Вже до кінця листопада Громадянська мережа ОПОРА планує представити громадських виборчих омбудсменів у кожній області.Чекаю цього моменту, затамувавши подих. А поки – розкажу про всі сходинки, які вели до цього етапу.

Частина І. Хто ж такий омбудсмен? Моє перше знайомство

«Вікіпедія» дає таке визначення: «Омбудсмен, або омбудсман (від швед. оmbudsman - «представник») - посадова особа, на яку покладаються функції контролю за дотриманням законних прав та інтересів громадян в діяльності органів виконавчої влади і посадових осіб».

«Цікаво», – подумала я. – «Дуже цікаво!».

Моя цікавість до того, хто ж такий омбудсмен була не випадковою і виникла після того, як на Facebook мені трапився пост, що Громадянська мережа ОПОРА оголосила набір омбудсменів та омбудсменок із виборчих прав. Згідно з інформацією на сайті, громадський омбудсмен – це незаангажована, компетентна, вмотивована людина, яка забезпечує системний аналіз застосування законодавства та практик розслідування виборчих злочинів, виступає комунікатором між виборцями, кандидатами, медіа та правоохоронними органами з питань впровадження практик протидії порушенням на виборах.

Була весна, за вікном гріло сонечко та цвірінькали пташки. Настрій не робочий, а саме для прогулянок та мрій. Проте, я була сповнена рішучості, мотивована цілями майбутнього омбудсмена та подала заявку на участь, заповнивши анкету.

Літо було в самому розпалі, усі планували відпустки або вже публікували у соціальних мережах світлини з морем та горами. В один із таких днів, перевіривши свою поштову електронну скриньку, я побачила там радісну новину – лист від ОПОРИ. Мені повідомили про проходження проміжного відбору і необхідність проведення скайп-співбесіди.

Нарешті настав цей хвилюючий день. Напередодні я багато міркувала на тему того, що ж можуть спитати під час співбесіди, навіть перечитала ще раз виборче законодавство. У перші секунди скайп-сесії хвилювання досягло свого апогею – думки були розрізнені, а руки тремтіли. Однак, побачивши усміхнені обличчя інтерв’юерів на екрані телефону, я трохи заспокоїлась. Під час співбесіди були цікаві питання не тільки щодо мого професійного правозахисного досвіду, а й стосовно особистого ставлення до проблем дотримання законності під час виборів та шляхів їх подолання.

Співбесіда завершилась і розпочались дні чекання її остаточних результатів. Я вирішила для себе, що хвилюватись вже немає сенсу, адже подія відбулась і крапка.

Одного дня зранку, перевіряючи особисту електронну пошту, серед стосу різних листів виявила листа із темою «Результати відбору громадських Омбудсменів з виборчих прав». Серце закалатало. Відкриваю листа, а там…

«Доброго дня, наш потенційний виборчий омбудсмене!». Читаю листа далі, радію та не вірю, що цей лист адресовано саме мені. Другий етап успішно подолано, і мене запрошують на навчання.

Частина ІІ. Вчитись ніколи не пізно

Минали дні та ночі в щоденних справах та проблемах. Час навчання наступив досить швидко.

Психічна організація людського мислення влаштована таким чином, що, чекаючи настання певної події, мозок формує очікування від неї, виходячи із попереднього досвіду. За плечима у мене дві класичні академічні вищі освіти, тому очікування від навчання були також класичними – подекуди нудні та суто теоретичні лекції, завдання, які далекі від реалій практики, тощо.

Моєму приємному здивуванню не було меж, коли спікери виявились не «теоретиками», а практиками, при чому зі значним багажем кейсів та демократичними цінностями. Навіть дуже щільний графік та зайнятість на навчанні нон-стоп з 10 ранку до 8 вечора не зіпсувала враження. Особливо мені сподобались практикум щодо взаємодії зі ЗМІ від знімальної групи та майстер-клас зі складання скарг, заяв і позовів у виборчих спорах від адвоката Андрія Кавчука.

Не зважаючи на значний досвід публічних виступів, цікавим та вражаючим відкриттям для мене стало те, як легко та не вимушено досвідчений журналіст може «примусити» під час інтерв’ю сказати те, що хоче почути саме він. Часто це зовсім не те, що є у реальності. Або, як за допомогою монтажу та вирваних із загального контексту слів і фраз може бути кардинально змінено ту інформацію, яка оголошувалась. Медіа – це потужний інструмент формування громадської думки, і на навчанні омбудсменів на цьому було наголошено дуже слушно.

Щодо практикумів та кейсів із захисту виборчих прав, то для мене навчання у сфері права – це завжди задоволення. А з цікавими спікерами та аудиторією задоволення стало подвійним.

Спілкування із переможцями відбору з інших регіонів також дуже порадувало – це вмотивовані, різнобічно розвинені цікаві особистості. І той факт, що люди з такими цінностями хочуть працювати задля захист виборчих прав громадян вселяє надію, що у країни, яка має таких свідомих та активних людей, майбутнє точно є.

Навчання завершилось. Потяг рушив у напряму рідного міста. В пам’яті залишились приємні спогади, в блокноті корисні нотатки. А незабаром на пошті з’явились домашні завдання…

Частина ІІІ. Плани та сподівання, а також трошечки філософії

Останній етап відбору ще триває. Завдання виконуються, плани будуються. Сподіваюсь на краще, однак, розумію, що у житті буває різне.

Чи використала б я ще раз цей шанс бути корисною суспільству? Не вагаючись скажу: «Так!». Адже зміни у країні та суспільстві починаються з кожного: з нашої свідомості, позиції, а головне – з наших дій.

«Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод, бо вам призначено скалу сею розбить».. Ця фраза Івана Франка із твору «Каменярі» (1878), на мою думку, повністю відображає суть діяльності омбудсмена із виборчих прав. І я бажаю кожному із майбутніх омбудсменів пам’ятати про ті високі ціль і мету, що на них покладені та виправдати очікування суспільства.

Далі буде…

Але в будь-якому випадку – до зустрічі на виборах! ;)

 

Підготовлено в рамках проєкту “Виборча реформа задля посилення впливу агентів змін та підтримки публічного діалогу”, який реалізує Громадянська мережа ОПОРА за підтримки ЄС ombudsman.oporaua.org/about_project