Під час виборчого процесу трапляються випадки демонстрації виборчих бюлетенів. Це роблять як політики, так і виборці. В одних випадках заповнені виборчі бюлетені демонструвалися на виборчих дільницях, в інших – розміщувалися в якості фотографій у соціальних мережах. В одних випадках розпочиналися кримінальні провадження за порушення таємниці голосування за ст. 159 Кримінального кодексу України, в інших – складалися протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 212-10 КУпАП за проведення агітації поза строками, встановленими законодавством. Деякі винні особи, в тому числі й обраний президент України Володимир Зеленський, визнавали факт правопорушення та сплачували штраф, інші – не вважали свої дії протиправними. Загальний висновок, який можна з усього цього зробити – на сьогодні відсутня правова визначеність, єдність правосвідомості та правозастосування у таких випадках.

Міжнародне право забороняє практику демонстрації заповнених виборчих бюлетенів і вимагає встановлення покарання у національному законодавстві. Так Керівні принципи Кодексу належної практики у виборчих спорах, ухвалені Венеціанською комісією 18-19.10.2002, передбачають: «52. Таємниця голосування є одним з аспектів вільних виборів, а її призначення зводиться до того, щоб захистити виборців від тиску, який на них можуть чинити, якщо інші довідаються про те, як вони проголосували. Уся процедура має бути таємницею, а надто опускання бюлетенів й підрахунок голосів. Виборці мають таке право, однак вони й самі мають дотримувати таємниці голосування, а недотримання має каратися визнанням недійсним будь-якого виборчого бюлетеня, зміст якого став відомий іншим. 55. Порушення таємниці голосування має підлягати покаранню так само, як і будь-які інші порушення вільного волевиявлення».

Що говорять закріплені норми українського законодавства?

Виборче законодавство України також забороняє демонстрацію виборчого бюлетеня під час виборів Президента України та місцевих виборів, а також містить загальний принцип заборони контролю волевиявлення під час виборів народних депутатів України.

У ч. 1 ст. 7 закону України «Про вибори Президента України» йдеться: «Голосування на виборах Президента України є таємним: контроль за волевиявленням виборців забороняється. Фотографування, відеофіксація в будь-який спосіб результатів волевиявлення виборців в кабіні для таємного голосування, а також демонстрація виборцем результатів волевиявлення у приміщенні для голосування забороняються і є порушенням таємниці голосування».

Відповідно до ч.1 ст. 7 закону України «Про вибори народних депутатів України» голосування на виборах депутатів є таємним: контроль за волевиявленням виборців забороняється.

Згідно з ч.1 ст. 7 закону України «Про місцеві вибори» голосування на місцевих виборах є таємним: контроль за волевиявленням виборців забороняється. Фотографування, відеофіксація в будь-який спосіб результатів волевиявлення виборців у кабіні для таємного голосування, а також демонстрація виборцем результатів волевиявлення у приміщенні для голосування забороняються і є порушенням таємниці голосування.

Ветований президентом проект Виборчого кодексу України у статті 18 передбачає: «1. Голосування на виборах в Україні є таємним. Контроль за змістом волевиявлення виборців, встановлення або розголошення змісту волевиявлення конкретного виборця будь-яким чином забороняється. 2. Членам виборчих комісій, офіційним спостерігачам, представникам засобів масової інформації, іншим особам забороняється вчиняти будь-які дії чи розголошувати відомості, які дають можливість встановити зміст волевиявлення конкретного виборця».

З наведеного незрозуміло, чи можна віднести до «інших осіб» виборця, в ситуації фіксації і тим більше розголошення результатів волевиявлення, що довелось би тлумачити виборчим комісіям і судам при правозастосуванні.

Які ж покарання існують за порушення цих норм виборчого законодавства у Кримінальному кодексі та кодексі Про адміністративні правопорушення?

Відповідно до ст. 159 Кримінального кодексу України умисне порушення таємниці голосування під час проведення виборів або референдуму, що виявилося у розголошенні змісту волевиявлення громадянина, який взяв участь у виборах або референдумі.

Конструкція диспозиції викликає різне тлумачення юристами щодо можливості притягнення громадянина до кримінальної відповідальності за розголошення змісту власного волевиявлення. Вироки за розголошення змісту власного волевиявлення у судовій практиці наразі невідомі.

Натомість поширеною є практика складання протоколів про адміністративне правопорушення за ст. 212-10 КУпАП, якає передбачає відповідальність за здійснення передвиборної агітації особою, участь якої у передвиборній агітації заборонена законом, проведення передвиборної агітації поза строками, встановленими законом чи в місцях, що заборонені законом, здійснення передвиборної агітації у формах і засобами, що суперечать Конституції або законам України, або інше порушення встановлених законом обмежень щодо ведення передвиборної агітації.

Однак зрозуміло, що не всі випадки розголошення змісту власного волевиявлення є агітацією – закликом на власному прикладі голосувати за певного кандидата чи партію. І тим більше, коли фотографії виборчого бюлетеня публікуються після завершення часу голосування – не можуть призвести до голосування інших виборців за певного кандидата чи партію. При правильному поясненні мети дій виборця – яке б виключало намір агітувати за певного кандидата, неможливо притягнути виборця до відповідальності за ст. 212-10 за фотофіксацію з публікацією чи демонстрацію свого заповненого виборчого бюлетеня. Інших же норм законодавства, які передбачали б відповідальність виборця за такі дії, немає.

А що з правозастосуванням?

Проілюструємо проблему правозастосування на прикладі двох високопосадовців Житомирщини під час президентських виборів – Житомирського міського голови Сергія Сухомлина та голови Житомирської облдержадміністрації Ігоря Гундича.

31 березня під час голосування Ігор Гундич та Сергій Сухомлин сфотографувалися із заповненими виборчими бюлетенями за кандидата Петра Порошенка на виборчих дільницях. Відповідні фотографії у соціальних мережах та публікації деяких ЗМІ були потім змінені: якість розміщених фотографій вже не дозволяла побачити наявність чи відсутність позначки за кандидата. Тобто неможливо було стверджувати, що Ігор Гундич позуючи журналістам із напіввкинутим виборчим бюлетенем до виборчої скриньки, демонстрував саме заповнений виборчий бюлетень. За цими фактами було порушено кримінальне провадження за ст. 159 Кримінального кодексу України «порушення таємниці голосування».

18 квітня під час брифінгу олова ГУНП у Житомирській області В’ячеслав Печененко повідомив про закриття кримінального провадження та складання протоколів про адміністративне правопорушення за ст. 212-10 КУпАП (порушення порядку агітації). Як наслідок – протоколи про адміністративні правопорушення були передані до суду.

Загальне враження від деяких відвіданих судових засідань щодо цих питань склалось таке, що не було належним чином опрацьоване коло свідків і справа не супроводжувалася у суді поліцією чи прокуратурою. Тому сторона захисту могла ставити питання про відсутність події злочину. Отже, не доведено, що демонструвалися саме заповнені виборчі бюлетені, а не незаповнений бланк.

Щодо кримінального провадження, то органи прокуратури не повідомили громадськість про найбільш важливе у цих кейсах – чи був адміністративний тиск на цих посадовців з метою агітації за чинного на той час президента. Адже порушення кримінального провадження та скасування постанови про його закриття мало сенс, якщо були причини припускати участь третіх осіб в таких діях – примушування відомих політиків на значущих в області посадах власним прикладом мотивувати виборців голосувати за певного кандидата. Адже не складно припустити, що журналісти будуть висвітлювати голосування голови облдержадміністрації та міського голови, а отже їхня продемонстрована позиція може впливати на виборців.

Хронологія судового розгляду

25 квітня Корольовський районний суд Житомира своєю постановою направив матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 212-10 КУпАП Житомирського міського голови Сергія Сухомлина до Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області на доопрацювання – для усунення недоліків. А саме: «У протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР18 №081451 від 05.04.2019 р., не зазначено, які саме дії щодо здійснення передвиборної агітації вчинив гр. ОСОБА_1 поза встановлений строк. Крім того в матеріалах справи відсутні змістовні пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які в протоколі про адміністративне правопорушення зазначені як свідки, не зазначені їхні адреси, що позбавляє суд можливості викликати їх в судове засідання та допитати в якості свідків».

23 травня цей же суд вдруге направив матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.212-10 КУпАП Житомирського міського голови Сергія Сухомлина до Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області на доопрацювання для усунення раніше зазначених недоліків. Суд констатував у мотивувальній частині судового рішення: «недоліки, зазначені у постанові суду від 25.04.2019 р. не виконані».

4 червня той же Корольовський районний суд Житомира своєю постановою передав матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 212-10 КупАП, щодо голови Житомирської облдержадміністрації Ігоря Гундича до Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області в порядку ст. 253 КУпАП. Суд декілька разів відкладав розгляд справи через необхідність отримати належні докази від органів поліції. Також було встановлено відновлення кримінального провадження за ст. 159 Кримінального кодексу України: «24.05.2019 року, на запит суду від 22.05.2019р. з приводу надання інформації,  заступником керівника Житомирської місцевої прокуратури Г. Кравцовим надано лист та копію постанови про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 05.04.2019 року. Зі змісту листа вбачається, що 05.04.2019 року процесуальним керівником у кримінальному провадженні №12019060020001375 від 31.03.2019 року, на підставі ч.6 ст. 284 КПК України, скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 04.04.2019 р. та спрямовано матеріали кримінального провадження до СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області для продовження досудового розслідування. У подальшому, рішень про закриття вказаного кримінального провадження слідчим не приймалося, досудове розслідування триває».

18 червня цей суд вдруге направив матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.212-10 КУпАП Житомирського міського голови Сергія Сухомлина до Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області на доопрацювання, для усунення зазначених недоліків. Суд в черговий раз констатував: «Житомирським ВП ГУ НП в Житомирській області вдруге не виконана постанову суду від 25.04.2019 р., не усунуті належним чином виявлені недоліки».

5 серпня суд своєю постановою закрив провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності Житомирського міського голови Сергія Сухомлина за ст. 212-10 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

11 вересня своєю постановою суд також закрив провадження в адміністративній справі відносно голови Житомирської облдержадміністрації Ігоря Гундича за ст. 212-10 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

 

Варто зазначити, що в останніх двох рішеннях важливо те, що суд ніяк не дослідив сукупність доказів і не встановив факт наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, а просто закрив провадження. Тож, як бачимо, треба чітко передбачити відповідальність виборця за фіксацію (фотографування) і тим більше – за розголошення результатів волевиявлення (демонстрацію чи публікацію заповненого виборчого бюлетеня).

Підготовлено в рамках проєкту “Виборча реформа задля посилення впливу агентів змін та підтримки публічного діалогу”, який реалізує Громадянська мережа ОПОРА за підтримки ЄС ombudsman.oporaua.org/about_project