Розробка якісного законопроєкту неможлива без врахування думок та оцінок тих, кого він прямо стосується, тих, хто буде втілювати прописані в ньому механізми та може заздалегідь вказати на слабкі сторони або «підводні камені». ОПОРА підготувала серію публікацій про роботу та функції парламентських комітетів та провела обговорення про те, в який спосіб до їхньої діяльності залучаються зацікавлені сторони з Києва та Київської області, так звані стейкхолдери, до котрих можуть входити представники бізнесу, громадських організацій, органів місцевої та державної влади, тощо.

В яких Комітетах представлені депутати-мажоритарники Києва та Київської області

Загалом в столиці та області працює 22 депутати-мажоритарники: 9 в області та 13 в Києві, які входять до складу 14 Комітетів. При цьому в 3 Комітетах присутні парламентарі як зі столиці, так і з області, в 4 виключно з Києва та в 7 виключно з області.

«Найпопулярнішими» серед парламентарів столиці та Київщини, є 2 комітети, куди входить по 3 депутатів:

  • Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, до складу якого входять Олег Дунда (область), Дмитро Гурін та Ганна Бондар (Київ);
  • Комітет Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг - Анна Скороход, Олександр Горобець (область) та Олександр Юрченко (Київ).

4 Комітети мають в своєму складі по 2 представники столиці та столичного регіону:

  • Комітет Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій - Валерій Колюх (область) та Роман Грищук (Київ);
  • Комітет Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики - Олександр Дубінський та Ольга Василевська-Смаглюк, обрані в області;
  • Комітет Верховної Ради України з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування – обрані в столиці Максим Перебийніс та Артем Дубнов;
  • Комітет Верховної Ради України з питань бюджету – депутатки від округів у столиці Леся Забуранна та Анна Пуртова.

До решти, 8 Комітетів, входить по одному депутату з Києва чи області:

  • Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів – Микола Бабенко (область);
  • Комітет Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності – Микола Галушко (область);
  • Комітет Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики – Сергій Бунін (область);
  • Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова – Сергій Швець (Київ);
  • Комітет Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва – Богдан Яременко (Київ);
  • Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки – Мар’яна Безугла (Київ);
  • Комітет Верховної Ради України з питань транспорту та інфраструктури – Микола Тищенко (Київ);
  • Комітет Верховної Ради України з питань економічного розвитку – Людмила Буймійстер (Київ).

Слід зазначити, що більшість депутатів-мажоритарників як в Києві, так і в області є активними користувачами соціальних мереж, де через доступні їм канали комунікації висвітлюють діяльність Комітетів, до складу яких входять. При цьому детальність поданої інформації відрізняється вже в залежності від кожного окремого депутата та питань, які стоять на порядку денному. Подекуди депутати можуть в такий спосіб роз’яснювати виборцями, які правки пропонуються до законопроєкту і чим вони викликані, а подекуди можуть використовувати інструмент інформування для того, аби ретранслювати в соціальні мережі свою позицію та посилювати вагу власного голосу.

Форми взаємодії між народними депутатами, комітетами та стейкхолдерами, характерні для Києва та Київської області

Варто розуміти що регіональний аспект співпраці стейкхолдерів з комітетами та народними депутатами в Києві та Київській області має як спільні риси, так і повністю протилежні. Для відмінностей є кілька причин і головна з них географічна. Для більшості мешканців Київської області основним контактом з парламентом є народний депутат, обраний в їхньому одномандатному виборчому окрузі. Так, як зазначалось вище, Київська область має 9 ОВО і відповідну кількість депутатів-мажоритарників проти 13 в столиці. І хоч виборчі округи й формуються з оглядом на приблизно рівну кількість виборців, котру вони охоплюють, втім слід враховувати і параметр густини населення. Так, народний депутат обраний в столиці, здебільшого представляє котрийсь з її районів, тоді як депутат обраний в області може представляти ту ж саму кількість виборців, однак з території, яка в кілька десятків разів може перевищувати територію ОВО в Києві та включати в себе близько 10 населених пунктів. Цілком логічно, що виборці зі столиці мають більше можливостей для прямої комунікації зі своїм обранцем. Це ж стосується і громадських об'єднань та профільних експертів, коли ті, хто знаходяться в Києві, мають значно більше шляхів бути залученими до роботи не лише з депутатом, а й напряму з Комітетом, наприклад входити до складу відповідних робочих груп. Ще однією проблемою є різний рівень компетенції зацікавлених сторін в Києві та Київській області, так наприклад представники місцевої влади невеликих населених пунктів часто просто не знають, який алгоритм роботи та функції парламентських комітетів.

Незважаючи на розбіжності, все ж є й елементи взаємодії, характерні як для Києва, так і для Київської області. Так, в рамках обговорення та опитування, проведеного ОПОРОЮ, вдалось встановити, що більшість стейкхолдерів використовують для комунікації наступні механізми:

1. Звернення до депутатської приймальні. Використовується переважно виборцями, і є зручним механізмом, котрий однак прямо залежний від якості інфраструктури депутатських приймалень в окрузі;

2. Участь у робочій групі, організованій депутатом. Перевагою даного виду комунікації є те, що сам народний депутат виступає ініціатором формування робочої групи а отже й поширює інформацію про неї через доступні йому канали комунікації, що дозволяє залучити більшу кількість профільних експертів;

3. Участь в громадських слуханнях чи обговореннях організованих Комітетом. До пандемії COVID-19 даний вид комунікації був доступний переважно мешканцям столиці, оскільки саме там відбувалась більша кількість подібних заходів. Втім, карантинні обмеження, котрі перевели значну частину робочих процесів в онлайн-формат, дозволили розширити охоплення стейкхолдерів та залучити до діяльності комітетів через веб-трансляції та Zoom-обговорення;

4. Звернення до депутата або до комітету за допомогою сторонніх інституцій. Досить часто для конструктивних пропозицій під час розробки законопроєктів думок окремих експертів замало. Тоді до процесу можуть долучатися об’єднання, наприклад, профспілки, профільні неурядові організації тощо. В залежності від рівня охоплення території, на якій працює та чи інша організація, та від її внутрішньої структури, може відрізнятися і її вплив на комунікацію з депутатами та комітетами. Крім того, подібні установи часто мають в своєму складі профільних експертів, котрі можуть допомогти з формулюванням звернень та оформленням пропозицій тим, хто відповідної компетенції не має.

5. Звернення до депутата або комітету за допомогою органів місцевого самоврядування. Слід зазначити, що даний вид комунікації характерний переважно для області де подекуди може носити політичний характер, коли місцеві ради приймають рішення направити те чи інше звернення відповідно до національної позиції окремих політичних сил котрі можуть мати більшість у місцевих радах.

Приклади взаємодії між стейкхолдерами, депутатами та Комітетами в Києві та Київській області:

Для більш комплексного розуміння процесів взаємодії між стейкхолдерами, Комітетами та народними депутатами, слід розглянути кілька наочних прикладів.

Обговорення законопроєкту про столицю

Мабуть найбільш показовою практикою взаємодії депутатів з виборцями та представниками зацікавлених сторін є обговорення законопроєкту про столицю (№2143-3), які  відбувались восени 2019 року. Одним з авторів законопроєкту і ініціатором публічних обговорень виступав народний депутат Дмитро Гурін, який є членом фракції "Слуга Народу" і обирався в мажоритарному окрузі в Києві. Тоді обговорення проходили у відкритому форматі в кожному з районів Києва, до обговорень залучались як пересічні кияни, так і профільні експерти з питань урбаністики та містобудування. З публічних заяв ініціаторів слідує, що загалом до них вдалось долучити понад 1000 учасників. Незважаючи на те, що сам законопроєкт досі не прийнято, подібна практика публічних обговорень є дуже доречною, оскільки дозволяє залучити до роботи над законопроєктом якомога ширше коло тих, кого він безпосередньо стосується.

Обговорення нового адміністративно територіального устрою

Інший приклад взаємодії між стейкхолдерами та парламентарями і Комітетами може слугувати новий адміністративно територіальний устрій, прийнятий влітку 2020 напередодні виборчої кампанії місцевих виборів. Саме питання, крім раціонального, носило і політичне забарвлення. Втім, воно наочно ілюструє приклади взаємодії, коли ініціаторами обговорень виступали вже саме представники зацікавлених сторін. Нове районування було доволі конфліктним для Київської області, і тривалий час його обговорення йшли на рівні обласної державної адміністрації, котра мала підготувати свої пропозиції. Коли питання кількості районів, 7 проти 25, вже було вирішено, розпочався новий виток боротьби між представниками потенційних районних центрів в кожній з нових адміністративно-територіальних одиниць. Тоді, в липні 2020 року депутати місцевих рад, міські голови, громадські активісти, звертались до своїх депутатів-мажоритарників з закликом допомогти зберегти районний статус тому чи іншому місту.

До прикладу посадовці з міста Вишгород (яке зрештою зберегло статус районного центру) відвідували відповідні засідання комітету ВРУ, з тим щоб представляти свою позицію, яку за ініціативи народної депутатки Ольги Василевської-Смаглюк (балотувалась в 96 ТВО, що на Київщині, котрий мав центром місто Вишгород) було підтримано більшістю голосів.

Обговорення стосовно утворення Київської агломерації

Ще одним прикладом взаємодії, цього разу за ініціативи Комітету є тема утворення Київської агломерації. Це питання вийшло в стадію публічних обговорень відносно нещодавно. А 26 лютого 2021 року в місті Буча Київської області, відбувся круглий стіл організований  Комітетом з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування спільно з Міністерством розвитку громад та територій України у партнерстві з Програмою Ради Європи та Асоціацією міст України. В заході взяли участь міські голови, представника ОДА, народні депутати та представники Кабінету міністрів. Даний випадок цікавий тим, що до організації та до власне самих обговорень залучено якомога більше представників різних інституцій: народні депутати, громадські організації, органи місцевого самоврядування.

Позиція стейкхолдерів регіону стосовно доцільності співпраці з депутатами та комітетами

В рамках обговорення та опитування, які організувала ОПОРА, абсолютно всі стейкхолдери, які брали в них участь, були одностайними в тому, що комунікація з Комітетами та народними депутатами є конче необхідною, для забезпечення якісного законотворення. В той же час, частина учасників зазначали те, що на їх думку ця комунікація відбувається в недостатній мірі. Часто проблемою є те, що стейкхолдери, які хотіли б долучатися до публічних обговорень, про них належним чином не проінформовані. Ті, хто до них все ж долучаються, роблять це не за власною ініціативою, а за умовним розпорядженням керівника установи, в котрій працюють. Важливими для стейкхолдерів з області стали онлайн-заходи, оскільки вони дозволили на рівних брати участь у всіх обговореннях. Втім, рівень інформування про подібні події все ще не є таким, який охоплював би всіх представників зацікавлених сторін.

Рекомендації для стейкхолдерів, парламентарів та комітетів Верховної Ради:

1. Використовувати для спрощення комунікації між стейкхолдерами та Комітетами сторонні інституції (профспілки, асоціації, НУО, тощо), що є корисним для всіх сторін, оскільки може частково вирішити як проблему комунікації з боку представників зацікавлених сторін, так і проблему недостатнього інформування з боку комітетів та парламентарів.

2. Уникати політичної упередженості при взаємодії з народними депутатами. Частина стейкхолдерів може принципово не комунікувати з депутатами, які представляють ті чи інші політичні сили. Втім, слід розуміти, що робота над законопроєктом в будь-якому випадку буде базуватись на компромісах, а депутат, особливо мажоритарник, в першу чергу представляє своїх виборців і їхні інтереси.

Матеріал підготовлено громадською організацією «Громадянська мережа «ОПОРА» в межах проєкту «Інклюзивні комітети як запорука якісного законотворення» за підтримки Програми USAID РАДА, що виконується Фондом Східна Європа.