- Давайте, щоб потішити Гая, поговоримо про політику!
- Чудово,- сказала місіс Бауелс.- На минулих виборах я голосувала, як і всі. За Нобла, звісно. Це найчарівніший чоловік з усіх президентів!
- Авжеж. А той, що його висунули проти...
- Хоуг, він і сліду Нобла не вартий, чи не так? Маленький, миршавий, погано поголений і зачесаний хтозна-як!
- І хто це з опозиції надумав його висунути? Хіба можна висувати такого недомірка проти високого чоловіка? А він ще й мимрив. Я майже нічого не розчула з того, що він говорив. А що розчула, того не зрозуміла.
- До того ж він товстун і навіть не намагається замаскувати це одягом. То й не дивно, що більшість проголосували за Вінстона Нобла. Навіть їхні імена зіграли тут роль. Порівняйте: Вінстон Нобл і Гюберт Хоуг - хіба відповідь не ясна?
- А, хай йому грець!! Що ви знаєте про Нобла чи про Хоуга?
- Ну як же, ми ж їх обох бачили на стінах оцієї вітальні всього півроку тому. Один весь час длубався в носі, просто жах, дивитися гидко.
- Гаразд, містере Монтег, невже ви хочете, щоб ми голосували за таких чоловіків? - запитала місіс Фелпс.
Мілдред сяйнула усмішкою:
- Гаю, будь ласка, відійди від дверей і не дратуй нас!
Але Монтега вже не було; за хвилину він повернувся з книжкою в руках.
Рей Бредбері "451° за Фаренгейтом". 1953 рік.