Кількість людей, які перед другим туром змінили місце голосування без зміни виборчої адреси, побила попередню рекордну кількість першого туру. Навіть попри те, що замість трьох місяців було лише два тижні на проходження процедури, нею скористались 325 604 виборці.

Проте навряд можна сказати, що і виборці, і представники Державного реєстру виборців залишились задоволеними: перші скаржились на довжелезні черги та неможливість пройти таку процедуру онлайн, другі – були змушені працювати понаднормово, через що інколи знижувалась ефективність. Також траплялись поодинокі випадки загублених документів у процесі опрацювання, через що місце голосування виборців так і не було змінене. Натомість виборці часто приходили непідготовлені через те, що часто були погано ознайомлені з формальностями процедури.

Які ж уроки ми можемо винести з цього досвіду для того, щоб восени перед парламентськими виборами процес був зовсім безпроблемним? Громадянська мережа ОПОРА зі свого боку може запропонувати одне глобальне, але дуже дієве рішення – прийняття парламентом та підписання президентом законопроекту №6240.

Які ТОП-5 проблем вирішить прийняття законопроекту №6240?

1. Не буде великих черг у відділах ведення Державного реєстру виборців під час виборчого процесу, адже така процедура буде потрібна лише невеликій групі громадян, які зможуть її спокійно пройти

Процедура тимчасової зміни місця голосування сприяла утворенню великих черг через обмежені строки на її проходження. Це пов’язано з чітко визначеними термінами та календарним планом виборчої кампанії. Натомість законопроект №6240 передбачає, що виборець один раз за заявним принципом змінює свою виборчу адресу, за якою буде голосувати і яка буде постійно значитись у реєстрі. І зробити це буде можна якраз тільки в період, коли виборів немає. А процедурою тимчасової зміни місця голосування без зміни виборчої адреси під час виборчого процесу так само зможуть скористатися люди, яким не треба буде подібна зміна на постійній основі. Наприклад, ті, хто в день голосування їхатимуть у відрядження чи відпустку, яких не буде дуже багато.

2.  Не буде необхідності ходити до ДРВ перед кожними виборами

Процедура тимчасової зміни місця голосування без зміни виборчої адреси передбачає таку зміну на період лише одних виборів. Саме тому перед повторним голосуванням усім бажаючим довелось знову йти до відділів ведення ДРВ. Адже відповідно до законодавства виборча адреса закріплюється за людиною за місцем її реєстрації (так званою «пропискою»), тому після кожних виборів, задля участі в яких виборець змінював місце голосування, система в реєстрі обнуляється і виборець знову значиться за своєю виборчою адресою – за місцем реєстрації. Натомість законопроект №6240 передбачає, що виборець один раз за заявним принципом змінює саме виборчу адресу, за якою буде голосувати і яка буде постійно значитись у реєстрі. Крім того, таку заяву можна буде принести в будь-який час, поки не почнеться виборчий процес, тому це зменшить потік звернень й працюватиме як запобіжний захід для створення черг виборців і понаднормової роботи працівників відділів ведення ДРВ. Одразу варто зазначити, що автори законопроекту також заклали в цю норму і превентивний захід від потенційних спроб маніпуляцій – так, зміну виборчої адреси можна буде здійснити не частіше, ніж один раз на рік і саме в період між виборчими процесами.

3. Чітко визначений і вичерпний перелік документів

Для тимчасової зміни місця голосування не було чіткого переліку документів, які виборці могли надавати як мотивацію у зміні місця голосування. Інколи це викликало розгубленість виборців з одного боку та довільне трактування достатності того чи іншого документа з боку різних відділів ведення ДРВ. Натомість у законопроекті №6240 обґрунтуванням для зміни виборчої адреси буде чітко визначений перелік з 6 документів: 1) договір оренди житла; 2) документ, який засвідчує здійснення виборцем підприємницької діяльності за певною адресою; 3) документ про право власності на житло; 4) довідка ВПО; 5) документ, який засвідчує здійснення виборцем догляду за особою, місце проживання якої зареєстровано за певною адресою; 6) документ, що засвідчує перебування виборця у шлюбі або у родинних відносинах із особою, місце  проживання якої зареєстровано за певною адресою.

4. Виборча адреса буде «відв’язана» від місця так званої «прописки»

У чинному законодавстві передбачено, що виборча адреса людини «закріплюється» за її місцем реєстрації (так званою «пропискою»). Але такий підхід можна вважати доволі застарілим та таким, що не передбачає врахування потреб великої кількості громадян, що фактично виключає їх з виборчого процесу. На сайті Центральної виборчої комісії зазначається, що орієнтовна кількість виборців, внесена до списку, зараз становить 30 311 480. Звісно, можна сказати, що 325 604 виборці, які змінили місце голосування перед другим туром, це всього лише 1% від усіх виборців. Але за кількістю це не набагато менше, ніж, наприклад, населення Сімферополя у 2014 році. До таких мобільних всередині країни громадян відносяться й внутрішньо переміщені особи, яких, відповідно до даних Міністерства соціальної політики, станом на квітень 2019 року нараховується 1 374 806 людей. Щодо так званих внутрішніх «трудових мігрантів», то точну кількість наразі назвати ніхто не зможе, бо комплексні соціологічні дослідження або перепис населення не проводились. Крім того, не варто забувати, про гарантовану законодавством свободу пересування та вільний вибір місця проживання, які також не можуть бути причиною для обмеження в реалізації Конституційного права – права голосу.

5. Така процедура забезпечить реалізацію виборчих прав громадян

Зміна виборчої адреси дає більше можливостей системно реалізовувати виборчі права мобільних всередині країни громадян. Адже визначення виборчої адреси на власний розсуд для тих, хто тривалий час проживає не за місцем реєстрації, а також паралельна можливість тимчасової зміни місця голосування для тих, хто короткочасно відлучається з місця реєстрації на день голосування, розширюють можливість включення громадян у виборчий процес. Таким чином, ще на етапі підготовки виборів кожен громадянин робитиме для себе вибір – якою саме процедурою доцільніше буде скористатися. Крім того, відмова від застарілого підходу визначення виборчої адреси за місцем реєстрації не обмежуватиме та не дискримінуватиме мобільних громадян, які вже тривалий час живуть у нових громадах, але досі не мають можливості повноцінно реалізовувати своє виборче право, наприклад, внутрішньо переміщені особи чи так звані «трудові мігранти». Адже за допомогою процедури зміни виборчої адреси громадяни зможуть голосувати в місці свого фактичного проживання на  місцевих виборах та обирати свого депутата-мажоритарника до парламенту, а не лише брати участь у виборах Президента чи обирати список парламентської партій. Зараз ці люди, які мешкають в локальній громаді, користуються послугами цієї громади, сплачують місцеві податки, щодня впливають на ці громади, проте досі не мають можливості обирати локальних представників. А вже восени 2019 року нас очікують парламентські вибори, які можуть відбутися за вже звичною змішаною системою (50% складу парламенту обиратимемо за списками партій, а 50% – голосуватимемо за окремих кандидатів у мажоритарних округах), а восени 2020 року – місцеві вибори. Таким чином, запровадження підходу інклюзивності, коли усі категорії громадяни матимуть можливість реалізації своїх виборчих прав, дозволить максимально втілити засади та норми міжнародних виборчих стандартів.

Що ж це за законопроект №6240?

Проект Закону «Про внесення змін до деяких законів України (щодо виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та інших мобільних всередині країни громадян)» зареєстрований у Верховній Раді 27 березня 2017 року під номером 6240.

Законопроект розробили експерти ВГО «Громадянська мережа «ОПОРА», ГО «Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ», Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), народні депутати України, із залученням представників громадських організацій «Донбасс SOS», Центр інформації про права людини, «Крим SOS», благодійних організацій «Благодійний Фонд «Право на Захист» та «Благодійний фонд «Восток SOS». До обговорення проекту Закону долучалися члени міжвідомчої Робочої групи з удосконалення законодавства у сфері прав людини ВПО при Міністерстві з питань тимчасово окупованих територій та ВПО (включаючи представників Агентства ООН у справах біженців та Ради Європи).

Під проектом Закону поставили свій підпис 24 народні депутати (Григорій Немиря, Мустафа Найєм, Світлана Заліщук, Рефат Чубаров, Мустафа Джемілєв, Остап Єднак, Ганна Гопко та інші). Парламентарі-співавтори законопроекту є представниками всіх фракцій, а також позафракційними депутатами: фракції «Блок Петра Порошенка» – 11, «Народний фронт» – 2, ВО «Батьківщина» – 3, «Опозиційний блок» – 2, Радикальна партія Олега Ляшка – 1, «Самопоміч» – 1, та 4 народні депутати, які не входять до складу жодної фракції чи групи. Така широка підтримка законопроекту підвищує шанси на його прийняття в сесійній залі парламенту. Слід зазначити, що регіональне представництво народних депутатів-підписантів даного законопроекту також є достатньо широким, серед них м. Київ, Донецька, Львівська, Закарпатська, Чернігівська, Вінницька, Рівненська, Черкаська області та АР Крим.

Які перепони в його прийнятті?

У квітні 2017 року Головне науково-експертне управління підтримало підхід щодо можливості визначення виборчої адреси виборця за фактичним місцем проживання, запропонований експертами громадських організацій у цьому законопроекті. У червні на своєму засіданні члени Комітету Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин рекомендували профільному Комітету ВР з питань правової політики та правосуддя пришвидшити розгляд законопроекту №6240 та рекомендувати ВРУ за результатами розгляду в першому читанні прийняти його за основу. У вересні Антикорупційний комітет підтвердив відповідність проекту вимогам антикорупційного законодавства.

Проте більше року він так і не був винесений на розгляд головного Комітету з питань правової політики та правосуддя, а лише в липні 2018 року вперше потрапив до порядку денного Верховної Ради. Потім було 10 засідань профільного комітету, до порядку денного яких вносився розгляд проекту Закону, який так і не був розглянутий. Причиною зазвичай ставала відсутність кворуму на засіданні, через що анонсоване засідання так і не відбувалось, але були випадки, окли засідання відбувалось, та сам законопроект без попереджень просто зникав з переліку питань порядку денного на сайті комітету. І тільки 17 січня 2019 року він був розглянутий та рекомендований до розгляду Верховній Раді задля визначення шляхом голосування. Детальніше про хронологію всіх подій можна прочитати за посиланням.

Крім того, навіть якщо розглянути реальну ймовірність прийняття Виборчого кодексу до осені, то положення законопроекту №6240 фактично не враховані в ньому. Спочатку серед 4 296 були поправки, розроблені експертами Громадянської мережі ОПОРА спільно з низкою народних депутатів, які фактично переносили в проект кодексу положення законопроекту №6240. Однак 25 травня 2018 року на п’ятому засіданні робочої групи з доопрацювання Виборчого кодексу члени групи фактично не підтримали відповідні поправки і як компроміс запропонували винести їх на розгляд на окремому засіданні в форматі обговорення в широкому колі зацікавлених осіб. Така дискусія за участю великої кількості громадських активістів й експертів та народних депутатів-співавторів законопроекту №6240 відбулась 18 січня 2019 року, де члени робочої групи висловили підтримку ідеї, але захотіли переписати готові правки, наприклад, зменшити перелік документів для підтвердження зміни виборчої адреси. Але, зрештою, на момент завершення розгляду всіх поправок до Виборчого кодексу, своїх пропозицій щодо правок на основі законопроекту №6240 члени робочої групи так і не сформували. Зрештою наявні готові правки, розроблені експертами ОПОРИ у співавторстві з кількому народними депутатаами, таки були остаточно відхилені. 11 березня 2019 року робоча група завершила розгляд Виборчого кодексу та була готова передати його комітету. Тепер на документ очікує розгляду на засіданні того ж таки Комітету з питань правової політики та правосуддя, а потім, у разі, позитивного розгляду на комітеті – розгляду та голосування у сесійній залі парламенту та підписання президентом.

Вимагай голосування за законопроект №6240!

Ще є шанси встигнути прийняти законопроект до осені, але для цього залишається все менше і менше часу. Тож необхідно щоденно закликати народних депутатів піднімати це питання серед колег, аби законопроект нарешті потрапив до порядку денного сесії, а далі – до парламентської зали на голосування. А після успішного голосування – на підпис президенту.