Попри те, що суспільна підтримка системи зовнішнього незалежного оцінювання як основного механізму відбору до вищих навчальних закладів залишається стабільно високою, щороку напередодні тестування спостерігаємо намагання «вдосконалити» процедуру стандартизованого тестування. Особливо зловживають таким правом політики, будуючи свою риторику таким чином, щоб заручитися прихильністю якомога більшої кількості виборців. Непродумані ініціативи, часто підготовлені поспішно та без залучення профільних експертів, лише шкодять системі ЗНО. Не рідко за голослівними заявами на кшталт «забезпечення рівних прав на освіту» та «усунення дискримінації» насправді криється лобіювання інтересів конкретних груп та суб’єктів, що не має нічого спільного з реальним доступом до вищої школи.
(Фото: http://goo.gl/d6VEpl)
Не став винятком і зареєстрований 29 січня 2015 р. у Верховній Раді України проект Закону «Про особливості вступу до вищих навчальних закладів в 2015 році», що одразу наразився на справедливу критику експертів. Автором законопроекту є колишній перший проректор Херсонського державного університету, Олександр Співаковський. Його співавторами є колеги по фракції Партії «Блок Петра Порошенка»: Вінник І.Ю., Соловей Ю.І., Іонова М.М., Геращенко І.В., Жолобецький О.О., Мельниченко В.В., Гвоздьов М.О., Яриніч К.В. а також Кремінь Т.Д. («Народний Фронт»). Проектом передбачена можливість подавати при вступі до вищих навчальних закладів України сертифікати зовнішнього незалежного оцінювання будь-якого року. Фактично пропонується повернути стару практику, яка існувала в попередні роки та була відмінена Умовами прийому 2015 р. Однак, цьогорічна система проведення ЗНО, зокрема її поєднання з державною підсумковою атестацією та новий підхід визначення результатів, є значно прогресивнішими, аніж норми, до яких апелюється у пропонованому законопроекті.
Некоректність прийняття нормативного акту має кілька причин. По-перше, вкотре повторюється практика зміни правил гри вже після того, як процес розпочався. Як відомо, реєстрація на ЗНО вже триває місяць і лише тепер законотворці взялися ініціювати нововведення, які прямо впливають на кількість осіб, що мають складати тести.
По-друге, ні сам законопроект, ні пояснювальна записка до нього не дозволяють зрозуміти його справжньої мети. Задеклароване «збереження гарантованого Конституцією та законами України права на освіту та рівності усіх громадян» звучить занадто абстрактно. Крім того, причиною необхідності захисту прав громадян автори називають і «незапровадження справедливого оцінювання здібностей». Така теза суперечить результатам дослідження, яке підтверджує підвищення довіри суспільства до результатів зовнішнього оцінювання як елементу для справедливого вступу до вищих навчальних закладів. Додаткові пояснення окремих народних депутатів про те, що законопроект має вирішити проблему вступу до ВНЗ учасників АТО та інших категорій громадян, які в силу об’єктивних причин не зможуть пройти ЗНО у 2015 р., не вирішує цієї проблеми. Ті з них, хто складали тестування у попередні роки і отримали мінімальні прохідні бали – мали змогу вступити до ВНЗ, а отже не підпадали під мобілізацію. Тим, хто зараз перебуває у зоні АТО, однак досі не брав участі у ЗНО, законопроект не пропонує вирішення проблеми доступу до вищої освіти. Що стосується цьогорічних випускників, які проживають на Донбасі, а також в окупованій Автономній Республіці Крим, то для них запропонований механізм екстернатної форми навчання та реєстрацію для проходження ЗНО в будь-якому населеному пункті, розташованому на території України, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.
Насправді питання дії сертифікатів ЗНО попередніх років лобіюється у ВР з 2010 р., ще задовго до початку АТО, а відповідно і до того, як з’явилася категорія осіб, чиї права на освіту порушувалися. У 2008 та 2009 рр. дія сертифікату поширювалася лише на рік його отримання. Після зміни влади в країні у 2010 р., з ініціативи тодішнього міністра освіти і науки Дмитра Табачника були внесені зміни до Умов прийому, які дозволяли приймати результати тестування попередніх років. Насамперед у цьому були зацікавлені ВНЗ, адже в умовах невиконання плану державного замовлення, випускники минулих років становлять значний відсоток тих, хто допомагає його закрити. Не даремно одним із співавторів законопроекту є Перший проректор Херсонського державного університету, який розуміє загрозу зменшення кількості цьогорічних вступників, через те, що не прийматимуться сертифікати минулих років.
По-третє, депутати розробили законопроект, абсолютно не врахувавши контексту цьогорічного зовнішнього незалежного оцінювання. Адже у порівнянні з попередніми роками, змінися підхід до визначення його результатів. Під час роботи над документом варто було звернутися за фаховою консультацією до Українського центру оцінювання якості освіти, у сфері компетенції якого перебуває предмет законопроекту. Зрештою, прирівнювання результатів ЗНО різних років є некоректним за своєю суттю, адже бал ЗНО є рейтинговим, а не абсолютним.
Вочевидь помилку має виправити комітет ВР з питань науки і освіти, який відповідно до існуючої процедури має попередньо розглянути проект Закону та ухвалити висновок щодо доцільності включення законопроекту до порядку денного сесії Верховної Ради. Попри те, що існуюча практика не зобов’язує регулярно проводити громадські обговорення проектів нормативних актів, які виносяться на розгляд Верховної Ради, розробка законопроектів має супроводжуватися залученням до процесу експертів, зокрема через діяльність робочих груп або консультативно-дорадчих органів.
Крім того, варто конкретизувати проблему, задля вирішення якої напрацьовувався законопроект, а відповідно і шукати ефективні шляхи її вирішення. Врахування сертифікатів попередніх років під час вступу до ВНЗ у 2015 р., на жаль, не вирішить питання для більшості цьогорічних випускників, які не матимуть змоги пройти ЗНО, чи для тих осіб, які перебувають у зоні АТО, однак досі не складали тестування. Це більш комплексна проблема, яка не може бути вирішена у запропонований спосіб. Після закінчення термінів реєстрації на тестування, МОН мало б проаналізувати кількість випускників із зони АТО, які не змогли скористатися цією процедурою і випрацювати ефективний механізм, який би дозволив реалізувати право на доступ до вищої освіти в Україні.
Детальніше: