських організацій, які використовують в своїй назві формулювання «слуга народу», є дуже широкою і охоплює 19 областей України. Винятком є регіони переважно західної України – Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська і Хмельницька області.

У випадку партії «Голос» лише в 6-ти одномандатних виборчих округах (Львівської, Полтавської, Дніпропетровської і Сумської областей) балотуються кандидати, які вказали на свою приналежність до партії або ПП «Голос», однак не є висуванцями цієї партії чи підтриманими нею кандидатурами.

*Партія «Голос» публічно заперечила інформацію про приналежність цих осіб до партії.

Пізніше ЦВК змінила відомості про партійність Жадана І.О. (ОВО №38) на підставі заяви, отриманої від політичної партії. Цьому передували публікації в ЗМІ документів про членство згаданого кандидата в партії УКРОП. Відповідно до Закону «Про політичні партії» (стаття 6) громадянин України може перебувати одночасно лише в одній політичній партії. Однак можливості контролю за дотриманням кандидатами в народні депутати цієї норми Закону з боку ЦВК фактично відсутні.

Залишається актуальною проблема балотування в одномандатних округах кандидатів з однаковими прізвищами та іменами. У восьми виборчих округах було зареєстровано 17 кандидатів, в яких повністю співпадає прізвище, ім’я, по батькові. А саме в одномандатних виборчих округах №33 (Дніпропетровська область), №73 (Закарпатська область), №100 і №103 (Кіровоградська область), №206 (Чернігівська область), №107 (Луганська область), №138 (Одеська область) і №159 (Сумська область). Пізніше в чотирьох з них (№33, №100, №138, №206) кандидати «двійники» відмовилися від балотування на підставі власної заяви. Всього на цих виборах зафіксовано 60 випадків балотування кандидатів «двійників», переважна більшість яких є самовисуванцями. За інформацією, якою оперує ЦВК, порівняно з попередніми парламентськими виборами, кількість таких «двійників» зменшилася. Це частково обумовлено роз’ясненням до порядку реєстрації кандидатів, яким ЦВК зобов’язала кандидатів обов’язково вказувати також попередні свої прізвища у випадку їх зміни.

У цілому, опція балотування в одномандатних виборчих округах в порядку самовисування залишається найбільш привабливою для реєстрації «технічних» кандидатів. Адже репутаційні ризики для маловідомого кандидата (-ки), що балотується шляхом самовисування – мінімальні, на відміну від політичних партій, від яких можна вимагати щонайменше політичної відповідальності за використання подібних технологій.   

ОПОРА констатує, що всі подібні випадки мають ознаки зловживань громадянами своїм пасивним виборчим правом (правом балотуватися і бути обраним) з метою введення виборців в оману щодо особи кандидата чи партії. Часткове вирішення проблеми лежить в площині законодавчих змін, націлених на уможливлення практичної реалізації принципу невідворотності покарання за виборчі злочини, зокрема за введення виборців у оману і перешкоджання здійсненню виборчого права. Політичні партії зі свого боку мають приділяти більше уваги превентивним заходам з метою захисту свого права власності на знак для товарів і послуг, під яким розуміється будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень (у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів).

Наявна ситуація вимагає від виборців більш уважного вивчення переліку та біографічних відомостей кандидатів, які балотуються в одномандатних виборчих округах. Щонайменше для цього можна скористатися відповідними розділами на сайті Центральної виборчої комісії. Також виборцям доцільно завчасно ознайомитися зі зразками і текстами виборчих бюлетенів для голосування в одномандатному виборчому окрузі. Зверніть увагу, що в тексті бюлетеня в переліку відомостей про кандидата саме в останньому пункті вказана найважливіша інформація – про партійність і спосіб висування кандидата.