Стереотипи, низький рівень віри в себе та не достатній рівень поінформованості жінок – самі ці проблеми виділяються як основні кандидатками у депутатки на останніх місцевих виборах. Громадянська мережа ОПОРА у лютому провела опитування серед кандидаток у депутатки в Одеській області щодо рівності жінок і чоловіків як у виборчому процесі, так і в політиці загалом. В опитуванні взяли участь як ті, що були обрані, так і кандидатки, які за результатами виборів не отримали представницького мандату.

Найчастіше серед бар’єрів, що заважають жінкам брати участь у політичному житті і виборчому процесі зокрема, опитані кандидатки у депутатки відзначали наявність стереотипів, які досі вкорінені в українському суспільстві. «Навіщо воно тобі!? Краще займайся своїми справами», «Ти така молода – тобі не потрібна ця брудна справа» і подібні фрази й досі лунають на зустрічах кандидаток із виборцями.

Ще одним найбільш поширеною перешкодою (яка логічно слідує із попередньої) участі жінок у виборчому процесі є особисті (психологічні) бар’єри: жінки мають не достатній рівень віри в свої сили, не вірять, що отримають належний рівень підтримки від свого оточення: «Жінок також треба підтримувати, бо їх лякають сімейні труднощі: ми приходимо додому і нас чекають приготування їжі, діти, шкільні уроки, підготовка до своєї роботи».

Значний об’єм сімейних «обов’язків» та не значні фінансові ресурси також є перепонами, що заважають жінкам повноцінно брати участь у політиці. Зазвичай жінки отримують на роботі меншу зарплатню, чоловіки частіше за жінок займаються бізнесом, догляд за дітьми також в більшості випадків лягає на жінок.

«Законодавчо у нас наче все добре і ніхто не заважає жінці брати участь у виборах, але сім’я, суспільство і внутрішні відчуття жінки дуже впливають на її вибір. У мене на окрузі балотувалися ще декілька жінок і їм говорила, щоб вони пробували себе. Жінка завжди відчуває щось на кшталт того, що це не її справа, що це чоловіча справа. Ще є питання фінансів: бізнесом більше займаються чоловіки, а жінки сумніваються в собі і тому не можуть повноцінно вкладати кошти у виборчу кампанію», - зазначила одна з опитаних кандидаток.

Також низка кандидаток відмітили певне упереджене ставлення до них за ознакою їх нього віку з боку виборців, які відносяться до вікової категорії 50 і старше років. Наприклад, одна з респонденток заявила наступне: «Ігнорування з боку виборів інколи було в поєднанні з тим, що я не просто «дівчинка», а я ще й «маленька дівчинка».

Не дивлячись на вище зазначене, більшість опитаних кандидаток оцінюють рівність між жінками і чоловіками на даному етапі як вище середнього рівня. Респондентки заявляють, що в подальшому потрібно проводити роботу не стільки в законодавчому (хоча низка кандидаток зазначають, що гендерні квоти необхідні не лише у виборчих списках, але й в частині представництва), скільки в частині просвітницької роботи (в першу чергу з жінками, але й з чоловіками також):

«Потрібно допомагати жінкам, показувати приклади. Повинна проводитися велика соціальна робота і з чоловіками, і з жінками: доносити думку, що ми в першу чергу всі особистості, а потім вже жінки і чоловіки. Найбільша проблема переконати самих жінок, показати їм приклад. Допомагати їм вирішити брати участь, давати можливості пробувати і здобувати досвід. По законодавству можна було б урівняти квоту і зробити 50%. Потрібно технічно допомагати жінкам: в списках наче не менше 40%, але по факту обраними стала менша кількість. Квоти обов’язково мають бути».

Опитані кандидатки відмічають, що стикаються з проявами не зовсім серйозного ставлення після обрання: трапляються судження, що жінки мають займатися лише гуманітарною сферою: «Єдине що я можу інколи спостерігати (це вже коли жінка обрана) – не завжди серйозно чоловіки сприймають жінок: є таке звичне судження, що жінки займаються «гуманітракою». Тому власною працею потрібно доводити, що я розбираюся у бюджеті, а не лише можу займатися соціальною політикою».

Деякі з опитаних кандидаток заявили, що вважають себе «технічними кандидатками», які допомогли партії заповнити гендерну квоту у виборчому списку. Попри це, всі кандидатки погоджуються, що в будь-якому разі ті жінки, які були включені до виборчих списків, отримали значний досвід, який вони зможуть в подальшому використовувати під час наступних виборів.

Усі без винятку кандидатки відмічають, що рішення балотуватися вони приймали самостійно і не потребували додаткового підтвердження від рідних і близьких. Всі опитані кандидатки заявили, що їхні рідні тільки підтримали таке рішення.

Загалом кандидатки відзначають, що доступ до партійних ресурсів у них був рівний із чоловіками: «Не знаю чи пов’язане це зі статевою приналежністю, але проблеми з фінансуванням були взагалі для всіх. Тобто мав місце нерівномірний розподіл фінансів. Щодо інших ресурсів, то жінки більш активно себе проявляли і отримували потрібне». Різниця мала місце тільки в тій частині де, кандидати вкладали свої власні ресурси: «Насправді ресурси переважно кандидати вкладали самі в себе. Партія допомагала всім, але не суттєво».

Також відмічається, що у більшості випадків кандидатки не відчували негативного ставлення за ознакою статі з боку колег по партії; всі опитані кандидатки заявили, що впродовж передвиборчої кампанії вони не стикалися із тиском і не отримували пропозиції в частині подання заяви до ТВК про відмову у балотуванні.

Також кандидатки відмічають, що не стикалися із проявами «чорного піару» за ознакою статті.

 

Ігор Луговський

Підготовлено в рамках проєкту “Виборча реформа задля посилення впливу агентів змін та підтримки публічного діалогу”, який реалізує Громадянська мережа ОПОРА за підтримки ЄС ombudsman.oporaua.org/about_project