Уявімо, що я мешкаю в Харкові на вулиці Полтавський Шлях, скажімо так, 17А. І ось 31 жовтня, в день голосування на позачергових виборах міського голови, я не проігнорувала вибори і прийшла на виборчу дільницю №631177 у Харківський державний політехнічний коледж. Отримавши бюлетень, проголосувала за того, кого б хотіла бачити у кріслі мера. Припустімо, свій вибір я зробила на користь кандидата Скорика. А потім мій голос у ніч підрахунку голосів десь по дорозі від дільниці до підсумкового протоколу Новобаварської районної ТВК “перекочував” до результату Ігоря Терехова.

У мене вкрали голос! Стоп, як таке можливо в країні, де вибори загалом відбуваються демократичним шляхом?!

Можливо. Це довели вибори у Харкові. Низка місцевих ЗМІ лише посміялися над ситуацією, декларуючи, що все — лише вигадки і прискіпування. А суди? Суди вирішили, що мої порушені виборчі права — то не привід постановляти, що з виборами не все гаразд, а результат, який оголошує міська комісія, нелегітимний.

Ситуація для мене теоретична, бо я не обираю мера Харкова, але вкрай тривожна. Вона означає, що така ж історія, де навіть не визнано факт фальсифікацій, не кажучи вже про відновлення прав виборців, може повторитися під час інших виборів. Ще й напередодні 73-ї річниці прийняття Загальної декларації прав людини, де в далекому 1948 році одним із складників прав людини було визначено таке: “Кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або за посередництвом вільно обраних представників. … Воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися у періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні провадитись при загальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування” (стаття 21). Наголошую — нефальсифікованих виборах. У Харкові цього разу не так.

У нашій же Конституції йдеться: “Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування вільні”. А хіба можливе вільне голосування за наявності порушень та фальшувань результатів виборів, на які закривають очі? Ні. Та й вибори такі демократичними вже не є.

Далі — детальніше про історію фальсифікацій у Харкові.

Громадянська мережа ОПОРА, яка проводить незалежне і позапартійне спостереження за виборчими кампаніями в Україні з 2007 року, виявила низку фальсифікацій на виборах міського голови. Їх суть полягає в тому, що дані в копіях первинних протоколів дільничних виборчих комісій (ДВК) відрізнялися від тих, що були внесені у протоколи районних територіальних комісій (ТВК) і передані до міської, яка мала встановити результати й оголосити переможця. Хто, коли і як вніс зміни, мають розбиратися правоохоронні органи — ОПОРА подала відповідні заяви. І я як виборчиня дуже хочу, щоб ця справа була розслідувана належним чином, а осіб, котрі брали участь у фальсифікаціях, покарали. Зараз вкрали голос у когось із харків'ян, а потім так можуть зробити і зі мною.

Тільки під час порівняння наявних в ОПОРИ копій протоколів ДВК із даними в протоколах трьох районних ТВК (Новобаварський, Холоногірський та Основ’янський райони міста) була виявлена невідповідність у 572 голоси виборців, які перейшли від інших кандидатів на користь Ігоря Терехова.

Не зупиняючись на цьому, ОПОРА за допомогою статистики спробувала оцінити масштаби фальсифікацій. Оцифрувавши дані щодо усіх 605 дільниць із протоколів районних комісій, експерти організації припустили: тільки в Новобаварському районі Ігорю Терехову "дописали" від 1000 до 1500 голосів. Серед низки інших дільниць виділяється група (в яку потрапили і 9 дільниць, на яких спостерігачі ОПОРИ зафіксували фальсифікації у даних протоколів), де кількість голосів, відданих за кандидатів Костянтина Немічева та Олександра Скорика, менша за їхній середній результат, а показники Ігоря Терехова пропорційно більші. Враховуючи інформацію про доведені фальсифікації в інших районах та можливі ще не ідентифіковані фальшування на інших дільницях, результат Ігоря Терехова цілком міг би не перевищувати 50% голосів.

За фактами виявлених фальсифікацій ОПОРА зверталася до суду. Апеляційний суд у  Харкові як суд першої інстанції (Харківський окружний адміністративний суд) відмовив представникам ОПОРИ у позовних вимогах до Основ’янської, Новобаварської та Холодногірської районних у місті Харкові територіальних виборчих комісій щодо розбіжностей у протоколах. Суди не побачили розбіжностей між протоколами, які надав суду відповідач у вигляді примірників протоколів ДВК про підрахунок голосів на виборчих дільницях, та протоколами про підсумки голосування відповідних районних територіальних виборчих комісій. Водночас розбіжність у кількісних показниках із протоколами підрахунку голосів з мокрими печатками та підписами голів і секретаря, надані спостерігачами ОПОРИ, суд не взяв до уваги.

Таким чином, суди не захистили права виборців, що були порушені фальсифікаціями. “Всі люди  народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах,”  — стверджує стаття 1 Декларації прав людини. Кейс Харкова її знецінює, адже щонайменше 1000-1500 харків'ян виявилися нерівними у своїх правах як виборці.    

* 31 жовтня спостерігачі ОПОРИ працювали у Харкові на 220 дільницях, визначених на основі статистично обґрунтованої вибірки. Спостерігачі ОПОРИ перебували на цих дільницях від моменту підготовчого засідання комісій, упродовж всього дня голосування та підрахунку голосів до моменту видачі їм дільничними комісіями копій протоколів про підрахунок голосів виборців. Окрім спостереження за перебігом виборчого процесу, спостерігачі також збирали явку виборців та проводили паралельний підрахунок голосів на основі отриманих ними протоколів.

Оригінал публікації: lb.ua