На місцевих виборах 25 жовтня 2020 вперше буде застосована обов'язкова 40% гендерна квота. Виборчим кодексом встановлена вимога до партій під час формування єдиного та територіальних виборчих списків забезпечити присутність не менше двох кандидатів кожної статі у кожній п’ятірці (місцях з першого по п’яте, з шостого по десяте і так далі). Зараз ми вже можемо говорити про результати застосування гендерної квоти: те, як вона спрацювали чи були зловживання і який вплив вони мали на результати виборів.

У лютому 2021 року Громадянська мережа ОПОРА в межжах всеукраїнського дослідження провела опитування кандидаток, які балотувались до Київської міської ради восени щодо їх досвіду участі у виборах.

Основні тенденції

У депутатському корпусі новообраної Київської міської ради є 35 жінок зі 120 осіб. Для порівняння, в минулому складі Київради було 23 жінки. Більшість опитаних кандидаток балотувались до Київської міської ради у 2020 році вперше. Половина з них зазначили, що гендерна квота допомогла їм опинитися на прохідних місцях у списках та в результаті – отримати мандат. Вони зазначили, що мали рівний доступ до ресурсів партії та не відчували негативного ставлення за ознаками статі з боку колег по партії, органів державної влади та виборців у цілому.

Кандидатки віком до 30 років говорили про упереджене ставлення до себе через свій вік та стать: виборці скептично ставились до здатності молодих жінок працювати ефективно серед бувалих чоловіків-політиків. Кандидатки, близькі родичі яких є політичними діячами, також повідомляли про упереджене ставлення щодо себе, коли ЗМІ та виборці в соціальних мережах зазначали їх як «дружин» чи «дочок» певних людей, а не як професіоналок із досвідом політичної та громадської діяльності.

Технічні кандидатки в партіях

Можна констатувати, що в найбільш рейтингових партіях в Україні відсутнє розуміння необхідності системно працювати з жінками та розвивати жіноче лідерство. Замість того щоб формувати та розвивати партійний кадровий резерв з професіоналів та професіоналок, партії перед виборами активно шукали жінок, які б заповнили гендерну квоту, щоб формально виконати вимогу Виборчого кодексу. І хоча таку практику пояснювали як вимушений крок через нововведення виборчого законодавства, кандидатки зазначили, що в більшості партій відсутні гендерні політики або усталені практики залучення та роботи з жіночим активом чи програми підготовки кандидаток до виборів.

Жодна партія не створювала перепон для участі у виборах жінок, все ж кандидатки відчували від деяких чоловіків у партії упереджене ставлення до себе та наголошували на необхідності піднімати рівень довіри до жінок у політиці, підвищувати рівень політичної культури.

Бар’єри

До основних бар’єрів, що обмежують доступ жінок до включення до списку кандидатів або обрання депутатами місцевого рівня, називали перш за все особисті та психологічні фактори. Кандидатки зазначали, що жінкам в політиці може бути психологічно важче, ніж чоловікам. Як зазначила одна з респонденток: «жінці [на відміну від чоловіка] треба бути більше ніж просто професіоналом: бути лідеркою думок, бути впізнаваною та мати заслуги і великий досвід, щоб «легітимізувати» свою участь в політичному житті». Також в партіях зазначали, що жінки більш чутливі до кібербулінгу; коли їм пропонували стати кандидатками висловлювали побоювання щодо того, що про них писатимуть в соціальних мережах, як це зачепить їх сім’ю чи вплине на дітей.

Бар’єрів до участі жінок у політиці може бути набагато більше, але як влучно зазначила одна з кандидаток «ми їх просто не бачимо, бо такі жінки не стають кандидатками, аби ми могли дізнатися про їхній досвід».

З іншого ж боку, не всі кандидатки мають розуміння що таке гендерна квота, є різні погляди на доцільність її запровадження. Деякі кандидатки не знають і не розуміють що таке гендерна політика та які переваги запровадження цих механізмів несе для них. Близько третини опитаних депутаток не вживають фемінітивів коли розповідають про себе чи про інших жінок.

Рекомендації кандидаток

Всі опитані кандидатки зійшлися на тому, що коректна гендерна освіта – найпевніший шлях для подолання зазначених бар’єрів та успішної боротьби зі стереотипами щодо ролі жінок у суспільстві. Ще в школі варто піднімати проблему сексизму, нерівного доступу жінок та чоловіків до кар’єрного зростання та політичних посад. Наприклад, одна з кандидаток зазначила, що «в підручниках жінки не повинні зображуватися лише як домогосподарки, прибиральниці, медсестри – а ще й як інвесторки, банкірки, менеджерки, політикині».  Це довгострокова мета, але, як показує практика розвинених держав, вона є найбільш ефективною.

Крім того, варто зосереджуватися на освіті самих жінок: підтримувати їх, створювати можливості для розвитку та подолання бар’єрів у доступі до участі в політичному та суспільному житті країни.

Підготовлено в рамках проєкту “Виборча реформа задля посилення впливу агентів змін та підтримки публічного діалогу”, який реалізує Громадянська мережа ОПОРА за підтримки ЄС ombudsman.oporaua.org/about_project 

Ірина Кухта,
громадська омбудсменка із захисту виборчих прав Громадянської мережі ОПОРА у місті Київ