Насильницька риторика в українському сегменті Telegram. Листопад 2025

Громадянська мережа ОПОРА продовжує системний моніторинг ризиків, пов’язаних із поширенням у публічному просторі риторики, що може посилювати соціальне виключення, радикалізацію та послаблювати суспільну згуртованість. У цьому звіті проаналізовано комунікацію в українському сегменті Telegram упродовж листопада 2025 року, зокрема випадки висміювання, приниження та інших форм риторики, які потенційно можуть сприяти нормалізації або виправданню насильства.

Фокус дослідження спрямований не лише на окремі приклади агресивної чи дискримінаційної риторики, а передусім на їхню сукупність як маркер ширших суспільних ризиків. Йдеться, зокрема, про тенденції до зростання недовіри до державних інституцій, коли частина Telegram-каналів системно подає українську владу як «внутрішнього ворога», а також про поглиблення поділів між «правильними» та «неправильними» українцями через розширення переліку груп, що зазнають маргіналізації в публічному просторі.

У межах дослідження проаналізовано український сегмент Telegram, який охоплює 15 найпопулярніших загальнонаціональних анонімних каналів, 46 регіональних анонімних каналів і 6 каналів блогерів. Детальніше з методологією можна ознайомитися за посиланням.

Ключові знахідки: ієрархія ризиків

Загальне резюме

Ми поділили прояви насильницької риторики на три рівні загрози ескалації політично мотивованого насильства чи виключення певних груп із політичного життя (балотування на виборах, проведення публічних акцій та мітингів тощо). Для цього ми керувалися двома критеріями:

Чи є в цьому контенті заклики до насильницьких дій або чи зображає він насильство як виправдану або нормальну дію?
Масштаб і системність поширення такого контенту.

У жовтні 2025 року насильницька риторика в досліджуваному масиві зберігала системний й стабільний характер і демонструвала подальшу структуризацію навколо кількох ключових напрямів. Із понад 51 тис. повідомлень, опублікованих у 67 Telegram-каналах, 1323 дописи містили ознаки насильницької риторики. Ці повідомлення були рівномірно розподілені протягом усього періоду спостереження. На відміну від попередніх місяців, окремі наративи набули більшої цілісності й повторюваності, що свідчить не лише про реактивність інформаційного середовища, а й про поступове закріплення певних рамок сприйняття держави, інституцій та окремих соціальних груп.

Як і у попередні місяці, прямі заклики до насильства залишаються поодинокими. Водночас фіксується стабільне поєднання делегітимаційної, дегуманізаційної та принизливої риторики з регулярним висвітленням насильницьких інцидентів, що в комплексі формує підґрунтя для зниження чутливості до насильства та посилення соціальної поляризації.

Найвищі ризики ескалації у жовтні пов’язані з подальшою системною делегітимацією центральної влади та окремих державних інституцій, а також із цілеспрямованими кампаніями дискредитації публічних осіб, які супроводжуються мовою приниження й демонізації. Помітним також лишається конфліктний наратив навколо мобілізації та діяльності представників ТЦК і силових органів, що підсилює напругу між державою та громадянами. Також фіксувалося подальше відтворення принизливої, дегуманізаційної та демонізаційної лексики щодо різних соціальних груп: військовослужбовців, працівників ТЦК, “ухилянтів”, “заброньованих”, жінок, російськомовних українців, українців за кордоном та ін.

Високий рівень загрози

Системна делегітимація центральної влади та ключових державних інституцій. У листопаді поглибилася тенденція до послідовної дискредитації Президента, уряду, парламенту, антикорупційних структур й окремих державних органів. Значна частина контенту формує образ держави як такої, що діє проти інтересів громадян, керується корисливими мотивами або свідомо ігнорує потреби суспільства. Делегітимація супроводжується принизливою й дегуманізаційною лексикою, що підриває базову довіру до інституцій і створює передумови для виправдання непокори, саботажу або агресії щодо представників влади.
Радикалізація риторики навколо політики мобілізації та силових структур. Суттєвим ризиком залишається системне зображення мобілізації та діяльності ТЦК й інших силових органів як насильницьких, репресивних і нелегітимних. У листопаді ця риторика поєднувалася з детальним описом конкретних інцидентів і корупційних схем, що зміцнювало образ цих структур як загрози для звичайних громадян. Таке фреймування сприяє поглибленню конфлікту «держава vs громадяни» та може знижувати готовність до співпраці з інституціями, а в окремих випадках — створювати підґрунтя для виправдання агресивних дій щодо їхніх представників.
Нормалізація насильства в публічному дискурсі. У листопаді, як і протягом минулих місяців, була опублікована значна кількість повідомлень, що детально описують випадки побутового, кримінального або публічного насильства. Часто такі публікації супроводжувалися емоційною або зневажливою лексикою щодо учасників подій. Хоча самі по собі такі повідомлення не є закликами до політично мотивованого насильства, їхня регулярність і тональність можуть сприяти зниженню чутливості до насильства як явища та формувати сприйняття агресії як звичного способу реагування на конфлікти.

Середній рівень загрози

Цілеспрямовані кампанії дискредитації з елементами демонізації. У листопад спостерігалися кампанії дискредитації окремих політиків, публічних осіб, антикорупційних активістів і чиновників. Такі кампанії часто поєднували звинувачення у корупції чи зловживаннях із принизливою або дегуманізаційною лексикою, а також із гомофобними наративами. Попри відсутність масових прямих закликів до насильства, системне представлення конкретних осіб як «ворогів», «зрадників» або «маріонеток» знижує поріг емпатії та підвищує ризик схвалення агресивних дій проти них у разі ескалації конфліктів.
Дегуманізація та приниження соціальних груп. У листопаді канали використовували принизливу риторику щодо різних соціальних груп — через соціальний статус, поведінку під час мобілізації, мову спілкування або географічне походження. Їхня повторюваність у межах окремих каналів створює фоновий ризик закріплення ієрархічного поділу на «своїх» і «чужих» та підвищує потенціал більш радикальних форм виключення представників цих груп із суспільно-політичного життя.

Низький рівень загрози

Поодинокі схвальні згадки про насильство або радикальні дії. У листопаді зафіксовано обмежену кількість повідомлень, де насильство прямо або опосередковано подається як допустимий спосіб реагування. Такі прояви не є системними, однак у поєднанні з делегітимацією та дегуманізацією можуть підвищувати ризики ескалації в майбутньому.

Лінії конфліктів

У проаналізованому контенті за листопад 2025 року чітко простежуються повторювані лінії конфліктів між різними соціальними групами та інституціями. Вони відтворюються з допису в допис і формують стійкі уявлення про “протилежні сторони” суспільних процесів. У перспективі такі протиставлення можуть трансформуватися в соціально-політичні кліважі — стабільні лінії напруження, навколо яких розгортатиметься політична конкуренція та мобілізація. На відміну від класичних кліважів, що мають історичне або територіальне підґрунтя, зафіксовані конфлікти здебільшого є продуктом поточної війни, мобілізаційних практик і трансформацій державного управління. Саме тому вони є динамічними, але водночас потенційно ризикованими з огляду на швидкість їх поширення й емоційну насиченість.

Ключові соціально-політичні конфлікти, які проявлялися в досліджуваному контенті:

держава vs громадяни;
влада vs громадяни;
військовозобов'язані vs держава;
«ухилянти» vs суспільство;
військові vs цивільні;
російськомовні vs українськомовні;
УПЦ МП vs українське суспільство;
українці в Україні vs українці за кордоном;
бідні vs багаті.

Статистика

У межах дослідження було зібрано 51147 повідомлень із 67 Telegram-каналів (15 загальнонаціональних анонімних новинних каналів, 6 найпопулярніших каналів блогерів і 46 локальних каналів — по 2 з кожної області, крім АР Крим і Луганської області). Дані охоплюють період з 1 до 30 листопада 2025 року.

За допомогою мовної моделі Ollama Gemma 3 було автоматично виявлено повідомлення, що містять мову ворожнечі, заклики до насильства або іншу насильницьку риторику. Мовна модель визначила 3027 дописів як повідомлення з ознаками насильницької риторики. Після цього вручну було проведено поглиблений контент-аналіз, який показав, що 1323 повідомлення містили ознаки насильницької риторики: 463 — у каналах блогерів, 451 — у локальних Telegram-каналах, 409 — в анонімних новинних каналах. Детальний опис методології — за посиланням.

Дискредитація державної або місцевої влади

Протягом періоду спостереження зафіксовано 438 дописів, які містили дискредитацію української влади. У понад половині з них (254) ішлося про загальнонаціональні органи влади, зокрема Президента, уряд і парламент. Дописи з таким наповненням здебільшого публікували блогери (212), натомість анонімні Telegram-канали дискредитували центральну владу значно рідше (16 дописів у загальнонаціональних каналах, 26 — у місцевих). 114 дописів містили дискредитацію державних інституцій: ці повідомлення майже порівну розподілилися між каналами блогерів (47) та анонімними загальнонаціональними каналами (46), натомість у локальних каналах трапилася лише 21 така публікація. У 70 дописах було зафіксовано дискредитацію місцевої влади (14 — у загальнонаціональних анонімних каналах, 47 — у місцевих анонімних каналах, 9 — у каналах блогерів).

У межах цього дослідження ми розділяємо публічну критику влади як спосіб забезпечення її підзвітності й важливу запоруку демократії та дискредитацію, що має на меті системну ерозію довіри й саботаж співпраці громадян із владою. Під критикою влади маємо на увазі контент, який містить негативні оцінки діяльності органів державної й місцевої влади та інших державних інституцій, незгоду з ними або зауваження до них у межах аргументованої критики, яка базується на фактах чи аналітиці й описує конкретні дії або бездіяльність без використання образливої чи зневажливої лексики. Під дискредитацією маємо на увазі контент, який підриває довіру до органів влади, державних інституцій і їхніх представників. Дискредитація проявляється як звинувачення у небажанні або неспроможності доброчесно виконувати свої обовʼязки через прагнення до вигоди, колабораціонізм, брак інтелекту чи професійних навичок, дискримінація за зовнішністю, статтю, етнічністю тощо.

Дискредитація ключових інститутів державної влади (уряду, парламенту і Президента). Ключовою подією місяця стала публікація НАБУ результатів розслідування корупційної схеми в енергетиці під кодовою назвою “Мідас”. У результаті цієї операції підозру було вручено наближеному до Президента України бізнесмену Тімуру Міндічу. Його звинувачують в організації злочинної схеми отримання “відкатів” від контрагентів “Енергоатому” та відмивання незаконно отриманих коштів. Найбільше в досліджуваних Telegram-каналах уваги зосередилося довкола Володимира Зеленського, якого систематично називали керівником “ОПГ” (від рос. “организованная преступная группировка” — “організоване злочинне угрупування”) і тодішнього керівника Офісу Президента Андрія Єрмака. Самого ж Міндіча зображали як самостійно ні на що не здатного — деякі канали описували його як “хлопчика на побігеньках”, “принеси-подай”, а справжніми кураторами схеми називали верхівку виконавчої влади.

У звʼязку з цим (а особливо після того, як підозру отримав друг родини Зеленських, ексміністр національної єдності Олексій Чернишов), Зеленського і його команду називали “мародерами” та “крадіями”. Деякі канали демонізували Президента і його команду, звинувачуючи їх у тому, що вони знали про підготовку масованого обстрілу Івано-Франківська 19 листопада, однак не вживали необхідних заходів для захисту міста: мовляв, “Зєля так сподівався на цей обстріл”, щоб той “відволік увагу громадськості від корупційного скандалу”. Разом з тим, у частині повідомлень Президента звинувачували в тиску на НАБУ, яке начебто має значно більше непублічного “компромату” на його близьке оточення. Закидали Зеленському й “переховування кєнтів” і навмисне накладання санкцій на Міндіча як громадянина Ізраїлю, щоб знизити на нього тиск і “дати йому змогу втекти”.

Якщо в розрізі внутрішньої політики Президента і його Офіс переважно зображали як абʼюзивних, авторитарних і жорстких, то, висвітлюючи його зовнішню політику, Зеленського показували в протилежному амплуа — як боязкого і слабкого. Саме в розрізі міжнародних відносин частіше лунали закиди про "неадекватність" його поведінки, що супроводжувалося прямими образами та використанням принизливих ярликів (“наркоман” і “лайно”).

У цьому ж контексті дискредитували й уряд, зокрема через імовірну причетність до викритої схеми ексміністра юстиції Германа Галущенка й ексміністерки енергетики Світлани Гринчук. Участь у зловживаннях автори каналів закидали й чинному міністру оборони Рустему Умерову. Окремі блогери, коментуючи корупційні скандали, просували тези про те, що “Зеленський здає Україну на своїх умовах”, а його уряд — це “мародери”.

Згадували Telegram-канали і про Міністерство охорони здоровʼя, яке систематично фігурує в наших щомісячних моніторингах. Дописувачі стверджували про корумпованість чиновників у системі охорони здоровʼя, зокрема наголошуючи на конфлікті інтересів через звʼязки з власниками фармацевтичних компаній. Ці підозри фреймували як «спадкову деградаціу» системи: “корупційний ‘душок’ з енергетики перекочовує в МОЗ”.

Таким чином, висвітлення фактичних або ймовірних правопорушень на різних рівнях уряду подавали як доказ деградації всієї системи, яка цілеспрямовано функціонує проти державних інтересів України. Деякі ресурси називали Кабмін “корупційним урядом Борисича-Міндіча”. Траплялися твердження про те, що через корупційні скандали в Україні готують “новий Майдан”, до організації якого залучені “дуже серйозні люди”, зокрема серед представників місцевої влади (конкретні регіони не називали). Інші радісно вітали заяву нардепа від “Слуги народу” Микити Потураєва про те, що уряд потребує негайного перезапуску.

Парламент згадували значно рідше, ніж Президента, його Офіс і Кабінет Міністрів, але, дискредитуючи народних депутатів, канали зображали їх як лицемірних та корумпованих. Так, деякі автори дописів наводили критичні цитати про те, що у Верховній Раді звучить російська мова, і риторично запитували, чому нардепів не мобілізовують. Інші ж насмішкувато писали, що якщо мобілізувати всіх депутатів, українська армія стане непереможною.

Корупційний скандал в енергетиці також став приводом дорікнути парламенту. Так, наприклад, звучали узагальнення, що в публічних матеріалах операції “Мідас” імена нардепів не прозвучали не тому, що вони більш доброчесні за урядовців, а тому, що вони просто “не змогли дотягнутися до корита”.

Деякі канали висміювали народних депутаток від “Європейської Солідарності” Вікторію Сюмар та Ірину Геращенко за відрядження у Мілан — мовляв, робоча поїздка була приводом для того, щоб депутатки могли потрапити на шопінг за знижками “чорної пʼятниці”. За “елітне життя” діставалося і нардепу від “Голосу” Ярославу Железняку — йому приписували приховування елітної нерухомості й автівок: мовляв, і в першому, і в другому шлюбі Железняк фактично користувався майном, оформленим на батька дружин.

Дискредитація державних інституцій. Операція "Мідас" стала тригером для дискредитації державних інституцій загалом, передусім антикорупційних і правоохоронних органів та судів. При цьому НАБУ і САП атакували з протилежних позицій, залежно від редакційної лінії каналу.

З одного боку, НАБУ зображали як безсилий орган, який “замість того, щоб затримати всіх винних” та “не допустити їхньої втечі”, був зайнятий “своїм серіалом”. Досліджувані канали іронізували, що хоча НАБУ вдалося досягти значного резонансу, агентство “відкрило справу, яку ніколи не зможе закрити” — на експертизу й аналіз аудіозаписів підуть роки, протягом яких “адвокати отримуватимуть щедрі гонорари, а детективи НАБУ — зарплату з бюджету”. Публікацію попередніх результатів досудових слідчих дій називали прагненням показати швидкі результати, які не гарантують справжніх наслідків. Понад те, деякі стверджували, що детективи НАБУ навмисне дали змогу Міндічу перетнути кордон.

З іншого боку, НАБУ компрометували як установу, що діє в інтересах Росії, адже гучні справи, як-от “Мідас”, послаблюють Україну в протистоянні ворогу. Цей наратив підкріплювали формулюваннями на кшталт “Скабєєва у захваті” та “росіяни вже готуються нагородити НАБУ державними нагородами”. Окремі канали багатозначно припускали, що тепер очікують “плівки по керівництву НАБУ”.

Судова система теж поставала як слабка. Досліджувані канали висміювали кілька рішень судів різних регіонів України — наприклад, одного з судів Полтавщини, який вирішив “не саджати ухилянта, щоб не витрачати бюджетні кошти”, — та обурювалися через виправдальний вирок російському військовослужбовцю, обвинувачуваного у скоєнні воєнних злочинів на Київщині.

Представників поліції зображали як низькокваліфікованих — мовляв, для роботи в поліції вистачить “хоча б 11 класів освіти та володіння українською мовою”. Згадували й низькі зарплати поліціянтів: заміщення вакантних посад в Нацполіції називали “постачанням новими кандидатами для новин про ‘бажав легких бабок під час служби’”.

Правоохоронців звинувачували у вибірковому ставленні до різних порушень та “кумівстві”. Наприклад, досліджувані канали повʼязували журналіста-розслідувача Юрія Ніколова з підозрюваним у розкраданні коштів поліцейським Юрієм Рибянським — останній начебто “відмазав” Ніколова від мобілізації, тиснучи на працівників ТЦК. Принагідно згадували й співзасновницю Центру протидії корупції Дарію Каленюк, яку звинувачували у лицемірстві та незаконному “відмазуванні” чоловіка від служби в Збройних Силах України.

В межах дискурсу навколо операції “Мідас” досліджувані канали звинувачували СБУ в невиконанні своїх обовʼязків і свідомому ігноруванні злочинів, імовірно скоєних у сфері енергетики: стверджували, що злочинні схеми такого рівня не могли бути непоміченими працівниками спецслужби, а отже, ті не лише знали, а й самі заробляли на вкрадених в енергетиці коштах. У цьому контексті ймовірним (неназваним) співучасникам корупційної схеми серед службовців СБУ дорікали, що ті паплюжать честь відомства, яке водночас проводить воєнні операції високого рівня на зразок “Павутини”.

Дискредитація місцевої влади. Протягом листопада дискредитація місцевої влади траплялася дещо рідше, ніж у попередні місяці. Переважно ці повідомлення стосувалися влади Києва, Одеси, Дніпра, Чернівців та Хмельницького. Ключовим наративом стала критика за неспроможність забезпечувати базове обслуговування міст на фоні тез про незаконне збагачення і розкішне життя депутатів міських рад і місцевих чиновників.

Переважна кількість критичних повідомлень, спрямованих проти місцевої влади, фокусувалися довкола нечутливості її представників до контексту війни Так, наприклад, писали про розкрадання коштів на питній воді та опаленні у Донецькій області (в тих, хто “щодня під російськими ударами”). Писали й про сина міського голови Умані, який, за даними правоохоронців, отримав фіктивну інвалідність та програв соціальні виплати в онлайн-казино. Чиновницю Хмельницької ОВА звинувачували у зневазі до ветеранів, місцеву владу Чернівців — в ігноруванні потреб внутрішньо переміщених осіб, а місцеву владу Запоріжжя — за недоречність запрошення ветеранів та членів сімей полеглих військових на театральну виставу “Весела вдова”. Врешті, йшлося про депутата Чернігівської міської ради, який “ховає мільйони” та “катається по Ніцці та Монако”, поки “Чернігів сидить у темряві”.

Персоналізовані закиди

Приниження

У листопаді повідомлень з ознаками приниження виявилося 118. Хоча такий контент сам по собі не призводить до появи політично вмотивованого насильства чи дискримінації, систематичне приниження певних людей або груп в інформаційному просторі та його нормалізація може слугувати передумовою поступової ескалації соціальної напруги. Як і раніше, контент із принизливою лексикою зʼявлявся здебільшого в Telegram-каналах блогерів (91 дописи), значно рідше — у загальнонаціональних (7 дописів) та місцевих (20 дописів) анонімних каналах.

Найчастіше принизлива лексика була частиною інших наративів, описаних в різних частинах цього звіту, і переважно мала на меті посилити дискредитаційне спрямування повідомлень чи збільшити їх емоційне забарвлення.

Вже традиційно принизлива лексика насамперед була спрямована проти Володимира Зеленського: як зазначалося вище, йому закидали “неадекватність” мислення та поведінки. Об’єктами принижень ставало й оточення Президента — як реальне, так і приписуване йому авторами Telegram-каналів. Зокрема, у світлі корупційного скандалу довкола “Енергоатому” безпосередніх фігурантів розслідування НАБУ, а також народних депутатів Миколу Тищенка та Данила Гетманцева автори дописів називали “мразями”, “мазаними чортами”, “чмо” й іншою нецензурною лексикою. В окремих випадках подібні висловлювання стосувалися влади як інституції загалом.

Окрім публічних осіб, принизлива лексика в досліджуваних каналах переважно стосувалася людей, які перебували у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння в публічних місцях. Зрідка такі висловлювання торкалися, хто ухиляється від служби в Збройних Силах України — їх називали “лайном” та “дегенератами”.

Дискредитація політиків

За час дослідження ми зафіксували 104 дописи з дискредитацією політичних діячів. Здебільшого політиків дискредитували у загальнонаціональних анонімних каналах (46 дописів) та Telegram-каналах блогерів (51 дописів), зрідка — у місцевих анонімних каналах (7 дописів).

Протягом листопада найчастіше дискредитації зазнавав нардеп Петро Порошенко та представники очолюваної ним партії “Європейська Солідарність”. Окрім них, у цьому контексті звучали імена Ярослава Железняка, Микити Потураєва, Марʼяни Безуглої, Давида Арахамії та Данила Гетьманцева, Ірини Мудрої.

Петрові Порошенку докоряли політичним минулим у складі проросійської “Партії регіонів”. В його бік були спрямовані такі висловлювання: “колишній член фракції СДПУ(о) Медведчука”, “критик ‘агресивного блоку НАТО’”, “співзасновник того, що стало ‘Партією регіонів’”, “міністр в уряді Азарова за президентства Януковича”, “прихильник Харківських угод”, “паламар Московського патріархату” і “захисник прав російськомовних”. Крім того, Петра Порошенка і парламентарів від “Європейської Солідарності” звинувачували у “шантажі країни” та “цілеспрямованому розхитуванні ситуації в парламенті” на тлі обговорень імовірних мирних угод із Росією.

Медійного депутата від “ЄС” Олексія Гончаренка автори дописів таврували як “фсбшну консерву”, стверджуючи, що він “став би гауляйтером… якби Росія захопила Одесу у 2022 році”. Поруч із ним згадували й інших представників фракції, які буцімто “вимагають від уряду випустити їх із країни на свята”, бо вони вже “бронюють готелі на Мальдівах”.

Натомість Ярославу Железняку закидали приховування статків, називаючи «політичним аферистом». Ірину Мудру звинувачували у звʼязках із Росією, Микиту Потураєва — у зловживанні алкоголем, а Давида Арахамію і Данила Гетманцева — у формуванні «партії капітуляції» та боротьбі за тіньовий контроль над гральним бізнесом.

Дискредитація професійної діяльності окремих осіб

Протягом листопада дискредитація професійної діяльності окремих осіб лишилася такою ж нечисленною, як і в жовтні. На противагу 100+ повідомлень такого типу в серпні та вересні на тлі протестів проти демонтажу незалежності антикорупційних органів та оголошенні підозри голові громадської організації “Центр протидії корупції”, у жовтні та листопаді ми виявили тільки 10 повідомлень, що дискредитують професійну діяльність.

У Telegram-каналах блогерів ми помітили 7 дописів з ознаками дискредитації професійної діяльності певних публічних осіб, 4 з яких опублікував Мирослав Олешко. Майже всі повідомлення містили принизливу лексику щодо правоохоронців (“мусора”, “мєнти”) і медійників (“журнашл*хи”).

Згадки насильства

У листопаді ми зафіксували 112 повідомлень зі згадками про прояви насильства. Більшість таких дописів опубліковані в місцевих (65 публікацій) та загальнонаціональних анонімних каналах (40 публікацій). Блогери згадували насильство найменше — лише 7 разів.

Як і попереднього місяця, значна частина контенту з описами насильства містила згадки про політику мобілізації. Вже традиційно Telegram-канали писали про насильницькі дії, які вчиняли працівники ТЦК щодо мобілізованих. Розповідали, як під час мобілізаційних заходів чоловіків “бʼють автоматами по спині та кричать: ‘Да будешь ты воевать, нам по@уй’”.

Як і раніше, найбільш яскраво описували ці ситуації блогери: ті називали ТЦК “бандитами” і “мусорами”, які “змушують цивільних іти за них воювати” та вбивають незгодних. Повідомлялося й про випадки затримання керівників районних ТЦК та СП через вчинення насильницьких дій щодо мобілізованих: в одному з випадків “за відмову проходити флюорографію підозрюваний нібито побив новобранця, після чого той потребував операції”.

Крім того, у листопаді помітна частка контенту була присвячена насильству мобілізованих проти працівників ТЦК. Коментуючи випадок, коли жінка штовхнула працівника ТЦК під автомобіль під час мобілізаційних заходів, автори зазначали, що “головний ворог тепер не російські загарбники, а ТЦК”. Також розповідали про побиття “ТЦКшників” у Харкові, завдання тілесних ушкоджень працівнику ТЦК на Львівщині та “відбиття” чоловіків у поліції й ТЦК у Києві, Нетішині й Миколаєві. Telegram-канали цитували людей, що брали участь у цих подіях: ті називали ТЦК “чортами”, бажали, аби “вони всі подохли”, та вимагали відпустити мобілізованих. Окремі канали пропонували купити відеозаписи таких подій.

В межах досліджуваного періоду траплялися повідомлення про насильство щодо військовослужбовців і ветеранів за межами фронту. Зокрема, писали про побиття ветерана “Азову” у Львові через те, що він “користується милицями і заважає" сусідам. Схожу історію розповідали й про Київ, де “троє хлопців побили учасника бойових дій, який проходить реабілітацію після поранення”. Автори контенту засуджували таку поведінку співвітчизників, називаючи їх “гнидами”.

Ще однією помітною темою в листопадовому контенті було сексуальне насильство, особливо насильство над дітьми. Канали розповідали про випадки розбещення неповнолітніх, часто публікуючи дуже детальні його описи. Хоча такі повідомлення не містили імен та особистих даних постраждалих, настільки графічні описи насильства є неприйнятними для публічного контенту, до якого можуть мати доступ діти. Час від часу Telegram-канали розповідали про сексуальне насильство над дітьми в межах родини або в дитячих будинках сімейного типу і про інциденти публічного оголення поблизу житлових будинків та дитячих садочків.

Дописи з повідомленнями про сексуальне насильство проти повнолітніх траплялися суттєво рідше. У таких публікаціях здебільшого йшлося про домагання і публічне оголення. Деякі Telegram-канали використовували тему зґвалтування для реклами (запрошували підписатися на “резервний канал”, аби переглянути відео злочину).

Як і в попередні місяці, Telegram-канали описували випадки публічного насильства, детально розповідаючи про те, що саме сталося і як. Серед іншого, повідомляли про напади маніяків у столиці, вбивство жінкою свого чоловіка “через його проросійські погляди” і стрілянину на подвірʼї школи Львові, де один з батьків школярів вистрілив в іншого після зустрічі з директором.

Публікували також детальні розповіді про випадки смертельних ДТП, вандалізму, крадіжок або бійок у публічних місцях, часто доповнюючи їх відео або фото з місця подій. У таких дописах автори контенту підкреслювали, хто саме і як вчиняв насильницькі дії, доповнюючи свої описи мовою ворожнечі: “малолітні неадеквати”, “20-річний виродок”, “алконафти”, “алко-дід”. Часто траплялися й повідомлення-попередження про те, що є загроза застосування насильства людьми у стані зміненої свідомості або із певними ментальними захворюваннями, а також загрози терактів (“Розстріляти дітей хоче якийсь неадекват у гімназіях Запоріжжя”). Деякі канали розповідали про випадки самосуду, коли жінку в Одесі “примотали скотчем до лавки за те, що вона розкидала сміття по вулиці”, а блогери, говорячи про насильницькі інциденти, нарікали на судову систему України, говорячи, що злочинців можуть “відпустити, виправдати, бо вони герої Майдану”.

Telegram-канали багато розповідали про випадки побутового насильства, зокрема побиття та психологічне насильство. Ці описи здебільшого були детальними, а самих насильників автори контенту називали “виродками” і “нелюдами”. Кілька разів повідомляли й про насильство щодо дітей: зокрема, йшлося про смерть немовляти через невиконання батьками власних обовʼязків і залучення дітей до торгівлі незаконними речовинами.

Окремо варто згадати про насильство над тваринами, яке час від часу виникало у досліджуваному масиві. Telegram-канали описували випадки знущань та спроб вбивства тварин, супроводжуючи ці публікації мовою ворожнечі: винуватців називали “гноєм”, “виродками”, “чмом” та “паскудами”.

Дописів зі схвальним ставленням до насильства та погрозами і закликами до насильства цього місяця було відносно небагато, однак, на відміну від жовтня, вони все ж були присутні. Найчастіше автори контенту схвалювали насильницькі дії, якщо йшлося про корупціонерів: Telegram-канали публікували слова Корчинського про те, що “в Україні потрібно проводити репресії та розправи над корупціонерами. При чому це не обов'язково мають бути корупціонери, достатньо, щоб людина виглядала як корупціонер”. Крім того, деякі канали пропонували “вішати корупціонерів на головну ялинку міста” та казали, що “в’язниця — це фігня для них, таких треба по закону воєнного часу”. Толерували й насильство щодо представників ТЦК: зокрема, блогер Мирослав Олешко казав, що їх будуть бити “примусово мобілізовані виживші військові після війни”.

Ставлення до окремих суспільних груп

Іншування

На цьому етапі дослідження ОПОРА зафіксувала 330 повідомлення з проявами іншування певних категорій населення. Під “іншуванням” маємо на увазі повідомлення, в яких певні суспільні групи наділені винятковими характеристиками, що потребують особливого ставлення до них — і позитивного, і негативного. “Особливим ставленням” у контексті цього дослідження ми не вважали враховування потреб людей для їхньої повноцінної участі в суспільному житті — підтримку людей з інвалідністю, малозабезпечених чи тяжкохворих. Натомість ішлося про формування узагальнених морально-етичних чи особистісних оцінок лише за фактом належності до певної суспільної групи.

Більшість дописів, які містили прояви іншування, опубліковані в загальнонаціональних (147) і місцевих анонімних каналах (118). Натомість у каналах блогерів зафіксовано 65 таких повідомлень.

Найчастіше прояви іншування в досліджуваних каналах стосувалися:

ухилення від військової служби;
мовного питання;
неповаги до військовослужбовців або памʼяті про загиблих,
засудження вживання алкоголю та наркотичних речовин.

Порівняно з попередніми місяцями спостереження, тематика майнової нерівності дещо втратила актуальність.

У контексті мовного питання досліджувані канали частіше публікували контент із засудженням порушень мовного законодавства (зокрема використання російської мови в системі освіти чи обслуговування). Особливої популярності серед досліджуваних каналів набули два інфоприводи: російська музика в одному з клубів Одеси та колонка Ілька Лемка у виданні Zaxid.net про те, “нявкають” чи “мяукають” українські коти. Деякі з досліджуваних каналів висміювали цей текст, інші ж намагалися спровокувати обурення в своєї аудиторії, фреймуючи колонку як “мовний скандал” — мовляв, “львівʼяни” (а не автор колонки) виступають “навіть проти котів, що говорять російською”. В історії про одеський клуб канали теж по-різному розставляли акценти: одні наголошували на неприпустимості російської музики під час війни, а інші відзначали, що відвідувачі продовжували танцювати та підспівували. Окремі канали поширювали цитати блогера Костянтина Андріюка про те, що російськомовні українці “ментально вважають себе росіянами”, українськомовні українці “приємніші, добріші і миліші”, а російськомовні — “агресивні … через вплив російської мови”.

Тема уникнення військової служби, яку в Telegram-каналах називають “ухилянтством”, у листопаді теж лишалася у фокусі уваги. Найчастіше йшлося про засудження людей, які ухиляються від війська — як тих, хто намагається уникнути ризику бути мобілізованим (шукають бронювання чи відстрочки, не виходять на вулицю чи в місця, де частіше можна зустріти військових ТЦК), так і тих, хто прямо порушує вимоги законодавства. Втім, у майже всіх випадках поширювані цитати належали лише одній групі мовців — військовим. Відсутність інших спікерів, які б поширювали наратив із засудженням “ухилянтства”, може слугувати індикатором поляризації публічного дискурсу.

Дещо рідше ми фіксували іншування в контексті українців за кордоном, зокрема цитати про те, що ті, хто “втекли” за межі України, повинні довічно утримувати військових та ветеранів фінансово. Українців за кордоном звинувачували в очікуванні, що іноземці в країні перебування мають підлаштовуватися для їхнього комфорту.

Мізогінія, сексизм та обʼєктивація

За досліджуваний період ми виявили 50 дописів, що містили мізогінну, сексистську або обʼєктивізаційну лексику. Такі дописи найчастіше зʼявлялися у загальнонаціональних (20 дописів) та місцевих (19 дописів) анонімних Telegram-каналах, натомість у каналах блогерів їх було дещо менше (11 дописів).

Більшість повідомлень у межах цього наративу стосувалися нав’язування очікувань про “гідну” поведінку чоловіків і жінок, зокрема тверджень про те, що жінки нібито не зможуть поважати чоловіків, які не беруть участі у бойових діях. Доволі популярним став допис про те, що “90% сімей “ухилянтів” розпадуться, бо жінки не зможуть поважати своїх чоловіків”. В інших дописах автори контенту наголошували, що поки “здорові мускулисті лби сидять жруть в рестіках, проживають своє краще життя”, “дівчата, в яких тільки життя починається, працюють в посадках, захищаючи тих, хто купив собі довідку”.

Додатково варто згадати і повідомлення про інцидент в Одесі, де чоловік заявив на дружину в поліцію, оскільки та “привела додому компанію друзів, влаштувала п'янку, а потім пішла з ними, кинувши двох маленьких дітей без нагляду”. Повідомлення супроводжувалося сексистською та мізогінною лексикою щодо обох сторін конфлікту: чоловіка описували як “рогоносця” і “куколда”, а жінку — як “бл*дину” та “шалаву”.

Загалом мізогінна й сексистська лексика була доволі помітною в досліджуваному масиві. Жінок називали “малихами”, “тигрицями” та “суками”. Канали повідомляли про випадки сексуальних домагань до жінок (зокрема політикинь), висміюючи жертв таких подій, розповідали про заробіток жінок на платформі OnlyFans, говорячи, що вони “просто постять різноманітні нюдси”, риторично запитували, чи достатніми є певні подарунки чоловіків для того, аби жінки дозволяли їм певні сексуальні дії. Ба більше, сексуалізований контент використовували для реклами інших Telegram-каналів. Деякі канали, хоч і в іронічній формі, заперечували необхідність активної згоди жінок на будь-які сексуальні дії.

Нерідко мізогінна лексика часто була частиною політичного обговорення: блогери використовували її для того, аби принизити чи знецінити певних політичних діячів. Володимира Зеленського називали “сином повії”, Уповноважену із захисту державної мови Олену Івановську — “страшною тьолкою з обличчям трупа”, депутатку Єлизавету Богуцьку — “старою хвойдою”. Вірогідність призначення на місце Андрія Єрмака жінки блогери висміювали: “замінить його жінка, нікчемна і зовсім не самостійна, ноги пересуватиме їй той самий Алі-Баба”. Представників СБУ називали “дітьми повій”, Дениса Бігуса — “сином колгоспної повії”, а журналісток Інну Ведернікову та Наталю Мосейчук — “хвойдами”.

Гомофобія

У масиві зафіксовано 9 повідомлень з ознаками гомофобії. Більшість із них опубліковані блогерами (5 дописів), дещо менше — загальнонаціональними (3 дописи) та місцевими (1 допис) анонімними каналами.

Здебільшого дописи з гомофобною лексикою стосувалися українських політичних діячів. Автори контенту писали про “гомосексуальне оточення” та “гей-клуб Зеленського”, натякаючи на Андрія Єрмака. Писали й про Олексія Гончаренка: “гомосексуалізм Гончаренка — його особиста справа, яка не стосується крадіжок його родичами земель в Одеській області, відкатів та офшорів”.

В інших дописах з ознаками гомофобії помітне висміювання і приниження ЛГБТ+ спільноти. Блогери називали “крінжем крінжа” історію про те, що “українському співакові ротом Меловіну ‘зробив пропозицію’ військовий ЗСУ”, іронізували з того, що у представників ЛГБТ+ спільноти із “дівчатами не виходило, тому перейшли на хлопців”.

Окремо варто відзначити висміювання публічними особами втечі військовослужбовців у СЗЧ. Telegram-канали цитували Євгена Карася, який називав тих, хто втікає з навчального центру, “дегенератами”, які злякалися випробувань та використовують ЛГБТ+ спільноту як спосіб уникнути служби у війську (“я вже гендерно інклюзивний, ідентифікую себе як заднєприводний мопед”).

Расова й етнічна дискримінація

За час спостереження виявлено лише 3 повідомлення з проявами расової й етнічної дискримінації, всі — в місцевих анонімних каналах. В одному з виявлених дописів бачимо згадку образливої назви щодо українців (“х*хли”), а два інші містили негативні стереотипи стосовно ромської спільноти. У цих публікаціях автори використовували некоректну назву “цигани”, тиражували упередження про схильність етносу до кримінальної діяльності, а також вдавалися до іронічних маніпуляцій щодо статків представників спільноти (зокрема, згадки про “золоті Мерседеси”).

Релігійна дискримінація

У листопаді нам трапилось лише 2 повідомлення, які містили ознаки дискримінаційної лексики за релігійною ознакою. Обидва опубліковані загальнонаціональними анонімними Telegram-каналами. Один допис містив цитату священника УПЦ МП про те, що “жінка сама по собі не може існувати — вона помічник чоловіка”. У другому ж дописі йшлося про екснардепа Вадима Новінського, якого автори контенту називали “православною сукою”.

Ейблізм

Протягом дослідження ми виявили 18 дописів із принизливою або зневажливою лексикою щодо людей з інвалідністю. Більшість із таких повідомлень опубліковані в місцевих анонімних каналах (11 дописів), значно менше — у загальнонаціональних анонімних каналах (4 дописи) та каналах блогерів (3 дописи).

Як і в попередні місяці, здебільшого дописи із принизливою лексикою щодо людей з інвалідністю не стосувалися їх напряму. Натомість ці слова використовували для приниження інших людей, які, на думку авторів контенту, вдавалися до соціально неприйнятної поведінки або діяли нелогічно. Час від часу в таких дописах згадували українських політиків: Володимира Зеленського та працівників Офісу Президента називали “ідіотами”, міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка і віцепрем’єр-міністра з відновлення України Олексія Кулебу — “дегенератами”, а Масі Найєма — “однооким афганцем”.

Втім, більшість дописів з ознаками ейблізму все ж містили засудження або висміювання публічної поведінки окремих людей. Так, Telegram-канали писали, що в Києві “психічно хвора та маніяк нападають на жінок”, а в Кропивницькому “неадекватна жінка кидається пляшками”. Також повідомляли про “шизів” або “шизух”, які “дряпають чужі авто”, “розбивають придомові камери”, “роздягаються та лежать на дорозі” тощо. Окремі Telegram-канали називали “неадекватними” людей із проросійською позицією.

Принизлива лексика щодо людини з інвалідністю напряму трапилася в досліджуваному масиві лише раз: тоді Telegram-канал повідомляв про “зрадника-інваліда з Павлограда”, який “використовував інвалідність І групи, щоб вільно проходити блокпости та виконувати ‘завдання’ від фсб”.

Ейджизм

Серед 16 повідомлень з ознаками ейджизму абсолютна більшість опубліковані в місцевих анонімних каналах (13 дописів). Блогери опублікували 2 дописи з таким змістом, а загальнонаціональні анонімні канали — 1.

Абсолютна більшість повідомлень з ознаками ейджизму у листопаді стосувалися дітей та підлітків. Автори контенту часто використовували щодо них слова “малолєтки” й “пездюки” та висміювали їхню поведінку. Здебільшого повідомляли, що діти порушують правила громадського порядку (підпалюють колеса, займаються вандалізмом, “зачеперством”, використовують петарди, крадуть частини публічних інсталяцій або вживають наркотичні речовини). Час від часу автори контенту закликали батьків “надавати дітям ременя”. У деяких повідомленнях Telegram-канали ставили під сумнів інтелектуальні здібності таких підлітків: “молодь стрімко дурнішає”, “різко знижується пам'ять та здатність ухвалювати рішення”.

Натомість щодо представників старшого покоління було зафіксовано лише два випадки поєднання слова “старий” із нецензурною лексикою.

Дискредитація професійних рис

За час дослідження ми зафіксували 7 дописів, які містили ознаки дискредитації професійних рис. 4 з них опублікували блогери, ще 2 — місцеві анонімні канали, 1 — загальнонаціональний анонімний канал.

Найчастіше ми спостерігали дискредитацію професійних рис працівників правоохоронних органів, зокрема Національної поліції: їх послідовно називали “мусорами” і “ментами”, деякі канали використовували навіть словосполучення “перевертні в погонах”.

Інша професія, яку дискредитували у листопаді, — журналісти. Щодо них використовували пейоратив “журнашлюхи”.

Дискредитація на основі політичних поглядів

Протягом досліджуваного періоду у масиві виявлено 3 дописи з ознаками дискредитації на основі політичних поглядів. 2 з них були опубліковані у загальнонаціональних анонімних каналах, 1 — у каналі блогера.

Зафіксовані дописи здебільшого дискредитували політичні погляди Петра Порошенка. Telegram-канали цитували політичного експерта Кирила Сазонова, який писав, що “поведінка Порошенка не має нічого спільного з “національним порятунком”, він шантажує країну”. Політика називали “сивочолим”, “рошеном” і “криголамом”, підкреслювали, що “гетьман” ставить власні інтереси вище за національні — навіть попри “загрозу внутрішньої політичної кризи та ризики для оборонного фінансування”.

Інший приклад дискредитації на основі політичних поглядів стосувався соратників Володимира Зеленського — їх називали “зеленими підарами”.

Стереотипізація, приниження чи висміювання українців за кордоном

Дискредитація українців за кордоном зафіксована у 27 повідомленнях. Здебільшого ці дописи опубліковані загальнонаціональними анонімними каналами (14 дописів), дещо менше — блогерами (12 дописів) та місцевими анонімними каналами (1 допис).

Помітна частина дописів зі згадками українців за кордоном стосувалась змін у ставленні до українців з боку влади і суспільств приймаючих країн. Багато каналів згадували випадок, коли новообраний спікер Палати депутатів Чехії Томіо Окамура у перший свого день перебування на посаді розпорядився зняти з будівлі парламенту прапор України, бо “українці відбирають у чехів роботу і заважають брати газ у рф”. Публікували і слова премʼєр-міністра Словаччини Роберта Фіцо, який критикував європейську допомогу Україні, а у відповідь на заперечення молоді запропонував їм “їхати на війну, якщо вони її підтримують”. Також повідомляли про зміни у ставленні польської влади, зокрема, про те, що Польща більше не продовжуваме допомогу громадянам України — “надалі до них ставитимуться, як до інших нацменшин”. Писали й про заклики канцлера Німеччини Фрідріха Мерца до молодих хлопців з України “залишатися на батьківщині, а не виїжджати до Німеччини”.

Частина дописів зі згадками українців за кордоном містили описи ставлення до них іноземців. Повідомлялося, що “українські діти у Великій Британії після завершення середньої освіти змушені складати іспит з російської мови”, а у “Фінляндії 11-річну українку змусили співати російську ‘Калинку’” (на закиди батьків вчителька відповіла, що “у школі не обговорюють війну”). Крім того, Telegram-канали повідомляли, що “в Польщі виросла кількість злочинів проти українців: на 50% зросла кількість погроз на адресу українців, на 70% — випадків знущань, на 66% — нападів за мотивами ксенофобії, расизму чи релігійної нетерпимості”. Коли одна з українок у Валенсії “скаржилась на працівників супермаркету, які поставили разом українське та російське насіння”, автори контенту риторично поцікавились у читачів, чи, на їхню думку, “зобовʼязані люди в інших країнах підлаштовуватись під українців”.

Втім значна частина контенту щодо українців за кордоном містила принизливе ставлення до них: їх називали “наволоччю, 90% якої живуть на допомогу та житлову підтримку”, “рогулями, завернутими у прапори України, які самовіддано співають пісню УПА в датському автобусі”, “проїзд в якому оплачений податками данців”, “козацького роду патріотами, які не хочуть воювати, не хочуть миру, але хтось повоює за них”, “не біженцями, а мандрівниками” тощо. Деякі блогери пропонували “вислати їх в Київ пожити під обстрілами”. Широкого розголосу в каналах із таким контентом знайшла описана вище історія про дівчинку з Фінляндії: канали публікували повідомлення від нібито знайомих родини, яка “ущемилася у фінській школі від ‘Калинки’”. У цих публікаціях мати дівчинки зображали як безробітну флейтистку, котра “живе у Фінляндії 11 років і не спромоглася пристойно вивчити фінську”. Також про неї писали, що з “2022 року, коли її звали в оркестри на програми, де була російська музика, відповідала, що вимагає її замінити на щось інше, інакше вона не приїде”: таку поведінку коментатори називали дуже дивною для “фрилансерки”. Жінку називали “токсичною”, “сама по собі ніхто, і як професійонал, і як особистість”, додаючи, що “через таких у нас скоро почнуть плювати на вулиці”.

Зрештою, в досліджуваному масиві траплялися цитати представників української ветеранської спільноти: “ті, хто втекли з України, повинні до кінця своїх днів фінансово утримувати ветеранів, поранених і інвалідів — хай ‘кашляють’’, хай копійкою це компенсують”.

Колабораціонізм

За час дослідження виявлено 21 допис зі звинуваченнями людей у колабораційній діяльності. Здебільшого про це писали місцеві анонімні канали (10 дописів), дещо менше — загальнонаціональні анонімні канали (9 дописів) та блогери (2 дописи).

Більшість дописів зі згадками колабораційної діяльності стосувалися підриву залізничного полотна у Польщі. Telegram-канали цитували премʼєр-міністра країни Дональда Туска, який стверджував, що “вибух здійснили українці, які співпрацюють з Росією”: “приїхали з Білорусі, працювали на спецслужби Росії, а після підриву втекли назад до Білорусі”.

Інша частина дописів згадували про український контекст. Зокрема, Telegram-канали повідомляли про випадки колабораційної діяльності священнослужителів УПЦ МП (“СБУ викрила понад 200 священників, які служили не Богу, а Кремлю”). Як писали канали, священники “збирали розвіддані, вербували вірян, виправдовували війну, а деякі навіть допомагали окупантам… також встановлено факти розбещення неповнолітніх, дитячої порнографії та ухиляння від служби”. Паралельно у колабораційній діяльності звинувачували екснардепа і “головного спонсора РПЦ” Вадима Новинського. За інформацією Telegram-каналів, політик співпрацює з проросійськими блогерами, просуваючи “медійну кампанію за відставку президента Володимира Зеленського”.

Помітна частина дописів зі згадками колабораціонізму висвітлювала випадки прямого переходу українських громадян на бік РФ. Так, Telegram-канали розповідали про випадки агітації за “рускій мір” жінкою у Харкові, перехід окремих мешканців прикордонних регіонів на сторону РФ та збір ними “інформації про дислокацію та чисельність ЗСУ”, підготовку терактів на замовлення російських спецслужб, службу українців в армії Росії та навіть збори коштів на російську армію в українських Telegram-каналах.

Водночас у досліджуваному контенті траплялися згадки про вже завершені судові справи щодо колабораціонізму. Автори контенту детально розповідали, як саме були вчинені колабораційні дії (допомога росіянам на місцевості, фотографування військових обʼєктів, виконання “завдань” від російських спецслужб тощо) і яке покарання отримали люди, що їх вчиняли. Такі повідомлення час від часу супроводжувалися принизливою лексикою (“ждуни”).

Висміювання, демонізація та дегуманізація

Протягом періоду спостереження в досліджуваних Telegram-каналах ми виявили наративи, спрямовані на приниження людської гідності. Серед них були публікації, де автори висміюють публічних осіб чи пересічних співгромадян, які потрапили в кадр фото чи відео через кумедну, абсурдну, непристойну чи неприйнятну, на думку авторів, поведінку. У листопаді таких повідомлень було 56. Здебільшого вони були опубліковані у місцевих (25 дописів) анонімних каналах, натомість у каналах блогерів (21 допис) та загальнонаціональних анонімних каналах (10) їхня кількість була меншою.

Дегуманізаційна риторика

У вересні ми зафіксували 5 повідомлень із дегуманізаційною лексикою. Всі з них стосувалися Володимира Зеленського і належали Мирославу Олешку й Анатолію Шарію. Характер цієї лексики відповідає прикладам, які ми наводили в попередніх місяцях спостереження.

Демонізація

За період дослідження зафіксовано 18 дописів з ознаками демонізації. Як і у випадку з дегуманізаційною лексикою, більшість таких дописів опублікували Мирослав Олешко й Анатолій Шарій (12). Траплялися й демонізаційні висловлювання про ТЦК від загальнонаціональних каналів: центри комплектування звинувачували в силовій мобілізації та намаганні навмисно чинити насильство. Також демонізаційну лексику застосовували щодо Петра Порошенка в контексті його політичного минулого в “Партії регіонів”.

Ставлення до військових і політики мобілізації

За час дослідження ми виявили випадки дискредитації військовослужбовців, вищого військового керівництва, а також політики мобілізації.

Зокрема, за листопад зафіксовано 55 повідомлень із дискредитацією політики мобілізації — вдвічі менше, ніж у жовтні. Більшість таких дописів опублікували загальнонаціональні (22) анонімні канали, натомість місцеві анонімні канали (23) і блогери (10) приділили цій темі дещо менше уваги. Досліджувані канали продовжували поширювати наратив про безконтрольне насильство з боку працівників ТЦК: повідомляли, що у Вінниці автомобіль ТЦК наїхав на людей, які намагалися відбити "бусифікованого" чоловіка; у Харкові побили працівників ТЦК у відповідь на їхні дії, в Одесі співробітники ТЦК "підрізали і запакували" велосипедиста та кур'єра Glovo прямо під час роботи; в Нетішині "заламували та били молодого бізнесмена, який платить великі податки", після чого місцеві відбили його; в Тернополі затримали двох товаришів, які просто вийшли випити кави. Резонансним став інцидент з охоронцем Анджеліни Джолі, якого затримали при в'їзді до міста Південноукраїнськ Миколаївської області.

Паралельно в Telegram поширювали наратив про вибірковість мобілізації та нерівність між бідними і багатими. Досліджувані канали поширювали конкретні суми: "випустити з бусіка — $1000, вийти з ТЦК — $3000–5000.” Також писали про “схеми” продажу фейкової інвалідності та перевезення чоловіків через кордон з Угорщиною.

У 26 дописах ми зафіксували прояви дискредитації військових. Загальнонаціональні анонімні канали та блогери опублікували таких повідомлень майже порівну (14 і 12), в місцевих каналах таких дописів зафіксовано не було. Основною тенденцією стали спроби “викриття” публічних осіб, які долучилися до війська. Зокрема, досліджувані канали цитували слова очільника “Правого сектору” про те, що багато лідерів думок у війську “їздять з лекціями, займаються якимись своїми справами — але це не служба”. Кілька каналів підхопили цю тему, перераховуючи імена: “Жадан в Америці, Козловський у Польщі, Меловін у турі”.

Окремо кілька каналів поширювали матеріали, які підривали довіру до армії зсередини. Так, наприклад, поширювали висловлювання про “випадки friendly fire на фронті, бо деякі бійці розмовляють російською", а також цитували безіменного “СЗЧшника”, який буцімто погрожував “убивати, грабувати і ґвалтувати тільки за те, що мене забрали”.

Цей матеріал профінансовано в рамках програми міжнародного розвитку уряду Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, але висловлені в ньому погляди не обов'язково відображають офіційну політику уряду Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.