У демократичній державі, якою прагне бути Україна, представницька функція парламенту є однією з ключових, що передбачає різноманітні формати комунікації та взаємодії народного депутата та політичних сил із виборцями. Громадська приймальня – це важливий інструмент такої взаємодії, однак не всі політичні сили мають бажання взаємодіяти з виборцями в регіонах. Лише 5 парламентських політичних партій та 5 народних депутатів-мажоритарників мають приймальні в Луганській області.  Не мають громадських приймалень на Луганщині дві парламентські партії та один народний депутат від Луганщини.

Правовий статус народного депутата України визначається статтями 78-81, 86, 93 Конституції України, спеціальним Законом «Про статус народного депутата України», законами України «Про комітети Верховної Ради України», «Про Регламент Верховної Ради України». Законом задекларовано, що народний депутат відповідальний за свою депутатську діяльність перед Українським народом як уповноважений ним представник у Верховній Раді України. Відповідно до Регламенту Верховної Ради України робота народних депутатів із виборцями є однією з форм роботи парламенту. Народні депутати, обрані в одномандатних виборчих округах, зобов’язані підтримувати зв’язок із виборцями своїх округів. Незалежно від виборчої системи народний депутат обирається громадянами саме для представлення їх інтересів у єдиному законодавчому органі, а також для забезпечення контролю і зв’язку з іншими органами державної влади різних рівнів. Саме тому налагодження системної взаємодії з виборцями і діяльність народного депутата в регіоні (виборчому окрузі) надзвичайно важлива.

У липні-вересні 2021 року ОПОРА здійснювала пошук громадських приймалень народних депутатів Луганської області та регіональних організацій політичних партій, фракції або групи яких утворені у поточному скликанні Верховної Ради України. Представники ОПОРИ збирали інформацію шляхом офіційних запитів, аналізу публічних джерел та особистих комунікацій з суб’єктами. На основі даних, зібраних по всій країні, ОПОРА запустила всеукраїнську Мапу приймалень. Станом на вересень у Луганській області функціонує 10 громадських приймалень, з яких п’ять відкриті політичними партіями та п’ять – народними депутатами-мажоритарниками від Луганської області. Суб’єктами досліджень щодо наявності громадських приймалень стали наступні політичні партії: «Слуга народу», «Опозиційна платформа – За життя», «Голос», «Європейська Солідарність», ВО «Батьківщина», депутатська група «Партія «За майбутнє», а також партія «Наш край».

Приймальні в Луганській області мають такі політичні сили як: ВО «Батьківщина», «Європейська Солідарність»,«Опозиційна платформа – За життя» «Слуга народу», «Наш край». Всі ці громадські приймальні розташовані в м. Сєверодонецьк Луганської області. Саме тому у мешканців віддалених міст та селищ легко відвідати приймальню політичної партії  не вийде.  А партії не поспішають розбудовувати мережу громадських приймалень в округах. Зі слів представників усіх політичних сил, приймальні районних та міських організацій в інших громадах – у процесі утворення.

Не мають громадських приймалень у Луганській області парламентська партія «Голос» та депутатська група «Партія «За майбутнє». Представник обласної організації партії «Голос» Максим Бєлін повідомив, що осередок в області працює, але прийом громадян не ведеться. Пов’язано це в тому числі з тим, що нині відсутній голова обласної партійної організації, але є сподівання, що приймальня запрацює найближчим часом. Знайти хоч якісь контакти прихильників «Партії «За майбутнє» на Луганщині не вдалося, та у відповіді на запит ОПОРИ дана політична сила підтвердила відсутність приймалень в області.

Проведений громадський моніторинг показує, що 5 народних депутатів-мажоритарників від Луганщини мають по 1 громадській приймальні, а один  народний депутат не має жодної. Зокрема, народний депутат ВО №112 Сергій Вельможний має приймальню у м. Рубіжне,  народний депутат ВО №106 Олексій Кузнєцов має приймальню у м.  Сєверодонецьк, народний депутат ВО №105 Вікторія Гриб має приймальню у м. Щастя. народний депутат ВО №107 Олександр Сухов має приймальню у м. Лисичанськ. Зазначені приймальні розташовані в центрах округів, від яких обрано депутатів. У той же час народний депутат ВО №114 Сергій Шахов має приймальню у м. Сєверодонецьк, а не на території свого виборчого округу. Народний депутат ВО №113 Олександр Лукашев не має жодної приймальні в Луганській області.

«Одним із основних завдань народних депутатів та політичних партій, які представлені у парламенті, є сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян. Ефективна реалізація цієї функції можлива лише за умови налагоджених каналів зворотного зв’язку зі своїми виборцями: депутатів-мажоритарників – у їхніх виборчих округах через громадські приймальні та роботу депутатської команди на місцях, парламентських партій – в усіх регіонах країни через мережу територіальних осередків та партійних приймалень. Аналіз показав, що у міжвиборчий період партії фактично не використовують інститут приймалень для налагодження постійної роботи з людьми та мобілізації прихильників в округах Луганщини. Основною проблемою, з якою ми зіштовхнулися під час моніторингу роботи приймалень в Луганській області, є відсутність у вільному доступі вичерпної та актуальної інформації про їх перелік, місце розташування та графік роботи. За інформацією народних депутатів та представників політичних партій, найчастіше громадяни звертаються до їх приймалень на Луганщині за матеріальною допомогою, юридичними консультаціями, з приватними побутовими проблемами або проханням вирішити актуальні проблеми округу (відновлення інфраструктури, ремонт освітніх закладів тощо). Також є депутати та політичні партії, які взагалі не мають власних громадських приймалень у Луганській області. І це дуже негативна практика, яка, сподіваємося, з часом буде викорінена», – наголосив представник ОПОРИ в Луганській області Олексій Кормілецький.

Комунікація з виборцями є обов’язком народних депутатів, про що частково може свідчити їхня активність у відкритті приймалень. Проте важливою складовою для роботи нардепів є законотворча діяльність. Вже минули два роки роботи Верховної Ради, тому ОПОРА проаналізувала основні показники діяльності народних депутатів Луганщини.

За два роки роботи Верховної Ради IX скликання мажоритарники Луганщини стали співавторами 428 законопроєктів, з яких лише 42 стали чинними законами України. Лідером із законотворчої діяльності серед депутатів регіону можна вважати Сергія Вельможного, який подав 114 законопроєктів. На другому місці – лідер партії «Наш край» Сергій Шахов, який розробив 103 проєкти законів. На третьому місці – Олексій Кузнєцов із 68 законопроєктами. На четвертому місці – народна депутатка Вікторія Гриб, яка подала 57 законопроєктів. П’ятим за кількістю поданих законопроєктів є Олександр Сухов, на рахунку якого 56 законопроєктів. Найменше законопроєктів подав Олександр Лукашев, у послужному списку якого всього 30 законопроєктів.

Сергій Вельможний за 2 роки зареєстрував 114 законодавчих ініціатив. Щодо тематик, то найбільше законопроєктів парламентаря стосувались сфери економічної політики – 39. Ще 36 – правової політики. Окрім цього 21 законопроєкт у сфері галузевого розвитку та 8 законопроєктів у сфері соціальної політики.  Варто зазначити, що 10 зі 114 законопроєктів підписані Президентом та стали чинними законами.

Сергій Шахов став співавтором 103 законопроєктів.

 Тематика ініціатив наступна:

  • економічна політика (37 законопроєктів);
  • галузевий розвиток (31 законопроєкт);
  • правова політика (17 законопроєктів);
  • соціальна політика (7 законопроєктів);
  • державне будівництво (5 законопроєктів);
  • безпека та оборона (3 законопроєкти);
  • гуманітарна політика (3 законопроєкти);

Щодо результативності, то зі 103 законодавчих ініціатив 11 стали чинними законами.

Олексій Кузнєцов зареєстрував 68 законодавчих ініціатив. Більшість законопроєктів стосувались галузевого розвитку – 22. Економічної політики стосувались 22 проєкти. Крім цього, 11 ініціатив депутат подав у сфері правової політики, 7 – у сфері державного будівництва та 4 – у сфері соціальної політики. Ще 2 законопроєкти у сфері безпеки та 1 проєкт у сфері гуманітарної політики.  Щодо ефективності законотворчої діяльності, то слід відзначити, що 10 законопроєктів  стали чинними законами.

Вікторія Гриб впродовж двох років роботи у Верховній Раді України зареєструвала 57 законопроєктів, які стосувались: економічної політики – 24 законопроєктів, галузевого розвитку – 17 законопроєктів, гуманітарної політики – 6 законопроєктів, державного будівництва – 4, правової політики – 4, соціальної політики – 2. Щодо результативності, то з 57 законодавчих ініціатив лише 3 підписані президентом та стали чинними законами України.

Олександр Сухов зареєстрував 56 законодавчих ініціатив. Більшість законопроєктів стосувались економічної політики – 24. Правової ї політики стосувались 14 проєктів. Крім цього, 11 ініціатив депутат подав у сфері галузевого розвитку, 7 – у сфері державного будівництва та 5 – у сфері соціальної політики. Ще 1 законопроєкт у сфері безпеки та 1 проєкт у сфері гуманітарної політики. Щодо ефективності законотворчої діяльності, то слід відзначити, що 6 законопроєктів стали чинними законами.

Олександр Лукашев за два роки зареєстрував лише 30 законодавчих ініціатив. Щодо тематик, то найбільше законопроєктів парламентаря, а саме 13, стосувались сфери соціальної політики. Ще по 5  – гуманітарної політики та галузевого розвитку. Також 4 законопроєкти у сфері правової політики та 3 законопроєкти у сфері економічної політики.  Варто зазначити, що 2 з 30 законопроєктів підписані президентом та стали чинними законами.