Заступник голови Київської міської державної адміністрації Петро Пантелеєв в інтерв’ю Громадянській мережі ОПОРА розповів про заходи з енергозбереження, які впроваджуються в столиці, про залучення мешканців до управління будинком, встановлення теплових лічильників, індивідуальних теплових пунктів та реорганізацію ЖЕКів.
У своїх статтях і виступах Ви зазначали, що Києву потрібна нова стратегія з енергоефективності. Які конкретні кроки зроблено в цьому напрямку?
Ми будуємо стратегію на успішному досвіді, який уже реалізований в інших країнах. Ідеологією цієї стратегії є ефективне управління енергетичною системою міста, яке передбачає облік, управління енергоспоживанням через індивідуальні теплові пункти, модернізацію генерації теплових установок і насамкінець заміщення газу та впровадження альтернативної енергетики. Київ – унікальне місто, оскільки система централізованого теплозабезпечення дуже велика, потужна й одна з найбільших у Європі. Проте всі принципи введення енергозберігаючих заходів такі ж, як, наприклад, у Прибалтиці. Розробити стратегію не так і важко, проблема полягає в тому, що не існувало самої ідеології управління енергосистемами.
Ви зазначали, що використовуєте досвід Прибалтійських країн, які в 90-х роках були в схожій ситуації. Чи існує наш власний, український або київський досвід енергозбереження?
Чому саме Прибалтика? Тому що там були абсолютно аналогічні технічні особливості системи теплозабезпечення, схожі будинки радянського періоду, та ж сама законодавча база. Немає сенсу експериментувати, вигадувати щось нове, коли є реальні варіанти виходу з кризової енергетичної ситуації. Нам треба діяти, брати й упроваджувати готові моделі. Проблема полягає в механізмах фінансування, які нам треба знайти. Наприклад, якщо ми говоримо про встановлення індивідуальних теплових пунктів у будинках Києва, то нам потрібно 3 – 4 мільярди гривень, які в свою чергу зменшать витрати на опалення для населення на 1 – 1,5 мільярда за опалювальних сезон.
Яке фінансування передбачене в міському бюджеті для енергозберігаючих заходів?
Цього року в міському бюджеті закладена рекордна сума – 150 мільйонів гривень на заходи з енергозбереження. Але якщо дивитися на наші потреби, то це катастрофічно мало. Енергозбереження передбачає вартісні технічні роботи й обладнання. Що ми робимо за рахунок бюджету – це в основному «прокатка» тих варіантів технічного переоснащення енергозберігаючого обладнання, які потім будуть тиражуватися в наступних роках. Найбільша частина коштів закладена на лічильники (50 мільйонів), інші витрати розраховані на проекти з децентралізації систем теплозабезпечення, термосанації будівель бюджетної сфери й на заміщення газу альтернативними джерелами енергії. Але головна позиція в тому, що ні державний, ні міський бюджет не витримає навантаження з переоснащення всіх систем. Тут треба долучати кошти від фінансових донорів, дешеві кредити під механізми повернення. Якщо ми будемо розраховувати лише на державний бюджет, то це затягнеться на десятки років.
Бізнес долучається до реалізації заходів з енергозбереження?
Звичайно, можна залучати й бізнес, але при умові, що буде розроблений механізм повернення інвестицій. Прийнятий закон, який затверджує впровадження ЕСКО механізмів, але це стосується лише будівель бюджетної сфери. Щось аналогічне нам треба впровадити й для житлового фонду, оскільки саме житловий фонд – найбільший споживач теплової енергії.
Ви неодноразово розповідали про запуск пілотного проекту – Центрів обслуговування клієнтів, які діятимуть за принципом єдиного вікна. В чому їхня суть?
У нас змінилося законодавство: функція виконавця комунальних послуг розділилася на багато організацій. Тому киян дезорієнтований, він не знає, де отримати кваліфіковану відповідь на свої питання щодо комунальної сфери. Підприємства ні з теплопостачання, ні з водопостачання не мають абонентських відділів, пунктів прийому клієнтів. Люди за інерцією звертаються в ЖЕКи, які вже теж не виконують функції виконавця комунальних послуг. Тож наше завдання створити цей комунальний сервіс, який компенсує прогалину в комунікації між комунальними структурами і громадянами. Центри обслуговування мають захищати права споживачів послуг перед монополістами. Цього року ми запускаємо декілька таких пілотних сервісних центрів, а з наступного року в разі їхнього успіху поширимо на весь Київ.
Поясніть, будь ласка, як реорганізація ЖЕКів вплине на життя споживачів послуг?
Це вимога часу, оскільки той стан, у якому ЖЕКи перебували наприкінці 2014 року, фактично свідчив про наближення кінця. Але ж послуги сьогодні треба надавати і треба це робити якісно. Варто розуміти, що стрімке зростання інших тарифів не дає нам морального права піднімати ще й тариф на комунальні послуги, який зазвичай дуже неефективно використовують ЖЕКи. У нас уже склалася така ситуація, що на одного двірника – два керівники. Тому ми запровадили кадрові зміни. За рахунок зменшення управлінського складу отримаємо значну економію: 100 мільйонів гривень на рік. Саме ці кошти будуть використані на поточний ремонт житлового фонду.
Яким чином співвласники багатоквартирних будинків зможуть реалізовувати своє право вибору управителя (обслуговуючої організації) в рамках нещодавно прийнятого законопроекту 1565 «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»?
Ми брали участь у робочій групі, яка займалася вдосконаленням цього законопроекту, тому зробили декілька превентивних заходів: створюючи оці управлінські компанії, ми забезпечили можливість гарантованого надання послуг з утримання будинків. Тобто сьогодні жителю надається широкий вибір: створити ОСББ або шляхом зборів обирати собі управителя, або долучити комерційні управлінські структури. Але якщо не будуть обрані такі управителі, є завжди муніципальна структура, яка гарантовано буде надавати послуги. Проблема, що ринку компаній з надання послуг у Києві ще немає. Нам потрібно дати час людям ознайомитися з усіма питанням, щоб вони не приймали поспішних і ризикованих рішень. А у нас, на жаль, уже є такі ситуації, коли комерційні організації підписують договір із жителями будинку, нараховують їм плату, і мешканці вже не можуть змінити свій вибір, справа доходить до суду, і питання про надання якісних комунальних послуг у таких будинках не вирішується.
Але ЖЕКи залишаються?
Будуть муніципальні управлінські компанії на базі ЖЕКів. Якщо брати іноземний досвід, то й у Польщі, й у Прибалтиці поки що діють муніципальні управлінські компанії, які надають послуги тим будинкам, у яких люди не захотіли самостійно займатися управлінням.
Поясніть, будь ласка, яким чином буде проводитися встановлення теплових лічильників. Скільки коштів планує вкласти ПАТ «Київенерго» і скільки лічильників буде встановлено загалом до початку опалювального сезону?
Так, з міського бюджету виділено 50 мільйонів гривень, це приблизно 1 тисяча лічильників. Але основну частину (3 тисячі) лічильників буде ставити монополіст «Київенерго» за власний рахунок. Унаслідок проведеного аналізу, будинки, які споживають найбільше енергії, обладнають приладами обліку до кінця року. Список цих будинків є в публічному доступі.
Коли кияни отримають платіжки за показниками теплового лічильника?
Якщо лічильник встановлений у будинку і опалювальний сезон розпочався 15 жовтня, то в таких будинках уже в листопаді жителі отримають рахунки за показниками лічильників за тих 15 днів, за які фактично будинок спожив енергію.
Які, на вашу думку, потрібні зміни в нормативно-правовій базі для полегшення реалізації планів міської влади в сфері ЖКГ, тарифів, ефективного використання ресурсів?
У моєму розумінні, реформа у сфері житлового-комунального господарства передбачає дві умови: по-перше, залучення громадян до управління будинком, і по-друге, революція в енергозбереженні. По першому аспекту прийнятий законопроект № 1565, але він передбачає прийняття низки підзаконних актів. Цю роботу треба дуже швидко провести, оскільки в тому вигляді, в якому закон є зараз, дуже сумнівно, що він буде працювати. По другому аспекту важливий закон про ЕСКО механізми в бюджетній сфері, але щось подібне нам обов’язково треба запровадити у житловому фонді. Цю ініціативу міська влада Києва бере у свої руки й проводить активні консультації з Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.
Які конкретні заходи з енергоефективні київська влада вже реалізує?
Перший необхідний крок – це встановлення лічильників, щоб розуміти скільки споживається енергії. Другий – встановлення індивідуальних теплових пунктів, які регулюють споживання теплової енергії в залежності від температури повітря, часу дня. Лише після цього можна говорити про утеплення чи заміну вікон. Зараз можна скільки завгодно утеплювати будинок, але якщо використання енергії не регулюється, то споживання не зменшиться. Якщо ми говоримо про планування і модернізацію ТЕЦ, котелень, заміну трубопроводів, нам потрібно розуміти, на яку потужність їх реконструйовувати. Тому спочатку варто з’ясувати скільки енергії в нас споживає будинок, місто, а потім займатися реконструюванням потужностей.
Як Ви вважаєте, розвиток велотранспорту перспективний в Києві?
Особисто мер Віталій Клично супроводжує розвиток цього напрямку, скоро відбудеться відкриття першої велодоріжки в Києві. Я також є прихильником ідеї розвитку велотранспорту, на вихідних на велосипеді об’їжджаю об’єкти, які нас цікавлять, а працюючи головою Шевченківської районної адміністрації Києва, тричі на тиждень на роботу їздив на велосипеді, планую і в КМДА їздити.
Які плани на майбутнє у міської влади у сфері енергоефективності?
За 2 роки створити конкурентний ринок обслуговування житлового фонду, що покращить якість надання послуг. По-друге, спільні заходи з громадськими організаціями і ОСББ щодо залучення киян до управління своїм будинком. По-третє, форсований наступ у напрямку енергозбереження. Саме ці заходи впливають на споживання й у результаті – на платіжку.
З Петром Пантелеєвим спілкувалась регіональний прес-секретар житлово-комунальних програм Громадянської мережі ОПОРА Вікторія Білоус