Партія «Об'єднання «Самопоміч» оголосила список кандидатів партії, з яким вона піде на позачергові парламентські вибори 26 жовтня. Разом з ними у їхньому партійному списку також підуть представники партії «Воля» та добровольчого батальйону «Донбас».
Про плани «Самопомочі» балотуватись до ВРУ відомо з кінця 2013 року. Розрахунок був з перспективою на 2017 рік, проте революційні події в Україні кардинально змінили політичні обставини й значно прискорили історичний процес. Регіональне громадське об’єднання (створено у 2004), яке супроводжувало Андрія Садового під час його перемог у виборах мера Львова (з 2006), уже сьогодні є політичною партією, яка має фракцію чисельністю 5 депутатів у Київській міській раді (2014). Через стислі часові рамки партія не до кінця готова, перш за все структурно та кадрово, проте для виходу на всеукраїнський рівень сьогодні як ніколи вдалий момент. Залишалося не до кінця незрозумілим, чи вона піде у союзі з більш серйозним політичним гравцем, скажімо Блоком Петра Порошенка, а чи відважиться на самостійну участь.
«Самопоміч» – харизматичний політичний проект мера Львова Андрія Садового. Партія, рейтинг якої безпосередньо залежить від рейтингу її лідера. Незважаючи на те, що у списку партії відомі у вузьких колах фахівці, люди, які зробили себе самі, громадські діячі, активісти Євромайдану, проте практично жоден з них невідомий широкому загалу, немає власного політичного капіталу та нездатен у короткотерміновій перспективі боротися за владу самостійно.
У дечому подібним є політичний бізнес-проект Олега Ляшка, який будується виключно на особистому рейтингу його лідера. Але на цьому порівняння між «Самопоміччю» і Радикальною партією закінчуються. Останні соціологічні дослідження не дують сумніватися у тому, що Радикальна партія потрапить до ВРУ, на відміну від партії Садового, якій доведеться поборотись за голоси. Більше того, Ляшко може мати другу за чисельністю фракцію у новообраній ВРУ. Це близько 35 мандатів по списку, проте очевидно виборців проголосують за них, так і не запам’ятавши жодного прізвища, крім самого Ляшка. Радикальна партія є класичним короткотерміновим популістським проектом, який заграє на патріотичних почуттях виборців й, відповідно, електоральний потенціал якої розвіється після виборів як туман. Натомість Садовий готовий чекати свого часу, дивиться у перспективу і не біжить за тимчасовими результатами за будь-яку ціну.
В основі платформи «Самопомочі» лежать переважно гасла та ідеї Євромайдану. Вона, як і Блок Петра Порошенка, Радикальна партія Олега Ляшка, ВО «Свобода» і ВО «Батьківщина», експлуатує тези нової якості політики, люстрації, нових облич в політиці, проте у шляхах і формах їх реалізації близька до постмайданівських політичних сил «Воля» та «Демократичний Альянс». Крім цього, партія Садового на разі позбавлена тягаря влади та фінансових зобов’язань перед спонсорами.
Основу передвиборчої програми «Об’єднання «Самопоміч» становить суспільна ініціатива «Реанімаційний пакет реформ» (РПР), який по задуму й духу дуже нагадує програму дій шокової терапії Лєшика Бальцеровича у Польщі на початку 1990-х років. Видається, що саме цей досвід і цю місію бере на себе партія та Андрій Садовий. От тільки наразі йдеться не про прийняття непопулярних рішення заради змін, а боротьбу за парламентський майданчик з перспективою їх реалізації у довготривалій перспективі.
Залишається відкритим питання, чи вдасться «Самопомочі» подолати 5-відсотковий бар’єр. Гіпотетично шанс залишається, проте відповідь на це питання ми отримаємо після підрахунку голосів. Слабким місцем усіх нових політичних сил є відсутність власного електорального ядра. Але руйнування й реструктурування електорального поля в Україні дозволяє усім політичним силам вести боротьбу за симпатії виборців. «Самопоміч» робитиме ставку на молодь, виборців Львова, Києва і окремих регіонів Західної України. Очевидно, це також буде незначна частина неструктурованого електорату Петра Порошенка.
Факт перебування лідера партії Андрія Садового на явно не прохідному 50-му місці партійного списку є формою демонстрації нового підходу до політики. Це своєрідний політичний авантюризм, який може собі дозволити нова партія та середовище, яке не бореться за збереження влади за будь-яку ціну. В іншому разі Садовий міг обрати звичний та більш надійний спосіб потрапити до парламенту – обратись за списком якоїсь з рейтингових політичних сил, наприклад, Блоку Петра Порошенка або без особливих труднощів перемогти на одному з чотирьох одномандатних мажоритарних округах Львова.
Невідомо, чи вдасться «Об'єднанню «Самопоміч» потрапити до ВРУ 8-го скликання, адже часу переконати виборця у перевагах своєї програми над пропозиціями конкурентів об’єктивно немає. У разі, якщо виборці таки віддадуть їй достатню для перемоги кількість своїх голосів, то це буде не так раціональний як емоційний вибір, кредит довіри з надією оправдати його у найближчому майбутньому.