Низький рівень довіри до кандидатів, виборчої системи та виборів загалом, низький рівень громадянської та політичної просвіти виборців, відсутність у громадян розуміння, що є підкупом виборців, як це явище може впливати на результати волевиявлення та яка відповідальність може наставати за «продаж» свого голосу,  — такими є основні причини виникнення та поширення технологій підкупу виборців та «передвиборної благодійності» в Україні. Громадянська мережа ОПОРА представила результати соціологічного опитування про ставлення населення до підкупу виборців. Захід відбувся у четвер, 16 грудня, у Луцьку.

Як ставляться громадяни України до підкупу виборців, які мотиви та розмір грошової винагороди спонукають їх «обміняти» свій голос на підтримку кандидатів чи партій на виборах, як вони оцінюють явище «передвиборної благодійності» — ці та інші питання обговорили за кавою представники Громадянської мережі ОПОРА спільно з науковцями, політологами, соціологами, представниками громадських організацій та медійниками.

Отримані за результатами проведеного соціологічного дослідження щодо ставлення громадян до підкупу виборців та «передвиборної благодійності» дані та висновки озвучила під час обговорення координаторка Громадянської мережі ОПОРА на Волині 

«Матеріальне стимулювання виборців є одним із ключових порушень, які стабільно фіксуються спостерігачами під час виборчих кампаній. В Україні існує постійна зацікавленість суб’єктів виборчого процесу у застосуванні цієї незаконної виборчої технології попри усі ризики. За результатами проведеного соціологічного дослідження понад 80% виборців вважає, що  підкуп виборців є не лише серйозним зловживанням, але і головною проблемою  українських виборів, яка може впливати на їх результати. Попри це 35% громадян готові розглянути можливість проголосувати за кандидатів чи партію в обмін на грошову чи матеріальну винагороду. Разом з тим, 42% виборців позитивно ставляться до проявів «передвиборної благодійності» з боку кандидатів чи партій», 

 

Експертка ЛМГО «Центр Політичного Аналізу та Виборчого Консалтингу» Ольга Наход звернула увагу, що не всі виборці розуміють, що саме є підкупом, а також не довіряють результатам виборів, тому і погоджуються «продати» свій голос.

«Чому такий низький відсоток виборців, які безпосередньо стикалися з підкупом, на мою думку, бо люди не до кінця відверті і чесні, а можливо і не до кінця розуміють, що коли тобі принесли пакетик з логотипом партії чи прізвищем кандидата, — це теж своєрідний підкуп. Я взяла цей пакетик, але мене не змушували голосувати за цього кандидата, то це не рахується? На жаль, попри усі старання ОПОРИ, інших організацій щодо забезпечення законності проведення виборів, голосування, підрахунку голосів, довіри до виборів в людей немає. Вони не вірять, що їхній голос може щось реально змінити в державі, а також не вірять, що їхній голос буде врахований. Довіри до самої виборчої системи немає. Те, що я прийду на вибори — нічого не змінить, вважають вони, а так хоча б копієчку зароблю», — заявила вона.

Прокоментував результати соціологічного дослідження і аналітик Центру журналістських розслідувань «Сила правди» Антон Бугайчук.

«Потрібні інші авторитети. Більшість людей хочуть, щоб за них хтось щось вирішив, у чому вони не розбираються. Це логічно, це ми всі так робимо. Більшість людей не розбирається в політиці, тому їм потрібно підказати. Яскравий приклад — вибори 2016 року в Америці, Трамп — Клінтон. В одному з найбільш авторитетних медіа у світі «The New York Times» заявляють, що підтримують Клінтон і обгрунтовують, чому це кращий варіант. Їх люди читають, хто їм довіряє, той робить свої висновки. Але є категорія людей, які озлоблені на всіх. Вони швидше в конспірологію повірять, ніж в 500 гривень. Проте, відносини між кандидатом і виборцем переважно можна пов’язати із суспільним договором. Коли ти працюєш з кимось, але ти цій людині не довіряєш, виникають лише товарно-грошові відносини на основі договору. Він мені лавочку — я йому голос. І ми один одного п’ять років не чіпаємо», — зауважив експерт.  

Про те, що виборці часто не усвідомлюють своєї відповідальності за «продаж» голосу на виборах, зазначила адвокатка .

«До мене одного разу звернулася за правовою допомогою громадянка, у якої була дитина з інвалідністю. Перед тим вона зверталася у благодійний фонд, щоб їй виділили кошти на лікування дитини. Їй там сказали, що якщо вона проголосує за їхню партію, то кошти виділять. Тій жінці взагалі не було важливо, за яку партію голосувати, хто допоміг її дитині, за того і готова була голосувати. А коли я її запитала, чи усвідомлює вона, що йдеться про підкуп її як виборця, за що передбачена відповідальність, вона здивувалася, бо не знала про це. Тобто люди іноді не розуміють, коли йдеться про підкуп. Дуже низький рівень просвіти виборців. Потрібно це змінювати».

Політтехнолог Максим Воскресенський зазначив, що в багатьох громадян є великі прогалини щодо громадянської і політичної освіти, тому вони не лише не розуміють різниці між посадами голови облдержадміністрації і голови обласної ради, а й не можуть пояснити, що є підкупом виборців.

«Перше — недовіра, друге — низький рівень політичної освіти. Люди вважають, що політик їм зобов’язаний матеріально. Багато хто не розуміє, наприклад, що депутат місцевої ради навіть кошти офіційно не отримує за свою роботу. Якщо говорити про локальний рівень виборів, то люди там очікують хоча б щось отримати від виборів», — зауважив політтехнолог.

Також експерт наголосив на тому, що наявність лідерів громадської думки є важливим фактором у побудові взаємодії між виборцями та кандидатами.

«В Америці і в Скандинавських країнах сформувався такий пласт — «лідери аполітичної громадської думки», які ніколи нікуди не балотуються, але завжди близькі до політики. В Україні відсутній пласт лідерів громадської думки, які ніколи не брали участі у виборчих процесах. Важливо для людини бачити ситуацію і з точки зору виборця, і з точки зору громадського діяча чи аналітика, і з точки зору самого кандидата. Уявіть, що ви є кандидатом, прийшли до виборців якогось будинку, і вам треба їм пояснити, що ви нормальний кандидат. А вони уже знають кандидата, який тридцять років уже депутат. За його каденцій за бюджетні кошти зробили двір, доріжки, ще щось. А у вас є п’ять дипломів, ви розумна адекватна людина, але як донести це до виборця. Люди не погані, вони мислять по-своєму», — пояснив Максим Воскресенський.

Соціологиня, експертка з питань виборів Оксана Ютовець звернула увагу на те, що виборці часто не знають, до чого можуть призвести факти підкупу виборців чи прояви «передвиборної благодійності», оскільки часто відсутня інформація про конкретні приклади притягнення до відповідальності виборців за «продаж» свого голосу. 

«Посилювати законодавство, посилювати відповідальність за підкуп, поширювати максимально інформацію, коли з’являються факти притягнення громадян до відповідальності за «продаж» свого голосу, щоб вона набула розголосу, щоб про це почули інші виборці. Лише так можна буде достукатися до тих громадян, які розглядають можливість обміняти свій голос на грошову винагороду», — зазначила соціологиня.

Також Оксана Ютовець додала: «Проблема у тому, що виборці дійсно не розуміють, що таке підкуп. Вже починають розуміти, що коли в школі вікна ставлять під час виборчої кампанії — це підкуп, але ще не сприймають як підкуп, коли кандидати чи партію напряму купують своїх членів виборчих комісій і спостерігачів. Це колосальні масштаби підкупу з боку окремих кандидатів і політичних партій. Адже членами виборчих комісій та спостерігачами дуже часто йдуть працювати до тих партій чи кандидатів, які більше заплатять. Є великий шанс при цьому, що вони як виборці пізніше проголосують за того ж кандидата чи партію. Крім того, вони можуть і залучити членів своїх сімей також проголосувати за того ж кандидата».

Питання низького рівня довіри виборців до кандидатів і виборів загалом, низького рівня просвіти громадян щодо виборчого законодавства підняла також політологиня, аспірантка Волинського національного університету імені Лесі Українки Орися Харитонюк.

«Актуальним є питання довіри виборців до результатів виборів. Якою може бути довіра, коли п’ятеро чинних народних депутатів України балотуються до місцевих рад, перемагають на виборах, а тоді відмовляються від депутатських мандатів. Виборці голосували за цих людей, думаючи, що вони будуть працювати у місцевих радах, розвивати область. Тому думають, що краще продати свій голос або взагалі ні за кого не голосувати, ніж бути знову обманутими. Це питання політичної культури. А частиною політичної культури є освіта. Освічені люди, як ми побачили, рідше готові продавати свої голоси. Тому варто починати боротися з підкупом з просвіти», — розповіла вона.

 

 

Дослідження провів Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Київським міжнародним інститутом соціології з 22 жовтня до 12 листопада 2021 року методом CATI (телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера; computer-assisted telephone interviews) на основі випадкової вибірки номерів мобільних телефонів. Опитування проведене на замовлення Громадянської мережі ОПОРА. Це дослідження відбулося завдяки підтримці американського народу, що була надана через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Думки і твердження, висловлені у звіті, можуть не збігатися з позицією USAID та уряду США.