Зміни до Конституції, за які громадяни Сербії голосуватимуть на референдумі 16 січня, стосуються судової влади – виборів суддів і прокурорів. Внесені зміни мають забезпечити незалежність судової влади.

Ще в 2013 році Народна скупщина (парламент) Сербії схвалила Національну стратегію судової реформи. Вона була прийнята урядом лише в 2015 році. Відповідно до цього документа, Сербія мала завершити підготовку поправок до тексту Конституції до кінця 2016 року. Таким чином завершення конституційної реформи, що забезпечує незалежність судової влади, планувалося на 2017 рік. Втім, рішення прийняте не було.

Пропозицію щодо зміни судової системи Сербії було висловлено у січні 2020 року. Держсекретар Радомир Ілич закликав до зміни Конституції Сербії для ухвалення «зовнішнього контролю», який дав би президенту Сербії повноваження призначати та зміщувати суддів. Ця заява отримала значний опір серед колишніх суддів проти запропонованих змін, які, за їхніми твердженнями, зменшить незалежність судової влади. Натомість Міністерство юстиції заявило, що «зовнішній контроль» буде здійснюватися шляхом обрання членів Вищої судової ради».

На парламентських виборах того ж року Сербська прогресивна партія отримала більшість місць (188 із 250 місць) у Народній скупщині. Незабаром після цього уряд Сербії представив парламенту пропозиції зміни конституції.

3 грудня 2020 року Народна скупщина прийняла пропозицію про зміну конституції. Тоді голова Народної скупщини Івіца Дачич заявив, що у разі дострокових виборів референдум має бути проведений до виборів. Конституційний референдум мав відбутися восени 2021 року.

Але депутати парламенту Сербії проголосували за Акт про зміну Конституції Республіки Сербія та проєкт рішення про призначення референдуму для внесення змін до Конституції лише на позачергової сесії 30 листопада. ("За" проголосували 193 депутати, проти – троє, ніхто не утримався.). Відповідно голова парламенту Івіца Дачич підписав ухвалені рішення і призначив референдум щодо внесення змін до Конституції Сербії на 16 січня 2022 року.

Міністр юстиції Сербії Майя Попович на парламентському засіданні заявила, що запропоновані зміни до Конституції є умовою для подальшої реформи правової системи, яка, серед іншого, сприятиме європейської інтеграції Сербії.

Окрім того, закон про референдум та народну ініціативу, який розглядався з моменту набуття чинності Конституції Сербії 2006 року, був прийнятий також лише в листопаді. Він піддавався критиці з боку неурядових організацій та політиків через скасування 50-відсоткового порогу явки. 27 листопада в декількох містах Сербії відбулися акції протесту проти нових законів про референдум та про експропріацію. Тисячі жителів Белграда, Нового Саду, Краґуєвца, Шабца і ще десяти міст у Сербії під час мітингів блокували мости та автомобільні дороги. Це призвело до того, що 10 грудня парламент ухвалив ще низку поправок, які вніс президент Олександр Вучич.

Питання референдуму 16 січня звучатиме так: «Чи виступаєте ви за підтвердження Акту про зміну Конституції Республіки Сербія?». Громадяни відповідатимуть «ТАК» чи «НІ».

Згідно з проєктом конституційних змін, судді будуть обиратися не в парламенті, а Вищою радою юстиції. Остання складатиметься з 11 членів – шістьох суддів, обраних суддями, чотирьох видатних юристів, обраних парламентом та Головою Верховного Суду. Скасовано трирічний випробувальний термін суддів, що вважалося одним із найбільших недоліків чинної Конституції.

Що стосується прокуратури, то є дві зміни: заступників прокурорів більше не буде. Прокурорів обиратимуть не парламент за поданням Уряду, а Вища рада прокурорів. Ця структура матиме 11 членів, п’ять із них – прокурори, четверо – обиратимуться зборами за пропозицією колегії більшістю у дві третини голосів. Членами за посадою будуть міністр юстиції і Верховний прокурор.

Венеціанська комісія дала позитивний висновок щодо цих поправок до Конституції, заявивши, що вони відповідають європейським стандартам.

Після остаточного рішення про проведення референдуму спікер парламенту Івіца Дачич звертався до громадян: «Ми закликаємо всіх громадян прийти на референдум, ми вважаємо, що в інтересах Сербії підтвердити це рішення парламенту, і що це буде великим кроком вперед на шляху Сербії до ЄС та щодо реформ, які впроваджуються в Сербії». Також Дачич спростував твердження сербської опозиції про те, що на догоду США і ЄС до його преамбули, де йдеться про Косово й Метохію як складові частини Сербії, також внесено зміни. Опозиція виступила проти проведення референдуму та вважала, що серби, котрі прийдуть на виборчі дільниці, через незнання можуть проголосувати за них «паровозом». Однак таке твердження не відповідає реальності.

Натомість один із лідерів опозиційної Народної партії Сербії Мирослав Алексич вважає, що опозиція і народ мають вимагати від влади проведення референдуму після парламентських і президентських виборів, які призначено на 3 квітня 2022 року. А якщо влада не погодяться перенести дату його проведення, то бойкотувати голосування у січні На думку Алексича, після квітневих виборів ситуація у Сербії може змінитися. А нині «референдум нічого не змінить по суті», тому що правосуддя залишиться під контролем влади.

Офіційний Белград розраховував, що в референдумі братимуть участь і серби, які живуть на території Косово та Метохії. Але прем'єр невизнаного Косова Альбін Курті заявив, що Пріштіна не дасть дозволу на проведення референдуму щодо внесення поправок до конституції Сербії на своїй території. Прем'єр невизнаної республіки стверджував, що Косово – «суверенна держава» і проведення референдуму «іншої країни» на її території неможливе.  Етнічним сербам повідомили, що голосувати вони зможуть дистанційно або через урядову структуру – Канцелярію по зв'язках із Сербією.

Франція, Німеччина, Італія, Велика Британія, Сполучені Штати та Європейський Союз у спільній заяві привітали проведення національного референдуму в Сербії 16 січня щодо конституційних змін та закликали громадян взяти в ньому участь. Дипломатичні відомства назвали проведення референдуму ключовим кроком для зміцнення незалежності судової влади та підвищення прозорості і ефективності верховенства права в країні.