Громадянська мережа ОПОРА продовжує системно моніторити ризики, пов’язані з поширенням у публічному просторі риторики, що може посилювати соціальне виключення й радикалізацію та послаблювати суспільну згуртованість. У цьому звіті проаналізовано комунікацію в українському сегменті Telegram упродовж грудня 2025 року, зокрема випадки висміювання, приниження й інших форм риторики, які потенційно можуть сприяти нормалізації або виправданню насильства.
Фокус дослідження спрямований не лише на окремі приклади агресивної чи дискримінаційної риторики, а й на їх сукупність як маркер ширших суспільних ризиків. Ідеться, зокрема, про зростання недовіри до державних інституцій, коли частина Telegram-каналів системно просуває образ української влади як “внутрішнього ворога”, а також про поглиблення поділів між “правильними” та “неправильними” українцями через розширення переліку груп, що зазнають маргіналізації в публічному просторі.
У межах дослідження проаналізовано український сегмент Telegram, зокрема 15 найпопулярніших загальнонаціональних анонімних каналів, 46 регіональних анонімних каналів і 6 каналів блогерів. Детальніше з методологією можна ознайомитися за посиланням.
Ключові знахідки: ієрархія ризиків
Загальне резюме
Ми поділили прояви насильницької риторики на три рівні загрози ескалації політично мотивованого насильства чи виключення певних груп із політичного життя (балотування на виборах, проведення публічних акцій та мітингів тощо). Для цього ми керувалися двома критеріями:
- Чи є в цьому контенті заклики до насильницьких дій або чи зображає він насильство як виправдану або нормальну дію?
- Масштаб і системність поширення такого контенту.
У грудні 2025 року насильницька риторика в досліджуваних Telegram-каналах лишалася системною, стабільною і структурованою навколо кількох ключових напрямів. Із понад 50 тис. повідомлень, опублікованих у 67 Telegram-каналах, 1425 дописів містили ознаки насильницької риторики — дещо більше, ніж у листопаді (1323) та жовтні (1264). Порівняно з попередніми місяцями, окремі наративи стали більш інтенсивними: помітно зросла кількість повідомлень із принизливою лексикою (зі 118 у листопаді до 173 у грудні) та гомофобних дописів (з 9 до 27). Водночас кількість дописів із дегуманізаційною й демонізаційною лексикою суттєво скоротилася.
Як і в попередні місяці, прямі заклики до насильства залишаються поодинокими. Водночас фіксується стабільне поєднання делегітимаційної, дегуманізаційної та принизливої риторики з регулярним висвітленням насильницьких інцидентів, що в комплексі формує підґрунтя для зниження чутливості до насильства та посилення соціальної поляризації.
Найвищі ризики ескалації у грудні були пов'язані були пов’язані з подальшою системною делегітимацією центральної влади й окремих державних інституцій, зокрема парламенту на тлі голосування за держбюджет і збільшення депутатських зарплат. Якщо в листопаді центром дискредитаційних наративів були Президент, його Офіс і Кабмін у зв'язку зі скандалом довкола операції “Мідас”, то в грудні фокус змістився на Верховну Раду. Водночас тривала системна дискредитація антикорупційних органів — НАБУ, САП і ВАКС. Суттєвим ризиком залишається наратив навколо політики мобілізації: резонансний кейс у Львові, де цивільний смертельно поранив працівника ТЦК, спровокував публічну дискусію про “допустимість самооборони” від дій силових структур, чого в попередніх місяцях не спостерігалося. Крім того, фіксувалося подальше відтворення принизливої, дегуманізаційної й демонізаційної лексики щодо широкого кола осіб — від представників влади до пересічних людей, які потрапляли у фокус публікацій.
Високий рівень загрози
- Системна делегітимація центральної влади і ключових державних інституцій. У грудні в центрі уваги опинився парламент. Фізична бійка між депутатами, блокування трибуни, напівпорожня сесійна зала — усі ці епізоди тиражували як ілюстрацію того, що парламент саботує роботу в складний для держави момент. Паралельно поглибилася дискредитація антикорупційних органів: НАБУ, САП і ВАКС зображали не як незалежні правоохоронні структури, а інструменти політичного тиску в руках Офісу Президента. Дискредитація Кабміну будувалася навколо непрозорих рішень і кадрових призначень за принципом лояльності, зокрема в енергетиці та портовій інфраструктурі. Сукупно все це підриває базову довіру до інституцій і формує образ держави, що діє проти інтересів громадян.
- Радикалізація риторики навколо мобілізації та силових структур. У грудні з'явився якісно новий елемент насильницької риторики, якого не було в попередні місяці: резонансний кейс у Львові, де цивільний смертельно поранив працівника ТЦК під час затримання, спровокував публічну дискусію про “допустимість самооборони” від дій силових структур. Частина каналів вимагали звільнення підозрюваного, наполягаючи, що він захищався від “групового нападу”, а блогери Шарій та Олешко послідовно героїзували спротив ТЦК. Розголосу також набуло побиття ветерана Маріуполя працівниками ТЦК в Одесі. На відміну від попередніх місяців, ця риторика дедалі частіше не просто описує насильство з боку ТЦК, а легітимізує агресивні дії у відповідь.
- Нормалізація насильства в публічному дискурсі. У грудні зберігалася вже традиційна практика детального висвітлення насильницьких інцидентів — побиттів, вбивств, сексуального насильства щодо неповнолітніх, насильства щодо українців за кордоном. Хоча самі по собі такі повідомлення не є закликами до політично мотивованого насильства, їхня регулярність і тональність можуть сприяти зниженню чутливості до насильства як явища та формувати сприйняття агресії як звичного способу реагування на конфлікти.
Середній рівень загрози
- Цілеспрямовані кампанії дискредитації з елементами сексуалізації та демонізації. У грудні спостерігалися кампанії дискредитації окремих політиків, публічних осіб, антикорупційних активістів і чиновників. Такі кампанії часто поєднували звинувачення у корупції чи зловживаннях із принизливою або дегуманізаційною лексикою, а також із гомофобними наративами. Характерною рисою грудня стала поява розгорнутого наративу про “гомолобі” у вищому керівництві держави: політичних діячів зображали через сексуалізовані метафори, а не як державних посадовців. Попри відсутність масових прямих закликів до насильства, системне приниження або представлення конкретних осіб як “ворогів”, “зрадників” або “маріонеток” знижує поріг емпатії й підвищує ризик схвалення агресивних дій проти них у разі ескалації конфліктів.
- Дегуманізація та приниження соціальних груп. У грудні канали використовували принизливу риторику не лише до традиційних “мішеней” — політиків і публічних осіб, — а й до пересічних людей, які потрапляли у фокус публікацій. Попри те, що такі прояви здебільшого не ставали масовими, їх повторюваність створює фоновий ризик закріплення ієрархічного поділу на “своїх” і “чужих” та створює потенціал до більш радикальних форм виключення представників цих груп із суспільно-політичного життя.
Низький рівень загрози
- Заклики до радикальних дій. У грудні зафіксовано поодинокі, але якісно відмінні від попередніх місяців прояви: заклики до звільнення цивільного, який убив працівника ТЦК, подавали як питання відновлення справедливості, а не як маргінальну позицію. Показовою є цитата Євгена Дикого, здивованого відсутністю в ТЦК дозволу стріляти на ураження, — вона широко розійшлася каналами без осуду. Хоча такі прояви ще не є системними, їхня публічна прийнятність у поєднанні з делегітимацією інституцій і демонізацією окремих груп підвищує ризики ескалації насильства у майбутньому.
Лінії конфліктів
У проаналізованому контенті за грудень 2025 року чітко простежуються повторювані лінії конфліктів між різними соціальними групами й інституціями. Вони відтворюються з допису в допис і формують стійкі уявлення про “протилежні сторони” суспільних процесів. У перспективі такі протиставлення можуть трансформуватися в соціально-політичні кліважі — стабільні лінії напруження, навколо яких розгортатиметься політична конкуренція. На відміну від класичних кліважів, що мають історичне або територіальне підґрунтя, зафіксовані конфлікти здебільшого є продуктом поточної війни, мобілізаційних практик і трансформацій державного управління. Саме тому вони є динамічними, але водночас потенційно ризикованими з огляду на швидкість їх поширення й емоційну насиченість.
Ключові соціально-політичні конфлікти, які проявлялися в досліджуваному контенті:
- держава vs громадяни;
- влада vs громадяни;
- військовозобов'язані vs держава (ТЦК);
- “ухилянти” vs держава та суспільство;
- російськомовні vs українськомовні;
- військові vs цивільні;
- переселенці vs місцеві мешканці.
Статистика
У межах дослідження було зібрано 50788 повідомлень із 67 Telegram-каналів (15 загальнонаціональних анонімних новинних каналів, 6 найпопулярніших каналів блогерів і 46 локальних каналів — по 2 з кожної області, крім АР Крим і Луганської області). Дані охоплюють період з 1 до 31 грудня 2025 року.
За допомогою мовної моделі Ollama Gemma 3 було автоматично виявлено повідомлення, що містять мову ворожнечі, заклики до насильства або іншу насильницьку риторику. Мовна модель визначила 3278 дописів як повідомлення з ознаками насильницької риторики. Після цього вручну було проведено поглиблений контент-аналіз, який показав, що 1425 повідомлень містили ознаки насильницької риторики: 493 — у каналах блогерів, 491 — в загальнонаціональних анонімних каналах, 441 — у локальних анонімних каналах. Детальний опис методології — за посиланням.