«Порятунок» в один бік без права вибору
Будь-яку війну важко назвати легкою й приємною. Однак війна з Росією перекреслила всі сталі уявлення про це явище. Порушуючи міжнародні стандарти, ігноруючи права людини та правила ведення війни, Росія вдалася до перевіреного методу терору, часто використовуваного ще радянською владою, — примусового переселення українських громадян із тимчасово окупованих територій.
Агресор любить подискутувати сам з собою навколо юридичних термінів “депортація” та “евакуація”, легального визначення примусовості і самостійності рішень громадян України рятуватися від розв’язаної війни в бік рф. Для України ці всі нав’язані окупантом дискусії і маніпуляції не мають жодного значення. В яких би умовах люди не виїжджали до росії, з автоматом біля власної скроні чи без нього, без права обрати напрямок порятунку чи на основі особистого розуміння ситуації, але відбулася трагедія. Трагедія втрати (сподіваємось тимчасової) Україною внаслідок російської агресії людей та свого людського потенціалу. І вона має зробити все, щоб своїх повернути додому. Повернення своїх дітей-це невід’ємна складова майбутньої перемоги.
Знищивши рідні домівки мільйонів українців, Росії суворо обмежила українцям виїзд на території, контрольовані Україною. Натомість країна-агресор часто залишає лише одну цинічну опцію — виїхати в Росію, на територію звідки прийшла війна, вбивства та руйнування. Все для того, щоб потім розповідати світу та своїм громадянам, що українці рятуючись від війни вирішили обрати Росію, а не, наприклад, Польщу, бо вона ж не агресор, а — “освободітель”.
Втім, для багатьох українських родин, попри необхідність проходити “фільтраційні табори”, така можливість стала, хоч і морально важкою, але єдиною альтернативою, щоб покинути зону бойових дій. І далі через територію Росії мати шанс потрапити в країни ЄС, а звідти в Україну — якщо таким буде бажання. За наявними даними, серед жертв російських дій опинилося 2,8 мільйона українців, у тому числі 448 тисяч дітей, 2 тисячі з яких — сироти.
Не всі з них, слава Богу, стали здобиччю російського режиму. Частина наших громадян мають власні ресурси і сили, щоб вирватися з рф самостійно і намагатися будувати нове життя з чистого аркушу. Але є і такі, у кого мало шансів побачити цивілізований світ. Через кардинально різні причини: відсутність грошей, страх перед майбутнім, залякування, обіцянки постраждалим “золотих” гір у депресивній російській глибинці чи навіть скороминущі політичні настрої. Але всі ці причини не мають значення. Людей вигнали війною з власного дому і змусили жити в росії. Ніхто з них до 24 лютого і не думав змінювати, до прикладу, улюблений Маріуполь на занедбану російську провінцію.
Особливо турбує кількість вивезених сиріт, адже вони — найбільш беззахисні, а Росії вкрай легко використати їх у своїх цілях. Країна-агресор надає їм своє громадянство та віддає в прийомні сім'ї, які будуть виховувати їх, як росіян, а не українців. Саме цих дітей, якщо їх не повернути на Батьківщину, для України є великий ризик втратити назавжди. Бо їм змінять прізвища та імена і вже буде мало шансів їх знайти.
Масштаби переселення
Точних та верифікованих власних даних про це у України поки немає, але ті, що є з боку Росії, — шокують.
Російське пропагандистське інформагентство “ТАСС”, посилаючись на інформацію від свого джерела в силових структурах, повідомило, що станом на 24 липня, тобто рівно за 5 місяців війни, кордон росії перетнуло 2,8 мільйони українців, у тому числі 448 тисяч дітей, із яких понад 2 тисячі — діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування.
Якщо вірити цим даним, то на територію росії було переміщено 6% дитячого населення України, яке на початок повномасштабної збройної агресії становило 7,5 мільйонів осіб.
Україна наводить дещо менші цифри, але при цьому наголошує, що робота над встановленням кількості вивезених з України дітей досі триває. За попередніми даними, йдеться про майже 200 тисяч осіб. Саме такі цифри навів під час свого онлайн-виступу в Гаазі Президент України Володимир Зеленський.
Що стосується дорослого населення, то напередодні, 13 липня, під час онлайн-виступу перед учасниками конференції “Азійське лідерство”, яка відбувалася в Сеулі, Володимир Зеленський зазначив, що росія примусово депортувала 2 мільйони українців.
За його словами, всіх вивезених людей позбавляють засобів зв'язку, в них відбирають документи. Їх залякують і намагаються розподілити по віддалених регіонах росії, щоб їм було максимально складно повертатися додому, на Батьківщину.
Крім цього, Президент України наголосив, що росія створила так звані “фільтраційні табори”, через які примушує проходити людей на окупованих територіях.
Точна кількість таких таборів не відома. Наразі є інформація про те, що на ТОТ України та в прилеглих до них районах РФ діють 18 “фільтраційних таборів”. Точних даних про кількість людей, які пройшли через них, теж немає. За приблизними оцінками ОПОРИ, “фільтрацію” пройшли більше 1 мільйона українців, у тому числі діти.
Чому вивезення українських дітей — незаконне
Українська сторона кваліфікує дії Росії як порушення різних міжнародних конвенцій, а росія традиційно знімає з себе відповідальність та стверджує, що українці виїхали на її територію добровільно, а взагалі, мовляв, росія не займається викраденням дітей. Навпаки, вона рятує їх, “евакуюючи” в безпечне місце.
Подібну тезу на засідання Ради Безпеки ООН просував заступник постпреда РФ при ООН Дмітрій Полянскій. “Усі ці люди добровільно виїхали до нашої країни, рятуючи життя своє та своїх дітей. Ми рішуче відкидаємо безпідставні звинувачення в тому, що російська влада займається викраденням дітей”, — заявив Полянскій.
Утім, це не так. Звинувачення України обґрунтовані.
Про те, чому дії росії є незаконними та порушують декілька міжнародних конвенцій, детально розповів на своїй сторінці у Facebook Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець.
14 липня він із посиланням на московського губернатора повідомив про черговий випадок депортації українських дітей до росії. За словами Лубінця, у середині липня до підмосков’я з тимчасово окупованого Донецька транзитом через Курськ та Ростов перемістили 9 українських дітей, позбавлених батьківського піклування. Всі ці діти — рідні брати й сестри — раніше жили у Донецькому дитячому будинку. Тепер їх планують влаштувати до різних сімей російських громадян.
Дмитро Лубінець наголосив, що російська пропаганда видає воєнні злочини за благородний вчинок, хизуючись “небайдужістю” росіян. “Насправді Росія спочатку власноруч робить українських дітей сиротами, вбиваючи їх батьків та членів родини снарядами, роз’єднує їх сім’ї в депортації, позбавляє їх права навчатися і зростати на Батьківщині, руйнуючи школи та цивільну інфраструктуру міст та селищ, а потім великодушно ‘влаштовує’ до сторонніх людей на чужині!” — вважає Уповноважений.
Дмитро Лубінець наголосив, що такими діями Росія порушує норми статті 49 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни. Ця норма забороняє примусове переселення або депортацію осіб з окупованої території.
Крім цього, інша частина цієї статті передбачає, що особи, евакуйовані через безпекову ситуацію за межі окупованих територій, повинні бути повернені додому відразу після припинення воєнних дій на цій території.
Цей момент дуже важливий — росіяни навмисно називають депортацію дітей “евакуацією”. Втім, такі дії не можуть вважатися “евакуацією”, оскільки РФ не планує повертати українських дітей на території, де вже не йдуть бойові дії. Серйозність своїх намірів Росія демонструє не лише у різних публічних заявах, а й влаштовуючи вивезених дітей у прийомні сім'ї і навіть надаючи їм своє громадянство за “спрощеною процедурою”.
Так, згідно з повідомленням Уповноваженої з прав дитини при президентові Росії Марії Львової-Бєлової у соціальній мережі “вконтактє” від 15 липня, до кінця тижня батьки з'являться у 108 дітей-сиріт із Донбасу, які набули громадянства Росії за “спрощеною процедурою”.
Запровадження цієї процедури ініціював сам владімір Путін, який 30 травня підписав указ про спрощений прийом у громадянство Росії українських дітей-сиріт або тих, хто залишився без батьківського піклування, в тому числі на тимчасово окупованих територіях. Українське МЗС вважає, що цим указом Путін фактично узаконив викрадення дітей з України.
“Розглядаємо указ президента Російської Федерації про спрощення прийому в російське громадянство українських дітей-сиріт або тих, хто залишився без батьківського піклування, як спробу Кремля легалізувати незаконне переміщення на територію РФ українських дітей з тимчасово окупованих російською армією територій України”, — йдеться в заяві МЗС України.
Втім, про те, що Росія не планує повертати дітей свідчить не лише “паспортизація”, а й, наприклад, цинічна поведінка вже згаданої Львової-Бєлової, яка стала прийомною матір'ю для хлопчика з Маріуполя. При цьому жінка не веде переговорів з Україною про повернення дитини, а піариться на тому, що маля вивезли з рідної країни і не збираються повертати.
Крім Женевської конвенції, дії Росії щодо українських дітей підпадають під статтю 2 Конвенції про запобігання злочину геноциду. Згідно з нею, насильницьке передання дітей однієї національної групи в іншу є проявом геноциду. Це небезпечно тим, що дитина може втратити свою ідентичність, зв'язок із родиною та рідною країною.
Також, за словами Дмитра Лубінця, країна-агресор порушила низку статей Конвенції ООН про права дитини, зокрема:
- статтю 8, якою встановлено зобов'язання держав поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я та сімейні зв'язки, не допускаючи протизаконного втручання;
- статтю 21, де закріплено обов’язок держав забезпечувати, щоб усиновлення дитини дозволяли лише компетентні органи влади, які визначають, що усиновлення допустимо з огляду на статус дитини щодо батьків, родичів і законних опікунів і що зацікавлені особи дали свою усвідомлену згоду на усиновлення.
Крім цього, Уповноважений з прав людини вказує, що усиновлення в іншій країні може розглядатися як альтернативний спосіб догляду за дитиною лише у випадку, якщо забезпечення іншого придатного догляду в країні походження дитини є неможливим.
Втім, як свідчить практика, Росія зовсім не переймається дотриманням міжнародних правових документів. Саме тому в Офісу Генерального прокурора України є чимало роботи, щоб задокументувати всі воєнні злочини Росії та сформувати якісну доказову базу для Гаазького трибуналу.
Росія не має уникнути відповідальності за свої злочини.
Як Україна повертає своїх дітей додому
Втім, одна справа — фіксувати злочини, інша — працювати над поверненням українських дітей додому, і Україна активно працює над обома завданнями. Це складний і тривалий процес, але він вже дає певні результати.
В Україні дані про примусове переміщення дітей фіксує Національне інформаційне бюро. На спеціальну Гарячу лінію можуть звернутися безпосередньо громадяни, відповідну інформацію також надають офіційні українські структури — тобто всі, кому стало відомо про депортацію людини і дитини зокрема. Станом на 25 липня верифіковані дані про 5 658 тисяч дітей, і ці цифри щодня змінюються.
Крім цього, 17 червня 2022 року Кабмін утворив Координаційний штаб з питань захисту прав осіб, депортованих або примусово переміщених у зв’язку із збройною агресією РФ проти України. Штаб очолила Міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірини Верещук.
За результатами роботи цього органу за місяць в Україну вдалося повернути 47 дітей. Про це в коментарі ОПОРІ розповіла Ірина Верещук.
“За сприяння Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за місяць повернуто 47 дітей, яких примусово вивезли в РФ. Більшість із них — з важкою долею: це діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування. Частина з цих дітей стала сиротами вже під час війни”, — зазначила Міністр.
За її словами, повернення дітей відбувається фактично в ручному режимі. Про кожну дитину окремо з російською стороною ведуться перемовини, для цих дітей визначають законних представників — переважно родичів. Також опрацьовують маршрут, часто дуже складний, бо проходить через декілька країн в обидва боки.
“Представники цих дітей долають непростий шлях — як за його протяжністю, так і за психологічним навантаженням. Умовно, щоб потрапити з Києва в Донецьк, треба проїхати територію Польщі, Литви, Латвії та Росії, і вже потім в’їхати на окуповану росіянами територію України, забрати там дітей і так само повернутись назад”, — зазначила Ірина Верещук.
Ще одна складність у процесі повернення українських дітей — їх усиновлення громадянами Росії. Про це в ефірі YouTube-каналу “Говорить ОПОРА” розповіла представниця Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з дотримання прав дитини та сім'ї Аксана Філіпішина.
За її словами, юридичною підставою для цього безчинства в РФ став уже згаданий указ Путіна про спрощення процедури набуття громадянства дітьми-сиротами і дітьми позбавленими батьківського піклування.
“Чим небезпечна процедура усиновлення? Тим, що в результаті усиновлювач може змінити не просто ім’я і прізвище дитини, він може змінити навіть дату народження. І це означає, що нам дуже складно буде в майбутньому потім персоніфікувати й ідентифікувати наших дітей. І усиновлення є за законами Російської Федерації таємним. Якщо усиновлювач зберігає таємницю усиновлення, то дуже складно буде потім знайти, де перебуває наша дитина”, — зазначила Філіпішина.
На жаль, Україна не має інформації про кількість примусово паспортизованих дітей. Проблема й у тому, що Росія не відповідає на українські офіційні звернення щодо уточнення інформації про українських дітей.
Також вона підкреслює, що родини, депортовані або змушені виїжджати з окупованих територій саме через Росію, стикаються з великою кількістю проблем, коли намагаються звідти вибратися. Перш за все, це інформаційний вакуум. Утім, якщо через мережу інтернет таким людям вдається сконтактувати з українськими державними структурами, то їх можуть проконсультувати.
За словами Аксани Філіпішиної, в електронному форматі діють різні послуги, наприклад, “єМалятко” та “єСуд”. За допомогою першого, наприклад, можна оформити свідоцтво про народження дитини, а за допомогою другого — слідкувати за перебігом судових справ щодо відновлення документів.
“Велика кількість звернень стосується втрати документів на дітей й, відповідно, неможливість через це подальшого руху з території Росії. Для таких випадків є низка шляхів, як отримати українське свідоцтво про народження дитини. Зокрема, український омбудсмен може звертатись до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення, наприклад, народження дитини. І за рішенням суду через треті країни дипломатичними шляхами відновлені документи можуть бути передані родині, аби вона могла надалі покинути територію Росії. І вже перший судовий кейс такий є”, — розповіла представниця Уповноваженого з прав людини.
Крім того, нерідко проблемою є відсутність коштів, адже, щоб дістатися до третіх країн, часто потрібно перетинати велику частину Росії з місця, куди переселили українців. І, звісно, слід говорити про відсутність або обмежену кількість так званих “зелених коридорів”, через які люди могли б виїздити з окупованої території напряму в Україну.
Навіщо Росія переміщує українських дітей
Отже, враховуючи масштаби примусового переселення українських родин, залишилося зрозуміти, навіщо Росія здійснює цю політику. Адже депортація українських громадян та виплата їм разової допомоги у розмірі 10 тисяч рублів — навіть якщо виплачувати її через одного, бо отримують допомогу не всі — потребує фінансування у декілька десятків мільярдів рублів.
Відповідь проста — це елемент стратегії Росії для знищення України як держави, української нації та етносу. На українців в Росії чекає русифікація. Це буде робитися, щоб вони перестали себе ідентифікувати з Ураїною та стали громадянами Росії. Чим більше українців стане росіянами, тим менше залишиться українців, чим менше українців, тим легше їм перемогти — така логіка дій Росії. Більше того, аналіз подібних ситуацій у минулому дозволяє припустити, що так окупанти планують “виховати” військову силу для подальшої війни з Україною. Саме цей сценарій РФ реалізувала, мобілізувавши до своїх збройних сил українців із раніше окупованих Донецької та Луганської областей, а також із Криму.
Русифікація українських дітей відбуватиметься через інтеграцію до російського освітнього процесу та діяльність так званих “патріотичних” і мілітарних дитячих організацій, наприклад, “юнармії”, а також через надання українським дітям та їхнім батькам російських паспортів. Ми вже спостерігаємо подібні дії загарбників не лише в РФ, а й на тимчасово окупованих територіях України, які Росія прагне анексувати.
Що робити Україні?
Відповідь очевидна — всіляко намагатися повернути своїх дітей та їхніх батьків додому. На жаль, цей процес може затягнутися на роки, тому Україні необхідно ідентифікувати депортованих українців, налагодити та підтримувати з ними зв'язок, допомогти повернутися на територію України. При чому не зупинятися в роботі навіть з тими громадянами, хто зараз не виявляють намірів залишити росію. Агресор грає в довгу і без емоцій, ми повинні навчитися теж.
Екстреною задачею є повернення дітей-сиріт, поки їх остаточно не сховали на території держави агресора.
У пакет оперативних рішень входить допомога громадян знайти безпечні шляхи повернення додому через “зелені коридори” та треті країни, а також надання фінансової підтримки для виїзду навіть з найвіддаленіших околиць росії.
Доступ до державних послуг, українська шкільна освіта онлайн, дистанційний вступ до наших ВУЗів -це інструменти для довгої боротьби за своїх людей, вивезених в росію. Але яку починати треба вже зараз.
Спеціально для zn.ua