Звіт про результати моніторингу виконання заходів Дорожньої карти з питань функціонування демократичних інституцій

Вступ. Методологія оцінювання

Дорожня карта з питань функціонування демократичних інституцій (далі — ДКФДІ) була схвалена Кабінетом Міністрів України 14 травня 2025 року. ДКФДІ визначає пріоритетні напрями й цілі реформ у сферах забезпечення демократії, виборчих процесів, парламентаризму та функціонування громадянського суспільства. Для кожного напрямку в ДКФДІ сформульовано перелік заходів, які мають бути вжиті для досягнення цілей, а також строки їх виконання. Всі реформи розподілені у ДКФДІ на чотири групи, охоплені окремими розділами: "Загальна рамка демократії", "Виборчі процеси", "Функціонування парламентів у демократичній системі" та "Роль громадянського суспільства".

Протягом травня-липня 2026 року Громадянська мережа ОПОРА провела попереднє оцінювання стану реалізації реформ за всіма розділами ДКФДІ. У серпні 2026 року результати цього оцінювання були надані відповідним міністерствам, комітетам Верховної Ради України, іншим державним органам (Центральній виборчій комісії, Національному агентству з питань запобігання корупції, Національній Раді України з питань телебачення і радіомовлення тощо), а також українським громадським та міжнародним організаціям для додаткової верифікації, висловлення коментарів і пропозицій щодо вдосконалення самого звіту і результатів оцінювання стану виконання окремих заходів ДКФДІ. Переважна більшість пропозицій була врахована під час оновлення звіту, яке було завершено 15 жовтня 2026 року. Цей звіт також враховує зміни, які відбулись у напрямку реалізації заходів ДКФДІ за період між липнем і жовтнем 2026 року. 

Оцінювання кожного заходу за кожним з розділів ДКФДІ проводилося за двома параметрами: важливістю заходу для досягнення цілей відповідної реформи та станом його виконання. Залежно від важливості заходу йому присвоювали вагу від 1 до 3 балів. Якщо виконання заходу дозволяє досягти суттєвого прогресу в імплементації реформи загалом (наприклад, удосконалення парламентського контролю або законодавчого процесу суттєво підвищує інституційну спроможність Верховної Ради) або є критичним для євроінтеграційного курсу України, то його "вага" становить 3 бали; якщо ж захід має другорядний вплив на реалізацію реформи (як-от проведення круглого столу чи інформаційної кампанії щодо новоприйнятого закону), то його вага становить 1 бал (результати виконання ДКФДІ у розрізі важливості реформ, за розділами та конкретними заходами ДКФДІ див. у Додатку 2). Стан виконання заходу оцінювали за шкалою від 0 до 5 балів, де 0 балів відповідає повна відсутність будь-якої активності щодо його виконання, а 5 балам — його повне виконання відповідно до формулювання змісту цього заходу у ДКФДІ. При цьому з оцінювання були виключені заходи, виконання яких є неможливим без скасування воєнного стану або, у випадку виборів, — якщо захід має бути виконаний після початку виборчого процесу перших повоєнних виборів. Повне оцінювання стану виконання всіх заходів ДКФДІ наведено в Додатку 1. 

У цьому документі представлено результати проведеного моніторингу виконання ДКФДІ за всіма розділами Дорожньої карти станом на 15 жовтня 2026 року, а також сформульовано загальні рекомендації для підвищення ефективності реалізації ДКФДІ.

1. Загальна рамка демократії 

Стан виконання заходів за розділом "Загальна рамка демократії" є найбільш незадовільним порівняно з усіма іншими заходами ДКФДІ, виконання яких ОПОРА проаналвізувала в рамках проведеного моніторингу. 

Єдиним успіхом у реалізації заходів за розділом “Загальна рамка демократії” стало схвалення Урядом стратегії реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в умовах воєнного стану та внесення на розгляд Верховної Ради України кількох законопроєктів щодо розв’язання вузьких проблем місцевого самоврядування — наприклад, щодо розмежування повноважень між рівнями публічного врядування, забезпечення повноважності місцевих рад в умовах воєнного стану і щодо визначення статусу працівників військових адміністрацій населених пунктів (законопроєкти №№ 14412, 14405, 15543). Однак і цей успіх є обмеженим — внесені законопроєкти не розв’язують усіх проблем діяльності органів місцевого самоврядування в умовах воєнного стану, урядова стратегія реформи місцевого самоврядування є недосконалою (і тому потребує подальших змін), а виконання цієї стратегії вимагає додаткового затвердження Мінвідновлення плану заходів для її виконання, який перебуває на етапі розробки.

У виконанні інших заходів цього розділу будь-який помітний прогрес відсутній узагалі. Замість відновлення функціонування місцевого самоврядування на контрольованих Україною територіях спостерігається тенденція до його звуження шляхом передачі повноважень органів місцевого самоврядування військовим адміністраціям. Періодичний перегляд обґрунтованості прав і свобод у зв'язку із запровадженням воєнного стану на центральному рівні не відбувається: для такого перегляду не створено правової основи, не визначено органу, який мав би його здійснювати, його повноваження, періодичність перегляду обмежень і порядок оформлення його результатів. Із початку серпня до 15 жовтня 2026 року жодних нових зрушень у виконанні заходів розділу не відбулося.

2. Виборчі процеси

У сфері виборчої реформи (Розділ ІІ ДКФДІ) найбільш помітними досягненнями стали: початок системного оновлення бази даних Державного реєстру виборців (ДРВ) у грудні 2025 року та внесення на розгляд парламенту кількох важливих законопроєктів: щодо реформи законодавства про політичні партії (№ 14289), щодо визначення винятків із цензу осілості та забезпечення дієвості гендерної квоти на виборах (№ 11300) і щодо підвищення ефективності контролю за фінансуванням виборчих кампаній (№11462). Водночас той факт, що жоден із них не був прийнятий навіть у першому читанні, ставить під сумнів наявність реальної політичної волі до впровадження як виборчої реформи, так і реформи партійного законодавства, зокрема питань фінансування політичних партій і виборчих кампаній.

Системне оновлення бази даних ДРВ має критичне значення для забезпечення реалізації виборцем права голосу, запобігання зловживанням під час проведення голосування й адміністрування виборів загалом. Однак повноцінне оновлення бази даних ДРВ ускладнюється низкою чинників: масовою міграцією виборців, окупацією частини території України, відсутністю даних про виборців на окупованих територіях, неможливістю функціонування органів ведення Реєстру на територіях, що потерпають від ведення бойових дій, відсутністю достовірних даних про кількість виборців за межами держави тощо. Без їх усунення база даних ДРВ і надалі потребуватиме актуалізації. Навіть у випадку проведення її комплексного оновлення актуальність і точність даних ДРВ має бути підтверджена зовнішнім незалежним аудитом. Правову основу для такого аудиту створено не було. 

В реалізації інших важливих заходів у сфері виборчої роботи помітний прогрес відсутній. Рекомендації ОБСЄ/БДІПЛ щодо вдосконалення виборчого законодавства залишаються не виконаними парламентом, хоча Центральна виборча комісія напрацювала конкретні пропозиції щодо їх імплементації ще у 2025 році. Попри активну роль ЦВК у реалізації виборчої реформи, ця роль залишається обмеженою або через відсутність бюджетного фінансування (що не дозволяє ЦВК, зокрема, забезпечити створення територіальних представництв Комісії, забезпечити належне функціонування Центру підготовки учасників виборчих процесів та впровадити деякі інші зміни), або ж через відсутність подальших кроків з боку парламенту щодо підтримки та впровадження законодавчих пропозицій Комісії.

Багато надій на прогрес у сфері виборчої реформи покладали на Робочу групу з підготовки законодавчих пропозицій щодо виборів в особливий або повоєнний період, створену Головою Верховної Ради України у грудні 2025 року. Робоча група мала напрацювати проєкт спеціального закону про порядок проведення перших повоєнних загальнодержавних виборів. Цей законопроєкт мав врахувати більшість рекомендацій Європейської комісії 2025 року — щодо забезпечення виборчих прав військовослужбовців і вимушено переміщених осіб, реформування регулювання політичної реклами, протидії дезінформації та кіберзагрозам, а також оновлення й аудиту даних ДРВ. Робоча група була сформована інклюзивно, а сім тематичних підгруп, утворених у її складі, у лютому-березні 2026 року напрацювали пропозиції до законопроєкту про перші повоєнні вибори. Однак із 5 травня 2026 року робота над цим законопроєктом не ведеться — засідань Робочої групи більше не проводили, хоча публічно керівництво парламенту декларувало, що триватиме робота над окремими тематичними напрямами (виборча система, оскарження порушень, люстрація виборних посадових осіб тощо). Втім, чіткого графіка роботи Робочої групи на найближчі місяці оприлюднено не було. Водночас, навіть якби вона фіналізувала проєкт спеціального закону про перші повоєнні вибори і такий проєкт був би узгоджений стейкхолдерами і внесений на розгляд Верховної Ради, це ще не означало б, що він був би швидко прийнятий у запропонованій Робочою групою редакції. Роль Робочої групи у реалізації виборчої реформи суттєво звужується тим, що її мандат поширюється лише на спеціальний ad hoc закон про порядок проведення перших повоєнних виборів, причому лише загальнодержавних. Предметом обговорень на засіданнях робочої групи не були питання перших повоєнних місцевих виборів, референдумів, імплементації виконання рекомендацій БДІПЛ за результатами спостереження за виборами (крім окремих питань, зокрема регулювання медіа у виборчому процесі та деяких інших).

3. Функціонування парламентів у демократичній системі

У сфері парламентської реформи (Розділ ІІІ ДКФДІ) досягнення є ще більш скромними, ніж у сфері реформування виборчого законодавства. Найбільший прогрес відбувся у напрямку підвищення прозорості роботи парламенту і забезпечення реалізації Закону "Про лобіювання в Україні". Забезпечення реалізації Закону “Про лобіювання в Україні”, хоч і формально відповідає ДКФДІ, на думку багатьох громадських організацій, створює значні ризики для функціонування громадянського суспільства, адже їхня законна діяльність із представництва загальносуспільних інтересів може тлумачитись як “комерційний інтерес” у розумінні цього Закону. У цьому випадку на них поширюватимуться непропорційно обтяжливі вимоги Закону щодо звітності, розкриття інформації про “лобістські” контакти, а самі громадські організації можуть стикнутися з обмеженнями у доступі до інформації та приміщень органів влади під приводом необхідності реєстрації як лобістів. Закон також створює ризик застосування до громадських організацій санкцій за нереєстрацію як суб’єктів лобістської діяльності. Попри наявність цих ризиків, будь-яких ініціатив щодо усунення в парламенті ініційовано не було — як і не було внесено законопроєктів, котрі б усували інші недоліки Закону, на які звертали увагу стейкхолдери під час обговорення його проєкту на засіданнях Робочої групи при профільному парламентському комітеті. 

Серед інших досягнень — реєстрація в парламенті або прийняття у першому читанні законопроєктів, необхідних для реформи парламентської служби (законопроєкт № 4530), прискореної процедури розгляду євроінтеграційних законопроєктів (законопроєкти №№ 8242, 13653, 13653-1), а також внесення на розгляд Верховної Ради проєкту Етичного кодексу (законопроєкт № 8327). Однак, як і у випадку законопроєктів у сфері виборів, наявність політичної волі до їх прийняття викликає сумніви: деякі з них очікують розгляду понад 5 років і лише один із них (законопроєкт № 4530) був прийнятий у першому читанні. 

Ключові завдання парламентської реформи — законодавче врегулювання статусу парламентської опозиції, підвищення якості законотворчого процесу, ефективності парламентського контролю, запобігання корупції та незаконним впливам на законодавчий процес — залишаються невиконаними. Відкладення введення в дію Закону "Про правотворчу діяльність" (рік після скасування воєнного стану) негативно впливає на впровадження ex ante та ex post моніторингу (хоча окремі парламентські комітети за підтримки Вестмінстерської фундації за демократію та/або у співпраці з Лабораторією законодавчих ініціатив реалізують пілотні проєкти такого моніторингу), тоді як певні зрушення у напрямі запровадження процедур, необхідних для гармонізації українського законодавства з правом ЄС, все одно не можуть компенсувати відсутність комплексного законодавчого регулювання таких процедур на рівні законів України.

Як і у випадку виборчої реформи, для реалізації парламентської реформи й напрацювання законодавчих ініціатив у цій сфері Голова Верховної Ради ще у 2021 році утворив Робочу групу з підготовки комплексних законодавчих пропозицій щодо внесення змін до законів України у сфері парламентського права. За майже 5 років, які минули після її утворення, основні результати роботи включають лише кілька законопроєктів (у тому числі вже згаданий проєкт № 8327), які, однак, не передбачають системної реформи законодавства у сфері парламентаризму. З початку серпня до 15 жовтня 2026 року будь-яких — навіть мінімальних — зрушень у реалізації парламентської реформи не відбулося. 

4. Роль громадянського суспільства

Прогрес у реалізації заходів за розділом ДКФДІ "Роль громадянського суспільства", порівняно з іншими розділами Дорожньої карти, є найбільш помітним, хоча й залишається радше формальним, адже громадські організації на практиці стикаються з низкою перешкод, які мають негативний вплив на їх інституціоналізацію і функціонування, а також здійснення ними функцій контролю за діяльністю владних інституцій та участі у формуванні й реалізації публічної політики.

До ключових успіхів варто віднести принаймні формальне виконання більшої частини Плану заходів з реалізації у 2025–2026 роках Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2025–2026 роки. Помітним також є прогрес у впровадженні програм навчання для публічних службовців і представників організацій громадянського суспільства щодо участі громадськості у прийнятті рішень органами влади (хоча цільова аудиторія та загальна інтенсивність такого навчання мають бути посилені), вжитті заходів щодо більш активного залучення недержавного сектору у надання соціальних послуг, звільнення всіх надавачів соціальних послуг від сплати ПДВ, впровадження додаткових податкових стимулів для благодійництва й підтримки волонтерської діяльності (зокрема, іноземних волонтерів), а також у сфері реалізації пілотних проєктів зі створення громадських асамблей. Важливим кроком на шляху зміцнення інструментів електронної взаємодії громадськості з органами влади стало введення у дослідну експлуатацію електронної платформи "ВзаємоДія".

Водночас реалізація низки важливих заходів розділу IV ДКФДІ перебуває на початковому етапі. Зокрема, у парламенті не було зареєстровано й ухвалено нової редакції Закону "Про органи самоорганізації населення". Загалом неефективними залишаються інструменти взаємодії між органами правопорядку (зокрема прокуратурою) і громадянським суспільством, а також інструменти громадського контролю за діяльністю цих органів. Повільними є темпи напрацювання підзаконних актів, необхідних для реалізації Закону "Про публічні консультації" (хоча законодавство дозволяє прийняття відповідних актів і після закінчення воєнного стану). Сам Закон “Про публічні консультації” також містить низку недоліків, зокрема не передбачає проведення публічних консультацій щодо законопроєктів, ініційованих народними депутатами. Необов’язковість таких консультацій дозволятиме Уряду вносити законопроєкти через окремих народних депутатів і, відповідно, обходити процедури їх погодження центральними органами виконавчої влади й уникати публічних консультацій щодо цих проєктів, нівелюючи позитиви цього Закону. Незадовільним залишається й стан імплементації рекомендацій Європейської комісії щодо сприяння залученню й ефективній участі громадян та інститутів громадянського суспільства у процеси формування державної політики, оновлення процедур проведення конкурсів для проєктів неурядових організацій, реалізація яких відбувається за бюджетні кошти.

Основних перешкод у діяльності громадських організацій не усунуто, тоді як сама ДКФДІ переважно не передбачає конкретних, чітко визначених заходів щодо їх усунення. Зокрема, реєстрація громадських організацій через застосунок "Дія" на підставі модельного статуту відбувається як експеримент, який закінчиться у квітні 2027 року (для запровадження електронної реєстрації громадських об'єднань на постійній основі парламенту необхідно прийняти законопроєкт № 8084). Хоча громадські об'єднання у більшості випадків не мають кінцевих бенефіціарних власників, вони не звільнені від обов'язку визначати наявність або відсутність цих власників — на відміну від партій, професійних спілок, громадських об'єднань тощо — і, відповідно, повинні постійно оновлювати дані про себе у банках, де відкрито їхні рахунки. Під час перевірки клієнтів — громадських об'єднань банки орієнтуються на перевірку їхніх засновників, які після заснування організації не впливають на їхню діяльність і не володіють їхніми активами. Такий підхід не узгоджується з рекомендаціями FATF. Можливість проведення громадськими організаціями антикорупційних розслідувань, виявлення конфліктів інтересів і моніторингу доброчесності кандидатів на публічні посади суттєво звужує Закон України № 4576-IX від 21 серпня 2025 року, який запровадив обмеження доступу до даних у публічних реєстрах, зокрема щодо юридичних осіб та об’єктів нерухомості, під час воєнного стану і протягом року після його завершення: під приводом підвищення безпеки оборонних підприємств Закон фактично дозволяє приховувати їхнє фактичне розташування, а також скорочує обсяг інформації про права на нерухомість, вилучаючи точні адреси й кадастрові номери земельних ділянок.

Найбільш помітними зрушеннями у напрямку виконання заходів розділу IV ДКФДІ у період із серпня до жовтня 2026 року стали внесення на розгляд парламенту законопроєкту № 16117 “Про захист осіб, які здійснюють громадську участь, від явно необґрунтованих позовів або зловживань судовим процесом”, підготовленого в інклюзивний спосіб із залученням зацікавлених сторін та врахуванням європейських стандартів у відповідній сфері, прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови № 1031 щодо інституційної підтримки молодіжних і дитячих громадських об’єднань та початок відповідного конкурсу, а також формування у вересні 2026 року громадсько-урядової платформи для підготовки нової Стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства.

5. Висновки

Основні досягнення у виконанні заходів ДКФДІ залишаються скромними й одиничними: більшість із них звелася до внесення на розгляд Верховної Ради України законопроєктів, які передбачають досягнення вузьких цілей або розв’язання точкових проблем. Ба більше, у переважній більшості випадків жоден із внесених на розгляд парламенту важливих законопроєктів не був прийнятий навіть у першому читанні. Реалізацію багатьох ключових заходів ДКФДІ або взагалі не розпочато або їх реалізація перебуває на етапі планування чи підготовки пропозицій, які у майбутньому можуть бути покладені в основу відповідних законодавчих ініціатив. Так, за майже за третиною (28,57%) заходів усіх чотирьох розділів ДКФДІ будь-яка активність відсутня взагалі; 27,47% заходів перебувають на початковому етапі планування, тоді як частка виконаних або майже виконаних заходів загалом становить лише 14,29%.

Найменш успішним є впровадження реформ за розділом І ДКФДІ "Загальна рамка демократії" — за ним реформи запроваджено лише на 6,67%, тоді як найбільш успішною ­— реалізація реформ за розділом IV ДКФДІ "Роль громадянського суспільства" (реформи реалізовано на 41,89%). Темпи й активність впровадження реформ у сфері парламентаризму і виборів є незначними (загальний ступінь виконання заходів з урахуванням їх важливості становить 21,07% та 26,89% відповідно). Але навіть у найбільш успішному блоці реформ — щодо посилення ролі громадянського суспільства — низка важливих заходів, які б посилювали інституційну спроможність організацій громадянського суспільства, їхню роль у прийнятті публічних рішень і громадському контролі за діяльністю органів влади, залишається нереалізованою. 

6. Рекомендації

1. Верховна Рада України має прискорити розгляд та прийняття в цілому законопроєктів, які передбачають реалізацію заходів ДКФДІ, зокрема законопроєктів №№ 8084, 8242, 8327, 11300, 11462, 12111, 14289, 15165, 16117. Їх доопрацювання після прийняття у першому читанні має відбуватися відкрито із залученням всіх зацікавлених сторін.
2. Парламенту та/або Уряду варто пріоритизувати законодавче врегулювання таких питань:

• за розділом І "Загальна рамка демократії": 1) створення правової основи для періодичного перегляду обмежень прав і свобод людини у період дії режиму воєнного стану (що включає визначення органу, уповноваженого здійснювати такий перегляд, його повноважень, періодичності перегляду та порядку оформлення його результатів); 2) визначення підстав утворення військових адміністрацій; 3) забезпечення функціонування місцевого самоврядування в умовах воєнного стану та проведення його комплексної реформи шляхом прийняття необхідних законодавчих актів;
• за розділом ІІ "Виборчі процеси": 1) прискорення прийняття спеціального ad hoc закону про порядок проведення перших повоєнних загальнодержавних та місцевих виборів з урахуванням рекомендацій Звіту Європейської комісії щодо України за 2025 рік; 2) продовження комплексного оновлення Державного реєстру виборів, визначення порядку проведення його незалежного зовнішнього аудиту та проведення аудиту перед початком виборчого процесу перших повоєнних виборів; 3) визначення підстав та порядку прийняття рішень щодо неможливості проведення виборів на певній частині території України у зв'язку з безпековими та іншими чинниками; 3) внесення змін до Виборчого кодексу та суміжних законодавчих актів, які передбачатимуть розв’язання проблем, виявлених у ході попередніх виборчих кампаній 2019–2020 років та виконання відповідних рекомендацій ОБСЄ/БДІПЛ (щодо забезпечення виборчих прав окремих груп виборців, посилення професіоналізму і незалежності виборчої адміністрації, проведення реформи фінансування виборчих кампаній, перегляду підстав скасування виборів/визнання їх недійсними, удосконалення процедур оскарження та системи санкцій за виборчі порушення тощо); 4) суттєве і системне оновлення законодавства про політичні партії, зокрема у напрямі його увідповіднення до європейських стандартів, підвищення прозорості фінансування партій та виборчих кампаній, створення дієвих механізмів запобігання корупції у сфері фінансування партій і виборчих кампаній (що передбачає прийняття в цілому законопроєктів №№ 14289 та 11462, а також внесення на розгляд Верховної Ради України законопроєкту щодо вдосконалення регулювання відповідальності за порушення у сфері фінансування партій та виборчих кампаній, підготовленого робочою групою з представників громадських організацій, експертів, представників НАЗК та інших зацікавлених сторін);
• за розділом ІІІ "Функціонування парламентів у демократичній системі": 1) проведення внутрішньої реформи парламенту, вдосконалення процедур парламентського контролю й підзвітності уряду, реформування законодавчого процесу відповідно до рекомендацій Доповіді та Дорожньої карти щодо внутрішньої реформи й підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України, підготовленої Місією Європейського парламенту з оцінки потреб під головуванням Пета Кокса; 2) подальше розширення сфери застосування пілотних проєктів ex ante та ex post моніторингу парламентськими комітетами, комплексне законодавче врегулювання особливостей розгляду і прийняття євроінтеграційних законопроєктів; 3) запровадження дієвих механізмів запобігання корупції та забезпечення доброчесності у парламентській діяльності; 4) врегулювання статусу парламентської більшості (коаліції депутатських фракцій і груп) та опозиції у Верховній Раді України (увідповіднення Регламенту Верховної Ради України до поточної редакції Конституції України, визначення в Регламенті прав і гарантій діяльності опозиції, порядку формування коаліції, зміни її складу та припинення діяльності, юридичних фактів, які підтверджують набуття або втрату фракцією прав коаліції, порядку обчислення строку для формування коаліції тощо);
• за розділом IV "Роль громадянського суспільства": 1) усунення практичних перешкод для реєстрації та фінансово-господарської діяльності громадських організацій — забезпечення реєстрації громадських об'єднань онлайн (що передбачає прийняття парламентом законопроєкту № 8084), включення громадських і благодійних об'єднань до переліку винятків з обов’язку визначати наявність або відсутність кінцевих бенефіціарних власників у юридичних осіб, усунення обмежень доступу до публічних реєстрів тощо; 2) прискорення фіналізації проєкту Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2027–2032 роки та урядового Плану дій для її реалізації із залученням в їх розробку організацій громадянського суспільства та з урахуванням воєнних викликів, практичних перешкод і проблем, з якими стикаються неурядові організації; 3) подальше зміцнення інститутів громадянського суспільства шляхом стимулювання благодійної та волонтерської діяльності, посилення конкурентних умов на ринку соціальних послуг та розширення доступу неурядових організацій до "урядових грантів" — програм фінансування проєктів організацій громадянського суспільства за рахунок бюджетних коштів, звуження можливостей для застосування заходів протидії легалізації незаконних доходів (наприклад, у формі блокування рахунків) до неурядових організацій, які здійснюють законну діяльність; 4) впровадження інструментів ефективного громадського контролю за діяльністю органів правопорядку, зокрема прокуратури, а також механізмів ефективної взаємодії цих органів з громадськістю; 5) удосконалення Закону "Про публічні консультації" (зокрема, в частині запровадження обов'язкових публічних консультацій щодо законопроєктів, внесених народними депутатами України), створення підзаконної бази для його належної реалізації, а також належної законодавчої основи для розвитку демократії на місцевому рівні та діяльності органів самоорганізації населення; 6) запровадження ефективних механізмів залучення малопредставлених груп до прийняття рішень на центральному та місцевому рівнях; 7) забезпечення захисту осіб, які здійснюють громадську участь, від явно необґрунтованих позовів або зловживань судовим процесом (що передбачає прийняття в цілому як закону законопроєкту № 16117).

3. Основну роль у законодавчому забезпеченні реформ у сфері парламентаризму та виборів варто відвести вже створеним Головою Верховної Ради України робочим групам: Робочій групі з підготовки законодавчих пропозицій щодо виборів в особливий або повоєнний період та Робочій групі з підготовки комплексних законодавчих пропозицій щодо внесення змін до законів України у сфері парламентського права. Діяльність цих груп має відбуватися прозоро та із залученням всіх зацікавлених сторін, а мандат — поширюватися на всі проблеми, які потребують законодавчого врегулювання в процесі здійснення цих двох реформ.

Додаток 1. Стан виконання заходів Дорожньої карти з питань функціонування демократичних інституцій

Додаток 2. Результати виконання ДКФДІ у розрізі важливості реформ за розділами та конкретними заходами ДКФДІ