До останніх змін у виборчому законодавстві, в Україні діяла 30% гендерна квота, яку в 2013 році включили до закону «Про політичні партії України» та у липні 2015 року в Закон України «Про місцеві вибори». Проте, оскільки її недотримання не тягнуло наслідком відмову в реєстрації такого списку, фактично її дотримання стало для партій «добровільним».

Виборчий кодекс в чинній редакції передбачає запровадження обов’язкових гендерних квот в Україні вже на рівні 40% у випадку застосування пропорційної виборчої системи та 30% при застосуванні системи єдиного неперехідного голосу в багатомандатних округах. Тобто в кожній п'ятірці кандидатів до місцевої ради у громадах від 10 тисяч виборців має бути збережена пропорція двоє до трьох: або три чоловіка і дві жінки, або три жінки і два чоловіка.

Щоб відповісти на питання, чи спрацювала квота на останніх місцевих виборах, звичайно, потрібно гендерний склад списків кандидатів та гендерний склад обраних місцевих  рад у 2015 році порівняти з тими ж радами на місцевих виборах у 2020 році. Візьмемо для аналізу Миколаївську обласну, Миколаївську міську та Вознесенську районну ради.

І в 2015, і в 2020 роках на місцевих виборах гендерні квоти були дотримані, наближені до встановленої законом мінімальної планки (30% в 2015 році і 40% в 2020 році), проте більшу частину списків традиційно представляли чоловіки. На практиці ж це означає, що у 2020 році на одного кандидата однієї статі повинно було припадати не більш як 1,5 кандидата іншої, а в 2015 році це співвідношення дорівнювало 2,3. Тобто, у 2015 році законодавчо була передбачена участь у виборах з перевагою у 2,3 рази однієї статі над іншою, і це були не жінки. Логічно припустити, що з таким гендерним підходом і результат буде відповідним. Так воно й сталося, і в 2015 році, і в 2020 році, в обраних радах жінок опинилося менше, ніж чоловіків, але гендерне співвідношення значно різниться.

В 2015 році в Миколаївській міській раді жінок працювало в 3,5 рази менше, ніж чоловіків, у Вознесенській районній – в 4,7 разів, в обласній раді – в 4,8 рази менше. В 2020 році цей розрив між чоловіками та жінками в місцевих радах значно зменшився і складає в Миколаївській міській раді 1,8 раза, Вознесенській районній – 1,6 раза, а в обласній – 2,2 разів. На місцевих виборах 2020 року гендерна ситуація в депутатському корпусі значно покращилася, проте так і не стала ідеальною 50 на 50.

“Для чого потрібні ж всі ці складнощі з квотами, як ставляться до них самі самі жінки та чи потрібні вони взагалі у сучасній Україні?”, – cаме це я запитав у дванадцяти жінок-кандидаток у депутати в рамках всеукраїнського опитування Громадянської мережі ОПОРА.

Перш за все, опитувані кандидатки в Миколаївському регіоні зазначили, що не відчували негативного ставлення, тиску, нападів з боку політичних сил або чорного піару саме через належність до жіночої статі. Більшість опитаних жінок підкреслювали, що мали рівний доступ до ресурсів та можливості з колегами-чоловіками. Одна кандидатка в депутати міської ради, яка не пройшла до ради, навіть наголосила, що гендерна квота для неї є принизливою, що її потрібно виключити із виборчого законодавства.

Тож, чому на останніх виборах чоловіки отримали більше голосів? Деякі кандидатки відзначили недовіру електорату до жіночого лідерства. Зокрема, одна з кандидаток отримала пораду (до речі, від представниць жіночого електорату) «варити борщі чоловікові» замість участі у виборах. Багато кандидаток, які не мали виборчого досвіду, відзначили, що не мали достатньо знань щодо виборчого процесу та обов’язків депутатів та часу для повноцінного проведення передвиборчої кампанії.

А от щодо вибору основних бар'єрів, що обмежують доступ жінок до участі у виборах в якості кандидаток, тут всі опитані мною кандидати були одностайні – сімейні та фінансові питання. Якщо щодо фінансових питань все більш менш зрозуміло, адже виборча кампанія без вкладених коштів не спрацьовує (це стосується як жінок, так і також чоловіків), то  з сімейними питаннями все складніше. Традиційно до ведення домашнього господарства та догляду за дітьми більше залучені саме жінки. А щоб повноцінно займатися передвиборчою діяльністю жінкам потрібні не тільки гроші, а й час. А, отже, і підтримка родини, чоловіка, який виконуватиме частину сімейних обов’язків. Деякі з опитаних припускають, що саме через більшу зайнятість у домашніх справах, порівняно з чоловіками, менша кількість жінок наважується зробити перший крок у політичній кар’єрі.

Чи можна сказати, що гендерна квота спрацювала у Миколаївській області на місцевих виборах у 2020 році? Так, у кількісному відношенні – безумовно. Питання в тому, чи займають обрані депутатками жінки якісь ключові посади в органах місцевого самоврядування? Жодних квот у цьому питанні законодавством не встановлено і чоловіки за результатами опитування у цьому питанні перемагають. Тож є над чим ще працювати як у законодавчій, так і в просвітницькій сфері, щоб жінки дійсно на рівні з чоловіками політично впливали на життя громад.

Підготовлено в рамках проєкту “Виборча реформа задля посилення впливу агентів змін та підтримки публічного діалогу”, який реалізує Громадянська мережа ОПОРА за підтримки ЄС ombudsman.oporaua.org/about_project