У ряді регіонів країни, особливо в тих, де компактно проживають певні групи  національних меншин, звичною є практика поширення матеріалів передвиборної агітації, виконаних не державною мовою. При цьому, така практика в більшості випадків застосовується кандидатами в депутати на виборах до місцевих рад, а також має місце й під час виборів до Верховної Ради України. Чи змінилось щось 16 липня, коли в дію вступив Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»?

Так, не виключенням стали позачергові вибори до Верховної Ради України 2019 року. Однак, на відміну від попередніх парламентських виборів 2014 року, позачергові вибори до Верховної Ради України 2019 року знаменуються певною правовою невизначеністю в частині законодавчого регулювання порядку поширення кандидатами в народні депутати України матеріалів передвиборної агітації, виконаних не державною мовою.

Визначення поняття передвиборної агітації наведено в частині 1 статті 68 Закону України «Про вибори народних депутатів України». Відповідно до неї - це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата у депутати або партію - суб'єкта виборчого процесу. Передвиборна агітація може здійснюватися в будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України.

Частиною 6 статті 69 Закону України «Про вибори народних депутатів України» передбачено, що партія, кандидати у депутати від якої зареєстровані у загальнодержавному окрузі, кандидат у депутати, зареєстровані в одномандатному окрузі, зобов'язані подати по одному примірнику кожного друкованого матеріалу передвиборної агітації, виготовленого за рахунок коштів виборчого фонду партії та із застосуванням обладнання, що їй належить, або відповідно виготовленого за рахунок коштів виборчого фонду кандидата, не пізніш як через п'ять днів з дня його виготовлення до Центральної виборчої комісії. Якщо друковані матеріали передвиборної агітації виконувалися регіональною мовою або мовою меншини, до кожного примірника такого матеріалу додається його переклад державною мовою.

Частина 6 вказаної статті в такій редакції викладена на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства з питань проведення виборів» №709-VII від 21.11.2013р. та з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної мовної політики», частина 5 статті 12 якого передбачала, що матеріали передвиборної агітації виконуються державною мовою або регіональною мовою (мовами) на розсуд самого кандидата, політичної партії чи її місцевої організації - суб'єктів виборчого процесу.

У статті 2 Закону України «Про засади державної мовної політики» зазначено, що  регіональна мова або мова меншин, це мова, яка традиційно використовується в межах певної території держави громадянами цієї держави, які складають групу, що за своєю чисельністю менша, ніж решта населення цієї держави, та/або відрізняється від офіційної мови (мов) цієї держави.

Відповідно до статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Однак, рішенням Конституційного Суду України №2-р/2018 від 28.02.2018 р. Закон України «Про засади державної мовної політики» від 3 липня 2012 року №5029-VI визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Таким чином, можна констатувати, що на сьогодні, досі жоден Закон України не визначав порядок та умови застосування мов (корінних народів, національних меншин) в Україні, зокрема відсутнє регулювання порядку поширення кандидатами в народні депутати України матеріалів передвиборної агітації, виконаних не державною мовою.

У зв’язку із чим, до Центральної виборчої комісії було надіслано відповідну заяву про надання роз’яснень щодо порядку та умов (вимог) виготовлення, поширення матеріалів передвиборчої агітації виконаних не державною мовою України. Однак, отримані у відповідь на вказану заяву, роз’яснення Центральної виборчої комісії в повній мірі не надали відповідь на поставлені запитання. 

Водночас слід зауважити, що 25 квітня цього року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» №2704-VIII, який набув чинності 16 липня. Частиною 5 статті 18 вказаного Закону передбачено, що у порядку і на умовах, визначених законом щодо порядку реалізації прав корінних народів, національних меншин України, в окремих населених пунктах допускається поширення матеріалів передвиборної агітації, виконаних державною мовою та дубльованих мовами відповідних корінних народів, національних меншин України. Відповідно до підпункту 3 пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2704-VIII Кабінет Міністрів України повинен протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо порядку реалізації прав корінних народів, національних меншин.

 

Підготовлено в рамках проєкту “Виборча реформа задля посилення впливу агентів змін та підтримки публічного діалогу”, який реалізує Громадянська мережа ОПОРА за підтримки ЄС ombudsman.oporaua.org/about_project