Як запобігти авторитаризму та наскільки виборча демократія може запобігти отриманню влади авторитарними лідерами, а також як можуть організовуватись вибори після збройного конфлікту, щоб захистити права виборців, говорили учасники дискусії «Забезпечення стійкості демократії через вибори: перспективи та виклики» у рамках конференції «Democracy in action».
Спеціальний представник кандидатки у президенти Білорусі Світлани Тихановської з питань виборів Олександр Шлик зазначив, що ситуація, яка зараз виникла у Білорусі – наслідок постійно фальсифікованих виборів, хоча якщо подивитись на 27 років назад, то Олександр Лукашенко отримав владу у досить демократичних виборах і тоді мало людей очікували, наскільки авторитарним стане його режим.
«З минулого серпня ми бачимо, як вибори, як інститут демократії, знову стали у центральне місце у підтриманні демократії або у боротьбі за неї. Я вам нагадаю, що Світлана Тихановська, політична лідерка у Білорусі, вийшла на вибори з дуже простим повідомленням і дуже простою ідеєю. Ця ідея не була про те, що вона буде хорошою президенткою, вона казала: я стану президенткою для того, щоб провести справедливі вибори. Її план був і залишається: провести справедливі вибори, як тільки це буде можливо. Тож, я думаю, ми дійсно в унікальній ситуації зараз в Білорусі. Як ми всі знаємо, інтелектуали, фахівці, вибори – це наріжний камінь демократії, але, починаючи із минулого серпня, наша боротьба почалась із явно фальсифікованих і дуже несправедливих виборів. І вибори стали цим аспектом боротьби за демократію. Ми проводимо вибори не для того, щоб не дати можливість авторитарним лідерам отримати владу, ми це робимо, тому що ми знаємо, що вибори – це єдиний спосіб мирної передачі влади. Як тільки ми це зробимо, як тільки нам вдасться це зробити, то не має значення, кого ми оберемо на цих демократичний виборах, ми знатимемо, що ми все одно їх зможемо позбутися мирним і демократичним способом. Це логіка і ідея нашої боротьби», - сказав він.
Голова Національного фонду на підтримку демократії (NED) Кеннет Воллак зі свого боку, висловив думку, що міжнародна спільнота не повинна підтримувати виборчий апарат Білорусі, а потрібно будувати демократію і розширювати спроможності громадян для того, щоб вони брали участь у цьому процесі і використовували його для того, щоб легітимізувати самих себе.
«Я думаю, що білоруський політичний клас, білоруські демократи в останній час прийняли важливе рішення. Був певний час, коли вони бойкотували такий дуже шахрайський процес виборів, боючись, що вони будуть легітимізувати погані вибори. Вони вирішили, що таким чином зможуть досягти якихось значущих результатів. Вони вивчили цей урок у демократів з інших країн, що ви берете участь, ви використовуєте будь-який політичний спосіб, який існує, не для того, щоб легітимізувати неправильний процес, а просто використовувати будь-яке місце для того, щоб легітимізувати себе. І це був прекрасний урок. Я думаю, що білоруси якраз продемонстрували, що вони спроможні виграти і використовувати чисту стратегію. На жаль, режим використовував дуже традиційні засоби для того, щоб придушити опозицію. Чим більше я думаю про міжнародну спільноту в цих обставинах, я думаю, що треба не підтримувати виборчий апарат країни, а замість того треба будувати демократію і розширювати спроможності громадян для того, щоб вони брали участь у цьому процесі і використовували його для того, щоб легітимізувати самих себе, показувати цей процес таким, який він є. Є певні часи, коли можна досягти успіху. Ми пам’ятаємо, що була Філіппінська революція, народ у Чилі, референдум, плебісцит, пам’ятаємо у 90-му році Нікарагуа, є певні часи, коли громадяни, включно з Білоруссю, можуть подолати цей процес, перемогти силою цю несправедливість процесу і досягти успіху. Якщо вони цього не зроблять, то вони є все одно в набагато сильнішій позиції все одно, щоб продовжувати боротьбу після виборів і організовувати себе для наступних виборчих битв», - сказав Кеннет Воллак.
Він також додав, що наразі у М’янмі режим використовує усі традиційні засоби, щоб мучити власних громадян, втім міжнародна спільнота відповідальна, щоб підтримувати у боротьбі громадян не тільки в країні, а і тих, хто її залишив.
«Ми повертаємось до того, яка була ситуація до того виборчого процесу, завдяки чому Національна ліга демократів прийшла до влади, повертаємось до старих методів підтримки опозиції, щоб вона не атрофувалась, щоб вона і надалі боролась, ділилась інформацією, організовувалась і також сподіваюсь, що за допомогою міжнародних санкцій та інших способів буде знову повернення до ситуації, де вони можуть почати організовуватись нормальним чином і врешті решт перемогти у демократичному процесі», - сказав Кеннет Воллак.
Говорячи про країни, де відбуваються збройні конфлікти, присутні обговорили, як можуть організовуватись вибори на Донбасі в умовах після завершення збройного конфлікту, та як захистити права людини і політичні права тих територій, які знаходяться під контролем України.
За словами старшого радника Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), директор IFES в Україні Пітера Ербена, ситуація на Донбасі абсолютно унікальна і вимагатиме унікальних рішень, якщо знову почнеться миротворчий процес. Він зазначив, що вибори, які проводяться після конфліктів, є набагато складнішими і набагато ризикованішими, а тому вимагають особливої уваги.
«Дуже важливо розглядати вибори як частину миротворчого процесу, а не якийсь ізольований захід. І це дає нам надію, тому що дає можливість встановити новий уряд. Але часом вони також є ризиком, тому що можуть погіршити інші непорозуміння між двома сторонами конфлікту. Звісно, вибори, які проводяться на конфліктних територіях, дуже сильно відрізняються, аніж наші щоденні стандартні вибори, до яких ми звикли і ми маємо їх розглядати саме як такі. На постконфліктних виборах ми часто бачимо, як колишні комбатанти стикаються віч-на-віч у демократичному змаганні, а не як вороги на полі бою, і вкрай важливо, щоб сам виборчий процес і результати виборів користувалися довірою всіх учасників, всіх залучених сторін. Таким чином, коли вибори проводяться після конфлікту, часто цього вимагає набагато більше кількості заходів, що забезпечують високий рівень прозорості, нагляду, справедливості і таким чином чесності самих виборів. Один з таких прикладів – набагато вищий рівень місцевих та міжнародних спостережень. Ми маємо показати, що виборчий процес відбувається чесно. Таким чином, відповідальні постконфліктні вибори часто потребують набагато більше часу, якщо ми подивимось на історію виборів у Косово, Афганістані. Часто вимагається рік або більше з того часу, як ми приймаємо рішення, що мають бути вибори, до самого дня виборів. Тобто ці три місяці, які ми можемо провести вибори у більшості країн – це тільки для стандартних виборів. Ми маємо зробити набагато більше. Потрібно законодавство, нам часто потрібно набагато більше фінансування, часто потрібно дивитись спільно на конструкції керування виборами, коли всі сторони матимуть певне слово в тому, як проводяться вибори. Громадянське суспільство грає в цьому дуже важливу роль, не тільки як спостерігачі, а також в тому, щоб просувати певні справедливі процеси перед цими виборами», - зазначив він.
Аліна Загоруйко, народна депутатка, голова підкомітету з питань виборів та референдумів Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, відзначила, що певним країнам не вдалось досягнути консолідованої демократії, вони лишились у так званій «сірій зоні», де панує гібридний режим. Його побороти можна лише через вибори, на які приходить достатня кількість людей, а також коли є сильна опозиція.
«Роблячи такий короткий екскурс в історію, ми бачили, що світ, починаючи з 70-х років, був охоплений такою хвилею оптимізму з приводу того, що демократія розвивається. Була так звана третя хвиля демократизації. І оптимізм, насправді, не виправдався. Місцями, частково певні країни дійшли до консолідованої демократії, певні країни дійшли до консолідованої автократії. Ми задаємо собі питання, а чому так сталось і де ці країни сьогодні. Практика називає ці країни, що вони перебувають в такій «сірій зоні», мають певний гібридний режим. Чому певним країнам не вдалось досягнути цієї консолідованої демократії? Тут факторів дуже багато. Ці фактори є як ендогенні, так і екзогенні. Ми навіть бачимо це, коли спостерігаємо і аналізуємо дії, які відбуваються у сусідніх державах. Важливим є те, що для виходу країни із «сірої зони» або повністю уникнули, треба ставити питання, аналізувати і рефлексувати. Є така певна визначальна особливість в цих всіх гібридних режимах, коли лідери допускають певну конкуренцію або роблять вигляд, що вони цю конкуренцію допускають. Але я думаю, що якраз цей гібридний режим можна пройти через виборчі скриньки, через вибори, коли на вибори приходить достатня кількість людей, коли вони єдині ідеєю, коли є сильна опозиція. Якраз саме це є шансом для гібридних режимів вийти вперед, зробити крок назустріч демократії.
Є гарні приклади мирної передачі влади шляхом виборів. Є і гірші приклади. Але в кінцевому результаті можна говорити, що вибори – це не панацея і вони не є самодостатніми, тому що впливає на вибір людини і та інформація, яку люди отримують, а зараз таке враження, що світ живе у якомусь потоці дезінформації. Основоположним у цій всій історії для нас, для України, і для сусідів, має стати: верховенство права в найширшому його розумінні, чіткі, прозорі, відкриті, інклюзивні процедури, а також чіткий розподіл всіх гілок влади. Тому що коли у нас не працює виконавча влада або погано працюють правоохоронні органи, коли судова влада не є незалежною і самостійною, то в такому випадку вибори у нас залишаються лише ширмою. І говорити чи констатувати про те, що вибори – це вирішення всіх проблем, не виходить», - сказала Аліна Загоруйко.